про повернення позовної заяви
13 липня 2020 р. м. Чернівці Справа № 600/889/20-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Дембіцький П.Д., розглянувши матеріали адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Сокирянський" до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, про визнання протиправним та скасування рішення, -
В поданому до суду адміністративному позові Товариство з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Сокирянський" (далі - позивач) просить суд:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000230404 від 06.03.2020 року, № 0000550404 від 13.05.2020 року.
Ухвалою суду від 02.07.2020 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.
10.07.2020 року на виконання ухвали від 02.07.2020 року, позивачем надано суду заяву про виконання ухвали суду з додатками: - копія статуту ТОВ «Соковий завод Сокирянський»; копія протоколу загальних зборів про призначення ОСОБА_1 генеральним директором; копія наказу про призначення ОСОБА_1 генеральним директором; копія паспорта ОСОБА_1 ; копія довідки про РНОКПП ОСОБА_1 .
У вказаній заяві позивач зазначає, що платіжні доручення від 22.06.2020 року № 1271 на суму 2102,00 грн., та від 18.06.2020 року № 1261 на суму 6273,03 грн, є належними доказами сплати судового збору у даній справі, незважаючи на те, що вказані платіжні доручення були підтвердженням сплати судового збору за подання адміністративного позову у справі 600/833/20-а.
Розглянувши заяву позивача про виконання ухвали суду, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Документом про сплату судового збору є оригінал квитанції установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає ЗУ "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
Згідно ст. 1 цього Закону судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Платники судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ч. 1 ст. 2 Закону № 3674-VI).
Відповідно до ст. 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Розміри ставок судового збору визначено ст. 4 цього Закону. Так, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем судового збору становить 1 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу. У разі подання позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу. У разі подання позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У випадку подання заяви про забезпечення позову ставка судового збору становить 0,3 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць, для працездатних осіб у розмірі - 2102 грн.
Частиною 3 ст. 6 Закону № 3674-VI передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
З аналізу норм чинного в Україні законодавства вбачається, що майновий позов (позовна заява майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання на договірній чи позадоговірній основі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 139 Господарського кодексу України майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.
Натомість, під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не підлягає грошовій оцінці.
Як вбачається з поданої позовної заяви, зміст та характер заявлених вимог майновий.
Крім того з позовної заяви видно що позивач просить: - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000230404 від 06.03.2020 року на суму 418202,00 грн; - визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000550404 від 13.05.2020 року на суму 30559,00 грн.
Отже, позивачем заявлено дві вимоги майнового характеру, таким чином розмір судового збору становить за першу вимогу 6273,03 грн., (418202,00 грн. х 1,5/100), за другу вимогу 2102,00 грн. (30559,00 х 1,5100), але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже розмір судового збору становить 8375,03 грн., (6273,03 грн., + 2102,00 грн).
На підтвердження сплати судового збору позивачем надано платіжне доручення від 22.06.2020 року № 1271 на суму 2102,00 грн., та платіжне доручення від 18.06.2020 року №1261 на суму 6273,03 грн.
Про те суд вважає, що до позовної заяви не додано належних доказів сплати судового збору. Натомість позивач до позовної заяви додав копії платіжних доручень від 22.06.2020 року № 1271 на суму 2102,00 грн., та від 18.06.2020 року № 1261 на суму 6273,03 грн.
Судом встановлено, що дані копії платіжних доручень є підтвердженням сплати судового збору за подання адміністративного позову у справі № 600/833/20-а.
Ухвалою суду від 25.06.2020 року справа № 600/833/20-а позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Сокирянський" до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, про визнання протиправним та скасування рішення повернуто позивачу. У вказаній ухвалі питання про повернення судового збору не вирішувалось. Крім того, позивач із заявою про повернення судового збору не звертався.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Частиною 2 ст. 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Практика Європейського суду з прав людини, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", є джерелом права. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його правами та обов'язками.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Чуйкіна проти України" ((Заява №28924/04) 13.01.2011 р. ОСТАТОЧНЕ) вказано, що "стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 р. у справі "Голдер проти Сполученого Королівства", п. п. 28- 36, Series A N 18)".
Разом з тим, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, яке може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення від 28.05.1985 р. у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства", п. 57).
В рішенні Конституційного Суду України у справі № 1-9/2011 за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, від 13.12.2011 р. (17-рп/2011) зазначено, що "вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 р. у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання".
Зважаючи на те, що судом вжито усіх належних заходів для реалізації та забезпечення права позивача на судовий розгляд справи, однак останній, не усунув недоліки заяви у строк встановлений судом, а саме не надав належних доказів сплати судового збору за подання адміністративного позову.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
За таких обставин заява та додані до неї документи підлягають поверненню позивачу.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 9, 44, 169, 205, 241 - 243, 248 КАС України, суд, -
1. Позовну заяву і додані до неї документи повернути позивачу.
2. Копію ухвали про повернення позовної заяви невідкладно надіслати позивачу.
3. Роз'яснити, що відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Згідно статті 256 КАС України визначено порядок набрання ухвали законної сили. У відповідності до статей 293, 295 КАС України визначено порядок оскарження ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково.
Суддя П.Д. Дембіцький