13 липня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/1061/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Секретаря Херсонської міської ради VІІ скликання ОСОБА_1 до Начальника управління комунальної власності Херсонської міської ради Вербицької Аліси Анатоліївни, Херсонського міського голови Миколаєнка Володимира Васильовича про визнання протиправними відмов у наданні відповіді на депутатські звернення, відмови в невідкладному прийомі, ненадання інформації,
встановив:
Секретар Херсонської міської ради VІІ скликання ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з вказаним позовом, у якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 29.04.2020 року) просить:
- визнати протиправною бездіяльність Херсонського міського голови Миколаєнка Володимира Васильовича (далі - відповідач-1, міський голова) щодо ненадання інформації та документів запитуваних в депутатських зверненнях ОСОБА_1 від 01.11.2019 року №6-265, від 08.10.2019 року №3-4-4977, від 11.01.2020 року №3-4-5352;
- визнати протиправними дії начальника Управління комунальної власності Херсонської міської ради Вербицької Аліси Анатоліївни (далі - відповідачка-2, начальник Управління КВ ХМР), що полягають в наданні відповідей №1 від 17.01.2020 року та №102-16 від 21.01.2020 року, якими відмовлено в задоволенні депутатських звернень ОСОБА_1 від 01.11.2019 року №6-265, від 08.10.2019 року №3-4-4977 та у невідкладному прийомі 28.02.2020 року;
- зобов'язати Херсонського міського голову Миколаєнка Володимира Васильовича надати інформацію і документи запитувані в депутатських зверненнях від 01.11.2019 року №6-265, від 08.10.2019 року №3-4-4977, від 11.01.2020 року №3-4-5352.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка 01.11.2019 року звернулась до Херсонського міського голови з депутатським зверненням №6-265 з проханням доручити виконавчому органу міської ради надати інформацію стосовно проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна комунальної власності із виготовленням технічних паспортів в 2019 році, а саме: кількості проведених технічних інвентаризацій; по кожному об'єкту надати назву закладу, місцезнаходження, загальну площу, вартість проведених робіт.
19.10.2018, 20.11.2018, 14.12.2018 позивачка, враховуючі розповсюдження інформації з приводу протиправного наділення правами на об'єкти комунальної власності, з метою отримання інформації про відчуження об'єктів комунального майна, спрямовувала на адресу Херсонського міського голови депутатські звернення однакового змісту за №3-4-4170 і не отримавши на них відповіді по суті, уточнивши звернення, позивачка повторно 26.07.2019 та 08.10.2019 звернулась на ім'я Херсонського міського голови із депутатським зверненням №3-4-4977, в якому запитувалась довідкова інформація відносно кількості об'єктів комунального майна, які були відчужені за 2017, 2018 та І півріччя 2019 року, із зазначенням адреси, площ, оціночної вартості, покупця, умов продажу, виду відчуження.
Наведені звернення Херсонським міським головою також передано на виконання відповідачці-2.
Через не отримання на депутатські звернення №6-265 від 01.11.2019 року та №3-4- 4977 від 08.10.2019 року відповідей, на ім'я Херсонського міського голови 26.11.2019 року та 02.01.2020 року спрямовано службові записки під №6-292, №6-1, в яких наведено на ігноруванні депутатських звернень та із проханням термінового надання на них відповідей.
Листом №1 від 17.01.2020 року, тобто в порушення встановленого чинним законодавством десятиденного строку, відповідачкою-2 надано відповідь за власним підписом ( Вербицька А.А. ) на депутатські звернення від 26.07.2019 і 08.10.2019 №3-4-4977 та №6-265 від 01.11.2019, за змістом якої позивачці відмовлено у задоволенні депутатських звернень з посиланням на відсутність такої інформації у володінні Управління комунальної власності міської ради та через відсутність у Управління обов'язку володіти такою інформацією. Наголошено на положеннях законодавства щодо публічної інформації та норми етичної поведінки із вказівкою на обов'язок її дотримання позивачкою.
17.01.2020 року позивачка звернулась на ім'я Херсонського міського голови із повідомленням №6-10 про відсутність розгляду депутатських звернень по суті, на який отримала від відповідачки-2 листа, в якому повторно наголошено на відсутності у позивачки прав на отримання запитуваної інформації з огляду на практику суду, яка склалася відносно публічної інформації, тощо (відповіді додаються).
Отже, станом на час звернення до суду, запитуваної довідкової інформації на депутатські звернення не отримано, проте існують листи за підписом відповідачки-2, які позивачка оцінює як протиправні відмови в задоволенні депутатських звернень від 08.10.2019 №3-4-4977 та №6-265 від 01.11.2019.
11.01.2020 року позивачкою на ім'я Херсонського міського голови спрямовано депутатське звернення №3-4-5352, яке за резолюцією останнього передано на ім'я відповідачки-2 для виконання. В зверненні позивачкою викладене прохання надати інформацію стосовно об'єктів, які підлягають приватизації згідно із рішенням Херсонської міської ради від 20.12.2019 року №2256, а саме, хто і на яких умовах використовує ці об'єкти комунальної власності на даний час та за заявами яких орендарів вони підлягають приватизації.
Відповіді на депутатське звернення від 11.01.2020 року №3-4-5352 позивачкою не отримано.
Через, як вважає ОСОБА_1 , протиправну бездіяльність відповідачки-2 у вигляді не надання відповіді на депутатське звернення від 11.01.2020 року №3-4-5352 у десятиденний або місячний терміни, 28.02.2020 року позивачка намагалась скористатися правами з невідкладного прийому та на одержання необхідної інформації шляхом відвідування відповідачки-2 як начальника Управління комунальної власності Херсонської міської ради.
Зі слів позивачки, у невідкладному прийомі їй відмовлено.
ОСОБА_1 вважає, що вчиненими діями відносно надання відмови на депутатські звернення, бездіяльністю в частині відсутності відповіді на депутатське звернення та недопущенням до невідкладного прийому з питання депутатської діяльності, порушено встановлені правові й соціальні гарантії здійснення депутатом і секретарем місцевої ради своїх повноважень.
На підставі викладеного позивачка просить задовольнити заявлені нею позовні вимоги.
Ухвалою суду від 29.04.2020 року вказана заява була залишена без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків.
04.05.2020 року недоліки позовної заяви були усунуті позивачкою, у зв'язку з чим ухвалою суду від 12.05.2020 року провадження у справі відкрито, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
01.06.2020 року адвокатом начальника управління комунальної власності Херсонської міської ради Вербицької А.А. подано відзив на позов. У відзиві відповідачка-2 зазначає, що позов заявлений неналежним відповідачем - позивачкою як секретарем Херсонської міської ради, тоді, як вважає відповідачка-2, позов направлений на захист прав ОСОБА_1 як депутата місцевої ради.
Також, представник відповідачкм-2 вважає, що вимога стосовно зобов'язання відповідача-1 надати інформацію і документи, запитані у депутатських зверненнях, не підлягає задоволенню, оскільки перебуває в межах дискреційних повноважень міського голови.
03.06.2020 року начальником управління комунальної власності Херсонської міської ради Вербицької А.А. подано відзив за власним підписом.
Відповідачка-2 заперечує проти заявлених позовних вимог з огляду на наступне. Так, зазначає, що 08.10.2019 року позивачкою на ім'я Херсонського міського голови подано депутатське звернення №3-4-4977, яке повністю дублює депутатське звернення від 26.07.2019 року з таким самим реєстраційним номером. Тому, таке звернення відповідачка-2 вважає повторним зверненню від 19.10.2018 року.
Начальник Управління КВ ХМР зауважує, що в депутатському зверненні №3-4-4977 ОСОБА_1 просить у міського голови не надати інформацію, а надати доручення. Згідно резолюції відповідача-1 на зверненнях, прохання позивачки, як вважає відповідачка-2, виконано - надано доручення розглянути звернення. Тому, відповідачка-2 стверджує, що депутатські звернення №3-4-4977 розглянуті та виконані. Також, начальник Управління КВ ХМР посилається на відсутності конкретності в зверненнях №3-4-4977, а запитувані позивачкою відомості відповідачка-2 вважає такими, що розголошують персональні дані (покупців майна).
Зазначає, що звернення №3-4-4977 від 26.07.2019 року та від 08.10.2019 року не містять ані способу надання інформації, ані адреси заявника, за якою необхідно направити відповідь. Додатково вказує на невідповідність наведених звернень вимогам Закону України "Про доступ до публічної інформації". Тому, на думку відповідачки-2, відповідь на депутатське звернення ОСОБА_1 сталось лише через неправильне та невідповідне оформлення нею таких депутатських звернень.
Документ спрямований на адресу відповідача-1 за №6-265 від 01.11.2019 року, начальник Управління КВ ХМР не вважає депутатським зверненням та не вважає навіть запитом на отримання публічної інформації. Тому, невідповідними відповідачка-2 вважає доводи щодо порушення строку надання відповіді на цей документ.
Направлення ж такого документа в адресу відповідача-1, начальник Управління КВ ХМР називає перевищенням повноважень секретаря Херсонської міської ради.
Також, відповідачка-2 зазначає, що як в листі №6-625 від 01.11.2019 року, так і в депутатських зверненнях від 08.10.2019 року №3-4-4977 та від 11.01.2020 року №3-4-5352, позивачка просить створити необхідні їй відомості в окремій таблиці чи підсумувати все і зобразити іншим чином. Управління вказує, що воно не володіє точною кількістю проведених технічних інвентаризацій. Немає єдиного документ, з якого вбачається хто і на яких умовах використовує об'єкти комунальної власності та за заявами яких орендарів вони підлягають приватизації. Для цього, зі слів начальника Управління КВ ХМР, необхідно збирати документи щодо всього майна, договори оренди, робити їх аналіз та виписувати в окремий документ по кожному об'єкту, тобто створювати окрему таблицю.
З посиланням на положення п.1 ч.1 ст. 22 Закону країни "Про доступ до публічної інформації" зазначає, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, якщо не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією щодо якої зроблено запит.
В частині позовних вимог щодо відмови в реалізації права на невідкладний прийом, відповідачка - 2 зазначає, що дійсно 28.02.2020 року до неї в кабінет зайшла група осіб на чолі з ОСОБА_1 та, зі слів начальника Управління КВ ХМР, спровокувала конфліктну ситуацію. Однак про те, що це було намаганням реалізувати право на невідкладний прийом відповідачка-2 дізналась тільки з даного позову.
В додаток до викладеного, начальник Управління КВ ХМР зазначає про відсутність в позивачки порушеного права, яке підлягає судовому захисту.
Також, стверджує про пропуск позивачкою строку звернення до суду з заявленим позовними вимогами.
03.06.2020 року Херсонським міським головою Миколаєнком В.В. також надано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в задоволенні якого відмовлено ухвалою суду від 12.06.2020 року.
03.06.2020 року міським головою надано відзив на позов, в якому відповідач-1 заявлених позовних вимог не визнає, вважає, що в рамках даного позову позивачкою не обґрунтоване наявність в неї порушеного права або охоронюваного законом інтересу, що підлягає судовому захисту.
Посилаючись на висновки Верховного Суду в постанові від 02.08.2019 року по справі №240/3532/18-а зазначає, що статус депутатів місцевих рад згідно з статтею 15 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" не наділяє депутата місцевої ради правом звертатися до органів судової влади з відповідним позовом.
Також, відповідач-1 зазначає, що листи від 01.11.2019 року №6-265, від 17.01.2020 року №6-10 та депутатське звернення від 11.01.2020 року №3-4-5352 позивачки спрямовані до Управління комунальної власності Херсонської міської ради, як до компетентного з цього приводу підрозділу, що вбачається з відповідних резолюцій міського голови.
Наведене, на думку відповідача-1, свідчить про відсутність протиправної бездіяльності з його боку.
На підставі зазначеного, міський голова просить відмовити в задоволенні позову.
16.06.2020 року позивачкою подано відповідь на відзиви, в яких з посиланням на практику Верховного Суду зазначає про наявність в неї права на звернення до суду, оскільки позов обґрунтований допущеними відповідачами порушеннями процедурних питань та пов'язаний з реалізацією депутатських повноважень. Зазначає про недоцільність посилання міського голови на висновки Верховного Суду в справі №240/3532/18-а, оскільки предмет позову в зазначеній справі не аналогічний предмету даного позову.
Зазначає, що позов спрямований на захист депутатських прав ОСОБА_1 , а статус секретаря ради лише доповнює зазначений статус.
Позивачка вказує, що, на її думку, відповідальність за відсутність розгляду депутатських звернень повинна бути покладена на обох відповідачів, оскільки депутатські звернення спрямовувались на ім'я Херсонського міського голови, який не забезпечив їх належного розгляду. В свою чергу, начальником управління КВ ХМР, на думку позивачки, перевищено повноваження шляхом надання відповіді на звернення, адресовані Херсонському міському голові за власним підписом.
Також, позивачка заперечує проти доводів відповідачів щодо пропуску нею строку звернення до суду. Суд не вважає за доцільне зазначати детальний аналіз доводів позивачки, оскільки з цього приводу вже прийнято ухвалу від 12.06.2020 року.
З приводу доводів відповідачів щодо недоліків в оформленні звернень, позивачка вказує, що кожен з запитів, на її думку, містить достатньо даних для ідентифікації запитувача та надання відповіді.
Щодо самих звернень представник позивачки зазначає, що позивачем на адресу Херсонського міського голови спрямовано депутатське звернення №6-265, яке залишено Херсонським міським головою без відповіді, а відповідачкою-2 надано відмову від 17.01.2020 року №1.
Звернення №3-4-4977 від 08.10.2019 року зареєстровано у виконавчих органах як депутатське звернення, про що свідчить форма реєстрації Д/з №3-4-4977 і відповіді по суті від Херсонського міського голови на це депутатське звернення не отримано, у зв'язку із чим на його ім'я подано службову записку від 02.01.2020 №6-1 залишену ним без відповіді. Проте, від відповідачки-2 на це депутатське звернення отримано відмову від 17.01.2020 року №1.
11.01.2020 року позивачка звернулась на ім'я Херсонського міського голови із депутатським зверненням №3-4-5352 обумовленим статтею 13 Закону, на яку від міського голови відповіді не отримано. Від відповідачки-2 на це депутатське звернення отримано відмову від 17.01.2020 року №1.
Також, представник позивача в обґрунтування заявлених позовних вимог повторно наводить витримки з рішень Верховного Суду №826/12002/16 та Верховного Суду України від 20.09.2017 року по справі №367/4524/15-а.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відзив відповідача, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Не заперечується сторонами та підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 те, що ОСОБА_1 є депутатом Херсонської міської ради VII скликання, секретарем відповідної ради.
26.07.2019 року та 08.10.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Херсонського міського голови Миколаєнка В.В . з документами, перший з яких отримав реєстраційний №Д/з 3-4-4977. Згідно змісту документа депутат Херсонської міської ради VII скликання ОСОБА_1 просить доручити відповідному виконавчому органу надати в табличній формі інформацію, запитувану в депутатському зверненні від 19.10.2018 року №3-4-4170. (а.с.14)
01.11.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Херсонського міського голови Миколаєнко В.В. з документом від 01.11.2019 року, вих. №6-265. Згідно змісту документа, секретар міської ради Олена Урсуленко просить доручити управлінню комунальної власності міської ради надати позивачці інформацію стосовно проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна комунальної власності із виготовленням технічних паспортів в 2019 році, а саме:
- кількості проведених технічних інвентаризацій;
- по кожному об'єкту надати назву закладу, місцезнаходження, загальну площу, вартість проведених робіт.(а.с.15)
17.01.2020 року начальником Управління комунальної власності Херсонської міської ради Вербицькою Алісою Анатоліївною виготовлено та направлено в адресу позивачки (не заперечується ОСОБА_1 ) лист за вих. №1, який згідно змісту є відповіддю на депутатські звернення від 26.07.2019 року, від 08.10.2019 року №3-4-4977 та лист секретаря ради від 01.11.2019 року №6-265.
В листі відповідачка-2 з посиланням на ст. 50 Закону України "Про місцеве самоврядування" зазначає, що листи секретаря міської ради не підлягають розгляду у зв'язку з тим, що направлення таких листів не включено до повноважень секретаря міської ради. Також вказано, що звернення позивачки має ознаки не депутатського звернення, а запиту на інформацію, розгляд якого регламентовано Законом України "Про доступ до публічної інформації".
На підставі такого висновку, відповідачка-2 посилається в листі на ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" та вказує, що згідно приписів наведеної статті розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, якщо він не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією щодо якої зроблено запит. Зазначає, що інформацією в запитаному позивачкою виді не володіє, а обов'язок щодо її створення законом не передбачено.
11.01.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Херсонського міського голови Миколаєнка В.В . з документом за №3-4-5352. Згідно змісту документа депутат Херсонської міської ради VII скликання ОСОБА_1 просить надати інформацію стосовно об'єктів, які підлягають приватизації згідно рішення міської ради від 20.12.2019 року №2256, а саме, хто і на яких умовах використовує ці об'єкти комунальної власності на даний час, та за заявами яких орендарів вони підлягають приватизації.
Відповідь з порушених питань позивачка не отримала.
Вважаючи протиправною бездіяльність Херсонського міського голови Миколаєнка Володимира Васильовича щодо ненадання інформації та документів запитуваних в депутатських зверненнях від 01.11.2019 року №6-265, від 08.10.2019 року №3-4-4977, від 11.01.2020 року №3-4-5352, а дії начальника Управління комунальної власності Херсонської міської ради Вербицької Аліси Анатоліївни, що полягають в наданні відповідей №1 від 17.01.2020 року та №102-16 від 21.01.2020 року протиправними, позивачка звернулась до суду з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства суд дійшов наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради, гарантії депутатської діяльності визначаються Законом України "Про статус депутатів місцевих рад" від 11 липня 2002 року N93-IV.
Повноваження депутата місцевої ради як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу визначені частиною першою статті 11 цього Закону, відповідно до якої у виборчому окрузі депутат місцевої ради має право: 1) офіційно представляти виборців свого виборчого округу та інтереси територіальної громади в місцевих органах виконавчої влади, відповідних органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності з питань, що належать до відання органів місцевого самоврядування відповідного рівня; 2) брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях інших місцевих рад та їх органів, загальних зборах громадян за місцем проживання, засіданнях органів самоорганізації населення, що проводяться в межах території його виборчого округу; 3) порушувати перед органами і організаціями, передбаченими пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадовими особами, а також керівниками правоохоронних та контролюючих органів питання, що зачіпають інтереси виборців, та вимагати їх вирішення; 4) доступу до засобів масової інформації комунальної форми власності з метою оприлюднення результатів власної депутатської діяльності та інформування про роботу ради в порядку, встановленому відповідною радою; 5) вносити на розгляд органів і організацій, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадових осіб пропозиції з питань, пов'язаних з його депутатськими повноваженнями у виборчому окрузі відповідно до закону, брати участь у їх розгляді.
Згідно статті 2 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, який відповідно до Конституції України і закону про місцеві вибори обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування на строк, встановлений Конституцією України.
Відповідно до частини першої статті вказаного 13 Закону депутатське звернення - викладена в письмовій формі вимога депутата місцевої ради з питань, пов'язаних з його депутатською діяльністю, до місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також керівників правоохоронних та контролюючих органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих на території відповідної ради, здійснити певні дії, вжити заходів чи дати офіційне роз'яснення з питань, віднесених до їх компетенції.
Частиною другою статті 13 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" визначено, що місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи, а також керівники правоохоронних та контролюючих органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих на території відповідної ради, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов'язані у десятиденний строк розглянути порушене ним питання та надати йому відповідь, а в разі необхідності додаткового вивчення чи перевірки дати йому відповідь не пізніш як у місячний строк.
Стосовно доводів відповідачів, що позовні вимоги не підлягають задоволення через відсутність порушеного права, яке підлягає судовому захисту, суд зазначає наступне.
Так, відповідачі доцільно посилаються на висновки Верховного Суду та Верховного Суду України, сформовані ними в постановах від 23.05.2017 року по справі №800/541/16, від 10.01.2019 року по справі №855/3/19, від 24.01.2019 року по справі №808/5869/14, від 15.03.2019 року по справі 815/3276/15 та інших, за яким обов'язковою умовою для задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов. Порушення має бути реальним, стосуватись (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
В контексті завдань адміністративного судочинства (ст. 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.
В свою чергу, неодмінними елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
З аналізу змісту спірних правовідносин судом встановлено, що метою даного конкретного позову є реалізація права ОСОБА_1 як депутата місцевої ради на отримання інформації за депутатськими зверненнями.
Таке право депутата місцевої ради прямо визначено п.1 ч.2 ст. 11 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" та опосередковано передбачено п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 11 зазначеного закону.
Вказаному праву кореспондує обов'язок, зокрема, органу місцевого самоврядування надати в визначеному ст. 13 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" порядку розглянути питання та надати відповідь.
Отже, даний позов направлено на захист конкретного, індивідуально визначеного права позивачки як депутата місцевої ради, що створює підстави для її звернення до суду з позовом та, в разі встановлення під час судового розгляду реальності порушень, про які стверджує позивачка, для застосування судового захисту такого права.
В свою чергу, згідно висновку Верховного Суду, наведеного в постанові від 27.11.2019 року по справі №540/380/19, твердження про те, що депутат не може звернутися до суду за захистом свого порушеного права є безпідставними, оскільки у спірних правовідносинах він діяв не як суб'єкт владних повноважень, а як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу, який був позбавлений можливості реалізувати свої повноваження, надані йому Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про статус депутатів місцевих рад".
Щодо переліку постанов Верховного Суду, зазначених відповідачами в заявах по суті справи, суд вказує на те, що в наведених справах висновок про відсутність права на звернення до суду зроблено на підставі того, що предметом оскарження були рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, дія яких не розповсюджувалась на депутатів місцевої ради та не стосувалась їх прав саме як депутатів, на відміну від конкретного визначеного права, на захист якого подано даний позов.
Отже, правовідносини, досліджені в наведених відповідачами рішеннях Верховного Суду є відмінними від правовідносин, що досліджується в даній справі, тобто й застосування наслідків вказаних в цих рішеннях висновків (відмова в позову за відсутності порушеного прав) в даних правовідносинах неможливе.
Щодо суті спірних правовідносин суд зазначає, що для правильного вирішення справи слід визначити правову природу документів, направлених позивачкою до Херсонського міського голови в досліджений період.
Позивачка будує позов на тому, що кожен з документів, а саме: №6-265 від 01.11.2019 року, №3-4-4977 від 08.10.2019 року, №3-4-5352 від 11.01.2020 року, є депутатським зверненням.
Суд частково погоджується з таким твердженням з огляду на наступне.
Законами України не передбачено форми депутатського звернення, отже, на думку суду, документ має визначатись як депутатське звернення виходячи з його змісту та авторства.
Так, 26.07.2019 року та 08.10.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Херсонського міського голови Миколаєнка В. В. з документами за однаковим реєстраційним № Д/з 3-4-4977. Згідно змісту документа, депутат Херсонської міської ради VII скликання ОСОБА_1 просить доручити відповідному виконавчому органу надати в табличній формі інформацію, запитувану в депутатському зверненні від 19.10.2018 року №3-4-4170. (а.с.14) Документ підписаний з вказівкою на статус автора - депутат Херсонської міської ради VII скликання, містить вимогу надати інформацію та посилання на приписи ст. 36 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" щодо відповідальності за невиконання вимог закону щодо забезпечення гарантій депутатської діяльності.
Отже, авторство документа (депутата місцевої ради) разом з порушеними в зверненні питаннями (надати інформацію, пов'язану з діяльністю органу місцевого самоврядування), формулювання використані автором: "… звертаюсь до вас" та вказівка на те, що зазначений документ направлений вчетверте стосовно тих самих питань, що порушені в депутатському зверненні, а також використання бланка загальної форми "Депутат Херсонської міської ради ОСОБА_1 " не дає сумнівів в тому, що такий документ дійсно є депутатським зверненням.
Окрім зазначеного, згідно відзиву начальника Управління КВ ХМР (а.с.70) мовою оригіналу: "08.10.2019 року Оленою Урсуленко на ім'я Херсонського міського голови подано депутатське звернення №3-4-4977, яке повністю дублює депутатське звернення від 26.07.2019 року з таким самим реєстраційним номером. Текст депутатських звернень однаковий, тому звернення від 08.10.2019 року фактично є повторним…".
Отже, з тексту відзиву вбачається, що сама відповідачка-2 називає документи від 26.07.2019 року та 08.10.2019 року депутатськими зверненнями, що свідчить про відсутність в неї сумнівів в тому, що документ від 08.10.2019 року адресований міському голові, є саме депутатським зверненням.
Щодо наступного документу за №6-265 від 01.11.2019 року, суд зазначає, що він не містить жодного реквізиту, який дозволяв би вважати його депутатським зверненням. Так, документ підписаний позивачкою, проте з вказівкою на її посаду - секретар міської ради. Виготовлений на бланку Херсонської міської ради загальної форми. Не містить жодного посилання на Закон України "Про статус депутатів місцевих рад", як правову підставу для права на депутатське звернення. Не зазначає, що такий документ є депутатським зверненням. Текстова форма звернення до міського голови: "Прошу Вас дати доручення…" також не дозволяє ідентифікувати досліджений документ як депутатське звернення.
Підсумовуючи зазначене, суд не вбачає підстав вважати документ за №6-265 від 01.11.2019 року депутатським зверненням. Наведений документ, як справедливо зазначено відповідачем-1, має ознаки листа або доповідної записки, оскільки, фактично, є внутрішнім листуванням між посадовими особами одного й того ж органу з приводу діяльності цього ж органу.
Щодо третього документа за №3-4-5352 від 11.01.2020 року, то його зміст та форма не викликають сумнівів стосовно того, що він є депутатським зверненням. Зазначене вбачається з назви, змісту, посилань на відповідні приписи Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", адресата, використання бланка загальної форми "Депутат Херсонської міської ради ОСОБА_1".
Окрім того те, що наведений документ дійсно є депутатським зверненням, не заперечується й самими відповідачами, що вбачається з поданих ними відзивів.
З аналізу викладеного вбачається, що два з зазначених в позові документа: від 08.10.2019 року №3-4-4977 та №3-4-5352 від 11.01.2020 року є депутатськими зверненнями, тоді як документ за №6-265 від 01.11.2019 року є листом з приводу внутрішньої діяльності Херсонської міської ради.
Отже, в розрізі наведеного правового обґрунтування позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності Херсонського міського голови щодо ненадання відповіді на документ №6-265 від 01.11.2019 року, саме як на депутатське звернення, задоволенню не підлягають, оскільки означений документ депутатським зверненням не є.
З приводу інших позовних вимог суд зазначає, що в рамках даної справи встановлено, що ОСОБА_1 в порядку передбаченому Законом України "Про статус депутатів місцевих рад" як депутат Херсонської міської ради звернулась до Херсонського міського голови з депутатськими зверненнями від 26.07.2019 року та 08.10.2019 року № Д/з 3-4-4977, в яких просила надати в табличній формі інформацію за 2017, 2018 та І півріччя 2019 року щодо кількості об'єктів комунального майна, яке було відчужено із зазначенням адреси, площі, оціночної вартості, покупця, умов продажу, вид відчуження (аукціон, конкурс, викуп), а 11.01.2020 року з депутатським зверненням від цієї ж дати за №3-4-5352, в якому просила надати інформацію стосовно об'єктів, які підлягають приватизації згідно рішенню міської ради від 20.12.2019 року №2256, а саме, хто і на яких умовах використовує ці об'єкти комунальної власності на даний час та за заявами яких орендарів вони підлягають приватизації.
Згідно ст. 13 Закону України Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" депутатське звернення є вимогою депутата місцевої ради з питань пов'язаних з його депутатською діяльністю до місцевих органів виконавчої влади.
Депутат місцевої ради відповідно до цього Закону наділяється всією повнотою прав, необхідних для забезпечення його реальної участі у діяльності ради та її органів. (ч.2 ст. 3 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад").
До повноважень депутата місцевої ради як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 11 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" віднесено, зокрема, право офіційно представляти виборців свого виборчого округу та інтереси територіальної громади в місцевих органах виконавчої влади, відповідних органах місцевого самоврядування... з питань, що належать до відання органів місцевого самоврядування відповідного рівня; порушувати перед органами і організаціями, передбаченими пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадовими особами, а також керівниками правоохоронних та контролюючих органів питання, що зачіпають інтереси виборців, та вимагати їх вирішення.
Згідно приписів п.30 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради віднесено, в тому числі питання щодо прийняття рішень про відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, прийняття рішення про здійснення державно-приватного партнерства щодо об'єктів комунальної власності, у тому числі на умовах концесії, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
Також, відповідно ч. 5 ст. 60 цього ж Закону органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Таким чином, володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності в інтересах територіальної громади віднесено до компетенції, зокрема, міських рад. Депутат цієї ради, як повноважний її член, наділяється всією повнотою прав, необхідних для забезпечення його реальної участі у діяльності ради та її органів. Отже, розпорядження комунальним майном виконавчими органами міської ради безпосередньо пов'язане з депутатською діяльністю депутата цієї ради, що, в свою чергу, породжує передбачене ст. 13 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" право такого депутата на направлення до органу місцевого самоврядування депутатського звернення з відповідного питання.
З урахуванням того, що ОСОБА_1 просила надати їй інформацію саме такого направлення - щодо відчуження об'єктів комунального майна, суд визначає, що відповідні депутатські звернення пов'язані з її депутатською діяльністю, знаходяться в межах її повноважень (територіально та юридично), направлено до вповноваженої посадової особи - міського голови Херсонської міської ради (як до головної посадової особи територіальної громади відповідного міста, очільника виконавчого комітету ради).
Відповідно до наведених вище за текстом рішення положень Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи, а також керівники правоохоронних та контролюючих органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих на території відповідної ради, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов'язані у десятиденний строк розглянути порушене ним питання та надати йому відповідь, а в разі необхідності додаткового вивчення чи перевірки дати йому відповідь не пізніш як у місячний строк.
Якщо депутатське звернення з об'єктивних причин не може бути розглянуто у встановлений строк, депутату місцевої ради зобов'язані письмово повідомити про це з обґрунтуванням мотивів необхідності продовження строку розгляду.
Буквальне тлумачення змісту наведеної ч.2 ст. 13 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" передбачає обов'язок надати відповідь на депутатське звернення в тому числі "…посадовою особою… до якої звернувся депутат місцевої ради".
Наведене, з урахуванням вимоги ч.2 ст. 19 Конституції України, в даному конкретному випадку, зобов'язує Херсонського міського голову, як адресата звернень, надати відповідь на них особисто. Право передоручити виконання обов'язку щодо надання відповіді на звернення, приписи Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" не містять, а тому такі дії (щодо передоручення) порушують вимоги Основного закону стосовно заборони посадової особи органу місцевого самоврядування діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, депутатські звернення позивачки отримані Херсонським міським головою Миколаєнком В.В. 08.10.2019 року та 11.01.2020 року, проте, станом на дату звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом (24.04.2020 року), відповідей від міського голови нею не отримано.
Зазначена обставина також визнається відповідачами по справі, отже, згідно приписів ч.1 ст. 78 КАС України, не підлягає доказуванню.
Твердження ж відподача-1 стосовно того, що відповідь на депутатське звернення №3-4-4977 надана начальником Управління КВ ХМР за його дорученням, суд вважає помилковими в силу наведеного вище обґрунтування, за яким відповідь на депутатське звернення має бути надана посадовою особою, якій воно адресоване.
В додаток до викладеного суд зазначає, що згідно резолюцій відповідача-1 від 26.07.2019 року, від 08.10.2019 року та від 11.01.2020 року (а.с.100-101) до депутатських звернень №Д/з №3-4-4977 та №Д/з №3-4-5352 відповідно, на стадії отримання звернень він усвідомлював наявність обов'язку щодо надання відповіді за власним підписом, оскільки змістом резолюції було: "прошу розглянути порушене питання та підготувати проекти відповіді за моїм підписом до …".
Окрім викладеного, згідно п.1 ч.4, ч.5 ст.42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міський голова забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади.
Сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.
Враховуючи наведене, суд на противагу доводам відповідача-1 про інакше, наголошує на тому, що обов'язок надати відповідь на депутатське звернення не можна вважати виконаним датою накладення резолюції щодо підготовки проекту відповіді на таке звернення. Контроль за виконанням розпоряджень, особливо у випадку коли закон зобов'язує надати відповідь на звернення саме міського голову, залишається за адресатом звернення. Належне виконання такого обов'язку є переважним інтересом саме міського голови, тим більше, що звернення позивачки з одного й того приводу вже кілька разів до цього направлялось відповідачу-1.
Узагальнюючи викладене, міський голова не надав інформацію та документи, які запитувала ОСОБА_1 у своїх зверненнях, тоді як відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" відповідач-1 мав обов'язок розглянути питання, які були порушені у депутатському зверненні і надати на них відповідь. З огляду на встановлені судом обставини, зміст депутатських звернень, інформація та документи, які просив позивач, пов'язані з її депутатською діяльністю та віднесені до відання відповідної ради.
Таким чином, з боку міського голови має місце протиправна бездіяльність, що полягає в не розгляді та не наданні ним відповіді на депутатські звернення ОСОБА_1 від 08.10.2019 року №3-4-4977, від 11.01.2020 року №3-4-5352.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у не розгляді та не наданні відповіді на звернення депутата Херсонської міської ради ОСОБА_1 від 08.10.2019 року №3-4-4977, від 11.01.2020 року №3-4-5352 в порядку та у строк, визначені статтею 13 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", належним способом захисту прав позивачки є зобов'язання відповідача-1 розглянути та надати відповідь на депутатські звернення ОСОБА_1 від 08.10.2019 року №3-4-4977, від 11.01.2020 року №3-4-5352 в порядку та у строк, визначені статтею 13 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад".
Доводи відповідачів щодо пропуску позивачкою строків звернення з даним позовом суд залишає поза увагою, оскільки аргументи відповідачів набули оцінки судом в ухвалі від 12.06.2020 року.
Стосовно тверджень відповідачів про те, що позов має бути розглянутий зі сприйняттям позивачки виключно як посадової особи - секретаря Херсонської міської ради, суд зазначає, що такий підхід був би проявом надмірного формалізму з боку суду та суперечив би раніше зазначеному обов'язку суду щодо розгляду справи з огляду на зміст спірних правовідносин.
Окрім зазначеного, суд звертає увагу на те, що згідно визначення, яке міститься в ч.1 ст. 50 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", секретар ради обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови.
Тобто, зайняття означеної посади можливо виключно депутатом місцевої ради, перебування на посаді не позбавляє особу статусу депутата.
Зі змісту позову вбачається, що направлення позивачкою звернень та листів, підписаних нею як з зазначенням посади так і з вказівкою на статус депутата місцевої ради, зумовлена тривалим ігноруванням її вимог та мало на меті отримання необхідної інформації та документів. В такому випадку, на думку суду, правові підстави вимагати від позивачки звернення до суду з позовом від однієї людини в двох статусах - відсутні, оскільки відповідне не слугувало б меті добросовісного та розсудливого вирішення справи.
Щодо позовних вимог, спрямованих до начальника Управління КВ ХМР, суд зазначає, що відповідачка-2 не була первинним адресатом депутатських звернень, що виключає її обов'язок стосовно надання відповідей на них. Проте, склавши та направивши позивачці лист №1 від 17.01.2020 рок, начальник Управління КВ ХМР, на думку суду, набула статусу учасника спірних правовідносин, а її діям, як посадової особи органу місцевого самоврядування, може бути надана оцінка судом.
Так, фактично, за змістом наведеного листа відповідачка-2 відмовила в наданні запитаної позивачкою інформації, оцінивши депутатські звернення позивачки від 08.10.2019 року №3-4-4977, від 11.01.2020 року №3-4-5352 як такі, що підлягають розгляду за приписами Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Суд зазначає про необґрунтованість такого висновку відповідачки-2, оскільки в силу сформованих під час розгляду даної справи висновків та встановлених обстави, документ, переданий для складення проекту відповіді начальнику Управління КВ ХМР за №3-4-4977 від 08.10.2019 року, є саме депутатським зверненням. Викладене також усвідомлювалось відповідачкою-2, що вбачається з того, що у відзиві та в першому абзаці листа №1 від 17.01.2020 року начальник Управління КВ ХМР самостійно визначає означений документ як депутатське звернення.
Отже, очевидним є те, що депутатське звернення має розглядатись саме як депутатське звернення, повноваження посадової особи, яка надає відповідь на звернення розглядати його в порядку, передбаченому для запитів на інформацію - відсутнє та суперечить приписам ч.ч.2, 3 ст. 13 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", ч.2 ст. 19 Конституції України.
Депутати місцевих рад при виконанні ними депутатських повноважень не можуть бути суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації, а тому до відносин зі збирання ними інформації, у тому числі надсилання та розгляду депутатських запитів, депутатських звернень, необхідно застосовувати відповідні положення Закону "Про статус депутатів місцевих рад", а не законодавство про доступ до публічної інформації.
Аналогічний висновок сформований та неодноразово застосований Верховним Судом, що вбачається, зокрема, з постанов суду касаційної інстанції від 27 квітня 2020 року по справі №264/5790/16-а та від 20.02.2020 року по справі № 826/12002/16.
Натомість, у відповіді на депутатське звернення, повноваження на направлення якої були відсутні у відповідачки-2, зазначила, що запитана інформація в необхідному позивачці вигляді відсутня, тому згідно ч.1 ст. 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" є підставою для відмови в задоволенні запиту.
Тобто, відповідачка-2 відмовила у наданні інформації, яку запитувала ОСОБА_1 у своєму зверненні, тоді як відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" позивачка мала право на отримання такої інформації, а відповідачка-2 мала обов'язок, породжений дорученням міського голови, розглянути та підготувати проект відповіді на питання, які були порушені у депутатському зверненні і надати на них відповідь. З огляду на встановлені судами обставини, зміст депутатського звернення й відповідь на нього, інформація, яку просила позивачка, пов'язані з її депутатською діяльністю та віднесені до відання відповідної ради.
З огляду на викладене, дії начальника Управління КВ ХМР щодо надання відповіді на депутатське звернення ОСОБА_1 за власним підписом є такими, що вчинені всупереч статті 13 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" та резолюції міського голови, а зміст наведеної відповіді - відмова в наданні інформації, запитаної в депутатському зверненні порушує права позивачки, як депутата місцевої ради, визначені статтями 11, 13 вказаного Закону.
Отже, такі дії відповідачки-2 є протиправними.
Посилання начальника Управління КВ ХМР на неконкретність дослідженого звернення, можливе порушення відповіддю прав покупців - фізичних осіб (в частині розповсюдження їх персональних даних), суд вважає недоречними, оскільки зазначене не було підставою для відмови в наданні запитаної інформації згідно листа відповідачки-2 від 17.01.2020 року №1. Наведені аргументи з'явились лише у відзиві відповідачки-2, поданому до суду 03.06.2020 року.
Відсутність адреси, на яку треба надати відповідь в депутатському зверненні, суд вважає неспроможним як аргумент в силу двох підстав.
По-перше, позивачка є депутатом місцевої ради, повноважним і рівноправним членом відповідної ради (ч.1 ст.3 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад"). Адресою Херсонської міської ради є: м. Херсон, просп. Ушакова, 37, тобто тією ж, що і адреса управління комунальної власності (м. Херсон, просп. Ушакова, 37, каб. 520). Тому, достатнім доказом надання відповіді на депутатське звернення позивачки було б проведення її реєстрації службою діловодства Херсонської міської ради, розташованої в цьому ж приміщенні.
По-друге, в силу наведеного вище за текстом обґрунтування, завданням відповідачки-2 була підготовка проекту відповіді, надання ж цієї відповіді позивачці було завданням відповідача-1.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправними дій начальника Управління комунальної власності Херсонської міської ради Вербицької Аліси Анатоліївни, що полягають в наданні відповіді №1 від 17.01.2020 року, якою відмовлено в задоволенні депутатського звернення ОСОБА_1 від 08.10.2019 року №3-4-4977 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відносно позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідачки-2 щодо відмови у невідкладному прийомі 28.02.2020 року, суд зазначає наступне.
Так, право на невідкладний прийом передбачено п.2 ч.2 ст. 11 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", отже є індивідуально визначеним правом позивачки як депутата місцевої ради.
Відповідно приписів ст. 14 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", депутат місцевої ради на території відповідної ради має право на невідкладний прийом посадовими особами місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, керівниками підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих на території відповідної ради, з питань депутатської діяльності.
Посадові особи місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, керівники підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих на території відповідної ради, на звернення депутата місцевої ради надають йому довідкові матеріали та іншу інформацію, необхідні для здійснення депутатських повноважень.
Отже й ОСОБА_1 має право на невідкладний прийом, зокрема, начальником Управління КВ ХМР.
З приводу обставин, зазначених в позові, суд вказує, що позивачкою не додано до позову жодного доказу звернення до відповідачки-2 з клопотанням про реалізацію права на невідкладний прийом, однак, зазначені обставини визнані такими, що мали місце самим начальником Управління КВ ХМР у відзиві на позов.
Так, відповідачка-2 у відзиві (а.с.76) зазначає, що 28.02.2020 року до неї в кабінет "увірвалась" група осіб на чолі з ОСОБА_1 , переривали робочий процес та поводились агресивно.
З викладеного вбачається, що відповідачка-2 визнала той факт, що 28.02.2020 року ОСОБА_1 знаходилась в службовому кабінеті начальника Управління КВ ХМР.
Згідно ч.1 ст. 78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Отже, присутність ОСОБА_1 в службовому кабінеті начальника Управління КВ ХМР 28.02.2020 року, заявлена позивачкою та визнана відповідачкою-2, є обставиною, що не підлягає доказуванню. На відміну від обставин зустрічі, версії щодо яких у сторін різняться.
Також, відповідачка-2 у відзиві зазначає, що про те, що (мовою оригіналу): "неподобство (знаходження ОСОБА_1 в кабінеті разом з іншими особами) було невідкладним прийомом депутата міської ради ОСОБА_1 я дізналась з позовної заяви".
Суд вказує на неправдивість наведеної заяви начальника Управління КВ ХМР, оскільки єдиним доданим нею доказом, а саме, колективним зверненням управління комунальної власності міської ради від 10.03.2020 року №498-16/1, підписаним, в тому числі відповідачкою-2, зазначене твердження спростовується. Так, в зверненні щодо обставини 28.02.2020 року вказано, що: "…на запитання начальника управління ОСОБА_1 та депутат міської ради Дьякова О . відповіли, що мають право на невідкладний прийом, аргументуючи статтею 14 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад…".
Тобто, відповідачкою-2 визнано дві визначальні для вирішення спору обставини, а саме те, що ОСОБА_1 дійсно знаходилась в її службовому кабінеті 28.02.2020 року та те, що депутат вимагала невідкладного прийому, посилаючись на відповідні приписи закону.
В той же час, начальником Управління КВ ХМР не надано доказів того, що вона намагалась задовольнити вимогу депутата місцевої ради щодо невідкладного прийому або пропонувала їй альтернативну дату та час такого прийому, якщо 28.02.2020 року організація такого прийому була неможлива.
З урахуванням наведеного в сукупності, а саме визнання начальником Управління КВ ХМР факту перебування ОСОБА_1 в її кабінеті 28.02.2020 року, а також підтвердження наданими нею ж доказами того факту, що під час знаходження в кабінеті позивачка вимагала реалізації її права, як депутата місцевої ради, на невідкладний прийом та, водночас, за відсутності доказів та навіть письмових зазначень відповідачки-2 про намагання сприяти реалізації зазначеного права, суд дійшов висновку, що 28.02.2020 року мала місце протиправна бездіяльність начальника Управління КВ ХМР, що полягала в незабезпеченні права ОСОБА_1 на невідкладний прийом.
Більш того, в відзиві та колективному зверненні не зазначено навіть про намагання відповідачки-2 задовольнити таке клопотання позивачки, незважаючи на те, що право на невідкладний прийом депутата місцевої ради прямо передбачено законом.
В той же час, факт відмови в реалізації такого права в об'ємі наданих доказів, судом не встановлено.
У зв'язку з чим, позовні вимоги ОСОБА_1 в відповідній частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності начальника Управління комунальної власності Херсонської міської ради Вербицької Аліси Анатоліївни щодо незабезпечення права позивачки як депутата місцевої ради на невідкладний прийом 28.02.2020 року.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При вказаних обставинах, з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, суд дійшов висновку, що міським головою не доведено правомірність своєї бездіяльності щодо ненадання інформації та документів запитуваних в депутатських зверненнях ОСОБА_1 від 08.10.2019 року №3-4-4977 та від 11.01.2020 року №3-4-5352, а начальником Управління КВ ХМР не доведено правомірність своєї бездіяльності, що полягала в незабезпеченні права позивачки як депутата місцевої ради на невідкладний прийом 28.02.2020 року та правомірність дій щодо надання відповіді №1 від 17.01.2020 року, якою відмовлено в задоволенні депутатського звернення ОСОБА_1 від 08.10.2019 року №3-4-4977, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню у визначеній судом частині.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.
Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Частиною 3,4 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Так, судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2522,40 грн. згідно квитанції №113 від 14.04.2020 року та №73 від 29.04.2020 року.
З огляду на те, що позов задоволено частково, суд дійшов висновку про стягнення судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог по 1/2 частині з кожного з відповідачів, згідно кількості заявлених до них вимог.
Таким чином, на підставі приписів ч.1 ст. 139 КАС України, відшкодуванню сплаченого позивачем судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає сума у 1261,20 грн.: 840,80 грн. з відповідача-1 та 420,40 грн. з відповідачки-2.
Як вбачається з матеріалів справи при подачі позову, окрім іншого, заявлено клопотання про стягнення з відповідачів й витрат на правову допомогу.
Так, позивачкою до матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги від 20.03.2020 р., додаток №1 до договору, розрахунок розміру витрат на правничу допомогу, акт від 15.04.2020 року про виконання умов договору про надання правової допомоги, квитанція до прибуткового касового ордеру №3 від 30.03.2020 року на суму 6000,00 грн.
Відповідно до наданих документів, витрати на правничу допомогу складають 6000,00 грн., з яких: 1000 грн. - попереднє вивчення документів, спілкування з клієнтом (10 год.), 500,00 грн. - збір і оцінка доказів (4 год.), 1000,00 грн. - дослідження судової практики, роз'яснення клієнтки перспектив, 2000,00 грн. - підготовка позову по справі (10 год.), 1500,00 грн. - підготовка до розгляду справи (3 год.).
Згідно ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Приписами ст.134 КАС України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З матеріалів справи слідує, що 20.03.2020 р. між адвокатом Мороз Анжелою Іванівною та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги. Згідно п.4 наведеного договору розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату, визначається за домовленістю сторін.
Згідно додатку до договор, розмір гонорару за дорученням клієнта стосовно захисту депутатських прав, у тому числі відносно депутатських звернень від 01.11.2019 року №6-265, від 08.10.2019 року №3-4-4977, від 11.01.2020 року №3-4-5352 та невідкладного прийому, встановлений на рівні 6000,00 грн.
На підтвердження наданих послуг заявником надано розрахунок витрат на правничу допомогу з детальним описом наданих послуг та часом витраченим адвокатом на їх надання, акт виконаних робіт з зазначенням вартості по кожній з наданих послуг.
Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №3 від 30.03.2020 року ОСОБА_1 сплатила адвокату Мороз А.І. 6000 грн. згідно вищенаведеного договору.
Факт здійснення представництва інтересів позивачки адвокатом підтверджується підписаними адвокатами позовними заявами (первинної та вторинної), завірянням нею доданих до позову копії, поданням інших заяв по суті спору.
Тому, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підтверджені в сумі 4500 грн. в частині складових щодо: 1000 грн. - попереднє вивчення документів, спілкування з клієнтом (10 год.), 500,00 грн. - збір і оцінка доказів (4 год.), 1000,00 грн. - дослідження судової практики, роз'яснення клієнту перспектив, 2000,00 грн. - підготовка позову по справі (10 год.).
Частина витрат на суму 1500,00 грн. за підготовку до розгляду справи та прибуття до судової інстанції (3 год.) є необґрунтованою, оскільки жодного судового засідання в справі не проведено (розглянуто в письмовому провадженні).
Крім того, відповідачем жодних заперечень стосовно суми витрат на правничу допомогу до суду не надано.
Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання позивачки про стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн.
Таким чином, на підставі приписів ч.1 ст. 139 КАС України, відшкодуванню сплачених позивачкою витрат на правову допомогу адвоката за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягає сума у 2250 грн.(1/2 від підтвердженого розміру витрат на адвоката): 1500 грн. з відповідача-1 та 750 грн. з відповідачки-2.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Херсонського міського голови Миколаєнка Володимира Васильовича (код ЄДРПОУ Виконавчого комітету Херсонської міської ради: 04059958, адреса: 73003, м. Херсон, просп. Ушакова, 37), яка полягала у не розгляді та не наданні відповіді на звернення депутата Херсонської міської ради ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) від 08.10.2019 року №3-4-4977, від 11.01.2020 року №3-4-5352 в порядку та у строк, визначені статтею 13 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад".
Зобов'язати Херсонського міського голову Миколаєнка Володимира Васильовича розглянути та надати відповідь на депутатські звернення ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) від 08.10.2019 року №3-4-4977, від 11.01.2020 року №3-4-5352 в порядку та у строк, визначені статтею 13 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад".
Визнати протиправними дії начальника Управління комунальної власності Херсонської міської ради Вербицької Аліси Анатоліївни (код ЄДРПОУ Управління: 37465469, адреса: 73003, м. Херсон, просп. Ушакова, 37), що полягають в наданні відповіді за №1 від 17.01.2020 року, якою відмовлено в задоволенні депутатського звернення ОСОБА_1 від 08.10.2019 року №3-4-4977.
Визнати протиправною бездіяльність начальника Управління комунальної власності Херсонської міської ради Вербицької Аліси Анатоліївни, що полягала в незабезпеченні права позивачки як депутата місцевої ради на невідкладний прийом 28.02.2020 року.
В інший частині позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Херсонської міської ради (код ЄДРПОУ: 04059958, адреса: 73003, м. Херсон, просп. Ушакова, 37) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп., шляхом безспірного списання коштів органами казначейської служби України.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління комунальної власності Херсонської міської ради (код ЄДРПОУ: 37465469, адреса: 73003, м. Херсон, просп. Ушакова, 37) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп., шляхом безспірного списання коштів органами казначейської служби України.
Стягнути з Виконавчого комітету Херсонської міської ради (код ЄДРПОУ: 04059958, адреса: 73003, м. Херсон, просп. Ушакова, 37) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп.
Стягнути з Управління комунальної власності Херсонської міської ради (код ЄДРПОУ: 37465469, адреса: 73003, м. Херсон, просп. Ушакова, 37) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 750 (сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Згідно п.3 «Прикінцевих положень» КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.В. Ковбій
кат. 102010000