Справа № 500/671/20
30 червня 2020 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючої судді Мірінович У.А.
за участю: секретаря судового засідання Хоменко Л.В.
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Турчин - Кукаріна І.В.,
представників відповідача Киричук О.В., Антоні В.Ш.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Зборівської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -'
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Зборівської районної державної адміністрації Тернопільської області, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ керівника апарату Зборівської районної державної адміністрації Тернопільської області № 12-к від 10.02.2020 "Про звільнення ОСОБА_1 ";
- поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста архівного відділу Зборівської районної державної адміністрації;
- стягнути з Зборівської районної державної адміністрації Тернопільської області в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 11.02.2020 та по день ухвалення судом рішення про поновлення на посаді.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що повідомленням про вивільнення від 06.12.2019 позивача повідомлено про майбутнє звільнення, яке відбудеться 07.02.2020, у зв'язку зі скороченням штату відповідно до постанови КМУ від 03.11.2019 № 926, пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 (далі - КЗпП) та пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII). Звільнення обумовлено неможливістю переведення позивача на іншу роботу у зв'язку з її відсутністю. Надалі, наказом Зборівської РДА від 10.02.2020 № 12-к "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача звільнено з посади головного спеціаліста архівного відділу районної державної адміністрації 10.02.2020 у зв'язку із скороченням чисельності.
Виданий оскаржений наказ позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки її було повідомлено про вивільнення у зв'язку із скороченням штату, а звільнено у зв'язку зі скороченням чисельності. При цьому, при вивільненні працівників, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП.
Таким чином, позивач вважає, що при видачі оскарженого наказу відповідач не врахував, що вона мала переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників відповідно до частини другої статті 42 КЗпП, так як позивач на займаній посаді працювала 5 років 5 місяців 22 дні та за увесь період роботи остання показала себе виключно з позитивної сторони, зокрема: належним чином виконувала покладені на неї обов'язки, виконувала присягу державного службовця, не порушувала правил внутрішнього трудового розпорядку, дотримувалась трудової дисципліни, заходи дисциплінарного впливу до неї не застосовувались та постійно підвищувала свою кваліфікацію, пов'язану з архівною справою в органах місцевого самоврядування. Також позивач звернула увагу суду на те, що на її утриманні перебуває двоє дітей віком 15 та 21 року, та двоє батьків інвалідів. При цьому, дитина віком 21 року є студенткою денної форми навчання, четвертого курсу Тернопільського медичного університету імені І.Я. Горбачевського. Водночас, позивач зазначила, що в порушення статті 49-2 КЗпП відповідач не запропонував позивачу жодної вакантної посади в Зборівській РДА Тернопільської області, а тому такі дії відповідача є протиправними.
Ухвалою суду від 13.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.
Ухвалою суду від 05.06.2020 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду відповідно до статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (далі - КАС).
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з мотивів, викладених у позовній заяві, просили позовні вимоги задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні, заперечуючи проти позову, суду пояснили, що при райдержадміністрації під керівництвом заступника голови районної державної адміністрації була створена комісія з визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі або щодо яких встановлено обмеження на звільнення, до якої входили члени трудового колективу та профспілкової організації при райдержадміністрації. Дана комісія вивчала питання скорочення чисельності працівників районної державної адміністрації, також розглядали інформацію про кожного працівника підготовлену головним спеціалістом відділу організаційної роботи та управлінням персоналом апарату райдержадміністрації згідно інформації з особових документів які зберігаються при райдержадміністрації та долучених документів від держслужбовців. Комісія встановила працівників які мають переважне право на залишення на посаді відповідно до статті 42 КЗпП та визначила перелік осіб, які не допускаються до звільнення згідно вимог законодавства. Рішення даної комісії було зафіксовано протокольно і передано керівництву райдержадміністрації для прийняття остаточного рішення.
Надалі, керівником апарату при прийняті рішення про надання повідомлення про вивільнення працівника було взято до уваги такі фактори: рішення комісії з визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі або щодо яких встановлено обмеження на звільнення; обов'язки кожного відділу та навантаження кожної посади; освіту працівника; обґрунтована і об'єктивна характеристика-відгук безпосереднього керівника про роботу працівника; заміщення посади і дублювання посадових обов'язків; переважне право на залишення на посаді згідно статтею 42 КЗпП; особи які не допускаються до звільнення згідно статей 184, 186-1 КЗпП. При цьому, райдержадміністрацією було повідомлено службу зайнятості про заплановане й фактичне вивільнення працівників 29.11.2019.
Таким чином, представники відповідача вважають, що оскаржений наказ виданий відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, так як при видачі такого наказу було дотримано норм законодавства які передбачають порядок звільнення працівників у зв'язку з скороченням чисельності працівників та штату райдержадміністрації.
Додатково зазначили, що твердження позивача на те, що відповідач в архівному відділі райдержадміністрації залишив працівника на посаді провідного документознавця, який має стаж в даному відділі менший ніж позивач та нижчу кваліфікацію, є безпідставними, так як такий працівник має загальний стаж роботи понад 17 років, з них стаж державної служби понад 15 років, що являється набагато більший ніж в позивача. При цьому, такий працівник є особою з інвалідністю ІІІ групи та має двох неповнолітніх дітей, а позивач одну неповнолітню дитину, як наслідок такий працівник має переважне право на залишення на роботі відповідно до статті 42 КЗпП.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, позивач, зокрема з 19.08.2014 по 10.02.2020 працювала в Зборівській РДА Тернопільської області на посаді головного спеціаліста архівного відділу районної державної адміністрації, про що свідчить також трудова книжка позивача (арк. справи 19-26).
За вказаний період роботи позивач два рази підвищувала свою кваліфікацію, про що свідчать відповідні сертифікати (арк. справи 15-18).
Відповідною характеристикою підтверджується, що позивач за період роботи зарекомендувала себе як грамотний фахівець. Успішно справлялась зі своїми посадовими обов'язками. Відповідально виконувала роботу щодо розроблення проектів нормативно-правових актів. Дисциплінарні стягнення не застосовувались (арк. справи 111).
У шлюбі має двох дітей, з яких одна неповнолітня, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчать свідоцтва про народження, особова картка державного службовця та не заперечується сторонами (арк. справи 49-50, 141-144). При цьому, ОСОБА_3 є студенткою денної форми навчання, четвертого курсу Тернопільського медичного університету імені І.Я. Горбачевського, про що свідчить відповідна довідка (арк. справи 44).
Позивач має повну вищу освіту, про що свідчить відповідний диплом та особова картка державного службовця (арк. справи 47, 141-144).
Довідкою підтверджується, що чоловік позивача - ОСОБА_5 дійсно одержує компенсаційну виплату непрацюючій непрацездатній особі, яка здійснювала догляд за особою з інвалідністю І групи, перестарілим у віці старше 80 років (арк. справи 48).
Повідомленням про вивільнення від 06.12.2019 позивача повідомлено про майбутнє звільнення, яке відбудеться 07.02.2020, у зв'язку зі скороченням штату відповідно до постанови КМУ від 03.11.2019 № 926, пункту 1 статті 40 КЗпП та пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII. Звільнення обумовлено неможливістю переведення позивача на іншу роботу у зв'язку з її відсутністю (арк. справи 14).
Надалі, наказом Зборівської РДА від 10.02.2020 № 12-к "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача звільнено з посади головного спеціаліста архівного відділу районної державної адміністрації 10.02.2020 у зв'язку із скороченням чисельності. Підстава: розпорядження голови райдержадміністрації від 29.11.2019 № 316-од, від 06.12.2019 № 333-од (арк. справи 13).
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Згідно з частиною четвертою статті 36 КЗпП у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП).
Пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП установлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
На підставі частини другої статті 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Отже, умовою припинення державної служби з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII та пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП є, зокрема, реорганізація державного органу, що поєднана зі скороченням штату/чисельності державних службовців та/або посади, внаслідок яких державний службовець об'єктивно не може виконувати посадових обов'язків за посадою, яку обіймав до запровадження змін в організації роботи, а щодо переведення на іншу посаду він або заперечує, або для цього об'єктивно немає можливості. Сама лише реорганізація юридичної особи публічного права без скорочення штату чи посади не є підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження.
При звільненні за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП є необхідним додержання порядку вивільнення працівників, встановлених статтями 40, 42, 49-1 КЗпП. Така ж позиція викладена у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", згідно з яким розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Частинами першою-третьою статті 49-2 КЗпП передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Відповідно до частини першої - другої статті 42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема:
1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;
2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;
3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.
При цьому, за приписами частини третьої статті 42 КЗпП перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
Отже, враховуючи наведе, суд, надаючи оцінку правомірності звільнення ОСОБА_1 у зв'язку із скороченням штатної чисельності, як зазначено в оскаржуваному наказі № 12-к від 10.02.2020, має встановити чи мали місце скорочення штатної чисельності, у тому числі скорочення посади, яку обіймав позивач, чи дотримано порядку звільнення позивача з посади у разі скорочення штатної чисельності, визначеного законом.
Як підтверджується матеріалами справи, що згідно штатного розпису на 2019 рік Зборівської районної державної адміністрації, зокрема, архівний відділ складався з трьох штатних посад: начальник відділу, головний спеціаліст, провідний документознавець (арк. справи 98).
Частиною першою статті 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.1999 № 586-XIV визначено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.
На виконання розпорядження голови обласної державної адміністрації від 22.11.2019 № 735-од "Про внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації від 08.11.2019 № 714-од" відповідач 29.11.2019 видав розпорядження № 316-од "Про впорядкування структури та встановлення граничної чисельності працівників райдержадміністрації", пунктом 4 якого, реорганізовано шляхом перетворення архівний відділ районної державної адміністрації без статусу юридичної особи публічного права у архівний сектор без статусу юридичної особи публічного права з граничною чисельністю працівників в загальній кількості 2 штатні одиниці (1 - завідувач, 1 - провідний документознавець (арк. справи 30-33)).
Розпорядженням голови Зборівської районної державної адміністрації № 331-од від 06.12.2019 "Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 29 листопада 2019 року № 316-од" внесено зміни до розпорядження № 316-од від 29.11.2019, пунктом 1 якого, пункт 2 доповнено підпунктом 4 до розпорядження № 316-од від 29.11.2019 такого змісту: "4) архівного відділу - на одну штатну одиницю (головного спеціаліста)".
Водночас, відповідно до пункту 2 зазначеного розпорядження визнано таким, що втратили чинність, зокрема: пункт 10 розпорядження голови районної державної адміністрації від 29.11.2019 № 316-од "Про впорядкування структури та встановлення граничної чисельності працівників райдержадміністрації"; додаток 4 до розпорядження. Відповідно до пункту 3 зазначеного розпорядження затверджено структуру Зборівської районної державної адміністрації з доведеною граничною чисельністю працівників у новій редакції згідно з додатком у зв'язку з внесеними змінами (арк. справи 38-40).
Таким чином, пункт 2 розпорядження голови районної державної адміністрації від 29.11.2019 № 316-од "Про впорядкування структури та встановлення граничної чисельності працівників райдержадміністрації" з урахуванням внесення змін до нього розпорядженням № 331-од від 06.12.2019 доповнено підпунктом 4, згідно якого, скорочено граничну чисельність працівників структурних підрозділів районної державної адміністрації, зокрема, архівного відділу - на одну штатну одиницю (головного спеціаліста).
Відповідно до Додатку до розпорядження № 331-од від 06.12.2019 структура Зборівської районної державної адміністрації з граничною чисельністю працівників складається, зокрема, архівний відділ - 2 працівника (арк. справи 40).
Згідно штатного розпису на 2020 рік Зборівської районної державної адміністрації, зокрема, архівний відділ складається з двох штатних посад: начальник відділу, провідний документознавець (арк. справи 99).
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що зазначені розпорядження від 22.11.2019 № 735-од, від 29.11.2019 № 316-од та № 331-од від 06.12.2019 стали підставою для прийняття рішення про скорочення чисельності працівників та скорочення штату райдержадміністрації, зокрема, архівного відділу - на одну штатну одиницю (головного спеціаліста), тобто посаду, яку обіймала позивач.
При цьому, доказів скасування зазначених розпоряджень у встановленому законом порядку сторони не надали, а суд не здобув.
Водночас, розпорядженням від 29.11.2019 № 318-од "Про створення комісії для вирішення питання щодо переважного права на залишення на роботі працівників райдержадміністрації" утворено комісію з визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі або щодо яких встановлено обмеження на звільнення з числа керівників і працівників апарату, структурних підрозділів без статусу юридичної особи публічного права та керівників структурних підрозділів зі статусом юридичної особи публічного права районної державної адміністрації (далі - Комісія), затверджено її склад, згідно з додатком (арк. справи 103-103 з/б).
Надалі, на Комісії, про що був складений протокол № 2 від 04.12.2019, було визначено критерії відбору працівників щодо яких встановлено обмеження на звільнення, або яким надається перевага в залишенні на роботі, при скороченні чисельності або штату працівників, зокрема:
- звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - у порядку і випадках, передбачених частиною шостою статті 179 КЗпП), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи роботодавця не допускається. Ці гарантії поширюються також на батьків, які виховують дітей без матері (у тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників).
При скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці (частина перша статті 42 КЗпП). При їх визначенні можуть використовуватись критерії, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників:
- наявність відповідної освіти;
- стаж і досвід роботи;
- категорія, звання, присвоєні при атестації;
- ставлення до роботи;
- якість виконуваної роботи;
- наявність дисциплінарних стягнень чи заохочень тощо.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників, у зв'язку із змінами в організації виробництва, і праці надається, зокрема:
1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;
2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;
3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації (арк. справи 106-107).
Водночас, на Комісії, про що був складений протокол № 3 від 05.12.2019, було вирішено скласти рекомендований список працівників апарату та структурних підрозділів райдержадміністрації, перелік вакантних посад з пропозицією можливого переведення осіб, структурний підрозділ яких ліквідовано або чисельність працівників підрозділу скорочено, дотримуючись вимог КЗпП та з врахуванням наявних у комісії матеріалів щодо керівників і працівників апарату райдержадміністрації, структурних підрозділів без статусу юридичної особи публічного права та керівників структурних підрозділів райдержадміністрації зі статусом юридичної особи публічного права при визначенні осіб, які мають переважне право на залишення на роботі або щодо яких встановлено обмеження на звільнення (арк. справи 108-109).
У зв'язку з видачею розпорядження № 331-од від 06.12.2019 "Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 29 листопада 2019 року № 316-од", на Комісії, про що був складений протокол № 4 від 06.12.2019, було вирішено внести зміни до рекомендованого списку працівників апарату та структурних підрозділів райдержадміністрації, структурний підрозділ яких ліквідовано або чисельність працівників підрозділу скорочено (арк. справи 116-118).
Таким чином, при райдержадміністрації під керівництвом заступника голови районної державної адміністрації була створена комісія з визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі або щодо яких встановлено обмеження на звільнення, до якої входили члени трудового колективу та профспілкової організації при райдержадміністрації. Дана комісія вивчала питання скорочення чисельності працівників районної державної адміністрації, також розглядали інформацію про кожного працівника підготовлену головним спеціалістом відділу організаційної роботи та управлінням персоналом апарату райдержадміністрації згідно інформації з особових документів які зберігаються при райдержадміністрації та долучених документів від держслужбовців. Комісія встановила працівників які мають переважне право на залишення на посаді відповідно до статті 42 КЗпП та визначила перелік осіб, які не допускаються до звільнення згідно вимог законодавства. Рішення даної комісії було зафіксовано протокольно і передано керівництву райдержадміністрації для прийняття остаточного рішення (арк. справи 103-109).
Відповідно до витягу з рекомендованого списку працівників апарату та структурних підрозділів райдержадміністрації, структурний підрозділ яких ліквідовано або чисельність працівників підрозділу скорочено, який є додатком до протоколу № 4 від 06.12.2019, ОСОБА_1 вирішено вивільнити з посади головного спеціаліста архівного відділу райдержадміністрації. При цьому, зокрема, ОСОБА_6 провідного документознавця архівного відділу райдержадміністрації залишено на займаній посаді, як таку, що має переважне право на залишення на посаді (арк. справи 118).
У зв'язку з чим, повідомленням про вивільнення від 06.12.2019 позивача повідомлено про майбутнє звільнення, яке відбудеться 07.02.2020, у зв'язку зі скороченням штату відповідно до постанови КМУ від 03.11.2019 № 926, пункту 1 статті 40 КЗпП та пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII. Звільнення обумовлено неможливістю переведення позивача на іншу роботу у зв'язку з її відсутністю (арк. справи 14).
Надалі, наказом Зборівської РДА від 10.02.2020 № 12-к "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача звільнено з посади головного спеціаліста архівного відділу районної державної адміністрації 10.02.2020 у зв'язку із скороченням чисельності. Підстава: розпорядження голови райдержадміністрації від 29.11.2019 № 316-од, від 06.12.2019 № 333-од (арк. справи 13).
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивача персонально попереджено про вивільнення із займаної посади не пізніше ніж за два місяці до такого вивільнення, як це визначено частиною першою статті 49-2 КЗпП.
При цьому, надаючи оцінку правомірності переважного права на залишення на посаді ОСОБА_6 - провідного документознавця архівного відділу райдержадміністрації, а не позивача, суд виходить з наступного.
Як підтверджується характеристикою, ОСОБА_6 була призначена на посаду провідного документознавця архівного відділу райдержадміністрації з 13.10.2017. Зарекомендувала себе як грамотний фахівець, що вміє працювати з відвідувачами, ввічлива, не конфліктна. В роботі акуратна, дисциплінована. Сумлінно ставиться до виконання своїх посадових обов'язків. Дисциплінарні стягнення не застосовувались.
Також позивач за час роботи підвищувала свою кваліфікацію, про що свідчить відповідний сертифікат (арк. справи 149).
Особою карткою ОСОБА_6 підтверджується, що остання має повну вищу освіту та двох неповнолітніх дітей, а саме: ОСОБА_7 , 2009 року народження та ОСОБА_8 , 2013 року народження. Також є особою з інвалідністю ІІІ групи, про що свідчить також відповідна довідка (арк. справи 145, 148).
При цьому, витягом з інформаційних матеріалів щодо працівників структурних підрозділів апарату та без статусу юридичної особи публічного права райдержадміністрації, підтверджується, що ОСОБА_6 має загальний стаж 17 років, з них: стаж державної служби 15 років, в організації 2 роки. Натомість ОСОБА_1 має загальний стаж 8 років, з них: стаж державної служби 5 років, в організації 5 років (арк. справи 114).
Водночас, довідкою підтверджується, що чоловік ОСОБА_6 також одержує компенсаційну виплату непрацюючій особі, яка здійснювала догляд за особою з інвалідністю І групи, перестарілим у віці старше 80 р. (арк. справи 153).
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, як наслідок суд встановив, що як і позивач так і ОСОБА_6 мають повну вищу освіту, за характеристиками характеризуються позитивно, за час роботи підвищували свою кваліфікацію, до обидвох дисциплінарні стягнення не застосовувались. Також, як чоловік позивача так і чоловік ОСОБА_6 одержують зазначену компенсаційну виплату.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_6 відповідно до статті 42 КЗпП та критерій, які визначались на Комісії, згідно протоколу № 2 від 04.12.2019, має переважне право на залишення на посаді, оскільки остання має загальний стаж роботи понад 17 років, з них стаж державної служби 15 років, що являється набагато більший ніж в позивача. При цьому, такий працівник є особою з інвалідністю ІІІ групи та має двох неповнолітніх дітей, натомість позивач має одну неповнолітню дитину.
Щодо твердження позивача на те, що відповідач в порушення статті 49-2 КЗпП не запропонував позивачу жодної вакантної посади в Зборівській РДА Тернопільської області, суд зазначає, що згідно штатного розпису на 2020 р. у Зборівській РДА Тернопільської області не було вільної вакантної посади, як наслідок звільнення обумовлено неможливістю переведення позивача на іншу роботу у зв'язку з її відсутністю, про що зазначено в повідомленні про вивільнення (арк. справи 14, 99-102).
Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, враховуючи те, що відповідачем було дотримано норм законодавства які передбачають порядок звільнення працівників у зв'язку з скороченням чисельності працівників та штату райдержадміністрації, а також те, що ОСОБА_6 має переважне право на залишення на займаній посаді, суд дійшов висновку, що оскаржений наказ відповідач видав на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КЗпП та Законом № 889-VIII.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, а також те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, суд дійшов висновку, що підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Зборівської районної державної адміністрації Тернопільської області про визнання протиправним та скасування наказу керівника апарату Зборівської районної державної адміністрації Тернопільської області № 12-к від 10.02.2020 "Про звільнення ОСОБА_1 ", про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста архівного відділу Зборівської районної державної адміністрації та стягннення з Зборівської районної державної адміністрації Тернопільської області в користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 11.02.2020 та по день ухвалення судом рішення про поновлення на посаді, - відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13.07.2020.
Реквізити учасників справи:
Позивач ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );
відповідач Зборівська районна державна адміністрація (код ЄДРПОУ 04058350, місцезнаходження: вул. Хмельницького, 24, м. Зборів, Тернопільська обл., 47201).
Головуючий суддя Мірінович У.А.