Справа №756/13236/17-ц
Апеляційне провадження №22-ц/824/6197/2020
01 липня 2020 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., суддів - Нежури В.А., Суханової Є.М., розглянувши матеріали цивільної справи у місті Києві за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє як законний представник в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Яворська Наталія Вікторівна про стягнення заборгованості із спадкоємця,
01 березня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду із названим позовом, де просив стягнути з ОСОБА_4 на свою користь суму заборгованості в розмірі 21 440 128 грн., що є еквівалентним за офіційним курсом НБУ 800 000 доларам США.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 31 грудня 2012 року ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_3 в борг грошові кошти в розмірі 700 000 доларів США для розвитку бізнесу, про що надав йому розписку.
Борг він зобов'язався повернути до 01 січня 2018 року в сумі 800 000 доларів США, однак вказані кошти у визначений договором строк повернуті не були.
20 лютого 2018 року позивач дізнався, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
27 лютого 2018 року позивач направив до Першої Київської державної нотаріальної контори вимогу, як кредитора, чим повідомив відповідача щодо наявності претензій через борг ОСОБА_5 .
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 29 листопада 2018 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_4 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 ( РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість в розмірі 800 000,00 доларів США.
На обґрунтування ухваленого рішення, місцевий суд зазначив, що між позивачем і ОСОБА_5 було укладено договір позики із викладеними у наведеній розписці умовами.
Враховуючи викладені обставини, які були встановлені судом при вирішення даного спору, а також досліджені судом наявні у матеріалах справи докази, враховуючи факт визнання даного позову відповідачем у справі у формі складеної його представником заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення із ОСОБА_4 , як із спадкоємця ОСОБА_5 , на користь ОСОБА_3 800 тисяч доларів США боргу за договором позики, що був укладений 31 грудня 2012 року.
Не погоджуючись із ухваленим судом рішенням, ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при його ухваленні.
Просить скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29 листопада 2019 року у справі та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити повністю
Суд, закінчивши з'ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вислухавши думку учасників справи в судових дебатах, вважає за необхідне апеляційне провадження у справі закрити, керуючись наступним.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, 31 грудня 2012 року ОСОБА_5 взяв у борг за договором позики в ОСОБА_7 700 000,00 доларів США строком на п'ять років і зобов'язався, не пізніше 1 січня 2018 року, повернути тому 800 000,00 доларів США, із яких 100 000,00 доларівСША - плата за користування грошовими коштами ( а.с. 15 )
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 41-129 ). Свої зобов'язання, при житті, за договором позики він не виконав.
Згідно матеріалів спадкової справи №7/2017, відкритої за заявою ОСОБА_4 , після смерті чоловіка вона прийняла спадкове майно згідно із заповітом від 29.03.2017 року №296, посвідченим приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Горняк Х.В.
29.11.2018 року спадкоємець надала суду заяву про визнання заявлених позивачем вимог і просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 29 листопада 2018 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики в розмірі 800 000,00 доларів США ( а.с. 141-143 ).
21 лютого 2020 року ОСОБА_1 , як законний представник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який не був стороною у справі, звернулась до суду із апеляційною скаргою на вказане судове рішення ( а.с. 154-165 ).
Зазначала, що ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_2 , а тому він має право на обов'язкову частку спадщини спадкодавця ( там же ).
На підтвердження заявлених апеляційних вимог надано суду результат дослідження від 11 травня 2007 року, проведений ТОВ «ЄВРОЛАБ», згідно якого біологічне батьківство ОСОБА_5 та ОСОБА_1 відносно ОСОБА_2 підтверджено на 99,9% ( а.с. 175 ).
Згідно ж наданого суду свідоцтва про народження ОСОБА_2 , його батьком є ОСОБА_5 , а матір'ю - ОСОБА_1 ( а.с. 172 ).
Відтак, як встановлено апеляційним судом, ОСОБА_5 не є батьком апелянта ОСОБА_2 , який, у даному разі, не є спадкоємцем прав та обов'язків померлого у відповідності до положень ст.ст. 1218, 1222, 1261 ЦК України.
Надані суду апеляційної інстанції названі результат дослідження, свідоцтво про народженняОСОБА_2 , а також його заяви про прийняття спадщини ( а.с. 171, 176 ), ухвала Святошинського районного суду м. Києва про відкриття провадження у справі про визнання батьківства ( а.с. 177 ), в силу викладеного, не свідчать про наявність у апелянта статусу спадкоємця.
Відтак, судом другої інстанції достовірно встановлений той факт, що оскаржуваним судовим рішенням питання про права, свободи та інтереси ОСОБА_2 не вирішувалося, що є підставою для закриття апеляційного провадження у відповідності до положень ст. 362 ЦПК України.
При цьому, апелянт не позбавлений можливості у відповідності до чинного законодавства звернутись до суду з такими ж вимогами при набутті відповідного статусу за положеннями ЦК України про спадкування.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-81, 263, 362, 367, 368, 374 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє як законний представник в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 29 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Яворська Наталія Вікторівна про стягнення заборгованості із спадкоємця закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Головуючий А.С. Сержанюк
Судді: В.А. Нежура
Є.М. Суханова