"27" січня 2010 р.Справа № 17/13-09-379
За позовом: Малого приватного підприємства „ТОТЕМ”;
до відповідача: Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України
„Одеський комбінат хлібопродуктів”;
про стягнення 239484,36 грн.
Розглядається скарга ДАК „Хліб України” „Одеський комбінат хлібопродуктів” на дії Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 20.08.2009р. вхід.№21088.
Суддя Зуєва Л.Є.
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Зубарєва М.О. -на підставі довіреності №220/02 від 13.07.2009р.;
від ДВС: Войтенко В.В. -на підставі довіреності №26472 від 13.11.2009р.;
Суть спору: розглядається в порядку ст. 121-2 ГПК України.
20.08.2009р. ДАК „Хліб України „Одеський комбінат хлібопродуктів”, звернулася до господарського суду Одеської області зі скаргою на дії Другого Суворовського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, в якої просить суд визнати неправомірними дії заступника начальника другого суворовського відділу державної виконавчої служби Войтенка В.В. щодо прийняття двох постанов №В-12/376 від 13.07.20096р. про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, а саме: на не житлові приміщення водно-спортивної станції за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 140 та не житлові приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Новикова,4, крім того, скаржник також просить суд зобов'язати ДВС прийняти постанову про зняття арешту з майна ДП ДАК „Хліб України” „Одеський комбінат хлібопродуктів” та оголошення заборони його відчуження на вищевказані об'єкти нерухомості.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.08.2009р. скаргу ДП ДАК „Хліб України „Одеський комбінат хлібопродуктів” прийнято до розгляду.
Скаржник у судове засідання з'явився, надав пояснення по суті скарги, підтримав її у повному обсязі.
Представник Другого Суворовського ВДВС в судове засідання з'явився, надав письмовий відзив на скаргу, в якому повністю заперечує проти заявлених вимог та просить у задоволенні скарги відмовити, посилаючись на обставини викладені у відзиві.
Як вбачається із тексту скарги, скаржник посилається на ті обставини, що згідно виданого судом наказу від 05.06.2009р. по справі №17/13-09-379 скаржник зобов'язаний був сплатити на користь відповідача по справі грошові кошти у розмірі 241997,2 грн., а згідно даних бухгалтерії залишкова вартість двох арештованих об'єктів становить понад 2,4 млн.грн., а тому згідно ст. 55 ЗУ „Про виконавче провадження” державним виконавцем при винесенні постанови були перевищенні повноваження, а саме арешт майна боржника та оголошення його відчуження накладено не в межах суми стягнення, а зі значним завищенням.
Розглянувши матеріали скарги та документи додані до неї, дослідивши обставини викладені у наданих письмових запереченнях, суд дійшов висновку, що вимоги викладені в зазначеній скарзі задоволенню не підлягають, з наступних правових підстав.
У відповідності до ч. 1 ст. 3 Закону України „Про виконавче провадження” примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. При цьому ч. 2 п. 1 ст. 3 цього Закону України „Про виконавче провадження” передбачено, що відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом.
Статтею 5 названого Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії, а також державний виконавець: здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Частиною 1 ст. 7 Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Розглядом матеріалів скарги встановлено, що 22.06.2009 року другим Суворовським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції постановою В-12/448 було відкрито виконавче провадження щодо стягнення грошової суми з Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Одеський комбінат хлібопродуктів” на користь МПП „ТОТЕМ” у розмірі 241997.20 грн.
22.06.2009 року направлено запити до реєструючих установ щодо виявлення майна боржника, а саме до МРЕВ УДАІ в Одеській області, Одеського МБТІ та РОН, ДПІ в Суворовському районі м. Одеси.
03.07.2009 року постанову про відкриття виконавчого провадження було вручено особисто директору підприємства.
10.07.2009 року згідно заяви стягувана та відповідно до вимог статті 24 Закону України „Про виконавче провадження” (далі - Закон) та пункту 3.6.3 Інструкції про проведення виконавчих дій (далі - Інструкція) стягувач просить накласти арешт на належне боржнику майно яке розташоване за адресою м. Одеса, вул. Новикова. буд. 4 та м. Одеса, Миколаївська дорога, буд. 140.
13.07.2009 року постановою державного виконавця було накладено арешт на майно боржника.
Згідно довідки МРЕВ УДАІ УМВС України в Одеській області від 10.08.2009 року за боржником автотранспортних засобів не зареєстровано.
15.10.2009 року направлено повторні запити до ОМБТІ та РОН, ДПІ в Суворовському районі м. Одеси.
Довідкою з Одеського МБТІ та РОН дійсно підтверджено факт наявності за боржником нерухомого майна яке раніше відділом ДВС було арештовано яке знаходиться за адресою м. Одеса, вул. Новикова, буд. 4 та м. Одеса, Миколаївська дорога, буд. 140.
У відповідності до вимог статті 55 Закону, Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. Арешт застосовується для забезпечення збереження майна боржника...
Законом не передбачено перед накладенням арешту визначитись з оцінкою арештованого майна на що посилається скаржник.
Також боржник посилається на Закон України від 21.10.2004 р. „Про введення мораторію на застосування примусової реалізації майна” державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків.
Однак, необхідно зазначити, що відділом ДВС примусова реалізація майна боржника станом на момент винесення постанови та станом на час розгляду скарги не проводиться.
Крім цього, скаржником суду не надано жодного документа, яких би підтвердив факт, що Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Одеський комбінат хлібопродуктів” у статутних фондах якого є частка держави яка становить не менше 25 відсотків.
Суд погоджується з позицією ДВС, щодо того, що боржник зобов'язаний у строк, встановлений державним виконавцем, надати достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, рахунки в банківських та фінансових установах, своєчасно з'явитися за викликом державного виконавця, письмово повідомити державного виконавця про майно, що перебуває в заставі або у інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Відповідно до пункту 3.6.3. Інструкції «якщо зволікання у вчинені виконавчих дій створює загрозу невиконання рішення, то державний виконавець за заявою стягувача або з власною ініціативою, з метою забезпечення виконання рішення щодо майнових стягнень одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження описує майно боржника й накладає на нього арешт...».
Матеріалами справи встановлено, що боржника було попереджено, що у випадку невиконання рішення суду в 7-й денний строк, його виконання буде здійснено в примусовому порядку.
У відповідності до вимог ст. 1212 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Згідно п.7 Роз'яснення ВГС України від 28.03.2002 № 04-5/365 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган Державної виконавчої служби здійс нити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, суд доходить до висновку, що державним виконавцем при винесенні оскаржуваних постанов №В-12/376 від 13.07.2009р., серії АВ970458 та серії АВ970457 не були порушені норми чинного законодавства, а саме державний виконавець при винесенні вищевказаних постанов діяв в рамках наданих йому повноважень та з чітким дотриманням правових норм, які регулюють спірні правовідносини у виконавчому проваджені при виконанні судового рішення, внаслідок чого вимоги заявлені ДП ДАК „Хліб України „Одеський комбінат хлібопродуктів” є необґрунтованими, в результаті чого в задоволенні скарги лід відмовити.
Керуючись ст. ст. 86, 121-2 ГПК України, суд, -
1. В задоволенні скарги ДП ДАК „Хліб України „Одеський комбінат хлібопродуктів” від 20.08.2009р. вхід.№21088 - відмовити.
Ухвала господарського суду відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, є обов'язковою на всій території України і виконується у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження” .
Ухвала набирає законної сили негайно.
Суддя