Справа № 755/921/20 Суддя в суді першої інст. - Галига І.О.
Провадження № 33/824/1385/2020 Суддя-доповідач - Полосенко В.С.
вул. Солом'янська, 2-А, м. Київ, 03110, тел./факс (044) 284-15-77
e-mail: inbox@kia.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617
05 червня 2020 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Полосенко В.С
за участі:
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
захисника - Мартиненка Ю.В.,
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Мартиненка Ю.В. на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 19 лютого 2020 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік,-
Відповідно до постанови судді І-ї інстанції, ОСОБА_1 07 січня 2020 року о 00 год. 10 хв., в м. Києві, по вул. Будівельників, 39, керував автомобілем «TOYOTA LAND CRUISER», д/н НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, розширені зіниці очей які не реагують на світло. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 лютого 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, захисник Мартиненко Ю.В.подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити.
Вказує, що місцевий суд під час розгляду справи не дотримався норм матеріального та процесуального права, неповно з'ясував всі фактичні обставини справи, а в основу звинувачення покладений протокол про адміністративне правопорушення від 07.01.2020 року, що складений з численними порушеннями КУпАП.
Зазначає, що суд І-ї інстанції. в порушення ст.271 КУпАП, не надав захиснику можливість ознайомитись з електронними доказами, що містилися на цифровому носії інформації, а незаконно відмовив у цьому.
Вважає, що ця справа взагалі не підсудна Дніпровському районному суду м. Києва, оскільки ОСОБА_1 зареєстрований та проживає зовсім за іншою адресою: АДРЕСА_2 (Святошинський район м. Києва ). Відомості про реєстрацію транспортного засобу в матеріалах справи відсутні.
Натомість, суддя, що розглядала справу, безпідставно відмовила йому у задоволенні клопотання про передачу справи за підсудністю до належного суду.
Крім того, суддя місцевого суду навіть не розглянула заявлений ним відвід, посилаючись на те, що норми КУпАП не передбачають процедури відводу судді. Відповідна ухвала суддею не приймалась. Вважає, що такою бездіяльністю суддя порушила гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції.
Звертає увагу суду на те, що патрульний поліцейський склав адміністративний протокол щодо ОСОБА_1 , не маючи висновків лікаря-нарколога про стан здоров'я водія.
Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення та відомості викладені в ньому не відповідають вимогам ст.252, 256 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 року.
Зазначає, що в порушення вимог ч.1 ст.266 КУпАП. водій ОСОБА_1 не був відсторонений від керування транспортним засобом. Відомості, що містяться в протоколі з приводу такого факту, не відповідають дійсності.
Крім того, під час складання протоколу порушені вимоги ч.2 ст.254 цього ж Кодексу.
Заслухавши доповідь судді, пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника, які підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження, та обговоривши доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи із наступного.
За змістом ст.ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, при розгляді справи про адміністративні правопорушення має бути забезпечено всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, підлягають для з'ясування питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчинені, рішення приймається на підставі доказів, долучених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна ( умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Висновок суду про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, які суддя І-ї інстанції оцінив з точки зору їх належності та допустимості, зокрема:
- протоколом серії ДПР18 №251649 про адміністративне правопорушення від 07 січня 2020 року, яким зафіксовано факт відмови ОСОБА_2 від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку в присутності двох свідків;
- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з яких вбачається, що вказані свідки події підтвердили, що в їх присутності водій ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на визначення стану сп'яніння у медичному закладі;
- направленням на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зі змісту якого вбачається, що водій ОСОБА_2 був доставлений у КМНКЛ «Соціотерапія» для проходження медичного огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння;
- відеозаписом, на якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_2 від проходження медичного огляду на визначення стану сп'яніння у лікаря-нарколога, та прийшов до обґрунтованого висновку про достатність цих доказів, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Суддею також враховано фактичні обставини справи, які знайшли своє підтвердження у вищевказаних доказах, і які свідчать про те, що ОСОБА_1 07 січня 2020 року о 00 год. 10 хв., в м. Києві, по вул. Будівельників, 39, керував автомобілем «TOYOTA LAND CRUISER», д/н НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, розширені зіниці очей які не реагують на світло. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Згідно п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до положень п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з п.3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Положення п.4 розділу І цієї ж Інструкції визначають ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови та почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (п.6 розділу І Інструкції).
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в установах охорони здоров'я уповноважена особа в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, в якому вказує ознаки сп'яніння і дії водія, спрямовані на ухилення від огляду.
Аналізуючи вищевикладене та з урахуванням досліджених доказів в їх сукупності, суддя І-ї інстанції дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Натомість, під час апеляційного розгляду не надано жодного доказу, який би спростовував винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, згідно з п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на розгляд його справи судом, встановленим законом.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п.1 ст.6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.
Місце розгляду справи про адміністративне правопорушення визначається відповідно до положень ст. 276 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст.276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Апеляційним судом встановлено, що матеріали справи про адміністративне правопорушення направлено УПП у м. Києві ДПП за місцем його вчинення, тобто до Дніпровського районного суду м. Києва.
Крім того, під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вказав адресою місця свого фактичного проживання АДРЕСА_1 (Дніпровський район м. Києва ).
Враховуючи вищевикладене, всупереч доводам апеляційної скарги, суд І-ї інстанції, керуючись положеннями ст.276 КУпАП, надав належну правову оцінку поданому захисником клопотанню про повернення УПП у м. Києві матеріалів справи для скерування до належного суду за фактичним місцем проживання порушника, та цілком законно та обґрунтовано навів мотиви розгляду справи про адміністративне правопорушення саме Дніпровським районним судом м. Києва (за місцем вчинення адміністративного правопорушення), з якими погоджується і суд апеляційної інстанції.
Та обставина, що водій не був відсторонений від керування транспортним засобом не може спростовувати винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 ПДР України та впливати на законність постанови судді І-ї інстанції.
Достатніх доводів і належних доказів, які б спростовували правильність висновків судді щодо визнання винним та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП апеляційна скарга не містить.
Всупереч доводам апеляційної скарги, при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, апеляційним судом не встановлено порушень вимог ст.256 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 року.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не ґрунтуються на матеріалах провадження і не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Порушень вимог закону під час розгляду справи місцевим судом, які можуть бути підставою для скасування постанови судді, апеляційний суд не вбачає.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що постанова судді є законною та обґрунтованою, відсутні підстави для закриття провадження по справі, в зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову судді - без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника Мартиненка Ю.В. залишити без задоволення, а постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 19 лютого 2020 рокущодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя В.С. Полосенко