Постанова від 13.07.2020 по справі 911/237/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2020 р. Справа№ 911/237/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Тарасенко К.В.

Іоннікової І.А.

Розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Агрофірма Березанська Птахофабрика" на рішення Господарського суду Київської області від 02.04.2020 у справі № 911/237/20 (суддя Чонгова С.І., м. Київ)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Інтер Трейд", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Агрофірма Березанська Птахофабрика", с. Садове, Баришівський р-н, Київська обл.

про стягнення 95 330,24 грн

За результатом розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Інтер Трейд" (далі -позивач/ТОВ "Укр Інтер Трейд") звернулось до Господарського суду Київської області із позовом до Приватного акціонерного товариства "Агрофірма Березанська Птахофабрика" (далі - відповідач/ ПрАТ "Агрофірма Березанська Птахофабрика") про стягнення 95 330,24 грн з яких: 73 685,35 грн - інфляційні втрати та 21 644,89 грн - 3% річних за періоди з 27.01.2017 по 13.08.2019, з 15.08.2019 по 12.09.2019, з 14.09.2019 по 15.10.2019, з 17.10.2019 по 28.10.2019.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки № 12/10-СВК від 12.10.2015 в частині своєчасної оплати за прийнятий товар, заборгованість за яким було стягнуто згідно із рішенням Господарського суду Київської області від 29.03.2018 у справі № 911/3563/17. Однак дане рішення не було виконано відповідачем своєчасно. На прострочену суму боргу позивач нарахував інфляційні втрати та 3% річних за весь час прострочення.

Короткий зміст заперечень ПрАТ "Агрофірма Березанська Птахофабрика"

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує на те, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки вказаний у п. 4.3 договору поставки строк платежу настав 16.03.2016 (після 14 календарних днів від дати поставки 01.03.2016 першої партії товару - олії соєвої) та 04.05.2016 (після 14 календарних днів від дати поставки 19.04.2016 першої партії товару - макухи соняшникової), що підтверджується видатковими накладними і товарно-транспортними накладними. Відповідач зазначає, що на дату подачі позову до Господарського суду Київської області - 21.12.2019, у позивача сплив строк позовної давності.

З огляду на, що ПрАТ "Агрофірма Березанська Птахофабрика" подало до місцевого господарського суду заяву, в якій посилалося на положення ст. 257, ч.ч. 3, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України і просило застосувати позовну давність до заявлених позовних вимог у цій справі та, як наслідок, відмовити у задоволенні позову.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.04.2020 у справі № 911/237/20 (суддя Чонгова С.І., м. Київ) позов задоволено. За рішенням суду стягнуто з відповідача на користь позивача 73 685,35 грн інфляційних втрат, 21 644,89 грн - 3% річних, а також 2 102,00 грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що позивач правомірно вимагає стягнення з відповідача спірних сум інфляційних втрат і 3% річних за заявлені позивачем періоди; факт неналежного виконання боржником зобов'язання є встановленим рішенням Господарського суду Київської області від 29.03.2018 у справі № 911/3563/17; позивач не вийшов за межі дозволеного законодавством періоду нарахування штрафних санкцій та здійснив нарахування штрафних санкцій за період з моменту порушення грошового зобов'язання за договором поставки від 12.10.2015 № 12/10-СВК та фактичним виконанням рішення Господарського суду Київської області від 29.03.2018 у справі № 911/3563/17 в частині основного боргу. Водночас, здійснивши перерахунок заявлених позивачем сум інфляційних втрат та 3% річних у межах визначених ним періодів, суд першої інстанції встановив правомірність стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 21 644,89 грн та інфляційних втрат у розмірі 73 685,35 грн.

Також місцевий господарський суд, враховувавши висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц встановив, що позивачем не було пропущено строк позовної давності про який було заявлено відповідачем.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням, ПрАТ "Агрофірма Березанська Птахофабрика" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги ПрАТ "Агрофірма Березанська Птахофабрика" обґрунтовані неповним з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, порушення судом норм процесуального права- ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, а також норм матеріального права.

Зокрема, скаржник вважає, що місцевий господарський суд порушив норми матеріального права, а саме положення ст. 267 Цивільного кодексу України, не врахував, що відповідно до ст.ст. 257, 261, 267 цього Кодексу позовна давність щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат обмежується трьома роками; відповідач заявив про застосування позовної давності, натомість суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача спірні суми 3 % річних та інфляційних втрат за періоди з 27.01.2017 по 13.08.2019, з 15.08.2019 по 12.09.2019, з 14.09.2019 по 15.10.2019, з 17.10.2019 по 28.10.2019; не вірно визначив початок перебігу строків позовної давності у зобов'язаннях з визначеним строком виконання, а також не застосував до спірних відносин положення ст. 266 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо);

На думку заявника апеляційної скарги, місцевим господарським судом було помилково враховано висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, оскільки зазначена постанова не містить висновку (як того вимагають положення ч. 2 ст. 315 Господарського процесуального кодексу України) про те, яка саме повинна застосовуватися положення ст. 266 Цивільного кодексу України, а тому вказівки які містяться у даній постанові не є обов'язковими для застосування судом першої чи апеляційної інстанції при розгляді та вирішенні спору між позивачем та відповідачем про стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

30.06.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «Укр Інтер Трейд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким позивач просить відмовити Приватному акціонерному товариству "Агрофірма Березанська Птахофабрика" у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Київської області від 02.04.2020 у справі № 911/237/20 залишити без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2020 апеляційну скаргу ПрАТ "Агрофірма Березанська Птахофабрика" у справі № 911/237/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/237/20. Розгляд апеляційної скарги ПрАТ "Агрофірма Березанська Птахофабрика" на рішення Господарського суду Київської області від 02.04.2020 у справі № 911/237/20 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як убачається з матеріалів справи, 12.10.2015 між ТОВ "Укр Інтер Трейд", як постачальником та ПАТ " Агрофірма Березанська Птахофабрика ", як покупцем було укладено договір поставки № 12/10-СВК ( далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору) постачальник зобов'язується постачати (передавати) у власність покупцю, для використання його на розсуд останнього, а покупець зобов'язується приймати вказаний товар та сплачувати за нього на умовах даного договору.

Предметом поставки за даним договором є сировина для виробництва кормів. Найменування, кількість та вартість зазначається у Специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.2. Договору).

У п. 3.1 Договору сторони визначили, що товар поставляється покупцю окремими партіями, протягом терміну дії даного договору, на підставі відповідних специфікацій та заявок покупця.

Згідно з п. 3.4 Договору постачання товару здійснюється на умовах "Фрахт/перевезення оплачений до" (DDP) відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року. Пунктом постачання товару за цим договором є склад покупця, який знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Броварський, 99, або іншою адресою, що погоджена сторонами.

Пунктом 3.5 Договору сторони погодили, що перехід права власності відбувається в момент поставки відповідної партії товару, що оформляється відповідними накладними. Датою поставки рахується дата належним чином оформлених відповідних накладених. Перехід права власності відбувається в момент підписання відповідних накладних.

За умовами п. 4.1 Договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, зазначеною у специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору, відповідних видаткових накладних та рахунках-фактурах постачальника на кожну партію товару. Загальна сума договору складається з вартості всього товару, поставленого постачальником за період дії цього договору, що підтверджено належним чином оформленими накладними.

У п. 4.3 Договору передбачено, що покупець здійснює оплату за товар у наступному порядку: 100% вартості кожної партії товару на умовах відстрочки платежу в строк не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів від дати поставки, в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, якщо інше не визначено у специфікації.

Вказаний договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2015, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань (п. 7.1 Договору).

На виконання умов договору позивачем здійснено поставку товару відповідно до видаткової накладної № РН-0000003 від 01.03.2016 (а.с.16) та товарно-транспортної накладної № 0000000003 від 01.03.2016 (а.с. 17) на суму 550 000,00 грн, які підписані та скріплені печатками сторін.

Рішенням господарського суду Київської області від 29.03.2018 у справі № 911/3563/17 позов задоволено; стягнуто з ПрАТ "Агрофірма Березанська Птахофабрика" на користь ТОВ "Укр Інтер Трейд" 269 206,00 грн основного боргу, а також 4 038,10 грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Інтер Трейд" зазначає, що в ході виконавчого провадження № 58373177 відкритого на підставі наказу Господарського суду Київської області від 07.052018 на виконання рішення Господарського суду Київської області від 29.03.2018 у справі № 911/3563/17, заборгованість за вказаним рішенням погашена ПрАТ "Агрофірма Березанська Птахофабрика" у повному обсязі наступними платежами:

- 14.08.2019 на суму 45 454,55 грн, відповідно до платіжного доручення № 1569 ;

- 13.09.2019 на суму 45 454,55 грн, відповідно до виписки по особовому рахунку;

- 16.10.2019 на суму 90 017,82 грн, відповідно до платіжного доручення № 1688;

- 29.10.2019 на суму 92 317,18 грн, що відповідно до платіжного доручення № 1479.

Копії платіжних доручень та виписки містяться в матеріалах справи.

Проте у зв'язку із несплатою в повному обсязі суми боргу за договором поставки № 12/10-СВК від 12.10.2015 звернулося до місцевого господарського суду із позовом у цій справі про стягнення з ПрАТ "Агрофірма Березанська Птахофабрика" 73 685,35 грн - інфляційних втрат та 21 644,89 грн - 3% річних за періоди з 27.01.2017 по 13.08.2019, з 15.08.2019 по 12.09.2019, з 14.09.2019 по 15.10.2019, з 17.10.2019 по 28.10.2019.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, з наступних підстав.

Предметом даного спору є вимога позивача до відповідача про стягнення 73 685,35 грн - інфляційних втрат та 21 644,89 грн - 3% річних за періоди з 27.01.2017 по 13.08.2019, з 15.08.2019 по 12.09.2019, з 14.09.2019 по 15.10.2019, з 17.10.2019 по 28.10.2019.

Згідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України), одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення також містяться у ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 692 ЦК України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу вимог ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Рішенням суду в господарській справі № 911/3563/17 було встановлено факт порушення відповідачем свого обов'язку з оплати за поставлений товар.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що ст. 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості.

Так, за змістом наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а становлять спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу належить до складу грошового зобов'язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ними утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за час прострочення.

Разом із тим, главою 19 цього Кодексу визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В свою чергу, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Приписи ч. 2 ст. 258 ЦК України не передбачають скорочений строк позовної давності щодо вимог про стягнення 3% річних, в той час як сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).

Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК України.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що у постанові Верховного Суду (у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду) від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17 з огляду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16, наведено висновок про те, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених ст. 625 ЦК України, не є додатковими вимогами у розумінні положень ст. 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Аналогічні за змістом правові висновки виклав Верховний Суд у постановах від 10.04.2018 у справі № 910/16945/14, від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 21.11.2018 у справі № 642/493/17-ц та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц.

Право позивача на нарахування стягнення втрат від інфляції та 3% річних виникло в період з моменту порушення грошового зобов'язання за договором та припинилось фактичним виконанням рішення Господарського суду Київської області від 29.03.2018 у справі № 911/3563/17 в частині основного боргу, а саме - 29.10.2019.

Як вже зазначалось вище, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманих послуг, позивач, на підставі ст. 625 ЦК України, просить суд стягнути інфляційні втрати та 3% річних за періоди з 27.01.2017 по 13.08.2019, з 15.08.2019 по 12.09.2019, з 14.09.2019 по 15.10.2019, з 17.10.2019 по 28.10.2019.

Місцевим господарським судом встановлено та убачається з матеріалів справи, що позивач звернувся із позовною заявою до Господарського суду Київської області - 27.01.2020, відповідно до поштового штемпелю проставленого відділом поштового зв'язку на конверті у якому була подана позовна заява.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовна давність позивачем щодо нарахування стягнення інфляційних втрат та 3% річних позивачем не пропущена.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат в межах заявленого періоду, суд апеляційної інстанції вважає його вірним, оскільки позивач правомірно врахував, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається у період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань і 3 % річних (постанови Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16, від 14.08.2019 у справі № 920/200/16, від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17), а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених відповідачем в апеляційній скарзі

Доводи скаржника про сплив строку позовної давності за вимогами про стягнення інфляційних втрат і 3% річних у зв'язку зі спливом строку за вимогою про стягнення основного боргу суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки інфляційні втрати та річні не є додатковими вимогами в розумінні ст. 266 ЦК України. (Вказаний правовий висновок викладений постанові Верховного Суду (у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду) від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17 та у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16).

Посилання заявника про те, що суд першої інстанції неправомірно застосував висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки спірні правовідносини (застосування ст. 625 ЦК України та позовної давності до таких вимог) є аналогічними у справі № 127/15672/16-ц, тому і висновки Великої Палати Верховного Суду у зазначеній справі суд першої інстанції застосував правомірно, з урахуванням приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, у зв'язку з їх доведеністю та обґрунтованістю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права ( ч. 1 ст. 276 ГПК України).

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Київської області від 02.04.2020 у справі № 911/237/20, та, відповідно апеляційна скарга ПрАТ "Агрофірма Березанська Птахофабрика" є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Агрофірма Березанська Птахофабрика" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 02.04.2020 у справі № 911/237/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді К.В. Тарасенко

І.А. Іоннікова

Попередній документ
90347656
Наступний документ
90347658
Інформація про рішення:
№ рішення: 90347657
№ справи: 911/237/20
Дата рішення: 13.07.2020
Дата публікації: 14.07.2020
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Господарське
Суд: Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено склад суду (12.05.2020)
Дата надходження: 12.05.2020
Предмет позову: стягнення 95 330,24 грн.
Розклад засідань:
13.08.2020 13:50 Господарський суд Київської області