Справа № 352/505/20
Провадження № 2/352/510/20
02 липня 2020 року м. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області
у складі: головуючої - судді Хоминець М.М.
з участю секретаря Гундич Г.В.
розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач 28.02.2020 р. звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 52565,60 грн.
Заявлений позов обґрунтовував тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору б/н від 26.01.2011 р. відповідач отримав кредит у розмірі 19000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Договір між сторонами укладено у порядку ч.1 ст.634 ЦК України шляхом приєднання, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, затвердженими наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 р., та Тарифами банку, викладеними на банківському сайті www.privatbank.ua., складає між ним та банком договір. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань станом на 28.11.2019 р. утворилась заборгованість у сумі 52565,60 грн., що складається з 10276,64 грн. заборгованості за тілом кредиту, 35659,65 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 3650 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 500 грн. штрафу (фіксована частина), 2479,31 грн. штрафу (процентна складова). Просив стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та судові витрати.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у поданій суду заяві просив справу розглянути за його відсутності та задоволити позов.
Відповідач у судове засідання не з'явився, у поданій суду заяві від 04.06.2020 р. просив у позові відмовити за пропуском строку загальної позовної давності, посилаючись на те, що з 2013 р. до цього часу він не проводив жодних операцій по отриманій у січні 2011 р. кредитній картці «ПРИВАТБАНКУ», картку не поновлював. Тому вимога банку про стягнення з нього 10276,64 грн. заборгованості за тілом кредиту не може бути задоволена, оскільки сплив трьохрічний строк позовної давності, передбачений ст.257 ЦК України. Як вбачається з правової позиції Великої Палати Верховного Суду (постанова від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17), у даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Встановлено, що відповідно до укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК», та відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору від 26.01.2011 р. шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку відповідач отримав кредит у розмірі 19000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. При цьому у заяві зазначено, що позичальник погоджується, що підписана заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг та викладеними на банківському сайті Тарифами банку, складає між ними договір, підтвердженням чого є його підпис(а.с.10).
Тоді ж 26.01.2011 р. відповідач підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна Ґолд», де зазначена базова процентна ставка в місяць (2,5%, що становить 30% річних), умови щодо нарахування пені за порушення виконання зобов'язання (а.с.11).
Відповідно позивач, обґрунтовуючи право вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилався на Умови та правила надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою, затверджені наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 р., та Тарифи банку, які розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ (а.с.12-35).
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором позивач заявив до стягнення заборгованість станом на 28.11.2019 р. у розмірі 52565,60 грн., що складається з 10276,64 грн. заборгованості за тілом кредиту, 35659,65 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 3650 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 500 грн. штрафу (фіксована частина), 2479,31 грн. штрафу (процентна складова), згідно наданого позивачем розрахунку (а.с.5-9).
Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Позивач посилається на те, що договір між сторонами укладено у порядку ч.1 ст.634 ЦК України шляхом приєднання, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, викладеними на банківському сайті www.privatbank.ua., складає між ним та банком договір.
Умови та правила надання банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом ст.1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, при укладенні кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Суд зазначає, що у рамках даної справи позивач заявив до стягнення заборгованість за відсотками у розмірі 35659,65 грн., яка розрахована, виходячи з подвійної відсоткової ставки за рік (60%), належним чином не обґрунтувавши застосування такої відсоткової ставки. Долучений позивачем витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містить посилання на можливість застосування подвійної відсоткової ставки.
Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду (постанова від 03.07.2019 р., справа № 342/180/17 провадження № 14-131цс19) вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
З урахуванням вказаної правової позиції ВП ВС, з огляду на невизнання відповідачем наявних у матеріалах справи витягу з Умов та правил надання банківських послуг та витягу з Тарифів банку, які не містять підпису відповідача та не можуть розцінюватися як частина кредитного договору, укладеного між сторонами 26.01.2011 р.; враховуючи ту обставину, що у підписаній відповідачем довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна Ґолд» зазначена лише базова процентна ставка та пеня за порушення виконання зобов'язання, при цьому відсутні умови щодо застосування подвійної процентної ставки та щодо нарахування штрафу, - суд вважає, що при укладенні договору з відповідачем банк не дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
З урахуванням встановлених обставин суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь банку 35659,65 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 500 грн. штрафу (фіксована частина) та 2479,31 грн. штрафу (процентна складова).
Судом встановлено, що відповідач користувався отриманою від позивача карткою до кінця травня 2013 р., 24.05.2013 р. він останній раз вніс на погашення відсотків 310,21 грн. Після цього відповідач карткою не користувався, її не поновлював, жодних операцій по картці не проводив, що підтверджується наданим позивачем розрахунком (а.с.5-7-9).
Згідно вимог ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення у належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
У відповідності з вимогами ч. 1, 5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. 252-255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право у примусовому порядку через суд.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. Порівняльний аналіз змісту термінів «довідався» та «міг довідатися», вжитих у ст.261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести, що не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст.81 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК).
Оскільки судом достовірно встановлено, що, починаючи з червня 2013 р., відповідач перестав користуватись кредитною карткою банку, саме з червня 2013 р. для позивача почався перебіг загальної позовної давності, який закінчився відповідно у червні 2016 р., а позивач звернувся до суду з даним позовом лише 28.02.2020 р.
При цьому суд, враховуючи вказану вище правову позицію ВП ВС та не підписання відповідачем наявного у матеріалах справи витягу з Умов та правил надання банківських послуг, не бере до уваги п. 1.1.7.31 вказаних умов щодо збільшення позовної давності та встановлення строку позовної давності у 50 років.
З урахуванням пропущення позивачем загальної позовної давності та за наявності заяви відповідача про застосування такої давності у спорі, з огляду на те, що позивач не обґрунтував поважності причин пропущення позовної давності, - суд відмовляє у позові до позичальника ОСОБА_1 у частині обґрунтованої вимоги про стягнення 10276,64 грн. заборгованості за тілом кредиту за спливом позовної давності.
Відповідно до ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Оскільки позовна давність до основної вимоги спливла до звернення позивача до суду, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги про стягнення з відповідача пені. Відтак, не може бути стягнута неустойка, нарахована на суму заборгованості за вимогами, щодо яких позовна давність була пропущена.
Аналогічна правова позиція міститься у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12-ц.
З урахуванням спливу позовної давності до основної вимоги суд зазначає, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги про стягнення з позичальника 3650 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про відмову у позові до відповідача за спливом позовної давності та за необґрунтованістю.
З огляду на вимоги ч.1 ст.141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід залишити за позивачем.
На підставі наведеного, відповідно до ст. 207, 251-255, 256, 257, 261, 266, 267, 526, 634, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, керуючись ст. 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд -
Відмовити у позові АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 грн. залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Повне судове рішення складено 07.07.2020 р.
Суддя М.М.Хоминець