"03" лютого 2010 р.Справа № 22/138-09-4176
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "РЕНТА";
до відповідача: Приватного підприємства "Каргоімпекс"
про стягнення 354413,82 грн.;
та
за зустрічним позовом Приватного підприємства "Каргоімпекс"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-лізингова компанія "РЕНТА"
про визнання умов договору недійсними
Суддя Торчинська Л.О.
Представники:
Від позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом: Цвик С.М. - представник за довіреністю № 44/10/09 від 01.10.2009р.;
Від відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом: Крапивка М.Ю. - представник за довіреністю № б/н від 10.09.2009р.;
СУТЬ СПОРУ: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю “Інвестиційно-лізингова компанія “Рента” звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Приватного підприємства “Каргоімпекс” про стягнення 354413,82грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.08.2009р. було прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №22/138-09-4176.
Відповідач за первісним позовом подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає.
В ході розгляду справи позивач за первісним позовом декілька разів уточнював позовні вимоги, у зв'язку із зміною заборгованості відповідача за первісним позовом по сплаті лізингових платежів. У відповідності до заяви про уточнення позовних вимог позивач за первісним позовом просить станом на 28.01.2010р. стягнути з відповідача за первісним позовом 3889,85 грн. основного боргу за Договором фінансового лізингу обладнання № 02/11-N від 29 листопада 2005 року, 28,42 грн. пені за Договором фінансового лізингу обладнання №02/11-N від 29 листопада 2005 року, 4934,80 грн. процентів за прострочення платежів, 31003,45 грн. збільшення суми боргу у зв'язку із інфляцією з урахуванням офіційно встановлених індексів інфляції згідно ст..625 Цивільного кодексу України.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.10.2009р. було прийнято зустрічну заяву Приватного підприємства “Каргоімпекс” до спільного розгляду з первісним позовом у справі №22/138-09-4176.
В ході розгляді справи позивач за зустрічним позовом подав заяву про доповнення позовних вимог за зустрічним позовом, в якій просить суд окрім визнання умов Договору недійсними зобов'язати відповідача за зустрічним позовом передати позивачу за зустрічним позовом право власності на предмет Договору.
Ухвалою господарського суду від 09.12.2009р. за клопотанням обох сторін строк розгляду справи продовжено до 14.02.2010р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню, вимоги за зустрічним позовом підлягають відмові у задоволенню,
при цьому суд виходив з наступного:
29 листопада 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно-лізингова компанія „Рента” та Приватним підприємством „Каргоімпекс” укладено Договір фінансового лізингу нерухомого майна № 02/11-N (далі Договір).
На виконання умов Договору а саме п.п. 2.1.1., 3.2. позивач за первісним позовом передав а відповідач за первісним позовом прийняв предмет лізингу, про що свідчить акт прийому-передачі від 09.12.2005 року, чим виконав свої обов'язки за договором.
Відповідач належним чином не виконував свої зобов'язання за Договором, а саме п.п.4.1, не сплачував лізингові та інші платежі у встановлені строки та в об'ємі встановленому у Договорі, тому загальна сума основного боргу відповідача перед позивачем за первісним позовом станом на 28.01.2010р. становить 3889,85 гривень.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст..11 Цивільного кодексу України Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних права та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.ст. 6 та 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст.175 Господарського кодексу України «Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом».
Відповідно до ст. 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Разом з тим у ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»зазначено «Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом
Згідно п. 4.7. Договору сплата всіх лізингових платежів здійснюється в гривнях та розмір щомісячного лізингового платежу, що вказаний в Додатку №1, перераховується по курсу долара США до гривні, встановленому НБУ на день здійснення платежу.
В ст. 524 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України -гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Згідно ч.2 ст. 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом .
Крім того, згідно з пунктом 1 частини другої статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України.
Статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" передбачено, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань.
Відповідно до статті 35 Закону України "Про Національний банк України" гривня (банкноти і монети), як національна валюта, є єдиним законним платіжним засобом на території України.
Названі акти законодавства визначають національну валюту України, як єдиний законний платіжний засіб на території України.
Ціна Договору (Додаток 2 до Договору) виражено в гривнях -національній валюті України, еквівалентній певній сумі в доларах США, та підлягає оплаті також в гривнях (п.4.7 Договору), що не суперечить вимогам законодавства України.
Суму основного боргу позивач за первісним позовом просить стягнути з урахуванням пені.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. (ст. 611 ЦКУ). Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (п. 1 ст. 624). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6. ст. 231 Господарського кодексу України, надалі - ГКУ).
Згідно п. п. 11.2. Договору, «за несвоєчасне внесення лізингових платежів Лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати Лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення, з дня, наступного за днем оплати поточного платежу, вказаним у Додатку № 2, по день фактичної оплати цього платежу включно».
Таким чином, за час прострочення оплати лізингових платежів за Договором, станом на 28. 01.2010року, відповідач повинен сплатити на користь позивача пеню, яка частково була сплачена відповідачем за первісним позовом та становить 28,42 (двадцять вісім гривень 42 копійок) гривень.
Також, позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача за первісним позовом сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання зобов'язання, а також три проценти річних від простроченої суми.
Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦКУ, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Офіційний індекс інфляції розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.
Таким чином, у зв'язку з невиконанням та неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом зобов'язань за Договором станом на 28.01.2010р. відповідач зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, а саме 4934,80 (чотири тисячі дев'ятсот тридцять чотири гривні 80 копійок) гривень та 31003,45 (тридцять одна тисяча три гривні 45 копійок) гривень збільшення суми боргу у зв'язку із інфляцією з урахуванням офіційно встановлених індексів інфляції.
Враховуючи Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999 року № 02-5/223 „Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції”, належна до стягнення сума з урахуванням індексу інфляції розраховується на момент пред'явлення позову. Разом із тим, приймаючи рішення про відшкодування збитків суд може виходити за межі позовних вимог і стягувати збитки у розмірі, обчисленому на день вирішення спору.
Таким чином з відповідача за первісним позовом на користь Позивача за первісним позовом підлягає стягненню 3889,85 грн. основного боргу за Договором фінансового лізингу обладнання № 02/11-N від 29 листопада 2005 року, 28,42 грн. пені за Договором фінансового лізингу обладнання №02/11-N від 29 листопада 2005 року, 4934,80 грн. три проценти річних за прострочення платежів, 31003,45 грн. збільшення суми боргу у зв'язку із інфляцією з урахуванням офіційно встановлених індексів інфляції згідно ст..625 Цивільного кодексу України.
На підставі ст..ст.44,49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 22,49,82-85,115,116Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційно-лізингова компанія “Рента” до Приватного підприємства “Каргоімпекс” задовільнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства „Каргоімпекс” (65044, м. Одеса, Французький бульвар, 14-А квартира 13 Код ЄДРПОУ 31358339 П/р 26000247411 в Одеській філії ВАТ “МТБ” в м Іллічівськ МФО 328168, П/р 26006801326158 у відділенні “Лермонтовське” ЗАТ “ОТП Банк” в м. Одеса МФО 328986 код 26303643) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно-лізингова компанія „Рента” (65006, м. Одеса, вулиця Вапняна, 54а, код ЄДРПОУ 33085814, п/р 26004244001 в ВАТ „МТБ” м. Іллічівськ, МФО 328168):
3889,85 (три тисячі вісімсот вісімдесят дев'ять гривень 85 копійок) гривень основного боргу за Договором фінансового лізингу обладнання № 02/11-N від 29 листопада 2005 року,.
28,42 (двадцять вісім гривень 42 копійок) гривень пені за Договором фінансового лізингу обладнання № 02/11-N від 29 листопада 2005 року,
4934,80 (чотири тисячі дев'ятсот тридцять чотири гривні 80 копійок) гривень процентів за користування чужими грошовими коштами,
31003,45 (тридцять одна тисяча три гривні 45 копійок) гривень збільшення суми боргу у зв'язку із інфляцією з урахуванням офіційно встановлених індексів інфляції.
398,57 (триста дев'яносто вісім гривень 57 копійок) гривень державного мита,
236,00 (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. У задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом Приватного підприємства “Каргоімпекс” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційно-лізингова компанія “Рента” відмовити повністю.
Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК.
Суддя