вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" липня 2020 р. Справа№ 911/1792/14
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Кравчука Г.А.
Козир Т.П.
за участю секретаря судового засідання Денисюк І.Г.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 02.07.2020
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"
на ухвалу Господарського суду Київської області від 03.02.2020 (повний текст ухвали виготовлено 05.02.2020)
за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на бездіяльність державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві
у справі №911/1792/14 (суддя Лутак Т.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп"
2) Асоціації фермерів "Агрокомплекс"
про стягнення заборгованості,
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.02.2020 у справі №911/1792/14 відмовлено в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс".
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд виходив з недоведеності та необґрунтованості даної скарги.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 03.02.2020 у справі №911/1792/14 та прийняти рішення про задоволення скарги.
Підставою для скасування ухвали суду скаржник зазначив порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник стверджує, що на даний час наказ Господарського суду Київської області від 29.07.2014 у справі №911/1792/14 повернуто стягувачу, а тому виконавче провадження №45103708 щодо примусового виконання вказаного наказу фактично є закінченим, у зв'язку з цим наявність арешту на кошти боржника за відсутності відкритого виконавчого провадження є неправомірним та порушує законні права боржника, а ухилення державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від зняття арешту з грошових коштів боржника - Асоціації фермерів "Агрокомплекс" є неправомірною бездіяльністю. Також позивачем зазначено в апеляційній скарзі про відсутність претензій державного виконавця до боржника щодо стягнення виконавчого збору. Крім того, позивач вказує про те, що встановлені у судовому акті у справі №911/5429/14 обставини щодо бездіяльності державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у виконавчому провадженні №47316145 та №47316103 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області у справі №911/5429/14 є преюдиціальними для даної справи (№911/1792/14).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на ухвалу Господарського суду Київської області від 03.02.2020 у справі №911/1792/14; призначено до розгляду апеляційну скаргу.
04.05.2020 через канцелярію суду (електронною поштою) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" надійшло пояснення у справі, в якому апелянт вказував, що приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд прийняв та погодився з позицією державного виконавця Шевченківського РВДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві про те, що арешт з грошових коштів боржника - Асоціації фермерів "Агрокомплекс" не знімався та не може бути знятий у зв'язку із тим, що боржником не було сплачено/погашено виконавчий збір, натомість, поза увагою суду, по-перше, залишився той факт, що виконавчий збір в межах виконавчого провадження №45103708 не стягувався через відсутність відповідної постанови, по-друге, судом не враховано того, що як і раніше, так і на сьогодні не було та не існує підстав для стягнення з боржника виконавчого збору.
В судове засідання апеляційної інстанції 02.07.2020 представники відповідачів, органу виконання судових рішень не з'явились, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Враховуючи те, що явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов'язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників відповідачів, органу виконання судових рішень.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 03.02.2020 у справі №911/1792/14 та прийняти рішення про задоволення скарги.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Рішенням Господарського суду Київської області від 14.07.2014 у справі №911/1792/14 стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" та Асоціації фермерів "Агрокомплекс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" заборгованість за договором поставки на умовах товарного кредиту №ТК150611/1 від 15.06.2011, на підставі угоди №15-11/12-120 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 та на підставі договору поруки №21-12-2012-59 від 21.12.2012, у вигляді трьох процентів річних у сумі 491,47 грн.; стягнуто з Асоціації фермерів "Агрокомплекс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" заборгованість за договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК150611/1 від 15.06.2011, на підставі угоди № 15-11/12-120 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012, у вигляді відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 25614, 47 грн., інфляційних втрат у сумі 209,54 грн., судові витрати з оплати послуг адвоката у сумі 1800,00 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 1827,00 грн.
28.07.2014 та 29.07.2014 на виконання рішення Господарського суду Київської області від 14.07.2014 у справі №911/1792/14 видано відповідні накази.
Постановою відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції від 17.10.2014 відкрито виконавче провадження №45103708 з виконання наказу №911/1792/14, виданого 29.07.2014 Господарським судом Київської області, про стягнення з Асоціації фермерів "Агрокомплекс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" боргу у розмірі 29451,01 грн.
Постановою відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції від 29.05.2015 накладено арешти на кошти, що містяться на рахунках боржника - Асоціації фермерів "Агрокомплекс" у межах суми 29451,01 грн.
20.06.2017 постановою Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, у зв'язку з тим, що в ході проведення виконавчих дій майна боржника, яке належить йому на праві власності та на яке можливо звернути стягнення не виявлено, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документи - наказ №911/1792/14, виданий 29.07.2014 Господарським судом Київської області, про стягнення з Асоціації фермерів "Агрокомплекс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" боргу у розмірі 29451,01 грн, повернуто стягувачу.
Колегією суддів встановлено, що 09.09.2019 та 18.12.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" зверталось до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві із заявами про зняття арешту з рахунків боржника - Асоціації фермерів "Агрокомплекс", відкритих у АТ "Креді Агріколь Банк", у зв'язку із завершенням виконавчого провадження №45103708 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 29.07.2014 у справі №911/1792/14.
У відповідь на заяву стягувача від 18.12.2019 Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві листом б/н від 26.12.2019 повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс", що у державного виконавця відсутні підстави для винесення постанов про зняття арешту з майна/коштів боржника, визначені Законом України "Про виконавче провадження". Додатково повідомлено, що на аналогічні заяви від 09.09.2019 було надано відповідь від 04.10.2019, яку направлено за адресою: м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, оф.23.
20.01.2020 до Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" надійшла скарга вих. №18-2/01 від 18.01.2020 на бездіяльність державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у виконавчому провадженні №45103708 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 29.07.2014 у справі №911/1792/14, у якій скаржник просив суд: визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у виконавчому провадженні №45103708 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 29.07.2014 у справі №911/1792/14, котра виразилась у не знятті арешту з грошових коштів Асоціації фермерів "Агрокомплекс"; зобов'язати державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у виконавчому провадженні №45103708 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 29.07.2014 у справі №911/1792/14 зняти арешт з грошових коштів боржника, котрий раніше було вжито/застосовано Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у виконавчому провадженні №45103708 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 29.07.2014 у справі №911/1792/14.
Обґрунтовуючи подану скаргу, позивач зазначає, що державний виконавець Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві ухиляється від зняття арешту з грошових коштів боржника - Асоціації фермерів "Агрокомплекс", в той час як наказ Господарського суду Київської області від 29.07.2014 у справі №911/1792/14 повернуто стягувачу, а тому виконавче провадження №45103708 щодо примусового виконання вказаного наказу фактично є закінченим, у зв'язку з цим наявність арешту на грошові кошти боржника за відсутності відкритого виконавчого провадження є неправомірним та порушує законні права боржника.
Відповідно до ст.339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії, бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
За приписами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Права та обов'язки державних виконавців, визначені ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", у відповідності до якої виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Відповідно до частин першої та другої ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.
Згідно з частиною четвертою ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
Відповідно до ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Статтею 37 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено випадки коли виконавчий документ повертається стягувачу.
Так, п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Згідно з ч. 3 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.
Відповідно до ч. 4 та ч. 5 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Статтею 39 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено підстави для закінчення виконавчого провадження. Так, ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення; 2) затвердження (визнання) судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення; 3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника; 4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) скасування рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена; 7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів; 8) визнання боржника банкрутом; 9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону; 14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв'язку з цим перераховані до Державного бюджету України; 15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки; 16) погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.
Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Відповідно до ч. 3 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" у випадках, передбачених пунктами 1 - 3, 5 - 7, 9 - 12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Статтею 40 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
Частиною 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Отже, з системного аналізу вищевикладених правових норм вбачається, що Законом України "Про виконавче провадження" визначено підстави для повернення виконавчого документа та закінчення виконавчого провадження, які є відмінними між собою та мають різні наслідки, в тому числі і щодо зняття/не зняття арешту з майна (коштів) боржника.
Так, у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження не є закінченим.
При цьому, Законом України "Про виконавче провадження" державному виконавцю не надано право на зняття арешту з майна боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.
Таким чином, враховуючи те, що у виконавчому провадженні №45103708 постановою Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 20.06.2017 виконавчий документ - наказ №911/1792/14, виданий 29.07.2014 Господарським судом Київської області, повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з тим, що в ході проведення виконавчих дій майна боржника, яке належить йому на праві власності та на яке можливо звернути стягнення не виявлено (тобто коли рішення суду фактично не виконано), що не тягне за собою обов'язку державного виконавця для здійснення дій щодо зняття накладеного на майно боржника арешту, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав вважати, що державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві допущено неправомірну бездіяльність у виконавчому провадженні №45103708 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 29.07.2014 у справі №911/1792/14, котра виразилась у не знятті арешту з грошових коштів Асоціації фермерів "Агрокомплекс".
З огляду на викладене, враховуючи те, що обставини щодо бездіяльності державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у виконавчому провадженні №45103708, викладені у скарзі, не знайшли свого підтвердження в ході її розгляду, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" вих. №18-2/01 від 18.01.2020 (вх. №16/20 від 20.01.2020).
Доводи апелянта про те, що при постановленні оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом погодився з позицією державного виконавця Шевченківського РВДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві про те, що арешт з грошових коштів боржника - Асоціації фермерів "Агрокомплекс" не знімався та не може бути знятий у зв'язку із тим, що боржником не було сплачено/погашено виконавчий збір, є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності, оскільки в оскаржуваній ухвалі судом не надавалась оцінка вищевказаним обставинам; крім того, дані доводи скаржника не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Також, помилковими є доводи позивача стосовно обов'язковості фактів, установлених судовим рішенням у справі №911/5429/14 щодо бездіяльності державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у виконавчому провадженні №47316145 та №47316103 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області у справі №911/5429/14, оскільки обставини, які підлягають дослідженню у справі №911/1792/14 є відмінними від обставин, які встановлених судом у справі №911/5429/14.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування судового рішення, а тому відхиляються судом.
Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника у відповідності до вимог ст. 129, 344 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 129, 240, 255, 267-270, 273, 275-276, 281-284, 343, 344 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 03.02.2020 у справі №911/1792/14 залишити без змін.
3. Матеріали справи №911/1792/14 повернути Господарському суду Київської області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 09.07.2020.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Г.А. Кравчук
Т.П. Козир