"22" січня 2010 р.Справа № 15/77-09-2706
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Петрова В.С.
При секретарі Стойковій М.Д.
За участю представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача -Дразніна М.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Одеса” до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми „К.М.Б.” про стягнення 97131,82 грн., -
Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) в особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Одеса звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми „К.М.Б. заборгованості за кредитним договором в сумі 153150,67 грн., посилаючись на наступне.
Між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "К.М.Б." був укладений кредитний договір № 13-65-06/212 від 08 травня 2008 р., згідно якого відповідач отримав кредит у сумі 5 000 000,00 грн.
Згідно п. 3.1 вказаного кредитного договору кредит надається банком відповідачу шляхом оплати в межах суми, встановленої п. 2.1 кредитного договору (5000000,00 грн.), розрахункових документів (платіжних доручень) відповідача безпосередньо з позичкового рахунку № 20730350535366 на рахунки контрагентів позичальника, відповідно до цільового призначення кредиту.
Так, позивач вказує, що 08 травня 2008 р. відповідачем були надані банку платіжні доручення на загальну суму 5000000,00 грн. для перерахування зазначеної суми з позичкового рахунку на рахунок контрагента. Отримання кредиту позичальником підтверджується розпорядженням бухгалтерії позивача від 08 травня 2008 р.
Також позивач зазначає, що в якості забезпечення виконання зобов'язань відповідачем за вищевказаним кредитним договором були укладені:
- договір застави обладнання № 13-65-06/214 від 08.05.2008 р., предмет якого є обладнання в кількості 10 од. загальною заставною вартістю 3500000,00 грн.;
- договір застави обладнання № 13-65-06/28 від 03.04.2009 р., предмет якого є обладнання в кількості 9 одиниць загальною заставною вартістю 1164789,00 грн.;
- іпотечний договір з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя № 13-65-06/213, предмет - нежитлові будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вулиця Новікова, 2 загальною заставною вартістю 5 110 000,00 грн.
Згідно п. 3.4 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами.
При цьому позивач вказує, що позичальником 01.06.2009 р. не були погашені проценти за користування кредитом в сумі 153150,67 грн. за період з 01.04.2009 р. по 30.05.2009 р., як це передбачено п. 3.4 кредитного договору.
Таким чином, позивач посилається на те, що відповідачем (позичальником) не виконуються зобов'язання за кредитним договором, а саме у строк, передбачений кредитним договором, не погашені проценти в сумі 153150,67 грн., що підтверджується випискою з історії руху коштів по рахункам позичальника, довідкою-розрахунком заборгованості.
З метою урегулювання зазначеної ситуації та добровільного виконання відповідачем зобов'язань по кредитному договору позивачем було направлено відповідачу письмове попередження № 05-02-10/336а від 25.05.2009 р. про необхідність погашення відсотків за кредитом у строк до 30.05.2009 р.
Однак, в порушення вищезазначених вимог станом на 09.06.2009 р. заборгованість по відсоткам за користування кредитом та по комісії відповідачем не було погашено.
Приймаючи до уваги вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 153150,67 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.06.2009 р. порушено провадження у справі № 15/77-09-2706 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.
В засіданні суду 14.08.2009 р. представник позивача звернувся до суду з уточненнями до позовної заяви від 12.08.2009 р., згідно яких позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором по несплаченим відсоткам в сумі 189589,01 грн.
В ході розгляду справи відповідачем було частково сплачено заборгованість за кредитним договором № 13-65-06/212 від 08.05.2008 р. в сумі 92457,19 грн., зокрема:
- 21.10.2009 р. в сумі 15000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 07/58 від 21.10.2009 р. та випискою про стан особового рахунку ТОВ фірми „К.М.Б.” по рахунку № 20790331535366/980 за період з 31.07.2009 р. по 13.11.2009 р., копією листа Безбалансового відділення № 1 „Іллічівське” філії „Відділення Промінвестбанку в м. Одесі” вих. № 65-03-01/64 від 26.10.2009 р. про зміну призначення платежу;
- 13.11.2009 р. в сумі 26301,38 грн., що підтверджується випискою про стан особових рахунків ТОВ фірми „К.М.Б.” по рахунку № 26003301535366 за період з 13.11.2009 р. по 30.11.2009 р. (списано банком меморіальним ордером № 05/58 від 13.11.2009 р.);
- 20.11.2009 р. в сумі 300000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням ТОВ фірми „К.М.Б.” № 49 від 20.11.2009 р.;
- 27.11.2009 р. в сумі 21155,81 грн., що підтверджується платіжним дорученням ТОВ фірми „К.М.Б.” № 50 від 27.11.2009 р.
Так, у зв'язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості по кредитному договором № 13-65-06/212 від 08.05.2008 р. представником позивача в засіданні суду 01.12.2009 р. були уточненні позовні вимоги. Так, позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми „К.М.Б.” заборгованість за відсотками в сумі 97131,82 грн. (189589,01 грн. -92457,19 грн.).
Відповідач визнає позовні вимоги частково, а саме в сумі 92474,30 грн., проте заперечує проти стягнення з нього 4657,52 грн. підвищених відсотків за користування кредитом заперечує, посилаючись на незаконність їх нарахування банком, про що зазначено у запереченнях проти позову (а.с. 63-66 т. 1) та доповненнях до заперечень (а.с. 110-113, 142-147 т. 1).
В свою чергу позивач вважає заперечення відповідача в частині нарахування відсотків за підвищеними ставками такими, що не заслуговують на увагу, а позовні вимоги в цій частині - цілком законними та такими що підлягають задоволенню, про що зазначено у відзиві на доповнення до заперечень проти позову (а.с. 12-14 т. 2). При цьому у вказаному відзиві позивач повідомив, що останнім було змінено назву на Публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”. Тому позивачем є Публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Одеса”.
Відповідно до ст. 25 ГПК України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником. Правонаступництво можливе на будь-який стадії судового процесу. Усі дії вчинені у процесі є в повній мірі обов'язковими для правонаступника.
Приймаючи до уваги вищевикладене, господарський суд вважає за необхідне здійснити заміну позивача -Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Одеса” його правонаступником, яким є Публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Одеса”.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши та дослідивши матеріали справи, господарський суд зазначає наступне.
08 травня 2008 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "К.М.Б." був укладений кредитний договір № 13-65-06/212, відповідно до умов п. 2.1 якого банк зобов'язався надати Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі „К.М.Б.” (позичальнику) кредит в сумі 5000000,00 грн., а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти, встановлені договором.
Згідно п. 3.1 вказаного кредитного договору кредит надається банком позичальнику шляхом оплати протягом дії цього договору розрахункових документів (платіжних доручень) позичальника безпосередньо з позичкового рахунку № 20734331535366, відкритого банком в філії „Відділення Промінвестбанку в м. Одеса”, на рахунки контрагентів позичальника, відповідно до цільового призначення кредиту.
Відповідно до п. 2.2. кредитного договору повернення кредиту здійснюється позичальником частинами у відповідності до наступного графіку: 20 січня 2011 року -1250000,00 грн., 20 лютого 2011 року -1250000,00 грн., 20 березня 2011 року -1250000,00 грн., 19 квітня 2011 року -1250 000,00 грн. Кінцевий термін погашення кредиту - не пізніше 19 квітня 2011 року (включно). У разі несвоєчасної сплати процентів за користування кредитом відповідно до п. 3.4 цього договору датою остаточного повернення всіх коштів за кредитом є 60-тий календарний день від дня нарахування процентів, що не сплачені у встановлений цим договором строк, але не пізніше дати кінцевого терміну повернення кредиту.
Згідно умов п. 3.4 кредитного договору проценти за кредит нараховуються банком на фактичну заборгованість позичальника за кредитом. Сплачуються проценти за користування кредитом позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 18,0% річних (п. 3.2 договору).
Відповідно до ч. 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Як вказує позивач, 08 травня 2008 р. відповідачем були надані банку платіжні доручення на загальну суму 5000000,00 грн. для перерахування зазначеної суми з позичкового рахунку на рахунок контрагента.
Отримання кредиту позичальником підтверджується розпорядженням бухгалтерії позивача від 08 травня 2008 р.
Однак, як з'ясовано судом та не заперечується відповідачем, відповідач, користуючись наданим кредитом, не сплатив позивачу нараховані проценти, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем по нарахованим відсоткам за користування кредитом, яка, за твердженнями позивача, складає 97131,82 грн. При цьому відповідач вказану суму заборгованості визнає частково в розмірі 92474,30 грн., заперечуючи проти нарахованих відсотків за підвищеною ставкою 19%. Так, відповідачем оспорюється різниця між відсотками, нарахованими за ставкою 18% відповідно до п. 3.2 договору, та відсотками, нарахованими за ставкою 19% згідно п. 3.13.1 кредитного договору, що складає 4657,52 грн.
Разом з тим в обґрунтування позову позивач зазначає, що згідно п. 3.13.1 кредитного договору позичальник зобов'язався направляти на поточні рахунки в банку 100% виручки від реалізації продукції. При зменшенні частки надходжень на поточний рахунок позичальника у банку проти передбаченого в першому абзаці цього пункту на 10% передбачена п. 3.2 цього договору плата за кредит зростає на 1% річних. Розрахунок частки надходжень здійснюється щоквартально на підставі даних статичної звітності позичальника та банківських даних щодо надходжень, розрахованих згідно з методикою банку.
При цьому у своїх поясненнях до позову (а.с. 59-60 т. 1) позивач посилається на те, що надходження виручки від реалізації продукції на поточний рахунок відповідача, відкритий у позивача, за 1 кв.2009 року склав 416,9 тис. грн., що підтверджується довідкою про рух коштів. Згідно звіту про фінансові результати відповідача за 1 кв. 2009 року загальний обсяг виручки склав 860900,00 грн. Таким чином, обсяг виручки від реалізації продукції, що була направлена на поточний рахунок відповідача, відкритий у позивача, за 1 кв. 2009 року складає 48,4% загального обсягу виручки відповідача. Тому, починаючи з 01.04.2009 р., відсоткова ставка по кредитному договору № 13-65-06/212 від 08.05.2008 р., була збільшена до 19% річних, про що відповідач був попереджений листом № 05-01-16/301 від 05.05.2009 р.
Проте, як вбачається з конверту, в якому вказаний лист позивача направлявся відповідачу, лист був відправлений банком 06.07.2009 р. та отримано відповідачем 23.07.2009 р. Тобто про застосування підвищеної процентної ставки за період з 12.05.3009 р. по 24.06.2009 р. відповідачу стало відомо після отримання листа позивача 23.07.2009 р. Так, за вказаний період нарахування відсотків процентна ставка була змінена самостійно банком без попередження відповідача.
До того ж, як випливає з матеріалів справи, п. 3.13.1 вказаного договору відповідачем не виконувався з вини банку, оскільки у зв'язку з введенням тимчасової адміністрації в банку останній відмовлявся проводити платежі з рахунків відповідача, що не спростовано позивачем. Так, у відзиві на доповнення до заперечень проти позову (а.с. 12-14 т.2) позивач зазначає, що введення тимчасової адміністрації не є підставою для невиконання відповідачем умов кредитного договору, а неможливість проведення платежів є іншим правовідношенням. Тому, на думку позивача, у разі порушення діями тимчасової адміністрації прав відповідача, останній не був позбавлений звернутися до суду для захисту своїх прав, чого відповідачем здійснено не було.
Зазначені доводи позивача судом оцінюються критично. Адже згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, слід зазначити, що підвищення банком процентної ставки за кредитним договором - це одностороння зміна істотної умови договору, з огляду на наступне.
Так, ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 вказаного Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч. 1 ст. 628 того ж Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що істотними умовами договору є, зокрема, предмет, ціна та строк дії договору.
Виходячи з аналізу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України однією з істотних умов договору є розмір процентів за користування кредитним коштами.
Отже, у випадку, якщо право на односторонню зміну умов договору передбачено законом або договором, позивач, який вирішив в односторонньому порядку змінити процентну ставку, повинний був сповістити про це відповідача як позичальника за кредитним договором і тільки з моменту отримання погодження відповідача на такі зміни вони могли набути чинності.
З огляду на викладене судом не приймаються до уваги посилання позивача у поясненнях (а.с. 12-14 т. 2) на те, що підвищення відсоткової ставки не є односторонньою зміною умов кредитного договору, а виконанням домовленості сторін, також згідно з умовами кредитного договору позивач не зобов'язаний додатково повідомляти відповідача про таке підвищення.
До того ж згідно приписів ст. 188 Господарського кодексу України та ст. 651 ЦК України зміна договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до частини 1 статті 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність” відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність” банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Згідно ч. 4 ст. 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність” банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.
Також статтею 1056-1 Цивільного кодексу України, яка набрала чинності у грудні 2008 року (тобто до моменту нарахування банком спірної суми відсотків), визначено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Отже, з огляду на вказані положення законодавства умови п. 3.13.1 кредитного договору № 13-65-06/212 від 08.05.2008 р., які надають право позивачу в односторонньому порядку змінювати розмір процентів за кредитом, є нікчемними.
Ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
При цьому недійсний правочин не створює наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).
Також слід зазначити, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсності частини (ст. 217 ЦК України).
З урахуванням наведеного, укладений між сторонами кредитний договір № 13-65-06/212, крім п. 3.13.1 договору, є обов'язковим для виконання. Проте, оскільки спірна сума заборгованості по відсоткам, виникла саме у зв'язку з виконанням п. 3.13.1 договору, сума заборгованості підлягає коригуванню.
Так, виходячи з довідки розрахунку суми заборгованості по ТОВ фірмі „К.М.Б.” за кредитним договором № 13-65-06/212 від 08.05.2008 року, наданої позивачем до уточнень до позову від 12.08.2009 р. (а.с. 54-55 т. 1), позивачем неправомірно нараховано:
- за період з 12.05.2009 р. по 20.05.2009 р. за ставкою 19 % річних 23424,66 грн., тоді як з огляду на ставку, визначену договором в розмірі 18%, сума відсотків за вказаний період складає 22191,78 грн. (5000000,00 грн. х 0,18/365 дн. х 9 дн.), тобто зайве нараховано 1232,88 грн.;
- за період з 21.05.2009 р. по 31.05.2009 р. за ставкою 19 % річних 28630,14 грн., тоді як з огляду на ставку, визначену договором в розмірі 18%, сума відсотків за вказаний період складає 27123,29 грн. (5000000,00 грн. х 0,18/365 дн. х 11 дн.), тобто зайве нараховано 1506,85 грн.;
- за період з 01.06.2009 р. по 10.06.2009 р. за ставкою 19 % річних 26027,40 грн., тоді як з огляду на ставку, визначену договором в розмірі 18%, сума відсотків за вказаний період складає 24657,53 грн. (5000000,00 грн. х 0,18/365 дн. х 10 дн.), тобто зайве нараховано 1369,87 грн.;
- за період з 11.06.2009 р. по 12.06.2009 р. за ставкою 19 % річних 5205,47 грн., тоді як з огляду на ставку, визначену договором в розмірі 18%, сума відсотків за вказаний період складає 4931,51 грн. (5000000,00 грн. х 0,18/365дн. х 2дн.), тобто зайве нараховано 273,96 грн.;
- за період з 22.06.2009 р. по 23.06.2009 р. за ставкою 19 % річних 5205,47 грн., тоді як з огляду на ставку, визначену договором в розмірі 18%, сума відсотків за вказаний період складає 4931, 51 грн. (5000000,00 грн. х 0,18/365дн. х 2 дн.), тобто зайве нараховано 273,96 грн.
Так, всього позивачем неправомірно нараховано 4657,52 грн.
Таким чином, сума боргу, що підлягає стягненню з відповідача складає 92474,30 грн. (97131,82 грн. -4657,52 грн.).
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Враховуючи усе вищенаведене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” частково обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню.
Щодо судових витрат, понесених позивачем по даній справі, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ст. 46 ГПК Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача.
Оскільки позивачем до стягнення було заявлено всього 189589,01 грн., з якої судом стягнуто 92474,30 грн. і відповідачем сплачено 92457,19 грн. після звернення позивача до суду із позовною заявою, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем при подачі позову зі сплати держмита в розмірі 1849,31 грн. (1% пропорційно від стягнутої і сплаченої суми боргу за вирахуванням незадоволеної судом суми) та 230,20 грн. по сплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (пропорційно від стягнутої позивачем і сплаченої відповідачем суми заборгованості: 236грн.х184931,49грн./189589,01грн.) слід віднести за рахунок відповідача.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовну заяву Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Одеса” до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми „К.М.Б.” про стягнення 97131,82 грн. задовольнити частково.
2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми „К.М.Б.” (65101, м. Одеса, вул. 25-ої Чапаєвської дивізії, буд. 1; код ЄДРПОУ 19209932) на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (01001, м. Київ, провул. Шевченка, 12; код ЄДРПОУ 00039002) заборгованість по нарахованим відсоткам в сумі 92474/ дев'яносто дві тисячі чотириста сімдесят чотири/грн. 30 коп., витрати по сплаті держмита в сумі 1849/одна тисяча вісімсот сорок дев'ять/грн. 31 коп., витрати по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 230/ двісті тридцять/грн. 20 коп.
3. В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення підписано 26.01.2010 р.
Суддя