"29" січня 2010 р.Справа № 10/197-09-5721
за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2
до відповідача Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3
про стягнення 9028,26 грн.
Суддя Смелянець Г.Є.
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_4 за довіреністю від 02.11.2009р. №4124
від відповідача: не з'явився
Суть спору: ФОП ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_3 9028,26 грн., з яких, 8013,54 грн. -основний борг за товар, який поставлений позивачем на замовлення відповідача за видатковими накладними №115 від 21.07.2008р., №119 від 28.07.2008р., №148 від 23.09.2008р.; 894,19 грн. -пеня та 120,53 грн. -3% річних, що нараховані відповідачу з 01.04.2009р. по 01.10.2009р. за порушення строків оплати поставленого позивачем товару.
Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, про що надав до суду відповідну заяву, яка залучена судом до справи 11.01.2010р., та згідно з якою, позивач просить суд стягнути з відповідача 8134,07 грн., з яких, 8013,54 грн. -основний борг та 120,53 грн. -3% річних.
Відповідач у судові засіданні не з'явився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав. При цьому про час і місце судових засідань відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, а тому суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача у судових засіданнях та в силу вимог ст.75 ГПК України за наявними у справі документами.
Ухвалою від 11.01.2010р. за підписом голови суду строк розгляду справи продовжений до 11.02.2010р.
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
21.07.2008р. позивач поставив відповідачу товар на суму 3998,88 грн., що підтверджується видатковою накладною №115, згідно з якою, підставою поставки цього товару є Замовлення №МнКRВ-00115 від 21.07.2008р.
28.07.2008р. позивач поставив відповідачу товар на суму 1636,32 грн., що підтверджується видатковою накладною №119, згідно з якою, підставою поставки цього товару є Замовлення № МнКRВ-00119 від 28.07.2008р.
23.09.2008р. позивач поставив відповідачу товар на суму 2378,34 грн., що підтверджується видатковою накладною №148, згідно з якою, підставою поставки цього товару є Замовлення № МнКRВ-00148 від 28.07.2008р.
При цьому вказані видаткові накладні, як з боку позивача, так і з боку відповідача підписані особами, без зазначення ПІБ.
В подальшому позивач звернувся до відповідача з претензією від 13.11.2008р. за вих.№081113, в якій заявив вимогу оплатити грошові кошти за поставлений товар. Вказану претензію відповідач одержав 17.11.2008р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за №1119233. Оскільки відповідач відповіді на претензію не надав та поставлений позивачем товар не оплатив, останній вдруге надіслав відповідачу претензію з вимогою оплатити поставлений товар, яку відповідач одержав 14.05.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за №01076683.
На вказану претензію відповідач також відповіді не надав та поставлений позивачем товар не оплатив, а тому останній звернувся до суду з даним позовом, в якому, із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача основний борг за поставлений товар в сумі 8013,54 грн. та 35 річних в сумі 120,53 грн.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У ч.1 ст.11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», який в силу вимог ч.2 ст.4 ЦК України є актом цивільного законодавства, всі юридичні особи зобов'язані вести бухгалтерський облік та фінансову звітність згідно з законодавством, а у ч.1 ст.9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
З огляду на вищевикладене, господарський суд вважає, що наявні у матеріалах справи видаткові накладні, згідно з якою, позивач поставив, а відповідач одержав товар на загальну суму 8013,54 грн., фіксують факт здійснення господарських операцій щодо поставки товару позивачем відповідачу, а дії сторін щодо приймання - передачі цього товару на підставі вказаних документів є такими конклюдентними діями сторін, які свідчать про виникнення між ними зобов'язання, зокрема, зобов'язання позивача щодо поставки товару відповідачу та зобов'язання відповідача щодо розрахунку за поставлений позивачем товар.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Водночас вимогами ч.2 ст.530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як встановлено матеріалами справи, вимогу позивача про сплату боргу в сумі 8013,54 грн. відповідач одержав 17.11.2008р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за №1119233, але борг позивачу не сплатив. Після повторного звернення позивача з відповідною вимогою, борг в сумі 8013,54 грн. також не сплачений відповідачем.
При цьому жодних заперечень щодо кількості, якості і вартості поставленого позивачем товару відповідач до суду не надав, як і не надав доказів, що спростовують поставку цього товару позивачем, які витребувані у відповідача судом в ухвалах від 04.12.2009р.,від 25.12.2009р.,від 11.01.2010р.
Згідно з вимогами ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.
Водночас вимогами ч.1 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому в силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем з 01.04.2009р. по 01.10.2009р., та згідно з яким, розмір нарахованих відповідачу 3% річних становить 120,53 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність вимогам чинного законодавства України та наявними у справі документам щодо прострочення відповідача.
З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог, а отже, і їх задоволення.
При цьому з огляду на те, що відповідач не надав до суду жодних заперечень, а тим більш доказів, які спростовують одержання ним товару за видатковими накладними, господарський суд не звертає уваги на те, що вказані видаткові накладні, як з боку позивача, так і з боку відповідача підписані особами, без зазначення ПІБ.
Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі, із врахуванням при цьому заяви позивача про уточнення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1.Позов Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 задовольнити.
2.Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 (65070, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (65104, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) основний борг в сумі 8013 (вісім тисяч тринадцять) грн. 54 коп., 3% річних в сумі 120 (сто двадцять) грн. 53 коп., витрати по сплаті державного мита 91 (дев'яносто одна) грн. 80 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 212 (двісті дванадцять) грн. 40 коп.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.
Рішення підписане 01 лютого 2010р.
Суддя