ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
10 липня 2020 року м. Київ № 640/8078/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправним дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо перерахунку та стягнення недоплаченої пенсії ОСОБА_1 на підставі постанови Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2011 року у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з 19 листопада 2010 року за виключенням проведених виплат;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві надати довідку про нарахування та суму заборгованості пенсії ОСОБА_1 на підставі постанови Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2011 року у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з 19 листопада 2010 року за виключенням проведених виплат;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_1 на підставі постанови Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2011 року у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з 19 листопада 2010 року за виключенням проведених виплат;
- визнати протиправною бездіяльність Управління державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Головного територіального управління юстиції у м. Києві стосовно виконавчого провадження та виконання постанови Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2011 року;
- зобов'язати Управління державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Головного територіального управління юстиції у м. Києві виконати постанову Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2011 року;
- допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць у зв'язку з чим зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві негайно провести нарахування та виплату ОСОБА_1 на підставі постанови Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2011 року у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з 19 листопада 2010 року за виключенням проведених виплат;
- встановити судовий контроль за виконанням даного судового рішення та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Управління державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Головного територіального управління юстиції у м. Києві подати до суду протягом п'ятнадцяти календарних днів з дати набрання законної сили рішенням суду звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано, що постановою Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2011 року, яка набрала законної сили, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з 19 листопада 2010 року за виключенням проведених виплат з послідуючими перерахунками у відповідності до зміни розміру прожиткового мінімуму непрацездатних осіб. Вказана постанова була виконана та було здійснено перерахунок пенсії, як того вимагає судове рішення, у розмірі 7 040,60 грн, а з жовтня 2011 року, у зв'язку з підвищенням розміру мінімальної пенсії за віком, з якої нараховується розмір пенсії за рішення суду - 7 223,60 грн.
Позивач вказує, що пенсійним органом виконувалось зазначене рішення суду лише до листопада 2011 року. З листопада 2011 року відповідачем була нарахована пенсія у значно нижчому розмірі, ніж визначено вищевказаним рішенням суду. На підставі викладеного, позивач вважає, що пенсійним органом неправомірно здійснюється розрахунок його пенсії, ніж визначено вказаним рішеннями суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.05.2019 відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі та запропоновано відповідачу протягом 15 днів надати відзив на позовну заяву.
Відповідачем 26.06.2019 подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що на виконання постанови Святошинського районного суду м. Києва від 21.01.2011 Управлінням проведено перерахунок та борг по перерахунку з 19.10.2010 нараховано та виплачено у червні 2011 року.
Вказано, що постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансується за рахунок коштів держав бюджету» було змінено розміри виплат відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» статтей 39. 50. 51. 52. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постравдали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Таким чином з 01 листопада 2011 року пенсію позивачу приведено у відповідність до норм чинного законодавства. Вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві є правомірними та Управління діяло в межах своєї компетенції та відповідно до вимог чинного законодавства.
Позивачем 20.06.2019 подано відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримано в повному обсязі та в якій просив позов задовольнити в повному обсязі.
Також, позивачем неодноразово подавались клопотання про пришвидшення розгляду справи.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію, як особа з інвалідністю 2 групи захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач є інвалідом 2 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 21.02.2011 №2а-1252/11 позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Святошинеькому районі міста Києва задоволено. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва протиправними та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної пенси у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з 19 листопада 2010 року за виключенням проведених виплат з послідуючими перерахунками у відповідності до зміни розміру прожиткового мінімуму непрацездатних осіб.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2011 постанову Святошинського районного суду м. Києва від 21.02.2011 №2а-1252/11 залишено без змін.
Згідно відмітки в постанові Святошинського районного суду м. Києва від 21.02.2011 №2а-1252/11, вказане рішення набрало законної сили 15.11.2011.
Як зазначено позивачем, вищезазначене рішення суду виконувалось пенсійним органом до листопада 2011 року.
За посиланням позивача, в березні 2019 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві із заявою про надання довідки про нарахування та суму заборгованості пенсії ОСОБА_1 на підставі рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21.02.2011.
Листом від 19.04.2019 №83693/02 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило, що Управлінням виконано постанову Святошинського районного суду м.Києва від 21.02.2011. Новий розмір пенсії та борг по перерахунку з 19.10.2010 нараховано та виплачено в червні 2011 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету» було змінено розміри виплат відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статтей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Таким чином розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.11.2011 приведено у відповідність до норм чинного законодавства. Розміри додаткової та державної пенсій відповідно до статтей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до 31.12.2011 року визначалися постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року №745 (набрав чинності з 22.07.2011), з 01.01.2012 року - постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, а свої законні права та інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Суд звертає увагу, що предметом спору у даній справі є наявність або відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до положень статтей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII у розмірі, визначеному в постанові Святошинського районного суду м. Києва від 21.02.2011 №2-а-1252/11, з 01 листопада 2011 року.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, визначення соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII).
Відповідно до статті 49 Закону №796-XII (далі - у редакції, чинній на момент призначення позивачеві пенсії) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно із статтею 50 Закону №796-XII особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам II групи у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини четвертої статті 54 Закону №796-XII в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Разом з цим, 14.06.2011 Верховна Рада України прийняла Закон України №3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (далі - Закон №3491-VI), яким розділ VІІ Прикінцеві положення Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4 такого змісту: "Установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік".
Положення пункту 4 розділу VІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011.
Отже, Законом №3491-VI Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону №796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
На виконання пункту 7 Закону №3491-VI, 06.07.2011 Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" №745, яка набрала чинності з 23.07.2011, пунктами 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що оскільки 23.07.2011 набрала чинності постанова №745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", якою встановлено розмір основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, положення статей 50, 54 Закону №796-XII підлягають застосуванню лише до 23.07.2011, а після вказаної дати застосуванню підлягають положення Закону №2857-VI та постанови №745.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 листопада 2011 року №1210 затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Суд вважає за необхідне вказати, що Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розмір соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Суд зазначає, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії можуть бути визначені як законами України, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема актами Кабінету Міністрів України. Порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, регулюється Кабінетом Міністрів України відповідно до Конституції та законів України.
Відтак, законодавство, яке застосовувалось Святошинським районним судом м. Києва у постанові від 21.02.2011 №2-а-1252/11, не підлягає застосуванню з часу внесення вищевказаних змін до пенсійного законодавства, а пенсія позивача від дати набрання чинності згаданими постановами Кабінету Міністрів України підлягає перерахунку відповідно до встановлених ними приписів.
Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 05.11.2013 (справа №21-293а13), Пленум Вищого адміністративного суду України в постанові від 19.12.2011 № 8, суд не має підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення нарахування та виплати підвищення до пенсії, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві.
Враховуючи викладене, суд вважає, що виплати за рішеннями судів, якими зобов'язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача.
У рішенні "Великода Валентина Ніканорівна проти України" (параграф 21) Європейський суд з прав людини щодо частин скарг заявниці стосовно невиконання рішення суду від 19 січня 2010 року щодо нарахування та виплати заявниці пенсії у розмірі, встановленому статтями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" після внесення у 2011 році змін до законодавства, констатував, що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни. Відповідно, обов'язок Уряду забезпечити виконання рішення закінчився щонайпізніше 01 листопада 2011 року, коли змінене законодавство було застосовано до пенсії заявниці. Протягом зазначеного періоду заявниця отримувала пенсію згідно з рішенням суду від 19 січня 2010 року, і таким чином для скарги немає підстав.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини вже неодноразово зазначав, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому (зокрема, у рішеннях у справах "Arras та інші проти Італії", "Сухобоков проти Росії").
Конституційний Суд України у рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
У Рішенні від 25.01.2012 №3-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними у пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Як встановлено судом раніше, у період з 01.11.2011 по 31.12.2011 Законом України "Про внесення змін до Закон України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14.06.2011 №3491-VI , з 01.01.2012 по 31.12.2012 Законом України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 22.12.2011 №4282-VI, з 01.01.2013 по 31.12.2013 Законом України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 №5515-VI, з 03.08.2014 по 31.12.2014 Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31.07.2014 №1622-VII Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону №796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Крім того, 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 №79-VIII, пунктом 63 якого, зокрема, розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким установлено, що норми і положення, зокрема, статтей 50, 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №619/2262/17 (пункти 25-33).
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач починаючи з 01 листопада 2011 року, здійснюючи нарахування та виплату позивачу основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ої категорії, інваліду другої групи, інвалідність якого пов'язана з наслідками аварії на ЧАЕС, діяв відповідно до норм чинного законодавства України, правильно застосувавши нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, що регулює розміри виплати вказаної пенсії.
Крім того, суд звертає увагу, що позивачем не заперечується факт виконання відповідачем постанови постанову Святошинського районного суду м. Києва від 21.02.2011 та в позовній заявів казано, що зазначена постанова була виконана та йому було здійснено перерахунок пенсії, як того вимагає судове рішення, у розмірі 7 040,60 грн, а з жовтня 2011 року, у зв'язку з підвищенням розміру мінімальної пенсії за віком, з якої нараховується розмір пенсії за рішення суду - 7 223,60 грн.
Таким чином, постанову Святошинського районного суду м. Києва від 21.02.2011 пенсійним органом виконано, а отже позовні вимоги позивача відповідно задоволенню не підлягають.
Враховуючи, що предметом спору є визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання вчинити певні дії, та за рішенням суду не вирішується питання про стягнення конкретно визначеного розміру суми пенсії, а лише вирішується питання щодо зобов'язання вчинити відповідача дії по виплаті пенсії, така заява позивача не підлягає задоволенню.
Стосовно посилання позивача на положення рішення Конституційного суду України від 17.07.2018 №6-р 2018, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
У розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Судом встановлено, що станом на час звернення позивача до суду та розгляду даної справи в суді, позивач не звертався до відповідача з заявою за призначенням йому додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю на підставі рішення №6-р/2018 Конституційного суду України від 17.07.2018.
При цьому, суд не надає оцінку наявності чи відсутності права у позивача на нарахування додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи та її розміру, враховуючи відсутність рішення відповідача з вказаного питання.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Суддя Літвінова А.В.