№ 2-353/09р
26 січня 2009 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим, в складі:
головуючого, судді - Уржумової Н.В.
при секретарі - Чертолясові А.С., Борисенку Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного Підприємства «Придніпровська залізниця» Міністерства транспорту та зв'язку України, третя особа відділення виконавчої дирекції в м. Сімферополі Фонду соціального страхування від нещасних випадків про визнання факту нещасного випадку, пов'язаним з виробництвом, відшкодування моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного Підприємства «Придніпровська залізниця» Міністерства транспорту та зв'язку України, третя особа відділення виконавчої дирекції в м. Сімферополі Фонду соціального страхування від нещасних випадків про визнання факту нещасного випадку, пов'язаним з виробництвом, відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги мотивовані тим, що з 13.02.2002 року він працював на посаді заступника начальника станції Сімферополь відокремленого структурного підрозділу «Кримська дирекція залізничних перевезень» Державного Підприємства «Придніпровська залізниця». 30.05.2007 року о 07 год. 30 хв. при виконанні трудових обов'язків, на території станції з ним трапився нещасний випадок, місцем якого був - асфальтований пішохідний перехід, розташований безпосередньо у будівлі товарної контори станції м. Сімферополь, коли він наступив лівою ногою на виступаючу крайню бетонну частину переходу, не покриту під асфальт, нога зісковзнула та підвернулася, одразу він почув різку, пекучу біль у гомілковостопному суглобі. На той час з керівників на станції він був один, тому він продовжував виконувати свої трудові обов'язки. Про нещасний випадок, що стався при виконані ним трудових обов'язків, позивач повідомив особисто керівника робіт та інженера з охорони праці по мірі їх з'явлення на роботі, але роботодавець в особі начальника Кримської дирекції залізничних перевезень ОСОБА_2 був ознайомлений з повідомленням лише 31.05.2007р. о 15год. 30 хв., та не здійснив заходи по скликанню комісії з розслідування нещасного випадку, не провів розслідування, як того вимагає п. 10 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого Постановою КМУ від 25.08.2004 року № 1112. У відомчій поліклініці ОКЛ на станції Сімферополь по зверненню позивача 30.05.2007 р., поставлений діагноз: «розтягнення зв'язок лівого гомілковостопного суглобу», з виданням листка непрацездатності ААО № 805232, причиною непрацездатності в якому визначена: «невиробнича травма», а в амбулаторній картці ( ДС № 578) була зроблена відмітка «травма у путі», з якою він був не згоден. Зі складеними актом спеціального розслідування та актом №1 про нещасний випадок на підприємстві, що не пов'язаний з виробництвом, затвердженими 02.06.2007р. Начальником станції Сімферополь Кримської дирекції залізничних перевезень позивач не згоден, вважає що відповідні документи були складені у порушення вимог п.11 та п.13 зазначеного Порядку. 11.06.2007 року позивач звернувся з заявою - скаргою на ім'я заступника начальника Кримської дирекції залізничних перевезень ОСОБА_2 про проведення додаткового розслідування нещасного випадку та надання йому акту ( ф. Н-1). Внаслідок розслідування складені акти: ф. Н-5 та ф. НПВ, затверджені Начальником Кримської дирекції залізничних перевезень ОСОБА_2 16.06.2007 року, з якими позивач також не згоден з підстав його необ'єктивності, які викладені у позовній заяві. Стан здоров'я позивача різко погіршився, він не міг наступати на ліву ногу, звернувся до спеціалізованої міської клініки, де при обстеженні був встановлений діагноз: застарілий розрив дистального міжберцового сіндесмоза лівої голені, проведені операції 04.09.2007р. та 10.12.2007р., але до теперішнього часу він себе погано почуває. Все це призвело до фізичних страждань, суттєвого погіршення загального стану здоров'я, додаткових витрат на придбання ліків, довготривалого перебування непрацездатним, неможливості виконання багатьох робіт по дому, купівлі продуктів та ліків. На підставі викладеного, посилаючись на ст. ст.40,55,56,68 Конституції України, ст. ст. 16,22,23,1166,1167,1195,1196 ЦК України, ст. 171 КЗпП, ст. ст. 2,6,21,22,44 Закону України «Про охорону праці», ст. 14 Закону України «Про обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які привели до втрати працездатності» позивач просив суд: встановити факт зв'язку з виробництвом нещасного випадку, що стався з ним 30.05.2007 року при виконанні трудових обов'язків; зобов'язати відповідача скласти та надати позивачу акт ф. Н - 1; стягнути з відповідача на його користь заподіяну матеріальну шкоду у розміру 2169 гривень 39 коп. та витрати на інформаційне - технічне забезпечення розгляду справи в суді у розмірі 31 грн. 50 коп.
13.01.2009 року позивач надав уточнення позовних вимог, у яких просив суд: стягнути з Державного Підприємства «Придніпровська залізниця» на його користь, додатково, на відшкодування заподіяної йому матеріальної шкоди 515 гривень, витрата яких пов'язана зі сплатою ним стаціонарного лікування у лікарні у період квітень- травень 2008 року та моральну шкоду у розмірі 200000 гривен.
26.01.2009 року під час судових дебатів, представник позивача ОСОБА_3, діючий на підставі довіреності від 18.02.2008 року, заявив суду клопотання, підтримане ОСОБА_1 особисто, про залишення позовних вимог його довірителя у частині відшкодування матеріальної шкоди без розгляду. Аналогічне клопотання заявив суду і позивач особисто.
Ухвалою суду від 26.01.2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного Підприємства «Придніпровська залізниця» Міністерства транспорту та зв'язку України, у частині відшкодування матеріальної шкоди були залишені без розгляду.
У судовому засіданні позивач, представник позивача підтримали решту позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі з вищевикладених підстав та просили суд їх задовольнити.
Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти позовних вимог, надавши суду письмові заперечення. Суть заперечень зводилася до того, згідно графіку відповідальних чергових керівників станції, затвердженого 27.04.2007 р., ОСОБА_1 30.05.2007 року повинен був приступити до виконання своїх обов'язків о 07 год. 30 хв. з метою проведення інструктажу змінним робітникам перед вступом на чергування в кабінеті пленарних нарад робітникам, пов'язаних з рухом поїздів ( підстава - розпорядження № 3/ДС від 24.02.2006 року) у приміщенні товарної контори. У той же час, ОСОБА_1, стверджує, що о 07 год. 30 хв. з ним трапився випадок травмування після проведення ним раптової перевірки,тобто в період виконання ним трудових обов'язків відповідно до його пояснень від 31.05.2007 р. за вх.. №228. Позапланова раптова перевірка 30.05.2007 р. повинна бути проведена в період денної робочої зміни № 4 (з 08 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв.), тому перебування ОСОБА_1 на території станції з 06 год. 00 хв. 30.05.2007 р. не передбачалося нормативними документами, та необхідність у проведенні нічної перевірки була відсутня, що убачається з графіку позапланових перевірок від 27.04.2007р., п. 2.7 посадової інструкції. Результати раптової перевірки фіксуються в журналі в день проведення перевірок, а після нічної перевірки не пізніше наступного дня на підставі п. 9.6 наказу № 299/Ц від 11.08.2006року. ОСОБА_1 , перебуваючи на роботі 30.05.2007 р. до 12 год. 30хв. не оформив належним результати нібито проведеної ним нічної раптової перевірки, а надалі відмовився пояснити, які порушення були виявлені ним під час цієї перевірки, що убачається з матеріалів розслідування комісією ДН-4 та комісією ДС Сімферополь, за висновками яких, встановлено, що нещасний випадок з ОСОБА_1 трапився під час слідування на роботу, на підставі п. 6 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, тому не вважається пов'язаним з виробництвом, відбувся в наслідок особистої необережності позивача під час слідування на роботу, та впливу безпечного виробничого фактору або оточуючого середовища, відповідно до ст.. 14 ЗУ «Про обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання» при травмуванні відсутній.
Представник третьої сторони по справі, діючий на підставі довіреності № 01-07 від 08.01.2008 року, надав письмові пояснення у яких, зазначав, що станом на 24.03.2007 року документи, що підтверджують право ОСОБА_1 на страхові виплати в відділення виконавчої дирекції в м. Сімферополі Фонду соціального страхування від нещасних випадків не передавалися та як потерпілий від трудового каліцтва в відділенні на обліку не перебуває.
Заслухавши доводи позивача та його представника, заперечення представників відповідача, письмові пояснення третьої особи, дослідивши та оцінивши усі наявні по справі докази та матеріали цивільної справи у їх сукупності, суд дійшов до висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Спірні відносини регулюються Законом України «Про охорону праці», постановою КМУ від 25 серпня 2004 р. N 1112, якою був затверджений Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві.
Судом встановлено, що 13.02.2002 року позивач був призначений на посаду заступника начальника станції Сімферополь відокремленого структурного підрозділу «Кримська дирекція залізничних перевезень» Державного Підприємства «Придніпровська залізниця», що підтверджується відповідним записом в трудовій книжці позивача.
Наказом № 356/ДН-4 від 08.05.2008 року позивач був звільнений за п. 1 ст. 40 КЗпП у зв'язку з скороченням штату працівників.
Вищевказані обставини знайшли своє підтвердження при розгляді позову по суті, а, крім того, вказані записи в трудовій книжці не спростовувалися поясненнями сторін по справі.
Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 у частині встановлення, що нещасний випадок, що стався з ним 30.05.2007 року о 7 год. 30 хв. біля будівлі товарної контори ст. Сімферополь, стався під час виконання ним своїх трудових обов'язків та пов'язаний з виробництвом, суд враховує наступне.
Згідно графіку відповідальних чергових керівників станції Сімферополь та графіку проведення раптових перевірок, затвердженого начальником станції Сімферополь 27.04.2007 року (а.с. 154), 30.05.2007 року, ОСОБА_1 повинен був провести раптову перевірку в зміні № 4 у денне чергування з 08 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв.
Відповідно до п.9.6 «Методичних вказівок про проведення перевірок, щодо забезпечення безпеки руху у господарстві перевезень залізниць України», затверджених наказом від 11.08.2006 р. № 299-Ц (ЦД-0064) результати раптових перевірок оформлюються записами у спеціальних книгах, що ведуться начальниками станцій та доповідними, які направляються перевіряючими начальнику станції. Результати раптових перевірок, які виконуються начальником станції та його заступникам, фахівцями станції повинні записувати до книги перевірок у день перевірки, а після нічної перевірки - не пізніше наступного дня.
Проведення перевірок в денний або нічний час зміни № 2 на 30.05.2007 року в особистому плані заступника начальника станції заплановано не було. Про намір проведення перевірки у зміні № 2 ОСОБА_1 письмово або усно начальнику станції не повідомляв, що не спростовано ані позивачем, ані наявними в матеріалах справи доказами.
Згідно Правил внутрішнього трудового розпорядку робітників станції Сімферополь, прийнятих на конференції трудового колективу станції Сімферополь 06.03.2007 р. для змінних робітників застосовується типовій графік 4-х змінного чергування з 11, 11,5 та 12 годинною тривалістю робочого дня. З вказаним режимом роботи з 08 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. (денна зміна) та з 20 год. 00 хв. до 08 год. 00 хв. (нічна зміна) згідно частин 8 та 9 розділу 5 Правил внутрішнього розпорядку робітників ст. Сімферополь (а.с. 148-152), з яким позивач ознайомлений під розпис.
Відповідно до п.2 розпорядження начальника станції Сімферополь № 3\ДС від 24.02.2006 р. «Про затвердження порядку проведення інструктажу перед вступом на чергування» інструктаж перед вступом на чергування проводиться щозмінно, згідно регламенту: на день з 07 год. 30 хв. до 07 год. 45 хв., увечері з 19 год.30 хв. до 19 год. 45 хв. за розробленої на рік тематики ( а. с. 153).
Згідно графіку відповідальних чергових керівників станції Сімферополь, затвердженого начальником станції Сімферополь 27.04.2007р. позивач повинен був розпочати свій робочий день з 07 год. 30 хв. з проведенням інструктажу у денній зміні № 4.
Тому, перебування ОСОБА_1 на території станції з 06 год. 00 хв. 30.05.2007 р. не передбачалося нормативними документами, та необхідність в проведенні нічної перевірки відсутня, що убачається з графіку позапланових перевірок від 27.04.2007р., п. 2.7 посадової інструкції. Результати раптової перевірки фіксуються в журналі в день проведення перевірок, а після нічної перевірки не пізніше наступного дня на підставі п. 9.6 наказу № 299/Ц від 11.08.2006року. ОСОБА_1, перебуваючи на роботі 30.05.2007 р. до 12 год. 30хв. не оформив належним результати нібито проведеної нічної раптової перевірки, а надалі відмовився пояснити, які порушення були виявлені під час цієї перевірки, що убачається з матеріалів розслідування комісією ДН - 4 та комісією ДС Сімферополь, згідно яких 30.05.2007 року ОСОБА_1 не мав завдання на проведення раптової перевірки з 06 год. 00 хв. та інших завдань від начальника станції. Проведення перевірки не підтверджено робітниками станції, результати перевірки не зафіксовані в журналі раптових перевірок станції ( а. с. 156-159). Робочий день ОСОБА_1 мав розпочатися з проведення інструктажу змінним робітникам та перед вступом на чергування у приміщенні товарної контори. Тому нещасний випадок вважати таким, що стався під час прямування на роботу та вважається не пов'язаним з виробництвом.
Не спростовують вищенаведених висновків суду й показання допитаних судом свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які підтвердили, що бачили ОСОБА_1 30.05.2007 року на території станції Сімферополь о 7 год. 30 хвилин, але ж жоден свідок не підтвердив, що у цей час позивач виконував свої посадові обов'язки та проводив позапланову перевірку.
Більш того, згідно з вищенаведеним Порядком, якщо з працівником стався нещасний випадок під час виконання ним трудовий обов'язків, він зобов'язаний невідкладно повідомити про цей факт свого керівника у даному випадку - ОСОБА_9.
ОСОБА_9, діючий у судовому засіданні як представник відповідача, заперечував те, що ОСОБА_1 повідомив його вранці 30.05.2007 року, що з ним стався нещасний випадок.
Більш того, йому про це стало відомо з телефонної розмови, яка відбулася 30.05.2007 року о 14 годині 55 хвилин з лікарем ВКЛ на ст. Сімферополь ОСОБА_10
З оглядом на вищевикладене, показань свідків, вивчених матеріалів справи, що узгоджуються між собою щодо істотних обставин справи, суд не приймає до уваги пояснення позивача та вважає їх недоведеними у частині, що нещасний випадок трапився з ним в період коли він з 06 год. 00 хв. до 07 год. 30 хв., коли він виконував свої трудові обов'язки і вважає, що позовні вимоги позивача у частині встановлення факту, що нещасний випадок, що з ним стався пов'язаний з виробництвом, а не при прямуванні на роботу, як визначено в акті за № 1 (а.с. 26-29) задоволенню не підлягають.
Відповідно до наказу Начальника Кримської дирекції залізничних перевірок № 270/ДН - 4 від 14.06.2007 Про створення комісії по розслідуванню нещасного випадку, що стався с заступником начальника станції ОСОБА_11 акти форми Н-5, НПВ, затверджені начальником станції Сімферополь 02.06.2007 р., визнані такими що, втратили з моменту затвердження актів, складених новоствореною комісією. Відповідно до цього під час судового розгляду справи в суді чинними є акти форми Н-5, НПВ, затверджені Начальником Кримської дирекції залізничних перевезень 16.06.2007 р..
У своїх поясненнях позивач вказував що не згоден з висновками комісії, але ж переконливих правових підстав своєї незгоди, які б могли вплинути на вказані висновки, суду не надав.
Таким чином, доводи позивача про те, що за фактом даного нещасного випадку мав бути складений акт за формою Н-1, як це було передбачено п. 5 чинного на час нещасного випадку Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, є необґрунтованими, та такими що були спростовані під час судового розгляду.
Судом встановлено, що нещасний випадок, який стався з позивачем на території станції Сімферополь не пов'язаний з виконанням ним виробничих обов'язків, оскільки він по території станції Сімферополь пересувався в неробочий час та ним не було надано суду доказів знаходження його на території підприємства 30.05.2007 року з 06 годин 00 хв. до 07 год. 30 хв. у зв'язку з виробничою необхідністю. Цей висновок суду відповідає фактичним обставинам справи та обґрунтований дослідженими в судовому засіданні доказами в їх сукупності.
З оглядом на все вищевикладене, суд дійшов до висновку, що не підлягають задоволенню і позовні вимоги ОСОБА_1 у частині відшкодування йому відповідачем моральної шкоди - за необґрунтованістю.
На підставі наведеного, керуючись Законом України «Про охорону праці», «Положенням про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженим постановою КМ України від 25 серпня 2004 р. N 1112, статтями 10,11, 60, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд,-
ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Державного Підприємства «Придніпровська залізниця» Міністерства транспорту та зв'язку України, третя особа відділення виконавчої дирекції в м. Сімферополі Фонду соціального страхування від нещасних випадків про визнання факту нещасного випадку, пов'язаним з виробництвом, відшкодування моральної шкоди, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя