"22" січня 2010 р.Справа № 15/76-09-2705
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Петрова В.С.
При секретарі Стойковій М.Д.
За участю представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - Дразніна М.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Одеса” до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми „К.М.Б.” про стягнення 7013,98 грн., -
Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) в особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Одеса звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми „К.М.Б. заборгованості за кредитним договором в сумі 134602,45 грн., посилаючись на наступне.
Між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "К.М.Б." був укладений кредитний договір № 13-65-06/261 від 27 травня 2008 р. із змінами та доповненнями № 13-65-06/492 від 19.11.2008 р., згідно якого відповідач отримав кредит у сумі 5 000 000,00 грн.
Згідно п. 3.1 вказаного кредитного договору кредит надається банком відповідачу шляхом оплати в межах суми, встановленої п. 2.1 кредитного договору (5 000 000,00 грн.), розрахункових документів (платіжних доручень) відповідача безпосередньо з позичкового рахунку № 20735331535366 на рахунки контрагентів позичальника, відповідно до цільового призначення кредиту.
Так, позивач вказує, що протягом 28-30 травня 2008 р. відповідачем були надані банку платіжні доручення на загальну суму 5 000 000,00 грн. для перерахування зазначеної суми з позичкового рахунку на рахунок контрагента. Отримання кредиту позичальником підтверджується розпорядженням бухгалтерії позивача від 27 травня 2008 р.
Також позивач зазначає, що в якості забезпечення виконання зобов'язань відповідачем за вищевказаним кредитним договором були укладені:
- договір застави товарів в обороті (переробці) № 13-65-06/263 від 27.05.2008 р., предмет якого є товари в обороті загальною заставною вартістю 5012912,86 грн. Договором № 13-65-06/493 від 19.11.2008 р. про внесення змін до договору застави товарів в обороті (переробці) № 13-65-06/263 від 27.05.2008 р. було змінено процентну ставку за користування кредитом - 22% річних;
- договір застави обладнання № 13-65-06/264 від 27.05.2008 р., предмет якого є обладнання в кількості 21 одиниця загальною заставною вартістю 525 935,00 грн.;
- іпотечний договір з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя № 13-65-06/262 від 27.05.2008 р., предмет - нежитлові будівлі та споруди під № 2, що знаходяться в місті Одесі по вулиці Новікова загальною площею 2332,8 кв.м., заставною вартістю 5346804,75 грн.
Згідно п. 3.4 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами.
При цьому позивач вказує, що позичальником 31.05.2009 р. не були погашені проценти за користування кредитом в сумі 131594,24 грн. за період з 01.04.2009 р. по 31.05.2009 р., як це передбачено п. 3.4 кредитного договору.
Таким чином, позивач посилається на те, що відповідачем (позичальником) не виконуються зобов'язання за кредитним договором, а саме у строк, передбачений кредитним договором, не погашені проценти в сумі 131594,24 грн., що підтверджується випискою з історії руху коштів по рахункам позичальника, довідкою-розрахунком заборгованості.
Крім того, п. 3.4.1 кредитного договору передбачена комісія за управління кредитом в розмірі 0,5% річних від суми кредиту, що сплачується в передостанній робочий день поточного місяця. Станом на 01.06.2009 р. комісія в розмірі 3008,21 грн. відповідачем також не була сплачена.
З метою урегулювання зазначеної ситуації та добровільного виконання відповідачем зобов'язань по кредитному договору позивачем було направлено відповідачу письмове попередження № 05-02-10/336а від 25.05.2009 р. про необхідність погашення відсотків за кредитом у строк до 30.05.2009 р.
Однак, в порушення вищезазначених вимог станом на 09.06.2009 р. заборгованість по відсоткам за користування кредитом та по комісії відповідачем не було погашено.
Приймаючи до уваги вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 134602,45 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.06.2009 р. порушено провадження у справі № 15/76-09-2705 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.
В засіданні суду 14.08.2009 р. представник позивача звернувся до суду з уточненнями до позовної заяви від 12.08.2009 р., згідно яких позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 148548,58 грн., яка складається з процентів, нарахованих за користування кредитом за період з 01.04.2009 року по 30.06.2009 року, в сумі 147858,17 грн. та комісії за управління кредитом в сумі 690,41 грн.
В ході розгляду справи відповідачем було частково сплачено заборгованість за кредитним договором № 13-65-06/261 від 27.05.2008 р. в сумі 141534,60 грн., зокрема:
1) по простроченим процентам по кредиту на рахунок № 20696350535366, про який позивач сповістив відповідача телефонограмою від 21.10.2009 р., в сумі 140 844,19 грн., у т.ч.:
- 31.07.2009 р. в сумі 30000, 00 грн., що підтверджується випискою про стан особового рахунку ТОВ фірми „К.М.Б.” від 31.07.2009 р. та випискою про стан особових рахунків ТОВ фірми „К.М.Б.” по рахунку № 20696350535366 від 31.07.2009 р. від 31.07.2009 р. по 13.11.09 р.;
- 07.08.2009 р. в сумі 30000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням (меморіальним ордером) № 03/58 від 07.08.2009 р. , випискою про стан особових рахунків ТОВ фірми „К.М.Б.” по рахунку № 20696350535366 від 31.07.2009 р. по 13.11.2009 р.;
- 21.10.2009 р. в сумі 15000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 06/58 від 21.10.2009 р. про списання банком коштів з поточного рахунку ТОВ фірми «К.М.Б.»№ 26003301535366 від 31.07.2009 р. по 13.11.2009 р. та копією листа Безбалансового відділення № 1 „Іллічівське” філії «Відділення Промінвестбанку в м. Одесі»вих.. № 65-03-01/64 від 26.10.2009 р.;
- 28.10.2009 р. в сумі 27 000, 00 грн., що підтверджується випискою від 28.10.2009 р. за рахунком № 20696350535366 ТОВ фірми „К.М.Б.”; випискою за рахунком від 28.10.2009 р. ТОВ фірми „К.М.Б.” № 26003301535366;
- 06.11.2009 р. в сумі 30 000, 00 грн., що підтверджується випискою про стан особового рахунку ТОВ фірми „К.М.Б.” з 31.07.2009 р. по 13.11.2009 р. № 26003301535366;
- 27.11.2009 р. в сумі 8844,19 грн., що підтверджується випискою про стан особового рахунку ТОВ фірми „К.М.Б.” № 26003301535366 станом на 20.11.2009 р.; платіжним дорученням ТОВ фірми „К.М.Б.” № 51 від 27.11.2009 р.
2) по комісії за управління кредитом в сумі 690, 41 грн., що підтверджується випискою про стан особового рахунку ТОВ фірми «К.М.Б.»№ 26003301535366 за період з 13.11.2009 р. по 30.11.2009 р., з якої вбачається що банком меморіальним ордером № 04/58 від 13.11.2009 року списано суму у розмірі 3 698, 62 грн. з рахунку ТОВ фірми „К.М.Б.” № 26003301535366 з призначенням платежу „Погашення заборг. коміс. винагор. за упр. кред. згідно п. 3.12 кред. дог. 13-65-06/261 від 17.05.08 та розп б/н від 13.11.09”.
Так, у зв'язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості по кредитному договором № 13-65-06/261 від 27.05.2008 р. позивачем неодноразово уточнювались позовні вимоги в частині зазначення розміру суми заборгованості. Зокрема, в засіданні суду 01.12.2009 р. представник позивача уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми „К.М.Б.” заборгованість за відсотками у сумі 7013,98 грн. (148548,58 грн. - 141534,60 грн.).
Відповідач проти заявлених банком позовних вимог щодо стягнення з товариства 7013,98 грн. підвищених відсотків за користування кредитом заперечує, посилаючись на незаконність їх нарахування банком, про що зазначено у запереченнях проти позову (а.с. 81-85 т. 1) та доповненнях до заперечень (а.с. 14-18, 28-29 т. 2).
В свою чергу позивач вважає заперечення відповідача такими, що не заслуговують на увагу, а позовні вимоги - цілком законними та такими що підлягають задоволенню, про що зазначено у відзиві на доповнення до заперечень проти позову (а.с. 30-33 т. 2). При цьому у вказаному відзиві позивач повідомив, що останнім було змінено назву на Публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”. Тому позивачем є Публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Одеса”.
Відповідно до ст. 25 ГПК України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником. Правонаступництво можливе на будь-який стадії судового процесу. Усі дії вчинені у процесі є в повній мірі обов'язковими для правонаступника.
Приймаючи до уваги вищевикладене, господарський суд вважає за необхідне здійснити заміну позивача -Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Одеса” його правонаступником, яким є Публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Одеса”.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши та дослідивши матеріали справи, господарський суд зазначає наступне.
27 травня 2008 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "К.М.Б." був укладений кредитний договір № 13-65-06/261, відповідно до умов п. 2.1 якого банк зобов'язався надати Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі „К.М.Б.” (позичальнику) кредит в сумі 5000000,00 грн., а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти, встановлені договором.
Згідно п. 3.1 вказаного кредитного договору кредит надається банком позичальнику шляхом оплати в межах сум та відповідно до термінів, визначених п. 2.1 договору, розрахункових документів (платіжних доручень) позичальника безпосередньо з позичкового рахунку № 20735331535366 (980), відкритого банком у БВ № 1 „Іллічівське” філії „Відділення Промінвестбанку в м. Одеса”, на рахунки контрагентів позичальника, відповідно до цільового призначення кредиту.
Відповідно до п. 2.2. кредитного договору повернення кредиту здійснюється позичальником частинами у відповідності до наступного графіку: 20 жовтня 2008 року -500 000,00 грн., 20 листопада 2008 року -500 000,00 грн., 20 грудня 2008 року -500 000,00 грн., 20 січня 2009 року -500 000,00 грн., 20 лютого 2009 року -500 000,00 грн., 20 березня 2009 року -500 000,00 грн., 20 квітня 2009 року -500 000,00 грн., 20 травня 2009 року -500 000,00 грн., 20 червня 2009 року -500 000,00 грн., 24 липня 2009 року -500 000,00 грн. Кінцевий термін погашення кредиту - не пізніше 24 липня 2009 року (включно). У разі несвоєчасної сплати процентів за користування кредитом відповідно до п. 3.4 цього договору датою остаточного повернення всіх коштів за кредитом є 60-тий календарний день від дня нарахування процентів, що не сплачені у встановлений цим договором строк, але не пізніше дати кінцевого терміну повернення кредиту.
Згідно умов п. 3.4 кредитного договору проценти за кредит нараховуються банком на фактичну заборгованість позичальника за кредитом. Сплачуються проценти за користування кредитом позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 18,0% річних.
19.11.2008 р. Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) та Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "К.М.Б." уклали договір № 13-65-06/492 про внесення змін до кредитного договору № 13-65-06/261 від 27.05.2008 р., згідно якого процентну ставку за користування кредитом було збільшено до 22% річних.
Відповідно до ч. 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Як вказує позивач, протягом 28-30 травня 2008 р. відповідачем були надані банку платіжні доручення на загальну суму 5000000,00 грн. для перерахування зазначеної суми з позичкового рахунку на рахунок контрагента. Отримання кредиту позичальником підтверджується розпорядженням бухгалтерії позивача від 27 травня 2008 р.
При цьому, як з'ясовано судом, суму кредиту відповідач повернув позивачу, також відповідач сплатив позивачу і суму нарахованих процентів, крім спірної суми відсотків в розмірі 7013,98 грн. Так, за твердженнями відповідача, вказана сума складається з нарахованих відсотків за підвищеними ставками, виходячи із заперечень відповідача, відповідачем оспорюються:
- відсотки, донараховані 13.04.2009 р.: за період з 21.01.2009 р. по 26.01.2009 р. в розмірі 246,57 грн., за період з 27.01.2009 р. по 29.01.2009 р. в розмірі 115,35 грн., за період з 23.02.2009 р. в розмірі 287,67 грн., за період з 23.03.2009 р. по 30.03.2009 р. в розмірі 328,77 грн., а всього в розмірі 978,36 грн.;
- відсотки, нараховані за підвищеними ставками в розмірі 23% і 27%.
Разом з тим в обґрунтування позову позивач зазначає, що згідно п. 3.5 кредитного договору у випадку порушення позичальником встановленого п. 2.2 кредитного договору строку погашення одержаного кредиту позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки у розмірі 27 % річних.
При цьому позивач посилається на те, що відповідачем були порушені строки виконання зобов'язань за кредитним договором, а саме: 01.04.2009 р. не погашено тіло кредиту у розмірі, встановленому кредитним договором, тому надалі згідно з умовами кредитного договору відсоткова ставка нараховується в розмірі 27 % річних. Таким чином, позивач вважає, що сторони, укладаючи кредитний договір, домовилися, що при порушенні позичальником строків сплати останній сплачує заборгованість самостійно, виходячи із підвищеної відсоткової ставки. Однак, відповідач не виконав зазначену умову договору та не сплатив існуючу заборгованість. Відтак, нарахування відповідачу підвищеної відсоткової ставки є, на думку позивача, цілком правомірним та таким, що відповідає умовам кредитного договору.
Також, як зазначає позивач, підвищена процентна ставка у розмірі 23% застосована ним у відповідності до п. 3.13.1 кредитного договору, згідно якого відповідач зобов'язався направляти на поточні рахунки банку не менше 100% виручки від реалізації продукції, при зменшенні надходжень на 10% плата за користування кредитом збільшується на 1% річних.
Між тим, як випливає з матеріалів справи, п. 3.13.1 вказаного договору відповідачем не виконувався з вини банку, оскільки у зв'язку з введенням тимчасової адміністрації в банку останній відмовлявся проводити платежі з рахунків відповідача, що не спростовано позивачем. Так, у відзиві на доповнення до заперечень проти позову (а.с. 30-33 т.2) позивач зазначає, що введення тимчасової адміністрації не є підставою для невиконання відповідачем умов кредитного договору, а неможливість проведення платежів є іншим правовідношенням. Тому, на думку позивача, у разі порушення діями тимчасової адміністрації прав відповідача, останній не був позбавлений звернутися до суду для захисту своїх прав, чого відповідачем здійснено не було.
Зазначені доводи позивача судом оцінюються критично. Адже згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, слід зазначити, що підвищення банком процентної ставки за кредитним договором - це одностороння зміна істотної умови договору, з огляду на наступне.
Так, ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 вказаного Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч. 1 ст. 628 того ж Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що істотними умовами договору є, зокрема, предмет, ціна та строк дії договору.
Виходячи з аналізу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України однією з істотних умов договору є розмір процентів за користування кредитним коштами.
Отже, у випадку, якщо право на односторонню зміну умов договору передбачено законом або договором, позивач, який вирішив в односторонньому порядку змінити процентну ставку, повинний був сповістити про це відповідача як позичальника за кредитним договором і тільки з моменту отримання погодження відповідача на такі зміни вони могли набути чинності.
З огляду на викладене судом не приймаються до уваги посилання позивача на те, що підвищення відсоткової ставки не є односторонньою зміною умов кредитного договору, а виконанням домовленості сторін, також згідно з умовами кредитного договору позивач не зобов'язаний додатково повідомляти відповідача про таке підвищення.
До того ж згідно приписів ст. 188 Господарського кодексу України та ст. 651 ЦК України зміна договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до частини 1 статті 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність” відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність” банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Згідно ч. 4 ст. 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність” банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.
Також статтею 1056-1 Цивільного кодексу України, яка набрала чинності у грудні 2008 року (тобто до моменту нарахування банком спірної суми відсотків), визначено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Отже, з огляду на вказані положення законодавства п. 3.5 та п. 3.13.1 кредитного договору № 13-65-06/261 від 27.05.2008 р., які надають право позивачу в односторонньому порядку змінювати розмір процентів за кредитом, є нікчемними.
Ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
При цьому недійсний правочин не створює наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).
Також слід зазначити, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсності частини (ст. 217 ЦК України).
З урахуванням наведеного, укладений між сторонами кредитний договір № 13-65-06/261, крім п. 3.5 та п. 3.13.1 договору, є обов'язковим для виконання. Проте, оскільки спірна сума заборгованості по відсоткам, виникла саме у зв'язку з виконанням п. 3.5 та п. 3.13.1 договору, така сума не підлягає стягненню з відповідача. Детальний розрахунок цієї суми позивачем не надано. Однак, виходячи з довідки розрахунку суми заборгованості по ТОВ фірмі „К.М.Б.” за кредитним договором № 13-65-06/261 від 27.05.2008 року, наданої позивачем до уточнень до позову від 12.08.2009 р. (а.с. 77-78 т. 1), позивачем неправомірно нараховано:
- відсотки, донараховані 13.04.2009 р. по 5%: за період з 21.01.2009 р. по 26.01.2009 р. в розмірі 246,57 грн., за період з 27.01.2009 р. по 29.01.2009 р. в розмірі 115,35 грн., за період з 23.02.2009 р. в розмірі 287,67 грн., за період з 23.03.2009 р. по 30.03.2009 р. в розмірі 328,77 грн., а всього в розмірі 978,36 грн.;
- за періоди з 21.04.2009 р. по 30.04.2009 р., з 01.05.2009 р. по 10.05.2009 р., з 11.05.2009 р. по 20.05.2009 р. за ставкою 27 % річних -по 2219,18 грн., тоді як з огляду на ставку, визначену договором в розмірі 22%, сума відсотків за кожний з вказаних періодів складає 1808,22 грн. (300000,00 грн. х 0,22/365дн.х 10 днів), тобто за кожний період зайве нараховано по 410,96 грн. (2219,18 грн. -1808,22 грн.), а всього 1232,88 грн.;
- за період з 21.05.2009 р. по 31.05.2009 р. за ставкою 27 % річних 11391,78 грн., тоді як з огляду на ставку, визначену договором в розмірі 22%, сума відсотків за вказаний період складає 9282,19 грн. (1400000,00 грн. х 0,22/365 дн. х 11 дн.), тобто зайве нараховано 2109,59 грн.;
- за період з 01.06.2009 р. по 10.06.2009 р. за ставкою 27 % річних 10356,16 грн., тоді як з огляду на ставку, визначену договором в розмірі 22%, сума відсотків за вказаний період складає 8438,36 грн. (1400000,00 грн. х 0,22/365 дн. х 10 дн.), тобто зайве нараховано 1917,80 грн.;
- за період з 11.06.2009 р. по 12.06.2009 р. за ставкою 27 % річних 2071,23 грн., тоді як з огляду на ставку, визначену договором в розмірі 22%, сума відсотків за вказаний період складає 1687,67 грн. (1400000,00 грн. х 0,22/365дн. х 2дн.), тобто зайве нараховано 383,46 грн.;
- за період з 22.06.2009 р. по 23.06.2009 р. за ставкою 27 % річних 3698,63 грн., тоді як з огляду на ставку, визначену договором в розмірі 22%, сума відсотків за вказаний період складає 3013, 70 грн. (2500000,00 грн. х 0,22/365дн. х 2 дн.), тобто зайве нараховано 684,93 грн.
- за період з 12.05.2009 р. по 20.05.2009 р. за ставкою 23% 18715,07 грн., тоді як з огляду на ставку, визначену договором в розмірі 22%, сума відсотків за вказаний період складає 17901,37 грн. (3300000,00 грн. х 0,22/365дн.х 9 дн.), тобто зайве нараховано 813,70 грн.;
- за період з 01.06.2009 р. по 10.06.2009 р. за ставкою 23% 13863,01 грн., тоді як з огляду на ставку, визначену договором в розмірі 22%, сума відсотків за вказаний період складає 13260,27 грн. (2200000,00 грн. х 0,22/365дн. х 10дн.), тобто зайве нараховано 602,74 грн.;
- за період з 11.06.2009 р. по 12.06.2009 р. за ставкою 23% в сумі 2772,60 грн., тоді як з огляду на ставку, визначену договором в розмірі 22%, сума відсотків за вказаний період складає 2652,05 грн. (2200000,00 грн. х 0,22/365дн.х 2 дн.), тобто зайве нараховано 120,55 грн.;
- за період з 22.06.2009 р. по 23.06.2009 р. за ставкою 23% 1386,30 грн., тоді як з огляду на ставку, визначену договором в розмірі 22%, сума відсотків за вказаний період складає 1326,03 грн. (1100000,00грн. х 0,22/365дн. х 2 дн.), тобто зайве нараховано 60,27 грн.
Таким чином, всього позивачем неправомірно нараховано 8904,28 грн., до якої входить і спірна сума 7013,98 грн., яку відповідач відмовився сплачувати, у зв'язку з чим і виник даний спір.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи усе вищенаведене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” необґрунтовані та не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат, понесених позивачем по даній справі, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ст. 46 ГПК Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача.
Оскільки відповідач основну частину зобов'язання по сплаті процентів виконав після звернення позивача до суду із позовною заявою, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем при подачі позову зі сплати держмита в розмірі 1415,35 грн. (1% від суми визнаної і сплаченої позивачем в розмірі 141534,60грн.) та 224,86 грн. по сплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (пропорційно від заявленої позивачем і сплаченої відповідачем суми заборгованості: 236грн.х141534,60грн./148548,58грн.) слід віднести за рахунок відповідача.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Одеса” до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми „К.М.Б.” про стягнення 7013,98 грн. відмовити.
2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми „К.М.Б.” (65101, м. Одеса, вул. 25-ої Чапаєвської дивізії, буд. 1; код ЄДРПОУ 19209932) на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (01001, м. Київ, провул. Шевченка, 12; код ЄДРПОУ 00039002) витрати по сплаті держмита в сумі 1415/одна тисяча чотириста п'ятнадцять/грн. 35 коп., витрати по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 224/ двісті двадцять чотири/грн. 86 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення підписано 26.01.2010 р.
Суддя