13 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/3203/19 пров. № А/857/1925/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,
за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року, ухвалене суддею Валюх В.М. у м. Луцьку Волинської області за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у справі №140/3203/19 за адміністративним позовом Приватного підприємства "ЛС-ГРУП" до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,-
29 жовтня 2019 року позивач - Приватне підприємство "ЛС-ГРУП" звернувся до суду із позовом до відповідача - Волинської митниці ДФС, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 19 вересня 2019 року № UA205110/2019/001677/2.
Позивач не заперечує права митних органів на здійснення контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак вказує, що такі повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема витребування документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Покликаючись на ч.6 ст.54 Митного кодексу України вказує, що такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невірного проведення декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, на думку позивача, суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
Також вказує, що відповідач не виконав вимог пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеритик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач належними та допустимими доказами не довів митну вартість спірного транспортного засобу в розмірі 7550,00 Євро, визначену рішенням про коригування митної вартості товарів від 19.09.2019 №205110/2019/001677/2, та безпідставно відмовив у визнанні заявленої декларантом митної вартості спірного транспортного засобу, а оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам МК України.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що за відсутності у поданих декларантом документах відомостей, що підтвержують числові значення складових митної вартості, а також у зв'язку із спрацюванням ризиків АСАУР «Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів» декларанту запропоновано у 10-ти денний термін надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості згідно з п.3 ст.53 Митного кодексу України. При цьому звертає увагу, що з огляду на встановлений факт непідтвердження поданими до митного контролю та оформлення документами заявленої декларантом митної вартості, вимоги митниці щодо надання додаткових документів повністю узгоджується з нормами чинного митного законодавства України. Водночас наголошує, що на вимогу митного органу декларантом було відмовлено у наданні вказаних у повідомленні документів, що зафіксовано заявою від 19.09.2019 №б/н.
На думку скаржника, рішення про коригування митної вартості товару від 19.09.2019 № UA205110/2019/001677/2 прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства.
Джерелом інформації для визначення митної вартості використано ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2020 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відповідно до ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України допущено заміну відповідача Волинську митницю ДФС правонаступником - Волинською митницею Держмитслужби.
В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 18.09.2019 ПП “ЛС-ГРУП” (одержувач товару та декларант) подало до Волинської митниці ДФС МД №UA205100/2019/013331 для здійснення митного оформлення в режимі імпорту товару - легкового автомобіля NISSAN, моделі NV200, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , загальна кількість місць, включаючи місце водія - 5, призначений для використання по дорогах загального користування (перевезення пасажирів), тип двигуна - дизельний, робочий об'єм циліндрів - 1461 куб.см, потужність - 66 kW, тип кузову - універсал, колісна формула - 4 х 2, бувший у використанні, календарний рік виготовлення - 2013, дата введення в експлуатацію - 25.10.2013. При цьому, митна вартість товару згідно із графами 42, 43 вказаної МД була визначена за шостим (резервним) методом у сумі 3200,00 Євро, що становить 87377,15 грн (а.с.66-67).
Для підтвердження митної вартості товару до митної декларації долучалися документи: інвойс (рахунок-фактура) № 190912.28-VER/LSG від 12.09.2019 (а.с.19, 51); міжнародна товаро-транспортна накладна б/н від 12.09.2019 (а.с.20); свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № 2019 НОМЕР_2 (а.с. 21, 52); висновок про якісні характеристики товарів (експертна довідка) № 11947/19 від 16.09.2019 (а.с. 23); висновок №12-09\53 від 17.09.2019 (а.с.24-25); витяг з каталогу Schwacke (а.с.26-27); контракт № 11/19-V від 02.09.2019 (а.с.31-34); специфікацію 190912.28-VER/LSG від 12.09.2019 (а.с.35); сертифікат відповідності UA.009.148372-19 від 16.09.2019 (а.с.36).
18.09.2019 Волинською митницею ДФС декларанту було надіслано повідомлення, яким запропоновано подати в 10-денний строк додаткові документи: висновки про якісні та вартісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; декларацію країни відправлення; банківські платіжні документи; документально підтвердженні транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення; якщо здійснювалось страхування - страхові документи; інші документи, що містять відомості про вартість страхування; інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару (за бажанням згідно з пунктом 6 статті 53 МК України). При цьому, направлення зазначеної вимоги щодо подання додаткових документів відповідач мотивував тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів, не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також спрацюванням ризиків АСАУР (а.с.78-79).
Заявою від 19.09.2019 позивач повідомив Волинську митницю ДФС про неможливість подання додаткових документів у зв'язку з їх відсутністю та просив прийняти рішення без врахування термінів, передбачених частиною третьою статті 53 МК України (а.с.81).
19.09.2019 Волинська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205110/2019/001677/2. Рішення мотивоване тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості і не відповідає інформації щодо вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС та складає 7550 євро. Митну вартість визначено за резервним методом на підставі цінової інформації ЄАІС ДФС (а.с.64-65).
З результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих до митного оформлення, Волинською митницею ДФС видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205110/2019/91005 від 19.09.2019. Роз'яснено про необхідність приведення рівня митної вартості у графах 12, 45 ВМД у відповідність до рішення про коригування митної вартості (а.с.10-11).
Відповідно до вимог розділу X МК України імпортований позивачем товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання шляхом сплати до Державного бюджету обов'язкових платежів згідно з митною вартістю товару, визначеною відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів.
Позивач, вважаючи рішення Волинської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 19.09.22019 № UA205110/2019/001677/2 протиправним, звернувся до суду з вимогою про його скасування.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
Відповідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України (далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно із частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та главою 8.
За приписами частини другої цієї статті декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Як встановлено частиною першою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст. 53 МК України).
За правилами частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3 ст. 54 МК України).
Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.
Водночас частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Згідно з частиною 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.
У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).
Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом.
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Водночас приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 13 лютого 2020 року (справа №810/1175/16), від 05 червня 2020 року (справа №820/1151/17), а відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).
З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що до митного оформлення позивач надав наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товарів і обраний ним метод її визначення згідно із частиною другою статті 53 МК України. У МД №UA205100/2019/013331 митну вартість товару заявлено у розмірі 3200 Євро (графа 45), у графі 43 цієї МД вказано резервний метод визначення митної вартості товару. Однак поданий до МД інвойс № 190912.28-VER/LSG від 12.09.2019 містить зазначення іншої (нижчої) вартості товару - 2500,00 Євро (а.с.19, 51), документів на підтвердження проведення оплати на вимогу митного органу декларантом надано не було.
Встановлено, що відповідачем під час здійснення контролю правильності визначення декларантом позивача митної вартості імпортованого в Україну транспортного засобу поставлено під сумнів правильність визначення митної вартості декларантом, вважаючи, що заявлена митна вартість автомобіля не підтверджена документально і не відповідає інформації щодо вартості даного транспортного засобу, яка «згенерована АСАУР ДФС».
Зі змісту приписів розділу ІІІ (“Митна вартість товарів та методи її визначення”) МК України слідує, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.
Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Рішенням про коригування митної вартості товарів митну вартість автомобіля визначено за резервним методом у розмірі 7550,00 євро. В обгрунтування правомірності оскаржуваного рішення скаржник покликається на те, що позивач не подав документів, на підтвердження ціни. За таких обставин, скаржник вважає що МД не могла бути оформлена на підставі доданих до неї документів.
Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем використано виключно інформацію, надану у зв'язку зі спрацюванням ризиків АСАУР, при цьому не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що спрацювання системи управління ризиками АСАУР є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах? також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Так, у постанові від 25 лютого 2020 року у справі №260/718/19 Верховний Суд вказав, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Разом з тим, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною сьомою статті 58 МК України платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). За наявності документів, що достовірно підтверджують митну вартість задекларованого товару, сама по собі оплата готівкою коштів за відсутності доказів підроблення відомостей та недоведеності обставин порушення вимог законодавства при придбанні певного товару, недодання до митного оформлення касового ордеру, касового чеку чи іншого документа про прийняття визначеної суми готівкою не може класифікуватися як обставина, що свідчить про штучне формування позивачем показників митної вартості.
Наведений висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року (справа №1.380.2019.001823).
Крім того, Верховний Суд у постанові від 03 квітня 2018 року у справі №809/322/17 зазначив, що квитанція або платіжне доручення (платіжні документи) свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв'язку між відомостями із квитанцією/платіжним дорученням та митною вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом саме квитанції/платіжного доручення не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.
Згідно зі статтею 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Відповідачем проведено порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнями митної вартості товарів та з довідковою інформацією, та встановлено заниження заявленого рівня митної вартості, що суперечить поняттю дійсної вартості товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (далі - ГАТТ 1947).
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Це безпосередньо стосується таких норм міжнародного права, як стаття VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
Відповідно до пункту 2 (а) статті VII ГАТТ 1947 оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Відповідно до пункту 2 (б) статті VII ГАТТ 1947 під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.
Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпараграфа (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити (пункту 2 (с) статті VII ГАТТ 1947.
Відповідно до статті 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року (далі - Угода про застосування статті VII ГААТ) ніщо в цій Угоді не тлумачиться як таке, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митного оцінювання.
Згідно зі статтею 7 Угоди про застосування статті VII ГААТ, якщо митної вартості імпортних товарів не може бути визначено згідно з положеннями статей 1 - 6 включно, митна вартість визначається з використанням обґрунтованих засобів, сумісних з принципами та загальними положеннями цієї Угоди й статті VII ГАТТ 1994 та на підставі даних, наявних у країні імпорту.
Згідно з частиною першою статті 1 МК України законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Декларант визначив митну вартість товару на рівні 3200,00 Євро, що є більшою (на 700,00 Євро) за ціну, за якою транспортний засіб було придбано позивачем у компанії “VERMICEL RESOURCES LP” (Німеччина). Факт здійснення оплати 20.09.2019 за імпортований декларантом автомобіль в сумі 2500,00 на виконання контракту №11/19-V від 02.09.2019 підтверджується наявним в матеріалах справи листом-підтвердженням №0209/2019-VR/UA-11/19-LS від 22.10.2019, наданим компанією-продавцем “VERMICEL RESOURCES LP ” (а. с. 44).
Позивач при визначенні митної вартості за резервним методом імпортованого автомобіля користувався інформацією офіційного довідника ринку Європи каталогу SCHWACKE (а.с.27).
Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395, затверджено Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі - Методика), відповідно до пункту 1.4 абзацу з) якої установлено, що Методика застосовується з метою, зокрема, визначення вартості колісного транспортного засобу, його складників, що ввозяться на митну територію України.
Відповідно до додатку 8 Методики до переліку рекомендованих нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури та комп'ютерних баз даних з програмним забезпеченням віднесено, зокрема, періодичний довідник "SuperSCHWACKE". - Eurotax, Швейцарія.
Відтак, в даному випадку застосування позивачем інформації каталогу SCHWACKE при визначенні спірної митної вартості імпортованого автомобіля колегія суддів вважає правомірним.
Крім того, на підтвердження митної вартості товару позивач додатково подав на розгляд суду звіт про оцінку транспортного засобу від 17.10.2019 № 3576/19 з додатками, відповідно до якого вартість автомобіля Nissan - NV 200, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 , що ввозиться на митну територію України, на дату оцінки складає 3200 Євро (а.с.39-43).
В свою чергу, скаржник, приймаючи рішення про коригування митної вартості за резервним методом, не обгрунтував ціну імпортованого позивачем транспортного засобу внаслідок проведеного коригування, не вказав на складові, що вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, не врахував наявності інших умов, що могли вплинути на ціну товару.
За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів не дає підстав вважати його обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, що є підставою для його скасування.
Відтак, позовні вимоги Приватного підприємства "ЛС-ГРУП" про скасування рішення Волинської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 19 вересня 2019 року № UA205110/2019/001677/2 є підставними та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Керуючись статтями 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі №140/3203/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний
Постанова складена в повному обсязі 13.07.2020.