Справа № 474/455/20
Провадження № 1-кс/474/157/20
Іменем України
(про накладення арешту на майно)
10.07.20 року смт. Врадіївка
Слідчий суддя Врадіївського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
без участі: слідчого ОСОБА_3
фактичного власника майна (потерпілого) ОСОБА_4 ,
розглянув клопотання слідчого СВ Врадіївського ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 , погодженого прокурором Врадіївського відділу Первомайської місцевої прокуратури ОСОБА_5 , про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020155200000001 від 09.07.2020р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, -
встановив:
10.07.2020р. слідчий звернулася до суду з клопотанням, в рамках кримінального провадження № 12020155200000001 від 09.07.2020р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, в якому просить накласти арешт на майно, а саме на зимову куртку (дублянку), коричневого кольору, таку що раніше була у використанні, яка опечатана биркою № 1 Врадіївського ВП ГУНП в Миколаївській області, з пояснювальними написами, підписами понятих та інспектора дізнання, заборонивши її відчуження, розпорядження та користування цим майном будь-яким особам.
Посилаючись на приписи ст.ст. 40, 98, 100, 110, 131, 132, 167, 170, 171 КПК України, слідчий вказує на необхідність накладення арешту на вилучене майно, з метою з береження речового доказу та запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню та вирішення спору.
Слідчий ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду клопотання, у судове засідання не з'явилася, звернувшись до суду з заявою (вх. № 3008 від 10.07.2020р.) про розгляд даного клопотання в її відсутність, просить задовольнити внесене клопотання на підставі наданих матеріалів.
Фактичний власник майна (потерпілий) ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду клопотання (телефонограма № 273 від 10.07.2020 року), на його розгляд не з'явився, про причини неявки не повідомив, заяв про розгляд клопотання в його відсутність не подав.
Враховуючи приписи ст. 172 КПК України, якою визначено, що неприбуття осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання, вважає доцільним розглянути питання про арешт майна, без участі осіб, які не з'явилися в судове засідання.
У відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Вивчивши матеріали клопотання, вважаю встановленим наступне.
Як вбачається з матеріалів клопотання, яке подане до суду 10.07.2020р., в строк визначений ч. 5 ст. 171 КПК України, за заявою гр. ОСОБА_4 про те, що в червні місяці 2020 року, жінка на ім'я ОСОБА_6 , яка допомагала йому по господарству, шляхом вільного доступу, з житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , здійснила крадіжку його зимової куртки (дублянки), якою останній користувався, чим завдала матеріальної шкоди. За даним фактом розпочате кримінальне провадження № 12020155200000001 від 09.07.2020р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, - таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Також матеріали клопотання містять: витяг з кримінального провадження № 12020155200000001 від 09.07.2020р., внесеного за заявою гр. ОСОБА_4 щодо скоєння крадіжки його зимової куртки (дублянки), у червні місяці 2020 року, жінкою на ім'я ОСОБА_6 , яка допомагала йому по господарству, шляхом вільного доступу, з житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 ; протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення гр. ОСОБА_4 від 08.07.2020р. та протокол допиту потерпілого ОСОБА_4 від 09.07.2020 року, в яких послався на обставини вчинення у нього крадіжки вищезазначеної зимової куртки; заяву ОСОБА_7 від 09.07.2020 року щодо добровільної видачі працівникам поліції Врадіївського ВП зимової куртки (дублянки), яку вона три тижні назад взяла у ОСОБА_4 ; протокол огляду місця події від 08.07.2020р.; протоколи огляду речей від 09.07.2020 року; постанову інспектора дізнання Врадіївського ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_8 від 09.07.2020 року, відповідно до якої зимову куртку (дублянку), коричневого кольору, таку що раніше була у використанні, яка опечатана биркою № 1 Врадіївського ВП ГУНП в Миколаївській області, з пояснювальними написами, підписами понятих та слідчого - визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12020155200000001 від 09.07.2020р. та передана на відповідальне зберігання до кімнати речових доказів Врадіївського ВП ГУНП в Миколаївській області, до вирішення питання по суті.
Згідно ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Пунктами 1 та 3 ч. 2 ст. 167 КПК України передбачено, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
При чому, ч. 5 ст. 171 КПК України визначено, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Згідно п. 1 ч. 2 та ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, причому у даному випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Частиною 1 ст. 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У відповідності до ч. ч. 10 та 11 ст. 170 КПК України, не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Частинами 1, 2 та 3 ст. 173 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Згідно ст. 175 КПК України, ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
В сукупності вищевикладеного вважаю, що слідчий довів необхідність накладення арешту на вилучене майно (зимову куртку), з метою збереження речового доказу та запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню та вирішення спору, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим ч. 1 ст. 170 КПК України, а тому є достатні підстави для задоволення клопотання про накладення арешту на майно, шляхом заборони його відчужувати, розпоряджатись та користуватися цим майном будь-яким особам.
Водночас, слід роз'яснити учасникам кримінального провадження, що відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, вимогами ст.ст. 98, 167, 170-173, 175, 309 КПК України, -
ухвалив:
Клопотання слідчого СВ Врадіївського ВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 , погодженого прокурором Врадіївського відділу Первомайської місцевої прокуратури ОСОБА_5 , про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020155200000001 від 09.07.2020р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на майно, а саме на зимову куртку (дублянку), коричневого кольору, таку що раніше була у використанні, яка опечатана биркою № 1 Врадіївського ВП ГУНП в Миколаївській області, з пояснювальними написами, підписами понятих та інспектора дізнання, заборонивши її відчуження, розпорядження та користування цим майном будь-яким особам.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала може бути оскаржена на протязі п'яти днів з моменту її проголошення сторонами кримінального провадження безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1