Справа № 369/257/14-ц
Провадження №6/369/84/20
03.06.2020 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Пінкевич Н.С.,
секретаря Одинцова О.С.
за участі представника позивача Бабій В. ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про звернення стягнення на майно, -
У лютому 2020 року ТОВ «Фінансова компанія «Інвент» звернулась до суду з даною заявою. Свої вимоги мотивували тим, що 28 березня 2019 року між ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит” та ТОВ «Фінансова компанія «Інвент» укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором з ОСОБА_3 та договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, в тому числі по іпотеці наданої ОСОБА_3 . Тому вони прийняли всі права за договором Іпотеки, що укладений між ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит” та ОСОБА_3 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №354-07-Ипз.
За рішенням суду було звернено стягнення на іпотечне майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. 15 травня 2017 року на виконання рішення суду був виданий виконавчий лист. На даний час стягувачем пропущено строки пред'явлення виконавчого листа до виконання з поважних причин. Так, виконавчий лист отримано стягувачем вже після спливу самого строку пред'явлення його до виконання через тривалі оскарження сторонами судових рішень, тривалим пересиланням справ та судовим розглядом всіх заяв; у самому виконавчому листі помилково було зазначено, що строк пред'явлення його до виконання спливає 19 серпня 2018 року; ТОВ «Фінансова компанія «Інвент» набуло прав стягувача вже після закінчення строку пред'явлення його до виконання. Вказали, що неповнолення строку порушить право стягувача та кредитора на задоволення своїх вимог до боржника, порушить його права на мирне володіння, зробить неможливим його виконання, що суперечить європейській практиці.
Просив суд поновити строк для пред'явлення виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 травня 2017 року по справі №369/257/14ц до виконання.
У судовому засідання представник ТОВ«Фінансова компанія «Інвент» подану заяву підтримав. Просив задоволити у повному обсязі.
У судовому засіданні представник відповідача проти заяви заперечував. Вважав, що наведені причини не є поважними. Просив відмовити в задоволенні заяви.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
При розгляді справи судом встановлено, що 28 березня 2019 року між ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит” та ТОВ «Фінансова компанія «Інвент» укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором з ОСОБА_3 та договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, в тому числі по іпотеці наданої ОСОБА_3 . Тому ТОВ «Фінансова компанія «Інвент» прийняли всі права за кредитним договором №354-07-Ипз, що укладений між ПАТ “Банк “Фінанси та Кредит” та ОСОБА_3 .
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 19 серпня 2014 року звернуто стягнення на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів на земельну ділянку, площею 0,1001 га, кадастровий номер: 3222486201:01:018:0040, цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_3 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 574620 за початковою ціною 351000,00 грн. ?
09 вересня 2014 року до районного суду повернулась цивільна справа після апеляційного перегляду.
13 січня 2015 року цивільну справу направлено на запит Апеляційного суду Київської області для розгляду заяви ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про виправлення описки в судовому рішенні 19 квітня 2014 року.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 10 лютого 2015 року заяву Публічного акціонерного товариства «Банк'Фінанси та Кредит» про виправлення описки задоволено. Виправлено описку у другому та третьому абзацах резолютивної частини рішення Апеляційного суду Київської області від 19 серпня 2014 року та словосполучення “шляхом проведення прилюдних торгів” замінити на “шляхом визнання права власності за Банком”
16 лютого 2015 року справу повернуто до суду першої інстанції.
23 жовтня 2015 року до суду надійшла заява ОСОБА_3 про видачу їй копій судових рішень апеляційної інстанції, які нею отримано того ж дня.
26 жовтня 2015 року ОСОБА_3 подала касаційну скаргу на ухвалу суду апеляційної інстанції про виправлення описки.
На запит Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ дану цивільну справу направлено 09 березня 2016 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 червня 2016 року було скасовано ухвалу про виправлення описки та передано питання для розгляду апеляційному суду.
15 липня 2016 року справу отримано Апеляційним судом Київської області.
При повторному розгляді ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17 серпня 2016 року у задоволенні заяви ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про виправлення описки відмовлено.
Справу повернуто до районного суду 01 вересня 2016 року.
14 березня 2017 року до суду надійшла заява представника ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про видачу виконавчого листа і лише 15 травня 2017 року представником позивача отримано виконавчий лист, виданий Києво-Святошинським районним судом Київської області у справі № 369/257/14-ц щодо виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 19.08.2014 року у справі № 369/257/14-ц., строк пред'явлення до виконання вказаний до 19.08.2018 року.
17 серпня 2018 року до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Київській області надійшла заява ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про примусове виконання рішення суду.
Постановою старшого державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Київській області від 21серпня 2018 року відкрито виконавче провадження.
Постановою старшого державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Київській області від 20 листопада 2019 року заміно стягувача з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на ТОВ «Фінансова компанія «Інвент».
За заявою ТОВ «Фінансова компанія «Інвент» постановою старшого державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Київській області від 29 листопада 2019 року виконавчий лист повернутий стягувачеві.
Вимоги до доказів визначені у ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України, відповідно до яких, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
У постанові від 21 серпня 2019 року в справі №2-836/11 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII). Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
З матеріалів справи також судом встановлено, що 02 грудня 2019 року до Київського апеляційного суду надійшла заява ТОВ «Фінансова компанія «Інвент» про ухвалення додаткового рішення.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2019 року вищевказану заяву залишено без розгляду. При цьому апеляційний суд встановив обставини щодо строків.
Так, «за положеннями частин першої та другої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1991 року, чинної на час ухвалення рішення Апеляційного суду Київської області від 19 серпня 2014 року, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
Згідно статті 319 ЦПК України 2004 року рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення.
За частиною другою статті 55 ЦПК України усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення Апеляційного суду Київської області від 19 серпня 2014 року у справі № 369/257/14-ц набрало законної сили з моменту проголошення і підлягало виконанню протягом одного року, тобто до 19 серпня 2015 року, а тому первісний стягувач мав право на звернення до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення суду протягом зазначеного строку, однак його правонаступник звернувся з відповідною заявою лише 2 грудня 2019 року, тобто більше ніж через 5 років після набрання законної сили рішення апеляційного суду.
Аналогічний висновок висловлено Верховним Судом в постанові від 7 жовтня 2019 року у справі № 2-191/12 (провадження № 61-40751св18).
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Строки на подання заяви про ухвалення додаткового рішення є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за клопотанням заявника, яке подається одночасно із основною заявою.
При вирішенні питання про поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення суд має виходити з того, що діюче законодавство не міститься переліку поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Право на доступ до суду не є абсолютним, воно може бути обмежено зокрема задля забезпечення нормального функціонування судової системи. Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави поновлення строку. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження рішення (справа «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).
У рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).
Посилання заявника на те, що строк виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 19 серпня 2014 року перервався, адже виконавчий лист у даній справі було видано стягувачу лише 15 травня 2017 року та пред'явлено ним до виконання 17 серпня 2018 року, не заслуговують на увагу як безпідставні з огляду на те, що звернення стягувача до примусового виконання судового рішення мало місце поза межами однорічного строку, встановленого Законом № 606-XIV.
При цьому колегія суддів враховує, що заявник посилався на положення статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, який набрав чинності тільки 5 жовтня 2016 року, тобто до дня набрання чинності цього Закону діяли та застосовувались норми Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV, в тому числі в частині строків пред'явлення виконавчих документів до виконання.
Лише у випадку якщо строк пред'явлення виконавчого документа до виконання не закінчився, згідно норм Закону у попередній редакції, у зв'язку із прийняттям та набранням чинності новим Законом, такий строк продовжується до трьох років. Норми ж нового Закону на правовідносини, що виникли до його прийняття та регулювались старим законом і не продовжували існувати на час набрання ним чинності не розповсюджуються.
Слід також врахувати, що питання про поновлення строку на звернення до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення заявник не порушував і до заяви відповідного клопотання не додав, наведені мотиви щодо можливості такого звернення до суду до 17 серпня 2021 року є помилковими, а поновлення пропущеного процесуального строку з причин, які не є переконливими, може призвести до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII набрав чинності 05 жовтня 2016 року.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (ч. 1 ст. 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001).
Аналізуючи наведені положення Основного Закону та рішення Конституційного Суду України, суд дійшов висновку, що дія Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII не поширюється на правовідносини, які закінчились до набрання ним чинності. Цей законодавчий акт не відновлює дію виконавчих документів, строк пред'явлення яких до виконання сплив до набрання ним чинності.
Отже, положення п. 5 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII не розповсюджують свою дію на виконавчі документи, строк виконання за якими сплив на час набрання чинності зазначеним законодавчим актом.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної - сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
Належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження того, що виконавчий лис був пред'явлений до примусового виконання у строк, визначений ч. 1 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV, заявник суду не надав. Також ТОВ «Фінансова компанія «Інвент» не наведено доказів, які б засвідчували, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання переривалися, враховуючи висновки суду апеляційної інстанції.
Таким чином, строк пред'явлення виконавчого листа пропущено.
Підставою для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа документу є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин.
Питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях виконання судового рішення), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення юридично значимих дій у визначений законом строк, які виникли об'єктивно, так і від чинників, що не пов'язані з людським фактором, що підтверджуються належними та допустимими засобами доказування.
Отже, поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист для примусового виконання.
Поважність причин пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання пов'язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов'язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.
Звертаючись до суду з даною заяву товариством вказувалось на отримання виконавчого листа вже з пропущенням строку звернення до виконання, тривалі розгляди заяв в суді касаційної та апеляційної інстанції, тому є поважні причини для поновлення строку. Такі доводи суд оцінює критично, оскільки з матеріалів справи вбачається, що в період з 09 вересня 2014 року по 13 січня 2015 року, з 16 лютого 2015 року по 09 березня 2016 року, з 01 вересня 2016 року справа перебувала в суді першої інстанції, тобто досить тривалі періоди. Жодних заяв, клопотань від сторін не надходило. Проте заява на видачу виконавчого листа надійшла до суду 14 березня 2017 року, а сам виконавчий лист отримано банком лише 15 травня 2017 року. Подана заява не містить жодного обґрунтування щодо неможливості подати заяву банком до суду на видачу виконавчого листа в періоди перебування справи в суді першої інстанції або не повідомили суд про існування перешкод в отриманні, поданні таких заяв до суду. В даному випадку була бездіяльність банку щодо отримання виконавчого листа та виконання рішення суду.
ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» не надало жодного доказу на підтвердження того, що попередній стягувач через об'єктивні, непереборні, істотні труднощі не зміг отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист для примусового виконання.
Суд критично оцінює як поважну причину пропуску строку посилання заявника про набуття права вимоги після спливу строку, оскільки за частиною другою статті 55 ЦПК України усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
З огляду на наведене суд не знаходить підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа для виконання.
Відмова у задоволенні заяви про поновлення строку не перешкоджає можливості повторно звернутись з такою заявою, якщо будуть усунуті обставини, які слугували підставою для відмови судом у її задоволенні.
На підставі зазначеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», інформаційним лист Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2013 року за №24-152/0/4-13, ст. ст. 12, 81, 141, 200, 206, 263-265, 447-453 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про звернення стягнення на майно - відмовити.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення або складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали виготовлений 01 липня 2020 року.
Суддя Н.С. Пінкевич