Справа№592/5133/19
Провадження №2/592/90/20
01 липня 2020 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м.Суми у складі:
головуючого судді Корольової Г.Ю.
за участю секретаря судового засідання Панасовської В.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління ДМС у Сумській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності на Ѕ частину квартири,
Стислий виклад позиції позивача за первісним позовом.
02 квітня 2019 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Управління ДМС у Сумській області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона проживає у квартирі АДРЕСА_1 Суми та є її єдиним власником. Разом з нею в квартирі на даний час зареєстрована її матір - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також колишній чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким вона не підтримує будь-яких стосунків. В 2014 році відповідач добровільно виїхав з квартири до іншого житла і вже більше 5 років не проживає за місцем реєстрації з власної ініціативи, за комунальні послуги не сплачує, її прохання щодо необхідності зняття з реєстраційного обліку ігнорує. Через те, що відповідач зареєстрований у вказаній квартирі, позивач позбавлена можливості оформити субсидію. Тому просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме, квартирою за адресою: АДРЕСА_2 .
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 24 квітня 2019 року по справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Стислий виклад позиції позивача за зустрічним позовом.
31 травня 2019 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа: Управління ДМС у Сумській області, про визнання права власності на Ѕ частини квартири, обґрунтована тим, що квартира АДРЕСА_1 Суми є його та ОСОБА_4 спільною сумісною власністю, оскільки придбана за спільні кошти, отримані від продажу квартири АДРЕСА_3 , яка, в свою чергу, була придбана за спільні кошти, отримані від продажу квартири в будинку АДРЕСА_4 . Про факт розірвання шлюбу з ОСОБА_4 позивачу не відомо, оскільки в судовому засіданні по справі про розірвання шлюбу він участі не приймав, копії судового рішення чи то свідоцтва про розірвання шлюбу не отримував. Після загибелі у 2017 році їхнього сина ОСОБА_6 , він все частіше буває в успадкованому після нього домоволодінні АДРЕСА_5 , де разом з ОСОБА_4 ведуть господарство та обробляють город; кошти, отримані від наймачів будинку вказаного домоволодіння, за домовленістю з ОСОБА_4 витрачалися на сплату комунальних послуг квартири АДРЕСА_1 . Всі його речі та спільне майно з ОСОБА_4 знаходиться у вказаній квартирі, куди він приходить за необхідності, про свої наміри звернутися до суду з таким позовом ОСОБА_4 його не повідомляла, навпаки, між ними існують сімейні відносини, вони разом відвідують своїх знайомих, він піклувався про її лікування після отриманого перелому ноги, відвідував разом з ОСОБА_4 її матір тощо. Тому просить суд визнати за ним право власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , яка належить йому та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності, а також стягнути з ОСОБА_4 на його користь 2 126,00 грн. судових витрат.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 03 липня 2019 року прийнято до спільного розгляду зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа: Управління ДМС у Сумській області, про визнання права власності на Ѕ частину квартири з первісним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління ДМС у Сумській області, про визнання особи втратившим право користування житловим приміщенням.
В поданому відзиві на зустрічну позовну заяву позивач за первісним позовом ОСОБА_4 вказує, що ОСОБА_2 був обізнаний про розірвання шлюбу між ними у 1997 році. Право власності на спірну квартиру було нею набуте у 2003 році, тобто вже не під час перебування у шлюбі, за власні кошти, а тому квартира не є об'єктом спільної сумісної власності та не підлягає поділу. При цьому, квартира АДРЕСА_6 належала на праві спільної сумісної власності їй, ОСОБА_2 та їхньому сину ОСОБА_6 та була продана у 2000 році, отримані кошти від продажу вказаної квартири були витрачені на сплату вартості двокімнатної квартири АДРЕСА_3 . Після продажу цієї квартири половину коштів вона віддала колишньому чоловіку для придбання окремого житла; ОСОБА_4 в спірній квартирі проживав на час пошуку нового житла, а в 2017 році після смерті сина переїхав жити в успадкований будинок. Крім того, позивач за первісним позовом наголошує про те, що визначений цивільним законодавством 3-річний строк позовної давності сплинув, зважаючи на придбання нею спірної квартири у 2003 році, а тому просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову з підстав спливу строків позовної давності; в разі, якщо суд не застосує підстави спливу позовної давності, просить відмовити у задоволенні позову у зв'язку з необґрунтованістю.
В поданій відповіді на відзив позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 наголошує, що двокімнатна квартира АДРЕСА_3 була придбана за рахунок коштів, отриманих від продажу належної на праві спільної сумісної власності йому, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 однокімнатної квартири АДРЕСА_6 , та за рахунок спільних заощаджень. Спірна ж трикімнатна квартира була придбана за кошти, отримані від продажу двокімнатної квартири, в той самий день - 19 грудня 2003 року, будь-яких коштів ОСОБА_4 йому не надавала. При цьому, він, як чоловік ОСОБА_4 , надавав у нотаріуса письмовий дозвіл на продаж спільної двокімнатної квартири. Крім того, вказує, що свідоцтво про розірвання шлюбу датоване 2001 роком, а тому у відповідності до вимог КЗпШС УРСР, який діяв на той час, шлюб між ними фактично розірваний саме з цього часу, а не з часу ухвалення відповідного судового рішення. Більш того, до кінця 2017 року він з ОСОБА_4 проживав однією сім'єю, про існування судового рішення про розірвання шлюбу йому відомо не було. Вказує, що строк позовної давності ним не порушений, оскільки про порушення його права власності на частину спірної квартири йому стало відомо після подання позову ОСОБА_4 про визнання його таким, що втратив право на житло. Тому просив суд відмовити позивачці ОСОБА_4 в задоволенні позову про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням, та визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належить йому та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності.
У судове засідання з'явилися позивач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_1 за первісним позовом і також у якості відповідача та представника відповідача за зустрічним позовом, а також відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 за первісним позовом і як позивач та його представник за зустрічним позовом. Представник третьої особи - Управління ДМС у Сумській області у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
В судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_1 позовні вимоги за первісним позовом підтримали та просили їх задовольнити. Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 не визнали та просили відмовити в його задоволенні. Додатково пояснили суду, що спірна квартира належить ОСОБА_4 , ОСОБА_2 добровільно звідти виїхав та не проживає вже більше року, а тому є таким, що втратив право користування житловим приміщенням. ОСОБА_4 придбала спірну квартиру за власні кошти, за допомогою батьків, рідних та сина, вже не перебуваючи в шлюбі з ОСОБА_8 , а після продажу двокімнатної квартири - 1/3 частину коштів віддала ОСОБА_8 .
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог ОСОБА_4 і просили задовольнити зустрічний позов, визнавши за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 .
Вислухавши сторін та їх представників, пояснення свідка, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позовів.
19 листопада 1983 року сторони уклали шлюб, який згідно рішення суду Ковпаківського районного суду м. Суми від 08 квітня 1997 року було розірвано (а.с. 9, 33,90).
08 лютого 2001 року відділом реєстрації актів громадського стану було зареєстроване розірвання шлюбу, про що здійснено актовий запис №96 (а.с. 91).
31 серпня 1999 року виконавчим комітетом Сумської міської ради було видане свідоцтво про право спільної сумісної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_6 (а.с. 86).
13 січня 2000 року ОСОБА_4 , яка діяла від себе особисто та від імені неповнолітнього ОСОБА_6 , та ОСОБА_2 продали вказану квартиру за ціною 8 313 грн. (а.с.87).
04 березня 2000 року Сумською міською радою було видано свідоцтво про право особистої власності ОСОБА_4 на кооперативну квартиру АДРЕСА_3 (а.с.88). Згідно інформації житлово-будівельного кооперативу №94, ОСОБА_4 була членом цього кооперативу з 1994 року по 31 грудня 2003 року, отримала ордер на вказану квартиру 22 грудня 1999 року (а.с.46).
19 грудня 2003 року ОСОБА_4 продала вказану двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 за ціною 21 083 грн. Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Бурбика Т.А. (а.с.89).
Цього ж дня 19 грудня 2003 року ОСОБА_4 придбала у ОСОБА_9 та ОСОБА_10 трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 за ціною 16 815 грн. Договір купівлі - продажу посвідчений приватним нотаріусом Арєшиною О.М. (а.с.10).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_4 на праві приватної власності (а.с.12).
Згідно довідки управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» від 29 січня 2019 року, в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані 3 осіб: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 (а.с. 16).
Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що є сусідкою ОСОБА_12 , мешкає поверхом вище в будинку АДРЕСА_7 . Знає позивачку, як розлучену, самотню жінку, якій інколи допомагає по домашньому господарству. Свідку відомо, що квартира оформлена на позивачку, комунальні платежі теж сплачує вона. Востаннє свідок була вдома у ОСОБА_12 близько двох тижнів тому, речей чи то слідів присутності або ж проживання в квартирі іншої людини вона не помітила. ОСОБА_13 останнім часом вона не бачить, знає, що він проживає в приватному будинку по АДРЕСА_8 .
Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що мешкає в квартирі АДРЕСА_9 бачила востаннє років 4-5 назад, жодного разу не помічала, щоб він викидав сміття чи ходив до магазину, як інші мешканці під'їзду. ОСОБА_15 знає, як самотню жінку, з якою підтримує товариські стосунки, останній раз у неї в квартирі була близько півроку назад, чоловічих речей вона там не помітила. Також їй відомо, що ОСОБА_16 мешкає в приватному будинку на АДРЕСА_10 . 5-й Продольній, де ОСОБА_17 тримала господарство, обробляла город, та куди побоювалася йти через агресивну поведінку ОСОБА_13 .
Свідок ОСОБА_18 суду пояснив, що є двоюрідним братом ОСОБА_13 , з сім'єю Доценків підтримує дружні стосунки, сприймав їх як одну сім'ю, про те, що вони розлучені, він не знав. Свідок неодноразово бував і у будинку по АДРЕСА_8 . Конфлікти у цій сім'ї стали виникати після смерті сина.
Свідок ОСОБА_19 суду пояснила, що є сусідкою сім'ї Доценків та мешкає в будинку АДРЕСА_11 , підтримує з ними дружні стосунки. Доценків завжди сприймала, як одну сім'ю, про те, що вони розлучені, дізналася після подання ОСОБА_20 позову до суду. Нормальні стосунки в цій родині були до смерті їхнього сина. ОСОБА_16 проживав в трикімнатній квартирі постійно до 2018 року, пішов звідти місяць чи два тому назад, бо життя стало нестерпним. Доценки були на святкуванні дня народження її чоловіка у 2017 році. В трикімнатній квартирі свідок бувала не один раз, в останнє на дні народження ОСОБА_13 , вже після смерті їхнього сина. Перебуваючи там, речі ОСОБА_13 бачила.
Свідок ОСОБА_21 суду пояснив, що є чоловіком рідної сестри ОСОБА_12 , знайомий з сім'єю Доценків та підтримує дружні стосунки з ними близько тридцяти років. Про розлучення Доценків свідку відомо не було, завжди сприймав їх, як одну сім'ю, яка мешкає разом. Розлади в цій сім'ї розпочалися після смерті сина у 2017 році, саме з цього часу ОСОБА_16 став все частіше залишався ночувати в успадкованому домоволодінні по АДРЕСА_8 , наглядав за господарством.
Свідок ОСОБА_22 суду пояснила, що мешкає в будинку АДРЕСА_12 , підтримує дружні стосунки з сім'єю Доценків. Про те, що вони розлучені, дізналася нещодавно. Знає, що ОСОБА_16 мешкає в приватному будинку по АДРЕСА_8 , і що квартира оформлена на ОСОБА_15 . В трикімнатній квартирі по АДРЕСА_12 була два рази, першого разу ОСОБА_16 також був з ними, другого - присутніми були одні жінки.
Підставами зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 є визнання за ним права власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , у зв'язку з тим, що вона набута ОСОБА_4 вже після розірвання шлюбу, але придбана за кошти, отримані з відчуження нерухомого майна (квартири), яка перебувала у спільній сумісній власності подружжя.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Оскільки право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 Суми набуте до набрання чинності СК України, а саме 04 березня 2000 року, до спірних правовідносин в цій частині належить застосувати положення КпШС України.
Відповідно до вимог статті 44 Кодексу про шлюб та сім'ю України (чинної на момент розірвання шлюбу) шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану.
Згідно пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» розірвання шлюбу, здійснене на підставі рішення суду, потребує подальшої реєстрації у державному органі РАЦС, моментом припинення шлюбу є день набрання чинності рішенням суду про його розірвання (частина друга статті 114 СК України). Це правило не поширюється на випадки, коли шлюб було розірвано у судовому порядку до 1 січня 2004 року, тобто до дня набрання чинності СК України.
Згідно зі статтею 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Зважаючи на вказані вимоги законодавства, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 припинений 08 лютого 2001 року - з моменту реєстрації розлучення в органах реєстрації актів громадянського стану, а не з моменту набрання судовим рішенням про розірвання шлюбу законної сили. Право власності на кооперативну двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 набуте 04 березня 2000 року, під час перебування у шлюбі ОСОБА_4 з ОСОБА_2 , а тому ця квартира є спільною сумісною власністю подружжя. Вказані обставини під час судового розгляду не заперечувала і сама позивачка за первісним позовом ОСОБА_4 .
Відповідно, грошові кошти, отримані від продажу цієї квартири 19 грудня 2003 року, вже після припинення шлюбу, в сумі 21 083 грн., також є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
З досліджених в судовому засіданні доказів, а також пояснень позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 вбачається, що отримані грошові кошти від продажу двокімнатної квартири були витрачені на придбання спірної трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .
При цьому твердження позивача за первісним позовом ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_1 з приводу того, що 19 грудня 2003 року нею спочатку була придбана трикімнатна квартира, після чого в той же день продана двокімнатна квартира, грошові кошти за яку поділені між нею та ОСОБА_2 спростовуються наступним.
Так, згідно Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, при посвідченні договору про відчуження житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність заборони на відчуження або арешту за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Довідка про відсутність заборони на відчуження квартири АДРЕСА_3 Суми сформована приватним нотаріусом Бурбикою Т.А. 19 грудня 2003 року о 10:41 год., така ж довідка щодо квартири АДРЕСА_1 . Суми сформована приватним нотаріусом Арєшиною О.М. 19 грудня 2003 року о 10:46 год. (а.с.112, 113, 121, 122).
Позивач за первісним позовом ОСОБА_4 не надала суду будь-яких доказів щодо наявності у неї особистих грошових коштів, достатніх для придбання трикімнатної спірної квартири, як і не надала будь-яких доказів про передачу ОСОБА_2 частини грошових коштів, отриманих від продажу двокімнатної квартири. Більш того, на момент придбання цієї квартири, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , разом зі свої сином ОСОБА_6 , проживала однією сім'єю та потребували покращення житлових умов, вони всі разом заселилися до нового помешкання, зареєструвалися там, робили ремонт тощо.
Враховуючи, що спірна трикімнатна квартира набута ОСОБА_4 19 грудня 2003 року за спільні грошові кошти з ОСОБА_2 , суд вважає за необхідне визнати вказану квартиру АДРЕСА_1 , у відповідності до вимог ст.368 ЦК України, об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
Згідно вимог ч. 2 ст.372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
Під час судового розгляду вказаної справи не встановлено обставин, які б давали підстави для відступу від рівності часток співвласників, а тому частки ОСОБА_4 та ОСОБА_2 праві власності на квартиру АДРЕСА_1 . Суми необхідно визначити рівними, по Ѕ частині за кожним.
Таким чином, позовні вимоги позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , яка належить йому та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності, підлягають задоволенню.
Щодо заяви позивача за первісним позовом ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_1 про застосування позовної давності, то відповідно до ст.ст.256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Під час розгляду цивільної справи встановлено, що позивач за первісним позовом ОСОБА_4 стала заперечувати право власності ОСОБА_2 на спірну квартиру АДРЕСА_1 , звернувшись до суду з позовом про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування цим житловим приміщенням, та стала чинити перешкоди в користуванні вказаною спірною квартирою, а саме змінила замки на вхідних дверях на початку 2019 року. До цього часу, ОСОБА_2 вважав себе таким, що перебуває у сімейних відносинах з ОСОБА_4 , оскільки вони фактично мешкали на два дома, а в будинку по АДРЕСА_8 Суми тримали спільне господарство, доглядали город, у спірній квартирі приймали гостей, стосунки в сім'ї суттєво погіршилися після смерті їхнього сина.
Отже, моментом виникнення у позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 права на позов є квітень 2019 року, коли він дізнався про первісний позов у вказаній справі. Тому ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до суду в межах строку позовної давності, а в задоволенні заяви позивача за первісним позовом ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності необхідно відмовити.
Відповідно до ст.ст. 319, 321 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Судом встановлено, що ОСОБА_8 на праві власності належить Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , а тому позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання його таким, що втратив право користування цим житловим приміщенням, з огляду на вказані вимоги законодавства, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з позивача за первісним позовом - відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_4 на користь позивача за зустрічним позовом - відповідача за первісним позовом ОСОБА_23 судові витрати по сплаті судового збору за подання позову в розмірі 2 126 грн.
Керуючись ст.ст.2,512,13,81,141,259-265,273 ЦПК України,
У задоволенні первісного позову ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_2 - відмовити за необгрунтованістю.
Зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частину квартири - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , яка належить йому та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 2126 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.
Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_4 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Третя особа: Управління ДМС у Сумській області, м.Суми, вул. Г.Кондратьєва 27.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи через Ковпаківський районний суд м. Суми протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя Г.Ю. Корольова