Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
09.07.2020р. справа №520/3067/2020 Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденка А.В., за участі секретаря - Стрєлка О.В., представника позивача - Могильової І.А., представника відповідача - Коваленко М.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнеліус Україна"
до Головного управління ДПС у Харківській області
прозобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Корнеліус Україна" (далі за текстом - заявник, платник, підприємство, ТОВ), у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про зобов'язання Головного управління ДПС у Харківській області сформувати електронний висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Корнеліус Україна" (ідентифікаційний код - 33607742) надміру сплаченого податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, у сумі 1111269,00 грн. та надіслати в автоматичному режимі до ГУДКС в Харківські області для виконання шляхом повернення коштів з відповідного бюджету.
Аргументуючи цю вимогу зазначив, що у підприємства наявний надміру сплачений податок на прибуток, проте відповідач протиправно відмовляє в його поверненні.
Відповідач, Головне управління Державної податкової служби (далі за текстом - контролюючий орган, податковий орган, адміністративний орган, владний суб'єкт, Управління, ГУ), з поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення зазначив, що підстав для повернення переплати немає, оскільки за підприємством обліковується податковий борг з ПДВ.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, унаслідок чого набув правовий статус юридичної особи приватного права, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань під ідентифікаційним кодом - 33607742, є платником податку на додану вартість.
Як платником ПДВ заявником за липень-вересень 2010 р. було заявлено до відшкодування з Державного бюджету України 1.684.149,00грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (за липень 2010р. - 665.973,00грн., за серпень 2010р. - 762.175,00грн., за вересень 2010р. - 256.001,00грн.
За наслідками реалізації матеріалів проведеної податкової перевірки ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова із посиланням на акт №1163/07-008/33607742 від 18.03.2011р. були прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.03.2011р. №0000140700 та від 28.03.2011р. №0000150700 про зменшення указаної суми бюджетного відшкодування з ПДВ.
Однак, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2011р. у справі №2а-10153/11/2070 згадані вище податкові повідомлення-рішення були скасовані.
У подальшому, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2015р. по справі №820/2136/15 було стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Корнеліус Україна" бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за липень 2010 року у сумі 665.973,00грн, за серпень 2010 року у сумі 762.175,00грн., за вересень 2010 року у сумі 256.001,00грн, всього - 1.684.149,00грн (один мільйон шістсот вісімдесят чотири тисячі сто сорок дев'ять) грн.
У межах справи №820/2136/15 податковим органом не подавалось заяв про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
На виконання висновку Київської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області №408-07 на електронний рахунок платника податків у СЕА ПДВ було повернуто 267.659,16грн. переплати з ПДВ.
Між тим, доказів повернення згаданої суми саме у якості бюджетного відшкодування з ПДВ учасниками спору до матеріалів справи не надано.
Відтак, ці обставини не мають юридичного значення для правильного вирішення даного спору.
08.07.2015р. за власною ініціативою податковим органом суму ліміту коштів на рахунку платника в СЕА ПДВ в установі тероргану Державної казначейської служби України було збільшено на 1.423.101,48грн. (а.с.236).
Між тим, доказів подання Товариством заяв на проведення такої операції контролюючий орган до матеріалів справи не подав.
Доказів звернення до суду із позовом про стягнення безпідставно одержаних платником унаслідок проведення такої операцій коштів контролюючий орган до матеріалів справи також не подав.
Відтак, ці обставини не мають юридичного значення для правильного вирішення даного спору.
Згідно з довідкою начальника Київського управління ГУ ДФС у Харківській області станом на 10.05.2019р. заявлена Товариством до бюджетного відшкодування сума ПДВ у розмірі 1.684.149,00грн. була використана за власною ініціативою податкового органу на цілі погашення податкових зобов'язань за самостійно задекларованими платником показниками документів обов'язкової податкової звітності з ПДВ періоду січень 2014р.-грудня 2015р.
Між тим, доказів надання платником згоди на вчинення таких дій учасниками спору до матеріалів справи не подано.
Відтак, ці обставини не мають юридичного значення для правильного вирішення даного спору.
Окрім того, суд зважає, що податковим органом не подано до суду доказів внесення змін до облікових даних картки платника податків з ПДВ періоду січень 2014р.-грудня 2015р. за рахунок приведення проведених за власною ініціативою облікових операцій у відповідність до дійсних фактичних обставин відносин, що не виключає ймовірності виникнення податкового боргу з ПДВ саме за цей проміжок часу.
До того ж суд бере до уваги, що за твердженням контролюючого органу одна і та ж сума бюджетного відшкодування сума ПДВ у розмірі 1.684.149,00грн. була одночасно використана за власною ініціативою податкового органу як на збільшення ліміту коштів на рахунку платника в СЕА ПДВ в установі тероргану Державної казначейської служби України на 1.423.101,48грн., так і на погашення податкових зобов'язань за самостійно задекларованими платником показниками документів обов'язкової податкової звітності з ПДВ періоду січень 2014р.-грудень 2015р.
04.07.2019р. контролюючим органом відносно заявника було видано податкову вимогу №100548-57 на суму податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 1.684.149,00грн.
Проте, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2019р. по справі №520/6811/19 було визнано протиправною та скасовано податкову вимогу ГУ ДПС у Харківській області №100548-57 від 04.07.2019р. з податку на додану вартість у розмірі 1.684.149,00грн.
У межах цієї справи судом були установлені ті обставини, що підставою для винесення спірної податкової вимоги №100548-57 від 04.07.2019р. є факт відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника за рішенням суду, сума ПДВ у розмірі 1.684.149,00грн. була перерахована на рахунок позивача органами казначейства 27.05.2019р., як бюджетне відшкодування па підставі рішення Верховного Суду від 19.04.2019р. по справі №820/2136/15, яким було підтверджено обов'язок контролюючого органу перерахувати кошти, заявлені позивачем до бюджетного відшкодування у загальній сумі 1.684.149,00грн., правомірність якого, в свою чергу, підтверджена судовими рішеннями у справі №2а-10153/11/2070.
У подальшому рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2020р. по справі №520/545/20 було зобов'язано ГУ ДПС у Харківській області здійснити коригування облікових показників інтегрованої картки платника - товариства з обмеженою відповідальністю «Корнеліус Україна», шляхом зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість на суму 1.684.149 (один мільйон шістсот вісімдесят чотири тисячі сто сорок дев'ять) грн. 00 коп., а також було зобов'язано ДПС України відкликати повідомлення від 09.08.2019 року в частині наявності податкового боргу у товариства з обмеженою відповідальністю «Корнеліус Україна», надісланого до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про наявність заперечень проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи у зв'язку з наявністю податкового боргу.
Позову про стягнення податкового боргу з ПДВ у розмірі 1.684.149,00грн. або про стягнення безпідставно отриманих коштів у якості бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1.684.149,00грн. контролюючим органом у спірних правовідносинах не подавалось.
Згідно з довідкою до акту від 15.01.2020р. №106/20-40-05-08-09/33607742 за Товариством за даними податкового органу одночасно обліковується як податковий борг з ПДВ у розмірі 1.684.149,00грн., так і переплата з податку на прибуток у розмірі 1.111.269,00грн. (а.с.23).
18.11.2019р. Товариством до податкового органу була подана заява про повернення на розрахунковий рахунок в установі банку переплати з податку на прибуток у розмірі 941.010,00грн.
Листом ГУ ДПС у Харківській області від 06.12.2019р. №12471/10/20-40-57-04-26 було відмовлено у поверненні переплати з податку на прибуток у розмірі 941.010,00грн. у зв'язку з обліком в базах даних податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 1.684.149,00грн.
26.02.2020р. Товариством до податкового органу була подана заява про повернення на розрахунковий рахунок в установі банку переплати з податку на прибуток у розмірі 1.111.269,00грн.
Листом ГУ ДПС у Харківській області від 16.03.2020р. №10008/10/20-40-57-04-25 було відмовлено у поверненні переплати з податку на прибуток у розмірі 1.111.269,00грн. у зв'язку з обліком в базах даних податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 1.684.149,00грн. (а.с.65).
Не погодившись із відповідністю закону владного волевиявлення контролюючого органу з приводу повернення переплати з податку на прибуток, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Згідно з ст.43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу (п.43.1 ст.43); У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків (п.43.2 ст.43); Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені (п.43.3 ст.43); Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку (п.43.4 ст.43); Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. У разі якщо повернення сум податку на доходи фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу, відповідне повідомлення надсилається контролюючим органом до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення шістдесятиденного строку з дня отримання відповідної податкової декларації. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету (п.43.5 ст.43).
За визначенням п.п.14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом …
При цьому, у розумінні п.п.14.1.39 ст.14 названого кодексу грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня, а відповідно до п.п.14.1.156 ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Таким чином, надміру повернуті чи виплачені платнику податків кошти Державного бюджету України не можуть бути правомірно кваліфіковані саме у якості податкового боргу, позаяк мають зовсім іншу правову природу походження, ніж невиконаний податковий обов'язок.
Отже, усі використані податковим органом у спірних правовідносинах доводи слід визнати юридично неспроможними.
Унаслідок неправильної організації владної управлінської функції контролю податковий орган у спірних правовідносинах штучно та умисно за власною ініціативою безвідносно до волевиявлення платника податків спотворив дійсний стан виконання Товариством податкового обов'язку з ПДВ за період січень 2014р.-грудень 2015р. і створених цим наслідків неправильного ведення обліку не усунув.
Відтак, у спірних правовідносинах відсутні прямо визначені законом перешкоди для повернення заявникові 1.111.269,00грн. переплати з податку на прибуток.
Згідно зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, у рішенні Європейського суду з прав людини від 29.06.2006р. по справі "Пантелеєнко проти України" зазначено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Зміст категорії «ефективність» розкрито, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003р. по справі "Дорани проти Ірландії", де указано, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Також зміст цієї ж категорії розкрито і у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", у якому зазначено, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.07.2008р. по справі "Каіч та інші проти Хорватії" для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту повинен мати правову підставу, має бути ефективним та повинен забезпечити реальне відновлення порушеного суб'єктивного права чи захист ущемленого інтересу.
На виконання вимог ст.9 КАС України судом у ході вирішення спору самостійно з'ясовано, що обраний заявником спосіб захисту порушеного права застосовувався Верховним Судом у постанові від 01.06.2020р. по справі №826/15462/18.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України означений правовий висновок Верховного суду підлягає поширенню і на спірні правовідносини.
Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта ч.2 ст.77 КАС України.
З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб'єктом не подано доказів відповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення, а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу оскарженого управлінського волевиявлення.
Натомість, наведені приватною особою доводи підтверджені фактичними обставинами спірних правовідносин.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов'язковою умовою визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб'єкт у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк обставини ситуації з'ясував неповно, норму закону визначив неналежну, положення цієї норми права витлумачив невірно, унаслідок чого вчинене управлінське волевиявлення не узгоджується із характером, змістом та наслідками діяння платника податків.
Отже, у спірних правовідносинах допущені владним суб'єктом порушення закону спричинили настання негативних наслідків, що є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов - задовольнити.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Харківській області сформувати електронний висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Корнеліус Україна" (ідентифікаційний код - 33607742) надміру сплаченого податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, у сумі 1111269,00 грн. та надіслати в автоматичному режимі до ГУДКС в Харківські області для виконання шляхом повернення коштів з відповідного бюджету.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); виготовлено у повному обсязі у порядку ч.3 ст.243 КАС України 13 липня 2020 року.
Суддя Сліденко А.В.