"22" січня 2010 р.Справа № 12/289-09-6207
Позивач: колишній учасник товариства з обмеженою відповідальністю „Форшип” ОСОБА_1
Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю „Форшип”
про стягнення 154664,61 грн.
Суддя Цісельський О.В.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 -паспорт НОМЕР_2, виданий 30.07.1996р Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області
від відповідача: Івановський В.В. -довіреність від 10.12.2009р.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалися перерви з 25.12.2009р. по 13.01.2010р. об 15год.10хв. та з 13.01.2010р. по 22.01.2010р. об 12год.20хав.
СУТЬ СПОРУ: Позивач, колишній учасник ТОВ „Форшип” ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Форшип” (надалі -ТОВ „Форшип”) суму заборгованості з інфляційних та 3% річних від простроченої суми боргу в розмірі 154664,61 грн..
Позивач позовні вимоги підтримує, просить суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 481).
Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.01.2010р. заява позивача про вжиття запобіжних заходів була задоволена та в порядку ст.66,67 Господарського процесуального кодексу України накладено арешт на майно ТОВ „Форшип”, а саме: адміністративну будівлю розташовану за адресою: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Болградське шосе, 12
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Громадянин України - ОСОБА_1 є колишнім учасником товариства з обмеженою відповідальністю „Форшип”.
Рішенням господарського суду Одеської області від 22.12.2008р. по справі № 5/330-07-8306 позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ „Форшип” про стягнення вартості частки у майні господарюючого суб'єкта у сумі 360 000 грн. була задоволена частково, з ТОВ „Форшип” на користь ОСОБА_1 стягнуто вартість частки у майні ТОВ” Форшип”, що належала ОСОБА_1 у сумі 269081,40грн.
Як вбачається із тексту рішення по справі № 5/330-07-8306 на підставі рішення загальних зборів ТОВ „Форшип” оформлених протоколом № 5 від 13.09.2006р. позивача було виключено зі складу учасників ТОВ „Форшип”. Разом з тим, зборами учасників ТОВ „Форшип” було прийнято рішення про виплату позивачу ринкової вартості частки майна пропорційно частки в установчому фонді ТОВ „Форшип”, що належала ОСОБА_1
Судом, при розгляді справи № 5/330-07-8306 встановлено, що остаточним строком виплати була встановлена дата -01.09.2007р.(а.с.7).
Наказ на примусове виконання рішення господарського суду Одеської області по справі № 5/330-07-8306 видано 08.01.2009р. (а.с.11).
08.10.2009р. ТОВ „Форшип” перерахувало на розрахунковий рахунок позивача суму боргу, стягнуту за рішенням господарського суду Одеської області від 22.12.2008р. по справі № 5/330-07-8306.
19.10.2009р. відділом державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції винесено Постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із сплатою ТОВ „Форшип” боргу. (а.с.22).
Позивач вважая, що відповідно до чинного законодавства України він має право на стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних з суми, що належала йому до виплати у зв'язку із виходом його із складу учасників ТОВ „Форшип” за період з 1.09.2007р. по 01.12.2009р., звернувся з відповідним позовом до господарського суду Одеської області.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ст. 54 Закону України „Про господарські товариства” При виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.
Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
Відповідно до приписів абз. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішені інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Як вбачається із тексту рішення господарського суду Одеської області по справі № 5/330-07-8306 на підставі рішення загальних зборів ТОВ „Форшип” оформлених протоколом № 5 від 13.09.2006р. позивача було виключено зі складу учасників ТОВ „Форшип”. У тому ж рішенні встановлено, що Зборами учасників ТОВ „Форшип” було прийнято рішення про виплату позивачу ринкової вартості частки майна пропорційно частки в установчому фонді ТОВ „Форшип”, що належала ОСОБА_1
та встановлено, що остаточним строком виплати була встановлена дата -01.09.2007р.(а.с.7).
Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
З огляду на вищезазначене, заперечення відповідача судом до уваги не приймаються як недоведені, необґрунтовані та такі, що не відповідають матеріалам справи.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1,7 ст.193).
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що відповідач незважаючи рішення загальних зборів ТОВ „Форшип” від 13.09.2006р. свої зобов'язання щодо виплати позивачу ринкової вартості частки майна пропорційно частки в установчому фонді ТОВ „Форшип”, що належала позивачу у строк до 13.09.2009р. не виконав. Лише на підставі рішення господарського суду Одеської області в порядку виконавчого провадження відповідачем на користь позивача була сплачена сума боргу в розмірі 269081,40 грн.
З урахуванням зазначеного, перевіривши розрахунок інфляційних та 3% річних наданий позивачем, суд прийшов до висновку що, позовні вимоги колишнього учасника товариства з обмеженою відповідальністю „Форшип” ОСОБА_1. Є повністю обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню.
А тому, слід стягнути з відповідача на користь позивача: 124257 грн. 23 коп. - інфляційних, 18157 грн. 46 коп. -3 % річних.
Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам витрати по сплаті державного мита в сумі 1424,15 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 217,31 грн.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „ФОРШИП” (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Болградське шосе, 12, код ЄДРПОУ 24764883) на користь колишнього учасника товариства з обмеженою відповідальністю „ФОРШИП” ОСОБА_1 (Ідент. код НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_2, виданий 30.07.1996р Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) 124257 (сто двадцять чотири тисячі двісті п'ятдесят сімь) грн. 23 коп. - інфляційних, 18157 (вісімнадцять тисяч сто п'ятдесят сім) грн. 46 коп. -3 % річних, 1424 (одна тисяча двадцять чотири) грн. 15 коп. -витрат на оплату державного мита; 217 (двісті сімнадцять) грн. 31 коп. -витрат на ІТЗ судового процесу.
Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.
Рішення підписане 22.01.2010р.
Суддя