справа № 399/629/18
провадження № 2/399/65/20
02 липня 2020 року Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Шуліка О.О., за участю: секретарів - Аксьонової К.С., Бобрик І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел.. Онуфріївка цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
АТ КБ "Приватбанк" звернувся з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 117118 грн.23 коп., в тому числі 22849 грн.81 коп. - суми кредитних коштів, 94268 грн.42 коп. - нарахованих відсотків за користуванням кредиту, та судових витрат у виді сплаченого судового збору.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "Приватбанк" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву б/н від 25.05.2012 року відповідно до якої отримав кредитну картку. 2.04.2014 року відповідачу було переоформлено кредитну картку на престижну кредитну картку «Gold» та відкрито картковий рахунок згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 26800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту зі сплатою відсотків за користування кредитом 27,6 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Враховуючи, що відповідач отримавши кредитні кошти, не повернув їх на визначених договором умовах, просив їх стягнути з відповідача.
Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 20.12.2019 року відкрито провадження у справі.
17.01.2020 року на адресу Онуфріївського районного суду Кіровоградської області надійшов відзив від адвоката відповідача, згідно якого він прохає відмовити у задоволенні позовних вимогах позивача, оскільки позивачем не додано жодного письмового двостороннього договору позики (кредиту) укладеного між Банком та споживачем, рівно як не додано жодного доказу укладення такого договору. Факт укладення споживачем кредитного договору підтверджує підписаною останнім анкетою - заявою та доданими роздруківками з умов та правил надання банківських послуг затверджених наказом від 6.03.2010 року № СП-2010-256. Дана анкета - заява підписана споживачем 25.05.2012 року жодним чином не може свідчити про укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів, оскільки анкета не містить жодних даних щодо обрання відповідачем банківських послуг, його бажання одержати кредит, суми такого кредиту та розміру відсоткової ставки за користування кредитом, що є істотними умовами договору кредитування. Крім того, довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти не підписана уповноваженою особою, прямо свідчить про те,що банк неодноразово самостійно навіть не повідомляючи споживача змінював умови договору, що є неприпустимим. Тому, він вважає, що між ним та банком жодного договору не було укладено.
19.02.2020 року на електронну адресу суду та 27.02.2020 року поштовим зв'язком позивач надіслав відповідь на відзив, згідно якого зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "Приватбанк" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву б/н від 25.05.2012 року відповідно до якої отримав кредитну картку. 2.04.2014 року відповідачу було переоформлено кредитну картку на престижну кредитну картку «Gold» та відкрито картковий рахунок згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 26800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту зі сплатою відсотків за користування кредитом 27,6 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правилами надання банківських послуг, що розташовані на сайті АТ ПриватБанку. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг. До суду було надано виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, повертав кредитні кошти, а отже й отримав кредитну картку «Універсальна», згодом кредитну картку «Gold», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований. Банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. А отже, не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами, а саме по собі посилання на не ознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг не може бути підставою для визнання неукладеними кредитних правовідносин. Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору. Враховуючи викладене, оскільки відповідачем не доведено відсутність заборгованості та повне виконання умов договору належним чином, тому вимоги позовної заяви підлягають задоволенню.
5.03.2020 року на адресу суду надійшло заперечення на відповідь на відзив від адвоката відповідача, а саме позивач стверджує, що між ним та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом приєднання до умов та правил надання банківських послуг, що розташовані на сайті позивача та при цьому наполягає, що підписання відповідачем анкети - заяви є достатнім доказом укладення кредитного договору на умовах визначених банком, але з цим погодитися не можливо, оскільки проста роздруківка з сайту позивача надана в якості доказу укладення кредитного договору, взагалі не може бути джерелом доказування факту укладення договору, оскільки вона не містить підпису відповідача, а її зміст залежить виключно від волі позивача який неконтрольовано може вносити до нього будь які правки. Позивачем в якості доказів надано роздруківку таблиць які названі позивачем «випискою по картрахунку», даний доказ є неналежним, оскільки вони не підписані посадовою особою банку. Крім того, дані виписки містять записи про наявність боргу в сумі 1000428,38 грн., і це при тому, що ці ж самі «виписки» містять записи про отримання коштів лише в сумі 7999,00 грн. Яким чином готуються чи формуються такого роду «виписки» не зрозуміло, рівно як незрозуміло, яку саме інформацію вони містять, саме тому вони й не підписані відповідальним працівником.
19.03.2020 року на адресу суду надійшли письмові пояснення позивача згідно яких він зазначає, що зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах, а саме в заяві позичальника, умовах та правилах надання банківських послуг та тарифах. Таким чином між банком та позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. З моменту оформлення кредитного договору пройшло 7 років, позичальник в банк не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ними погодився, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював. З приводу ознайомлення відповідача з умовами кредитування зазначає, що відповідач особисто підписав анкету - заяву згідно якої висловив свою згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» разом із пам'яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Ознайомлений і згоден з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. До матеріалів позовної заяви долучено «Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна Gold» з якого чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну проценту ставку у розмірі 2,3% (27,6% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. Також надано виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Фото клієнта з карткою є підтвердженням, що відповідачу було видано платіжну картку та відкрито картрахунок, на який встановлено кредитний ліміт та чітко прослідковується, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах, магазинах, а отже й отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки без проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Під пере випуском карти розуміється випуск та приєднання карти з новим строком дії до раніше відкритого клієнту карткового рахунку, а тому вся сума заборгованості за кредитним лімітом буде відображатися та враховуватися в тому числі і на пере випущеній картці. Згідно Умов та правил надання банківських послуг Банк має право здійснювати зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. У разі незгоди зі змінами правил тарифів банку звернутися до Банку для розірвання цього Договору і погасити заборгованість, що виникла перед банком, у тому числі й заборгованість, що виникла протягом 30 днів з моменту повернення карт виданих власнику і його довіреним особам. Суду було надано виписку по рахунку. Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів затвердженого наказом Мін'юсту від 12.04.2012 року № 578/5.
10.06.2020 року на адресу суду надійшла заява від адвоката відповідача про застосування строків позовної давності.
Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 10.06.2020 року явку відповідача визнано обов'язковою.
У судовому засіданні представник АТ КБ "Приватбанк" підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, завчасно надіслав клопотання про розгляд справи без його участі, у зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання за станом здоров'я. Його позиція повною мірою викладена у поданому відзиві. Також повідомляє, що кредитного договору з банком не укладав та бажання щодо отримання кредиту банку не надавав, та заборгованості перед Банком не має.
Адвокат відповідача - ОСОБА_1 - ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав та прохав відмовити у задоволенні позовних вимог з урахуванням відзиву та заперечень на відповіді на відзив.
Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань перейменовано у Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк».
Відповідно до ч.2 ст. 5 Закону України "Про Акціонерні товариства", зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням та не тягне за собою правонаступництва, а лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, пов'язаних зі зміною назви.
Відповідно до п. 1.4 пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією. В разі коли зміна типу та найменування сталося у процесі вирішення спору судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, додані сторонами докази, суд приходить до наступного.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.
Як встановлено з оглянутої судом анкети-заяви ОСОБА_1 про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у Приватбанку від 25.05.2012 року вбачається, що ОСОБА_1 ознайомившись з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами Приватбанку виявив бажання оформити на своє ім'я платіжну картку "Універсальна". З вказаної заяви вбачається, що ОСОБА_1 у графі бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою "Універсальна» власноручно проставлено знак «галочку».
З наданих двох розрахунків заборгованості, якими позивач обгрутновував свої вимоги вбачається, що станом на 16.07.2018 року ОСОБА_1 мав заборгованість у розмірі 117118,23 грн. за кредитом, 22849,81 грн.- заборгованості за процентами, 94268,52 грн., які підписані представником Приватбанку без вказання будь-яких даних, що його ідентифікують.
Судом встановлено, що як на доказ укладення кредитного договору між банком та ОСОБА_1 позивачем надана анкета-заява відповідача про бажання отримати послугу, яка визначена позивачем як отримання платіжної картки "Універсальна" та довідку про умови кредитування.
Суд відхиляє ці докази як належні, достовірні та достатні на підтвердження існування договірних кредитних відносин між сторонами по справі, оскільки вони не містять відомостей про укладення саме кредитного договору.
Позивачем не надано будь-яких інших доказів на підтвердження того, що відповідач виявив бажання отримати кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з використанням кредитки «Універсальна» та кредитки «Gold» які, мають бути скріплені підписом позичальника.
Судом також враховується, що згідно ст. 1 ЗУ «Про платіжні системи» платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для лініювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Тобто, з урахуванням вищевикладеного, вбачається, що використання платіжної картки можливе лише за наявності відкритого рахунку.
Позивач не надав суду належним чином оформлений розрахунковий документ, який підтверджує факт видачі/перерахування кредитних коштів та згідно якого можна було б встановити суму, яку позивач надав/перерахував відповідачу як кредитні кошти та встановити рахунок, на який були перераховані вищезазначені кошти.
Умови та правила надання банківських послуг повинні містити підпис позичальника, та саме з цього моменту такі умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.
Аналогічна позиція висловлена в правових висновках, що викладені в ухвалах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (№6-16цс15), від 22 березня 2017 року (6-2320цс16) та постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року (№ 61-787св18) та постанові Верховного Суду від 27.03.2020 року(№61-11260св19).
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 5 наведеної статті докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до з ч. 7 наведеної статті суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи і згідно з ч. 2 ст. 13 ЦПК України це не є обов'язком суду.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачем не доведено факту укладення кредитного договору, умов, на яких він укладався, в тому числі і щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами.
Наданий позивачем розрахунок не може слугувати підтвердженням укладення кредитного договору, оскільки по суті є письмовим обґрунтуванням заявлених вимог.
Суд зазначає, що стягнення відсотків і штрафних санкцій є похідним від основного зобов'язання.
Оскільки судом не встановлено факту укладання кредитного договору, суми кредитної заборгованості, розміру відсотків, під які видавався кредит, та строку дії кредитного договору, суд вважає, що позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» є не доведеними, відповідно такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідачем направлено до суду заяву щодо застосування строків позовної давності, але у відповідності правової позиції Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 року № 522/1029/18 відмова у задоволенні позову у зв'язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови у задоволенні позову, тому суд не зазначає в даному рішенні висновку щодо спливу позовної давності.
Відповідно до ч.1 та п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вирішує питання розподілу судових витрат, а саме відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, позовні вимоги за позовом не підлягають задоволенню, тому судові витрати необхідно віднести за рахунок позивача.
Згідно до ч.1, ч.2 ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Адвокатом відповідача ОСОБА_3 надано квитанцію про оплату правничої допомоги на суму 2100 грн 00 коп., розмір якої суд вважає співмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Зважаючи на викладене сплачена сума витрат на правничу допомогу підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.
Керуючись статтями 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приват Банк» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2100 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду через Онуфріївський районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 10.07.2020 року.
Суддя: Шуліка О.О