13 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 607/3222/20 пров. № А/857/5739/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Запотічний І.І.
суддя Матковська З.М.
секретар судового засідання Гнатик А.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 квітня 2020 року (головуючий суддя Воробель Н.П., м.Тернопіль) у справі № 607/3222/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови, -
09 січня 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі - відповідач, ГУНП в Тернопільській області), в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серії БАА № 660216 від 02 лютого 2020 року.
В обгрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст. 121, ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн з чим не погоджувався.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 квітня 2020 року позов задоволено:
- скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 660216 від 02 лютого 2020 року, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122, ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.;
- закрито адміністративне провадження стосовно ОСОБА_1 за 2 ст. 122, ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, покликаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, Головне управління Національної поліції в Тернопільській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач покликається на неправильність дослідження судом першої інстанції обставин справи, а відтак на помилковість його висновків. Зазначає, що позивач допустив порушення правил зупинки та стоянки транспортних засобів за що працівник поліції правомірно притягнув його до адміністративної відповідальності.
Учасники справи, їх представники в судове засідання на розгляд справи не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.
Особливості розгляду справ про притягнення до адміністративної відповідальності визначені в статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, а порядок повідомлення їх учасників ст. 268 цього ж Кодексу, відповідно до якої учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи з моменту направлення такого повідомлення працівником суду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
За відсутності сторін, на підставі ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Зі змісту оскарженої постанови серії БАА № 660216 від 02 лютого 2020 року у судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 керуючи автомобілем ZAZ-Daewoo, номерний знак НОМЕР_1 рухався вулицею Шевченка у с. В. Бірки Тернопільського району та виїжджаючи на головну дорогу не увімкнув покажчик повороту відповідного напрямку руху, чим порушив п. 9.1 «а» Правил дорожнього руху (далі - ПДР). Поряд з цим, працівником поліції було встановлено, що ОСОБА_1 був непристебнутий ременем безпеки, що є порушенням п. 2.3 «в» ПДР. За скоєне працівник поліції притягнув позивача до адміністративної відповідальності згідно ч.5 ст. 121, ч.2 ст.122 далі - КУпАП.
З прийнятою постановою позивач не погодився, відтак звернувся до суду з відповідним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач не обґрунтував та не довів належними та допустими доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Відповідно до п.9.1. «а» ПДР Попереджувальними є сигнали, що подаються світловими покажчиками повороту або рукою. У випадку невиконання вимог цього пункту водій транспортного засобу підлягає притягненню до адміністративної відповідальності згідно ч. 5 ст. 121 КУпАП.
В той же час п.2.3 «в» ПДР ля забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися особі, яка навчає водінню, якщо за кермом учень, а в населених пунктах, крім того, водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких заважають користуватися ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів і таксі. За невиконання цього положення водій транспортного засобу підлягає притягненню до адміністративної відповідальності згідно ч.2 ст.122 КУпАП.
Відповідно до ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення повинна підтверджуватися відповідними докази.
В розумінні статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч. 2 цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскарженого рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
Суд констатує, що на підтвердження правомірності та обґрунтованості прийняття оскарженої постанови, матеріали справи не містять доказів, які б доводили вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Відповідач не надавав жодних фотографій, відеозаписів чи будь-яких інших доказів, що могли б підтверджувати вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, а відтак його вина є недоведеною.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Апеляційний суд критично оцінює доводи апеляційної скарги та зазначає, що вони зводяться лише до обґрунтування та пояснення встановлених законодавством нормативних вимог щодо оформлення поліцейських матеріалів, а також складання постанов про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Такі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції щодо недоведеності вини позивача, а доказів які підтверджують протилежне відповідач не надав
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв оскаржене рішення з додержанням норм процесуального права.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 229, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 квітня 2020 року у справі № 607/3222/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
З. М. Матковська