10 липня 2020 року справа № 580/995/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А.В., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду клопотання представника позивача адвоката Кваші І.В. про розподіл витрат та ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі №580/995/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 у справі №580/995/20 позов ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Черкаській області про сплату боргу (недоїмки) від 04 березня 2020 року №Ф-3358-10 на загальну суму 10 096 грн. 20 коп., виставлену ОСОБА_1 .
06.07.2020 позивач подала до суду клопотання, в якому просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2200 грн. В обгрунтування клопотання зазначила, що в позовній заяві просила покласти судові витрати на відповідача та додала документи на підтвердження понесення вказаних витрат, проте рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 у справі №580/995/20 не було вирішено питання щодо судових витрат.
Відповідач у наданому 14.04.2020 відзиві заперечень щодо розподілу судових витрат на надав.
Розглянувши заяву позивача про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно частини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно частини 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України передбачені витрати на правничу допомогу адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу.
Згідно частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Позивачем надано договір про надання правової допомоги від 23.03.2020, предметом якого є надання позивачу адвокатським бюро «Ігоря Кваші» правової допомоги, рахунок на оплату №3 від 23.03.2020, акт №1 виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про надання правової допомоги від 23.03.2020 та квитанцію №0.0.1658738367.1 від 23.03.2020 про сплату коштів згідно рахунку №3 від 23.03.2020 у сумі 2200 грн.
З наданого позивачем акту №1 виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про надання правової допомоги від 23.03.2020 вбачається, що адвокатське бюро «Ігоря Кваші» надало позивачу наступну правову допомогу:
- підготовча робота для складання позовної заяви: консультація, збір та аналіз документів, копіювання документів;
- аналіз законодавства та судової практики; складання позовної заяви про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.03.2020 №Ф-3358-10 на суму 10 096 грн. 20 коп.
Відповідно до частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України надання консультацій та роз'яснень, аналіз та копіювання документів не відносяться до витрат на правничу допомогу, тому стягнення витрат в цій частині задоволенню не підлягає.
Щодо судових витрат на збір документів суд зазначає наступне.
Оскаржувана вимога №Ф-3358-10 від 04.03.2020 була отримана позивачем засобами поштового зв'язку за адресою проживання позивача, що підтверджується копією поштового конверта, в якому вказана вимога надійшла.
Заяви позивача про зняття з неї єдиного внеску від 12.04.2019 та від 03.03.2020 підписані особисто позивачем, а не представником позивача адвокатом Квашею І.В.
З роздрукованих відомостей щодо сум нарахованого єдиного внеску та поданих звітів зі сплати єдиного внеску вбачається, що вказані відомості отримані особистого позивачем з використанням її електронного цифрового підпису, а не представником позивача адвокатом Квашею І.В.
Враховуючи викладене, позивачем не доведено понесення судових витрат на збір документів, тому витрати в цій частині стягненню з відповідача не підлягають.
Аналіз законодавства та судової практики не є окремим видом правничої допомоги в розумінні статей 19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а є складовою з підготовки та оформлення позовної заяви.
Вимога в частині стягнення судових витрат у сумі 1700 грн. за складання позовної заяви підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Позовна заява ОСОБА_1 підписана представником позивача адвокатом Квашою І.В., що свідчить про складання позовної заяви останнім.
Разом з цим, частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Справа, що розглядається, відноситься до справ незначної складності, розглядається у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи, на підтвердження обставин щодо предмету доказування позивачем було надано незначну кількість письмових доказів.
Предметом спору у справі є скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04 березня 2020 року №Ф-3358-10 на загальну суму 10 096 грн. 20 коп.
Таким чином, 1700 грн. судових витрат становлять близько 16,8% від ціни позову.
Отже, заявляючи вимогу про стягнення 1700 грн. витрат на правничу допомогу за складання позовної заяви, позивачем порушено принцип співмірності та розумності розміру таких витрат.
З урахуванням викладеного та підтверджених доказами понесених витрат, суд дійшов висновку, що 1000 грн., що становить близько 10% ціни позову, є справедливим, розумним, пропорційним та обґрунтованим розміром відшкодування витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини п'ятої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України додаткове рішення може бути оскаржене.
На підставі викладеного, керуючись статтею 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 43142920) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1000 (одна тисяча) гривень.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня закінчення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, у зв'язку з епідемією коронавірусу.
Головуючий суддя А.В. Руденко