про залишення позовної заяви без руху
13 липня 2020 року справа № 580/2500/20
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гайдаш В.А., перевіривши матеріали позовної заяви громадської організації «Ошукані українці» до Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади, Іскренської сільської ради Шполянського району Черкаської області про визнання протиправними та скасування рішень, встановлення наявності компетенції,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась громадська організація «Ошукані українці» (далі - позивач) з позовом до Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади (далі - відповідач 1), Іскренської сільської ради Шполянського району Черкаської області (далі - відповідач 2), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 2 від 14.12.2018 №39-1/V «Про приєднання територіальної громади сіл Іскрене та Георгіївка Іскренської сільської ради до Шполянської міської об'єднаної територіальної громади»;
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 1 від 14.12.2018 №30-1/VIII «Про добровільне приєднання територіальної громади сіл Іскрене та Георгіївка Іскренської сільської ради до Шполянської міської об'єднаної територіальної громад»;
- встановити наявність передбаченої Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» компетенції представницького органу місцевого самоврядування територіальної громади сіл Іскрене та Георгіївка Іскренської сільської ради Шполянського району Черкаської області.
Ознайомившись із позовною заявою, суддя вважає, що вона не відповідає вимогам ст. ст. 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому повинна бути залишена без руху з нижче зазначених підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права або законні інтереси.
Відповідно до ст. 168 Кодексу адміністративного судочинства України позов пред'являється до адміністративного суду шляхом подання позовної заяви.
Згідно пунктів 4, 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача у контексті критеріїв за частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом позовної заяви, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення відповідача 2 від 14.12.2018 №39-1/V «Про приєднання територіальної громади сіл Іскрене та Георгіївка Іскренської сільської ради до Шполянської міської об'єднаної територіальної громади» та рішення відповідача 1 від 14.12.2018 №30-1/VIII «Про добровільне приєднання територіальної громади сіл Іскрене та Георгіївка Іскренської сільської ради до Шполянської міської об'єднаної територіальної громад».
Однак позивачем у позові не зазначено, які саме права, свободи та законні інтереси позивача порушено у зв'язку із прийняттям спірних рішень.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на звернення до суду передбачає можливість отримати захист порушеного права, обумовлене тим, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. "Порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду, за змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес»: - правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним".
Відповідно до офіційного тлумачення частини 1 статті 55 Конституції України, наданого у рішенні Конституційного Суду України від 25.12.1997 № 9-зп: частину 1 статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб не є абсолютним. Людина має таке право за умови, що якщо вважає, що рішення, дія чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб порушують або ущемляють її права і свободи чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді. Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може належати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності. Такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтовано пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Peretyaka and Sheremetyev проти України, 21.12.2010, №45783/05).
Позивачем у позовній заяві не зазначено обґрунтування порушених саме його прав оскаржуваними рішенням, не надано доказів на підтвердження таких порушень, не зазначено, чим саме порушено права позивача та які правові наслідки зміни стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації права та/або виникнення додаткового обов'язку позивача.
Крім того, згідно ч. ч. 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Як встановлено суддею з позову, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення відповідача 2 від 14.12.2018 №39-1/V «Про приєднання територіальної громади сіл Іскрене та Георгіївка Іскренської сільської ради до Шполянської міської об'єднаної територіальної громади» та рішення відповідача 1 від 14.12.2018 №30-1/VIII «Про добровільне приєднання територіальної громади сіл Іскрене та Георгіївка Іскренської сільської ради до Шполянської міської об'єднаної територіальної громад», однак до Черкаського окружного адміністративного суду з даною позовною вимогою позивач звернувся лише 07.07.2020 (відтиск календарного штемпеля Укрпошти на конверті, у якому надійшов позов до суду), тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з ч. 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (надалі - Закон №3674-VI).
Частиною 2 ст. 4 Закону №3674-VI визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру юридичною особою розмір ставки судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” встановлено розмір прожиткового мінімуму на одну особу для працездатних осіб на 2020 рік, а саме у місячному розмірі з 1 січня - 2102 гривні.
Відповідно до п. 3 ст. 6 Закону №3674-VI, у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Отже, розмір судового збору за подання позивачем до адміністративного суду вказаного позову немайнового характеру становить 6306 грн., однак до позовної заяви позивачем не додано доказів сплати судового збору.
Належним доказом сплати судового збору є лише оригінал документу.
Згідно до ч. ч. 1-2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Враховуючи викладене, суддя дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України, що має наслідком на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 5, 122, 123, 132, 133, 160-161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
Позовну заяву громадської організації «Ошукані українці» до Шполянської міської ради об'єднаної територіальної громади, Іскренської сільської ради Шполянського району Черкаської області про визнання протиправними та скасування рішень, встановлення наявності компетенції - залишити без руху.
Встановити позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю десять днів з моменту отримання копії даної ухвали.
За клопотанням учасника справи суд продовжує процесуальні строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 Кодексу адміністративного судочинства України, на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, відповідно до пункту 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України.
Роз'яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог ухвали суду заява підлягає поверненню.
Копію ухвали направити позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В.А. Гайдаш