Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
13 липня 2020 р. № 520/6730/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту протоколу, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати п. 10 протокол №177 від 13.12.2019 р. рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги;
- зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Міністерство оборони України відповідно до ст. 382 КАС України подати у 45-денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що Міністерством оборони України було прийнято рішення, а саме п. 10 протоколу №177 від 13.12.2019 р., яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги. На думку позивача, вказане рішення є протиправним та таким, що прийнято з порушеннями норм діючого законодавства, а отже порушує його права.
Ухвалою суду від 01.06.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у адміністративній справі за вищевказаним позовом.
Представник відповідача Міністерства оборони України 08.07.2020 року до суду надав відзив, в якому проти заявленого позову заперечував та зазначив, що позивач проходив строкову військову службу в Прикордонних військах КДБ СРСР, а отже Міністерство оборони України відповідно до норм діючого законодавства не може виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, оскільки Міністерство оборони України не є правонаступником прикордонних військ КДБ СРСР, через що витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги позивачу, який проходив військову службу в Прикордонних військах, мають здійснюватись Державною прикордонною службою України. Також представником відповідача вказано, що ІІІ група інвалідності позивачу була встановлена з 19.09.2018 року, а звільнений позивач був з військової служби в червні 1985 року, тобто встановлення інвалідності відбулось не під час проходження військової служби та не протягом трьох місяців після звільнення з такої служби, а отже з норми на норми законодавства, що діють станом на час призначення позивачу інвалідності у останнього право на виплату одноразової грошової допомоги відсутнє. Отже, на думку відповідача, відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача.
Суд зазначає, що відповідно до положень ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з положеннями п.2 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Суд зазначає, що відповідно до положень ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з положеннями п.2 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Також суд зазначає, що відповідно до положень ч. 4 ст. 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
При цьому, відповідно до п.3 Розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Отже, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 у період з 12.11.1983 року по 13.12.1985 року позивач проходив дійсну військову службу в Збройних Силах СРСР та приймав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан в складі військової частини НОМЕР_1 .
Згідно із довідкою МСЕК серії 12 ААА № 686793 з 19.09.2018 року позивачу встановлено інвалідність ІІІ групи, внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Позивач 25.10.2018 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою та необхідними документами для призначення йому одноразової грошової допомоги у відповідності з приписами ст. 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у зв'язку з встановленням йому інвалідності, пов'язаної з проходженням військової служби.
Листом № 3031/ВСЗ від 29.12.2018 року ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлено про відсутність підстав для складання та подання висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, оскільки відповідно до п. 6 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" виплата одноразової грошової допомоги провадиться у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві. Відповідачем зазначено, що ОСОБА_1 , не надав документ, що підтверджує настання інвалідності не пізніше трьохмісячного строку після звільнення з строкової військової служби. Крім того, зазначив, що відповідно до п. 17 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затвердженою постановою КМ України від 25.12.2013 року № 975 особам звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби, тобто ОСОБА_1 , не надав документ, що підтверджує проходженням останнім військової служби в Міністерстві оборони.
Позивач, не погодившись із зазначеними діями Харківського обласного військового комісаріату звернувся до суду із відповідним позовом.
Суд зазначає, що вищевказаним обставинам було надано оцінку в рамках розгляду справи №520/4830/19.
Отже, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 року по справі №520/4830/19 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено; визнано протиправними бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає в не поданні у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати позивачу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”. Постановою КМ України 975 від 25.12.2013 року “Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги ...” та Наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року; зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат подати висновок (за формою Додаток 13 Наказу № 530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату позивачу, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” та Постановою КМ України 975 від 25.12.2013 року “Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги...” та Наказом Міністерства Оборони України № 530 від 14.08.2014 року.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2019 року апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишено без задоволення; рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 по справі № 520/4830/19 - залишено без змін.
Суд зазначає, що відповідно до положень ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, під час розгляду справи встановлено, що пунктом 10 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 177 від 13.12.2019 року ОСОБА_2 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що Міністерство оборони України в 1985 році не здійснювало розрахунок під час звільнення з Прикордонних військ КДБ СРСР, оскільки Міністерство оборони України було створено 24.08.1991 року відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про військові формування України» та не є правонаступником Міністерства оборони СРСР. Також вказано, що витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах, мають здійснюватись Державною прикордонною службою України. Крім того, вказано, що заявник не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки згідно з п.6 ч.2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також пп.3 п.6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, одноразова грошова допомоги призначається особам, звільненим зі строкової служби, якщо інвалідність настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, заявнику встановлено інвалідність понад 3-місячний термін.
Позивач, вважаючи протиправною відмову та рішення відповідача, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Суд зазначає, що відповідно до положень ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Згідно із п. 6 ст. 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, у редакції чинній з 01.01.2017 року, встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.
Відповідно до пункту 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту - Порядок № 975).
Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку № 975 в редакції, чинній на день встановлення позивачу інвалідності, особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Як передбачено абз. 3 п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Враховуючи обставини того, що інвалідність позивачу була встановлена з 19.09.2018 року, то при вирішенні питання щодо виплати одноразової грошової допомоги позивачу, необхідно керуватися законодавством, що діяло на цей день, а саме Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” в редакції станом на 19.09.2018 року та Порядком № 975.
Згідно із пп. 6 п. 2 ст. 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, у редакції чинній з 01.01.2017 року, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.
Пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 року визначено, що цей Порядок набирає чинності з 01.01.2017 року.
Як передбачено положеннями п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 року, до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Судовим розглядом справи встановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 року № 335 внесено зміни до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.
Як передбачено п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 року № 335, ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 січня 2017 року.
Відповідно до пп. 3 п.6 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному чи резервісту під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві.
Суд зазначає, що право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов'язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо.
Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 березня 2020 року по справі № 274/165/17.
З огляду на встановлені судовим розглядом справи обставини суд приходить до висновку, що оскільки позивач був звільнений з Прикордонних військ КДБ СРСР у 1985 році, а інвалідність йому було встановлено у 19.09.2018 році, тобто пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби, то у позивача відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги.
Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 26 червня 2018 року у справі №750/5074/17, від 14 серпня 2018 року у справі № 807/15426/18, від 26 жовтня у справі № 820/2504/18, від 07 лютого 2019 року у справі № 127/12061/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 816/1458/18.
Таким чином, п. 10 протоколу №177 від 13.12.2019 р. рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги є правомірним та скасуванню не підлягає.
В той же час, позовна вимога позивача про зобов'язання Міністерства оборони України вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 є похідної від першої позовної вимоги, а отже також задоволенню не підлягає.
Стосовно заявленого позивачем клопотання про зобов'язання Міністерства оборони України відповідно до ст. 382 КАС України подати у 45-денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення суд зазначає наступне.
Згідно з приписами частин 1 та 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Суд зазначає, що у даному випадку з огляду на висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог, відсутні підстави джля задоволення зазначеного клопотання позивача.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 78, 139, 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (пр-кт. Повітрофлотський 6, м. Київ, 03168) про визнання протиправним та скасування пункту протоколу, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Мельников Р.В.