Справа №2-3239 2008р. РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2008р. Святошинський районний суд м. Києва в складі: головуючої судді: Н.Д.БАБИЧ,
при секретарі: Я.Ю.Косенко,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Киеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання права власності на самочинно-збудоване нерухоме майно, суд, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання за нею права власності на об*єкт самочинного будівництва, а саме житловий будинок під літ. «Г», загальною площею 119, 8 кв.м, та гараж під літ. «Д», що розташовані на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1
Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона будучи власником земельної ділянки АДРЕСА_1 та житлового будинку розташованого на земельній ділянці за вказаною адресою, самовільно, але за згодою сусідів, без порушень БНіП, побудувала вищезазначені прибудови житлового будинку та гараж, однак належним чином не оформила правовстановлюючі документи на них, на даний час у неї виникли труднощі щодо узаконення даних споруд, в зв*язку з чим вона вимушена звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала в повному обсязі, підтвердивши суду вищезазначені обставини.
Представник відповідача Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з*явився, про день і час слухання справи повідомлений належним чином, просить розглядати справу у його відсутності (а.с. 24), що суд вважає за можливе.
Суд, заслухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, вважає необхідним позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, згідно договору дарування житлового будинку ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_1 прийняла в дар житловий будинок з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1
В постійне користування ОСОБА_1 увійшли: житловий будинок під літ. «А», шкалобетонний, житловою площею 44, 56кв.м. , сарай під літ «Б», вбиральня під літ «В» та під №1-2 - спорудження (а.с. 7).
Окрім того, згідно договору дарування земельної ділянки ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_1 прийняла в дар земельну ділянку розміром 0, 0558 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 надану для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (а.с. 6).
25 листопада 2003р. ОСОБА_1 був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку, що знаходиться АДРЕСА_1, цільове призначення даної земельної ділянки - будівництво та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (а.с. 5).
З метою поліпшення умов проживання, ОСОБА_1 на належній їй на праві приватної власності замельній ділянці по АДРЕСА_1 та на підставі розпорядження Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації №1328 від 31.07.2007року (а.с. 8), знесла сарай та побудувала житловий будинок під літ. «Г», загальною площею 119, 8 кв.м, і гараж під літ. «Д».
В судовому засіданні також було встановлено, що самовільне будівництво позивачкою на земельній ділянці, яка знаходиться у її власності, здійснювалось із залученням бригади будівельників, відповідно до проекту розробленого проектною організацією ДП «ТБН УкрЕнерго» та погодженого в установленому порядку, однак без відповідного дозволу на виконання робіт в Управлінні державного архітектурно-будівельного контролю.
Згідно ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Тобто, необхідними умовами узаконення самочинного будівництва є: відведення для цієї мети в установленому порядку самочинному забудовнику земельної ділянки; відсутність заперечень з боку власника (користувача) земельної ділянки; відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.
Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
На підставі зазначеного, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки в ході судового засідання достовірно встановлено що власником земельної ділянки та будинку розташованого на ній є позивачка, самочинні забудови були здійснені позивачкою за її волевиявленням, відповідають вимогам БНіП, не порушує прав та інтересів інших осіб, а тому підстави для відмови в задоволенні позовних вимог відсутні, позов є обгрунтованим, та таким що знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду.
Керуючись ст. ст. 11, 16, 316, 319, 376 ЦК України, ст. ст. 2, 40 ЗК України, ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, право власності на самочинне будівництво, нерухоме майно, а саме:
- житловий будинок під літ «Г» площею 119, 8кв.м. та гараж під літ «Д», що розташовані на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення, та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.