№2-1432/09
22 квітня 2009 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі
головуючого - Уржумової Н.В.
при секретарі - Чертолясові А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення, -
ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 та просили суд усунути їм перешкоди у користуванні належною їм на праві власності квартирою №31 по вул.. Кржижановського, 1а в м. Сімферополі шляхом примусового виселення відповідачки, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що рішенням колегії суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду АР Крим від 14.09.2005 року за ОСОБА_1 було визнано право власності на 5/8 часток квартири АДРЕСА_1, за ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 - було визнано право власності у порядку спадкування на вищевказану квартиру у розмірі по 1/8 частці квартири за кожним. Вказане судове рішення було залишено без змін Верховним Судом України. 07.10.2008 року на прилюдних торгах з реалізації арештованого нерухомого майна позивачка по справі - ОСОБА_1 купила 1/8 частку спірної квартири, яка належала відповідачці ОСОБА_4 та була арештована Залізничним відділом Державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим за борги. З березня 2008 року позивачка ОСОБА_1 постійно проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1. Однак, не зважаючи на те, що ОСОБА_4 на теперішній час не є власником квартири, вона продовжує проживати у спірній квартирі, займає в ній кімнату. Відповідачка ОСОБА_4 відмовляється добровільно звільнити її, провокує сварки. У зв'язку з тим, що відповідачка не звільняє належну позивачам квартиру АДРЕСА_2, позивачі позбавлені можливості користуватися нею, повинні сплачувати за неї комунальні послуги. На думку позивачів, вказане, самовільне зайняття квартири, обмежує їх права як власників. На підставі наведеного, з посиленням на Конституцію України, позивачі просили суд усунути їм перешкоди у користуванні належної їм квартири АДРЕСА_2 шляхом примусового виселення відповідачки ОСОБА_4
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 діючи від себе особисто та як представник за нотаріально посвідченою довіреністю від імені співпозивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримала позовні вимоги у повному обсязі з вищевикладених підстав і просила суд їх задовольнити, уточнивши, що не наполягає на повернення їй судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом цивільної справи у суді.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, повідомлена за адресою, визначеною нею особисто в адресованій суду письмовій заяві (а.с.24). Судова повістка, якою за зазначеною адресою вона повідомлялася про день та час слухання справи у суді, була вручена їй особисто, про що свідчить її особистий підпис на поштовому повідомленні (а.с.30).
Зазначене, у відповідності з вимогами частини 5 статті 76 ЦПК України є належним повідомленням сторони по справі про день та час слухання справи у суді.
Але ж відповідачка про причини своєї неявки суду не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи або розгляд справи у її відсутність суду не надавала.
Зі згоди ОСОБА_1 присутньою у судовому засіданні по розгляду справи по суті як позивач та як представник співвідповідачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, якій судом були роз'яснені підстави та наслідки заочного розгляду справи, які їй були зрозумілі, суд ухвали провести заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статті 224 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши доводи позивачки ОСОБА_1, проаналізувавши надані докази та матеріали цивільної справи у їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у позовному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до вимог частини 1 статті 11 ЦПК України, якою закріплений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі.
Спірні відносини регулюються статтею 391 ЦК України, статтями 116, 155, 156 ЖК України.
Відповідно до статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Судом встановлено, що рішенням колегії суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду АР Крим від 14.09.2005 року за ОСОБА_1 було визнано право власності на 5/8 частток квартири АДРЕСА_2, за ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було визнано право власності у порядку спадкування на вищевказану квартиру у розмірі по 1/8 частці за кожним.
Вказане рішення набрало чинності і право власності сторін на відповідні частки вищевказаної квартири було зареєстровано у СМБРТІ.
07.10.2008 року на прилюдних торгах з реалізації арештованого нерухомого майна позивачка по справі - ОСОБА_1 купила належну відповідачці по справі 1/8 частку спірної квартири.
ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право власності на 1/8 частку квартири АДРЕСА_2, яка була нею набута на торгах та її право власності на цю частку було зареєстровано у КРП СМ БРТІ.
Підставою для звернення ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з позовними вимогами до відповідачки ОСОБА_4 про усунення їм перешкод у користуванні власністю, а саме квартирою №31 по вул. Кржижановського, 1а в м. Сімферополі, є відмова відповідачки добровільно звільнити належну позивачам на праві власності квартиру, внаслідок чого порушуються права позивачів на володіння, користування та розпорядження належної їм власністю.
Як пояснювала у судовому засіданні ОСОБА_1, відповідачка ОСОБА_4 на теперішній час не є ані власником, ані наймачем ( членом сім'ї або колишнім членом сім'ї наймача або співвласника квартири). Ніколи не була зареєстрована у цій квартирі, зберігає право на проживання в іншій квартирі за № 35. по вул. Кржижановського, 3 у м. Сімферополі, співвласником 1/3 частки якої вона є.
Вищевказані пояснення позивачки, підтверджуються наявними у матеріалах цивільної справи документами, а саме, витягом про право власності на нерухоме майно, довідками ЖЕКа та ін.
Також, на думку суду, заслуговують уваги доводи позивачів, викладені в позовній заяві та ОСОБА_1 у судовому засіданні стосовно того, що їм як власникам чиняться перешкоди в користуванні своїм майном, оскільки відповідачка займає більшу кімнату у квартирі, яка складається з двох кімнат; вони як співвласники сплачують послуги за утримання своєї власності, а також комунальні послуги за себе та за ОСОБА_4, тобто позивачі по справі позбавлені права користуватися та розпоряджатися належною їм власністю на свій власний розсуд.
При розгляді неготорних позовів власника про усунення перешкод в користуванні належною йому власністю не є його обов'язком доказування неправомірності дій відповідача, вони припускаються такими, доки сам відповідач не доведе правомірність своєї поведінки.
Обставин, яки б свідчили про правомірність поведінки відповідачки, яка без достатніх правових підстав, займає належну позивачам на праві власності квартиру, відмовляється добровільно звільнити її, судом не встановлено.
З оглядом на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_4, як особа, які самоуправно (без відповідної правової підстави) займає належне позивачам на праві власності приміщення - квартиру АДРЕСА_2, підлягає виселенню без надання її іншого жилого приміщення.
При цьому судом враховано й те, що, як убачається з наявних у матеріалах справи довідок ЖЄКа, ОСОБА_4 зберігає за собою право на інше житлове приміщення - квартиру за № 35 по вул. Кржижановського, 3 у м. Сімферополі, постійно там зареєстрована в неї та є її співвласником.
Також відповідачка не є членом сім'ї, або колишнім членом сім'ї позивачів по справі.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні квартирою №31 по вул. Кржижановського, 1а в м. Сімферополі шляхом виселення підлягають задоволенню у повному обсязі.
Суд не вирішує питання щодо повернення позивачам судових витрат, понесених у зв'язку з пред'явленням позову до суду, оскільки у судовому засіданні на цьому позивачка не наполягала.
На підставі наведеного, керуючись статтею 391 Цивільного Кодексу України, статтями 10, 11, 14, 60, 88, 209, 212-215, 218, 224, 294 Цивільного Процесуального Кодексу України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення - задовольнити.
Усунути ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 перешкоди у користуванні належної їм на праві власності шляхом виселення без надання іншого жилого приміщення ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_2.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Залізничний районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Суддя