"28" січня 2010 р. Справа № 7/585-09-6457
За позовом: ТОВ „Сіка Україна”, м.Київ
до відповідача: ТОВ „Провента”, м.Одеса
про стягнення 39 620,82 грн.
Суддя Лепеха Г.А.
Представники сторін:
Від позивача -Філімонов О.С., за довіреністю.
Від відповідача -не з'явився.
Позивачем подано клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу.
Клопотання судом прийнято та задоволено.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Сіка Україна” (далі -Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Провента” (далі -Відповідач) заборгованості у сумі 39 620,82 грн. з урахуванням 3% річних.
Представник відповідача, повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, двічі свого представника у судове засідання не направив, відзив на позов не надав, позовні вимоги по суті не заперечив.
Керуючись ст.75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір без участі відповідача і без відзиву на позов за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи та заслухавши представника позивача у відкритому судовому засіданні, суд встановив:
30.07.2008р. Позивачем було поставлено, а Відповідачем прийнято товар на загальну суму 48 316,98 грн., що підтверджується видатковою накладною №256-07/D.
Проте, за поставлений товар Відповідач розрахувався частково на суму 8 000,00 грн. та повернув його частину на суму 783,89 грн.
Отже, непогашеним залишився борг у розмірі 39 533,09 грн.
Позивачем були здійснені заходи по одержанню заборгованості з Відповідача у встановленому законодавством порядку -була направлена вимога про оплату за поставлені товари, яка залишилась без відповіді та задоволення.
За просрочку платежу Позивачем враховано та 3% річних у розмірі 87,73 грн., що має своє відображення у представленому розрахунку.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ст.ст. 509, 525 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У відповідності до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин суд доходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, не заперечуються відповідачем, а тому підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті держмита та витрати по сплаті послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Провента” (м.Одеса, Французький бульвар, 60. Код ЄДРПОУ 33611188) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Сіка Україна” (м.Київ, вул. Трутенка, 10. Код ЄДРПОУ 33053410) 39 620 /тридцять дев'ять тисяч шістсот двадцять/ грн. 82 коп. боргу 396 /триста дев'яносто шість/ грн. 21 коп. державного мита, 236 /двісті тридцять шість/ грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку
з дня його прийняття.
Наказ видати після прийняття рішенням законної сили.
Суддя