ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
13 липня 2020 року м. Київ № 826/16575/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом публічного акціонерного товариства «Фармак»
до Київської міської митниці Державної фіскальної служби
про визнання протиправним та скасування рішення
Публічне акціонерне товариство «Фармак» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби (далі по тексту - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 21 листопада 2017 року №UA100050/2017/000049/1.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 21 листопада 2016 року між ним, як покупцем, та фірмою Vital Pharma GmbH (Німеччина), як продавцем, укладено договір №647, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець придбав на умовах FCA Hamburh, Німеччина, FCA Dietzendach, Німеччина, CIP Київ, Україна (Інкотермс 2010) фармацевтичну сировину та первинну упаковку.
На виконання умов вказаного договору, відповідно до специфікації №296 від 15 листопада 2017 року за інвойсом №4000889 від 15 листопада 2017 року продавцем поставлено хімічну речовину «Granulac 200» виробництва Molkerei Meggle Wasserbuurg GmbH & Co KG у кількості 2250,00 кг нетто, за ціною 35938 євро за кг, всього на суму 8086,05 євро, що, як вказує позивач, підтверджується міжнародною автомобільною №6040004644669/15384 від 17 листопада 2017 року.
Для здійснення митного оформлення вищевказаного товару 21 листопада 2017 року позивачем до митного посту подано вантажну митну декларацію №UA100050/2017/343802 з описом товару. Митна вартість товару, як вказує позивач, була заявлена ним за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору та складає 8362,05 євро, що складається з 8086,05 євро - сума, яку необхідно сплатити продавцю та 276,00 євро - транспортні послуги.
Разом із вантажною митною декларацією позивачем та на виконання вимоги відповідача, як він зазначає у позовній заяві, подані усі необхідні документи, проте, 21 листопада 2017 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, яким визначено митну вартість у 6.3768 євро за кг, на загальну суму 14 347,80 євро.
В самому рішенні, як вказано у позовній заяві, відповідач зазначив, що метою за ціною договору не застосовується у зв'язку з відсутністю всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості товарів.
Для завершення митного оформлення товару, позивачем було подано митному органу нову вантажну митну декларацію №UA00050/2017/343855, проте, з рішенням про коригування митної вартості №UA100050/2017/000049/1 не погоджується, що стало підставою для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що під час перевірки наданих до митного оформлення документів встановлено, що декларантом до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати від 20 листопада 2017 року №2011/1 від товариства з обмеженою відповідальністю «Ренус Ревайвел», а відповідно до інформації, яка зазначена в міжнародно товарно-транспортній накладній (CMR) від 17 листопада 2017 року №6040004600669/15384 фактичним виконавцем перевезення товару є PFC «BAYKAL», що, як вказує представник відповідача, може свідчити про можливу наявність додаткових витрат на транспортування товарів.
Крім того, у відзиві на позовну заяву вказано, що надана довідка про транспортні витрати не містить протяжність маршруту перевезення у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, а надана експортна декларація країни відправлення №17DE335272011339E4 не містить числових значень вартості ввезеного товару.
Більш того, як вказує представник відповідача, позивачем не було надано рахунку - фактури від безпосереднього виконавця перевезення фірми «BAYKAL».
Враховуючи, що у митного органу, як зазначено у відзиві на позовну заяву, були обгрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості, відповідачем запропоновано позивачу надати додаткові документи, проте, як вказує представник відповідача, позивачем вимога митного органу виконана не була, у тому числі, не надано рахунку-фактури на перевезення товарів або банківських чи платіжних документів за перевезення від безпосереднього виконавця перевезення фірми «BAYKAL», а також документів, які підтверджують на підставі чого перевезення здійснюється цією фірмою.
У зв'язку з чим, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 21 листопада 2017 року №UA10050/2017/000049/1, яке, за твердженнями представника відповідача, є правомірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Не погоджуючись з доводами представника відповідача, представник позивача надав суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій послався на те, що довідка товариства з обмеженою відповідальністю «Ренус Ревайвел» №2011/01 від 20 листопада 2017 року та міжнародна автомобільна накладна №6040004600669/15384 від 17 листопада 2017 року не містять розбіжностей щодо обставин перевезення (маршрут, вага вантажу, пункт митного переходу, державні номери транспортного засобу).
Та обставина, що перевізником товару згідно міжнародної автомобільної накладної є «BAYKAL», а довідка про транспортні витрати видана товариством з обмеженою відповідальністю «Ренус Ревайвел», як стверджує представник позивача, не впливає на числові значення складових митної вартості.
Стосовно посилання відповідача на перелік документів, що можуть підтвердити транспортні витрати, зазначений у наказі Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599, представник позивача у відповіді на відзив послався на те, що вказаний перелік не є вичерпним, а калькуляція транспортних витрат передбачається у разі, якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу.
Також, представник позивача послався на те, що позивачем були надані усі необхідні для митного оформлення товару документи, у зв'язку з чим просив задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Заперечуючи проти доводів, викладених у відповіді на відзив на позовну заяву, представником відповідача подано суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що позивачем при митному оформленні не надано усіх необхідних документів, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є правомірним.
В подальшому, представником позивача подано суду додаткові письмові пояснення до позовної заяви, в яких останній зазначив детальну інформацію стосовно складових задекларованої митної вартості товару.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2018 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні 26 липня 2018 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити, надавши суду аналогічні пояснення тим, що були викладені у позовній заяві. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Враховуючи пояснення представників сторін, зважаючи на наявність згоди останніх щодо розгляду справи у письмовому провадження, достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, відповідному у судовому засіданні судом, згідно з частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва
21 листопада 2016 року між фірмою «Vital Pharma GmbH» (Німеччина) (продавець) та публічним акціонерним товариством «Фармак» (покупець) укладено контракт №647 (далі по тексту - контракт №647), відповідно до якого продавець продає, а покупець купує на умовах: FCA Hamburh, Німеччина, FCA Dietzendach, Німеччина, CIP Київ, Україна (Інкотермс 2010) фармацевтичну сировину та первинну упаковку (пункт 1 контракту №647).
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії специфікації №296 до контракту №647 від 21 листопада 2016 року, загальна вартість контракту становить 8086,05 євро.
За умовами контракту №647 розрахунки за цим контрактом здійснюються в євро. Оплата здійснюється прямим банківським переводом на рахунок продавця впродовж 30 (тридцяти) календарних днів від дати інвойса. Усі банківські витрати по здійсненню переводу на території України сплачуються покупцем, на території продавця - продавцем.
Більш того, в матеріалах справи наявна копія договору №02-05/17 на транспортно-експедиційне обслуговування від 03 травня 2017 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Ренус Ревайвел» (експедитор) та публічним акціонерним товариством «Фармак» (замовник), відповідно до умов якого замовник доручив, а експедитор взяв на себе зобов'язання організувати за рахунок замовника транспортно-експедиційне обслуговування щодо перевезення вантажів замовника в міжнародному сполученні на підставі письмової заявки замовника. Копія письмової заявки №60413 на перевезення вантажу міститься в матеріалах справи.
Також, в матеріалах справи наявна копія листа-повідомлення від 08 грудня 2017 року за вих. №0812/1, підписаного генеральним директором товариства з обмеженою відповідальністю «Ренус Ревайвел», в якому повідомлено, що дані вантажу для Публічного акціонерного товариства «Фармак», вагою 2298,00 кг, які зазначені у довідці про транспортні витрати №2011/01 від 20 листопада 2017 року відносяться до CMR №6040004644669 від 17 листопада 2017 року. Перевізником за даною довідкою є фірма «Байкал» на підставі співробітництва з експедиторською компанією Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренус Ревайвел».
З метою митного оформлення товару, зазначеного у специфікації №296 до контракту №647, позивач подав до Київської міської митниці Державної фіскальної служби митну декларацію №100050/2017/343802 від 21 листопада 2017 року, заявлена митна вартість визначена декларантом за основним методом - за ціною договору.
На підтвердження митної вартості при подачі митної декларації позивачем подано наступні документи:
- контракт №647 від 21 листопада 2016 року;
- специфікацію №296 від 21 листопада 2016 року до контракту №647;
- інвойс №4000889 від 15 листопада 2017 року до контракту №647;
- довідку товариства з обмеженою відповідальністю «Ренус Ревайвел» за вих. №2011/1 від 20 листопада 2017 року про транспортні витрати;
- міжнародну автомобільну накладну №6040004644669/15384 від 17 листопада 2017 року;
- копію митної декларації країни відправлення MRA 17DE335272011339E4;
- експертний висновок Київської торгово-промислової палати №К-175/1 від 16 лютого 2015 року;
- лист державного підприємства «Державний експертний центр МОЗ» за вих. №590/09-5 від 24 лютого 2015 року;
- сертифікат аналізу від 08 листопада 2017 року.
За результатами розгляду поданих документів митний орган запропонував позивачу подати додаткові документи, а саме:
- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість, яких визначається;
- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (наказом Міністерства фінансів від 24 травня 2012 року №599 «Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення» визначено перелік документів, які подаються при заповненні графи 20 декларації митної вартості товарів), до яких можуть належати: рахунок - фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту); виписку з бухгалтерської документації; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
На виконання вимоги митного органу, як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано наступні документи: комерційна пропозиція від 01 листопада 2017 року; прайс - лист від 01 листопада 2017 року та договір на транспортно-експедиційне обслуговування №02-05/17 від 03 травня 2017 року з додатками.
Щодо інших запитуваних документів, позивач у листі зазначив, що такі документи відсутні, оскільки він не брав участі у господарських операціях у процесі яких відбувається оформлення таких документів.
21 листопада 2017 року о 15 годині 15 хвилин митним органом на електронну адресу представника декларанта відправлено повідомлення про те, що при проведенні контролю правильності визначення митної вартості під час проведення митного контролю і митного оформлення, відповідно до статей 53, 54 Митного кодексу України на підставі поданих документів встановлено, що декларантом не надано контракт від 21 листопада 2016 року №647, надано документ про транспортні витрати від 20 листопада 2017 року №2011/1 товариства з обмеженою відповідальністю «Ренус Ревайвел», проте, відповідно до інформації, зазначеної в CMR №6040004600669/15384 перевізником товару є «BAYKAL» та того ж дня о 17 годині 36 хвилин надіслано рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 21 листопада 2017 року №UA100050/2017000049/1.
Відповідно до вказаного рішення митна вартість визначена за резервним методом у розмірі 6,3768 євро за одиницю товару на загальну суму 14347,80 євро.
Підставами для прийняття вказаного рішення, як вбачається з його змісту, стало коригування митної вартості здійснено відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України у зв'язку з відсутністю всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відомості не підтверджено документально), а саме, декларантом надано документ про транспортні витрати від 20 листопада 2017 року №2011/1 ТОВ «Ренус Ревайвел», проте, відповідно до інформації зазначеної в CMR від 17 листопада 2017 року №6040004600669/15384 перевізником товару є «BAYKAL».
Не погоджуючись з вказаним рішенням митного органу, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина друга статті 1 Митного кодексу України).
Згідно з пунктів 23, 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Суд зауважує, що під час вирішення даної адміністративної справи по суті, судом застосовуються положення законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У відповідності до частини першої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно з частиною другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частини четвертої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
Частиною п'ятою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно частини другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
У відповідності до частини третьої статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно з частиною першою статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною другою статті 57 Митного кодексу України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 Митного кодексу України).
У відповідності до частини четвертої статті 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Згідно частини восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, дозволяє суду дійти висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору.
При цьому, обов'язок доведення митної ціни товару лежить саме на декларанті, в даному випадку, на позивачеві.
В той же час, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Як вже було зазначено судом, законодавець заборонив вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53 Митного кодексу України).
Так, судом встановлено, що позивачем надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товару, та не містять неточностей чи розбіжностей.
Натомість, відповідачем не підтверджено належними доказами та допустимими доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу не підтверджували вартості, так як містили розбіжності, суд відхиляє, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.
В той же час, посилання контролюючого органу, як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості імпортованого товару, на те, що декларантом надано документ про транспортні витрати від 20 листопада 2017 року №2011/1 ТОВ «Ренус Ревайвел», а відповідно до інформації зазначеної в CMR від 17 листопада 2017 року №6040004600669/15384 перевізником товару є «BAYKAL» є необгрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджується той факт, що на підставі міжнародної автомобільної накладної №6040004644669/15384 від 17 листопада 2017 року відбулось перевезення товару GRANULAC 200, вагою брутто 2298,0 кг, за інвойсом №4000889, автомобільним транспортом державний номерний знак НОМЕР_1, НОМЕР_2, з пункту відправлення Dietzenbach (м. Дитценбах) Німеччина до міста Київ, України, митний перехід на кордоні України Ягодин, транспортні витрати підтверджені довідкою, виданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренус Ревайвел» №2011/1 від 20 листопада 2017 року.
Більш того, судом встановлено, що умовами укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Ренус Ревайвел» договором №02-05/17 від 03 травня 2017 року передбачено право товариства на укладення договорів з транспортними, експедиторськими та іншими організаціями для виконання своїх зобов'язань перед позивачем.
Тобто, позивачем підтверджено правомірність надання транспортних послуг товариством з обмеженою відповідальністю «Ренус Ревайвел», їх сплату на умовах укладеного договору та фактичне виконання зобов'язань товариством за вказаним договором.
В той же час, зазначення перевізником «BAYKAL» у міжнародній автомобільній накладній та зазначення про транспортні витрати у довідці, виданій товариством з обмеженою відповідальністю «Ренус Ревайвел» не впливає на числові значення складових митної вартості, а також не суперечить вимогам законодавства, та, в свою чергу, не дозволяє митному органу застосовувати іншій метод митної вартості, ніж за ціною договору.
Таким чином, суд ще раз наголошує на тому, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п'ятої статті 58 Митного кодексу України.
На переконання суду, декларантом надано належні документи, які вимагає законодавство, для підтвердження відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначена поставка відбувалась в рамках контракту № 647, посилання на який містилося у всіх наданих документах.
Взаєморозрахунки з постачальником нерезидентом велись у розрізі зазначеного вище контракту, сам контракт та невід'ємні додатки до нього (специфікації тощо) містять всю інформацію щодо кількості та вартості товару, яка є тотожною зазначеній у митній декларації № UA100050/2017/343802.
Застосування декларантом методу визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) підтверджується прайс-листом, інвойсом та специфікацією №296 до контракту №647, відповідно до яких ціна товару становить 3,5938 євро за 1 кг, що відповідає митній вартості зазначеній декларантом у митній декларації.
В свою чергу, митним органом в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не наведено належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею інших документів відбувалось без належного зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, а тому застосування зазначеним рішенням іншого методу, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів - є противоправним.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що матеріалами справи підтверджено та встановлено судом, що відповідач протиправно всупереч вимогам статті 53 МК України, вимагав додаткові документи від позивача, як декларанта при митному оформленні, оскільки останнім первинно було подано весь пакет документів для митного оформлення.
Враховуючи встановлені обставини справи, а також правове регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові, в той час, як відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.
В той же час, суд зазначає, що відповідачем також на підставі оскаржуваного рішення митним органом заповнено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100050/2017/00061 від 21 листопада 2017 року, а тому, зважаючи на встановлені судом обставини та керуючись частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного та ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним й скасувати вказану картку відмови.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем надано суду достатні документальні докази, якими підтверджується протиправність оскаржуваного рішення, в той час, як відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості прийнятого рішення, враховуючи обставини, встановлені судом у даній адміністративній справі та з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та наявність правових підстав для виходу за межі позовних вимог й визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100050/2017/00061 від 21 листопада 2017 року.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанцій, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1600,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 1600,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці Державної фіскальної служби №UA100050/2017/000049/1 від 21 листопада 2017 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації або документа, що її замінює, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України №100050/2017/00061 від 21 листопада 2017 року.
Стягнути на користь публічного акціонерного «Фармак» (04080, Місто Київ, вулиця Фрунзе, будинок 63, код ЄДРПОУ 00481198) понесені ним судові витрати на сплату судового збору у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот гривень) 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці Державної фіскальної служби (03124, місто Київ, бульвар Гавела Вацвала, будинок 8а, код ЄДРПОУ 39422888).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Літвінова А.В.