Справа № 476/827/19
Провадження № 2/476/27/2020
07.07.2020 року с.м.т. Єланець
Єланецький районний суд Миколаївської області
в складі: головуючого-судді Чернякової Н.В.
за участю секретаря Козаченко Л.М.
позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором поставки обладнання
10.09.2019 року представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором поставки обладнання.
Свої вимоги мотивував тим, що 10.07.2014 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір поставки обладнання, за умовами якого ФОП ОСОБА_1 зобов'язувався продати та доставити покупцеві ОСОБА_4 широкоформатний принтер Epson SC-S30610 на суму 17000 доларів США, що відповідно до комерційного курсу станом на 10.07.2014 року склало 204000 грн., а ОСОБА_4 зобов'язувався прийняти та оплатити товар трьома частинами: передоплату в розмірі 60% від вартості обладнання, 20% вартості після надходження обладнання на територію України і 20% після проведення пуско-наладочних робіт обладнання на виробничій площадці.
ФОП ОСОБА_1 виконав умови вищевказаного договору, поставивши ОСОБА_4 замовлене обладнання. 10.06.2014 року водієм відповідача ОСОБА_5 передано позивачу ФОП ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 11000 доларів США в рахунок передплати за принтер Mutoh 1638, які останній помилково вважав передплатою на виконання умов договору поставки обладнання від 10.07.2014 року, укладеного між ним та ОСОБА_4 .
Залишок вартості поставленого обладнання (20% вартості поставленого товару після надходження обладнання на територію України і 20% після проведення пуско-наладочних робіт обладнання на виробничій площадці) відповідач у добровільному порядку не сплатив, тому вказану заборгованість в розмірі 72000 грн. стягнуто з відповідача рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 06.08.2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 07.10.2015 року.
Між тим, у червні 2016 року водій відповідача ОСОБА_5 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором поставки принтера Mutoh 1638 від 10.06.2014 року у розмірі 11000 доларів США. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 07.12.2016 року вказаний позов залишено без задоволення, однак, рішенням апеляційного суду Київської області від 14.03.2017 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 24.04.2019 року, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 07.12.2016 року скасовано та ухвалено нове, яким з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 стягнуто 276558,01 грн. в рахунок суми попередньої оплати за договором поставки від 10.06.2014 року та 15729,71 грн. 3% річних.
Вказане свідчить, що відповідачем введено в оману позивача щодо передплати вартості принтера Epson SC-S30610 у розмірі 11000 доларів США за договором поставки обладнання від 10.07.2014 року. Наразі вказана сума залишається не сплаченою. Вирішити дане питання у позасудовому порядку не вдалося, а тому представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача вищевказану заборгованість за договором поставки обладнання від 10.07.2014 року та 3% річних, а всього - 318073 грн. та судові витрати по справі у розмірі 3180,73 грн.
Позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з підстав вказаних в позовній заяві.
Відповідач у судові засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області від 05.12.2019 року судом визнано обов'язковою явку відповідача ОСОБА_4 в судове засідання для дачі особистих пояснень та роз'яснено обов'язок з'являтися в судові засідання за викликом суду у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 43 ЦПК України.
Ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області від 07.07.2020 року у зв'язку з тим, що відповідач жодного разу у судові засідання не з'явився та не виконав вимоги вищевказаної ухвали до нього застосовано заходи процесуального примусу у виді штрафу у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 2102 грн.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позову, вважає його безпідставним та необґрунтованим, оскільки, відповідачем внесено передплату за договором поставки обладнання від 10.07.2014 року у розмірі 11000 доларів США, протилежного представником позивача у ході розгляду справи по суті не доведено.
Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до наступного висновку.
Так, відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у ході розгляду справи по суті, згідно розписки про отримання грошових коштів від 10.06.2014 року ОСОБА_1 прийнято від ОСОБА_5 11 000 доларів США, які внесені як передоплата за принтер Mutoh 1638 загальною вартістю 18500 доларів США (а. с. 13).
10.07.2014 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір поставки обладнання, за умовами якого ФОП ОСОБА_1 зобов'язувався продати та доставити покупцеві ОСОБА_4 широкоформатний принтер Epson SC-S30610 на суму 17000 доларів США, що відповідно до комерційного курсу станом на 10.07.2014 року склало 204000 грн., а ОСОБА_4 зобов'язувався прийняти та оплатити товар трьома частинами: передоплату в розмірі 60% від вартості обладнання, 20% вартості після надходження обладнання на територію України і 20% після проведення пуско-наладочних робіт обладнання на виробничій площадці. Розрахунки, по домовленості сторін, проводяться готівкою в доларах США (а. с. 8-11).
05.08.2014 року сторонами підписано акт прийому-передачі вищевказаного товару (а. с. 12).
З пояснень представника позивача слідує, що кошти у сумі 11000 доларів США, передані йому ОСОБА_5 , згідно розписки від 10.06.2014 року, позивач вважав передплатою за договором поставки обладнання від 10.07.2014 року.
У зв'язку з тим, що відповідач відмовився сплачувати залишок вартості обладнання у вигляді 20% вартості поставленого товару після надходження обладнання на територію України та 20% вартості поставленого товару після проведення пуско-наладочних робіт обладнання на виробничій площадці, у березні 2015 року позивач звернувся до Єланецького районного суду Миколаївської області з позовом до відповідача про стягнення вищевказаної заборгованості у сумі 72000 грн. (а. с. 15-19).
Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 06.08.2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 07.10.2015 року, з ОСОБА_4 на користь ФОП ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за договором поставки обладнання від 10.07.2014 року (20% вартості поставленого товару після надходження обладнання на територію України і 20% після проведення пуско-наладочних робіт обладнання на виробничій площадці) в розмірі 72000 грн. (а. с. 15-19).
Між тим, у червні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором поставки принтера Mutoh 1638 від 10.06.2014 року у розмірі 11000 грн. (а. с. 20-28).
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 07.12.2016 року вказаний позов залишено без задоволення, однак, рішенням апеляційного суду Київської області від 14.03.2017 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 24.04.2019 року, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 07.12.2016 року скасовано та ухвалено нове, яким з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 стягнуто 276558,01 грн. в рахунок суми попередньої оплати за договором поставки від 10.06.2014 року та 15729,71 грн. 3% річних (а. с. 20-28).
Вказані обставини у своїй сукупності, на думку представника позивача, свідчать, що відповідач ввів позивача в оману щодо проведення передплати у розмірі 11000 доларів США за договором поставки обладнання від 10.07.2014 року, а тому нині захист порушених прав та законних інтересів позивача можливий лише у судовому порядку шляхом стягнення з відповідача вказаної суми та 3% річних, що становить 318073 грн.
Однак, з матеріалів справи слідує, що рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 06.08.2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 07.10.2015 року, встановлено, що ОСОБА_4 проведено передплату у сумі 11000 доларів США на виконання мов договору поставки обладнання від 10.07.2014 року.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У частині першій статті 81 ЦПК України закріплено загальне правило розподілу обов'язків з доказування, а саме кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Положеннями статей 77-80 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року № 8 "Про незалежність судової влади", судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.
Преюдиція - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.
Таким чином, обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства,
В свою чергу, преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
Враховуючи викладене, обставини здійснення відповідачем передплати за договором поставки обладнання від 10.07.2014 року, встановлені рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 06.08.2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 07.10.2015 року, є преюдиційними та не повинні повторно доказуватись під час розгляду цієї цивільної справи.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором поставки обладнання.
У зв'язку з відмовою у задоволення позову не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати по справі у відповідності до ст. 141 ЦПК України.
До закінчення судових дебатів у справі представником відповідача заявлено про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог у зв'язку з необхідністю подання доказів, що підтверджують розмір понесених відповідачем судових витрат у відповідності до ст. 246 ЦПК України. А тому вказане питання буде вирішено у додатковому рішенні за умови подання стороною позивача відповідної заяви та доказів на підтвердження понесених судових витрат.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 263, 264, 265 ЦПК України, суд
У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором поставки обладнання відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Єланецький районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення буде виготовлено 10.07.2020 року.
Суддя Н.В. Чернякова