ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 липня 2020 року м. Київ № 640/16077/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04655, код ЄДРПОУ 39439980)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач), у якому просить суд:
- скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 13.04.2018 року №57346-1305-2655 з вимогою сплатити земельний податок в сумі 15270,36грн. за 2018 рік;
- скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 26.04.2019 року №3159603-1305-2615 з вимогою сплатити земельний податок в сумі 22905,54грн. за 2019 рік;
- судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 803,00 грн. покласти на відповідача.
Мотивуючи вимоги позивач зазначає, що що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки позивач є пенсіонером, що звільняє його від обов'язку нарахування, сплати земельного податку. Також звертає увагу на те, що відповідно до норм пункту 281.2 статті 281 Податкового кодексу України звільнення від сплати податку за земельні ділянки поширюється на одну земельну ділянку, а оскільки у позивача наявна лише одна земельна ділянка і вона є пенсіонером, то вона вважається такою, що звільнена від сплати земельного податку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.09.2019р. відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач у відзиві на позовну заяву не погоджується з доводами та твердженнями позивача та зазначає, що відповідно до ІТС «Податковий блок» фізична особа ОСОБА_1 перебуває на обліку в ДПІ Печерського району ГУ ДПС у м. Києві, як платник плати за землю з фізичних осіб за земельну ділянку під нежитловим приміщенням (яке вбудоване в житловий будинок), розташована за адресою: АДРЕСА_2 площею 0,017685 га. Крім того, відповідач зазначив, що названа земельна ділянка під нежитловим приміщенням (яке вбудоване в житловий будинок), не відноситься до переліку земельних ділянок передбачених пунктом 281.2 статті 281 Податкового кодексу України.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач є власником нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 03.11.2003 року. Дане приміщення розташоване на земельній ділянці площею 0,017685 га, яка є об'єктом плати земельного податку.
З 07.02.2005 року позивач має статус пенсіонера за віком, що підтверджується наявним у матеріалах справи пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 від 07.02.2005 року.
Відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, статті 287 Податкового кодексу України позивачу було нараховано земельний податок з фізичних осіб за 2018-2019рр. та сформовані відповідачем податкові повідомлення-рішення форми «Ф» від 13.04.2018р. №57346-1305-2655 на суму 15270,36 грн., від 26.04.2019 року №3159603-1305-2615 на суму 22905,54 грн. та направлено позивачу.
Як встановлено судом, позивач 16.05.2018 року звернувся із клопотання до відповідача про надання їй пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб та просила скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.04.2018р. №57346-1305-2655 на суму 15270,36 грн. В обґрунтування даного клопотання позивач зазначила, що до листопада 2017 року вона була власником двох об'єктів нерухомості, які розташовані на земельних ділянок у м. Києві за адресою: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 . До 01.01.2018 року платила земельний податок з фізичних осіб як власник приміщення розташованого у АДРЕСА_2 .
Також у клопотанні, позивач звернула увагу відповідача на те, що, в листопаді 2017 року подарувала житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані по АДРЕСА_3 своїй донці.
Однак, як зазначає позивач, відповідач відповіді їй не надавав та у червні 2019 року вона отримала від відповідача податкове повідомлення-рішення від 26.04.2019 року №3159603-1305-2615 на суму 22905,54 грн. з вимогою сплатити земельний податок з фізичних осіб за земельну ділянку розташовану у АДРЕСА_2 . Із вказаного податкового повідомлення-рішення позивач дізналась, що у неї рахується борг у сумі 15270,36 грн.
Як встановлено судом, відповідачем було розраховано суму земельного податку наступним чином.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок несільськогосподарського призначення визначається відповідно до п.п. 2.1 рішення Київської міської ради від 26.07.2007 року №43/1877 зі змінами та доповненнями окремо в межах економіко-планувальних зон за формулою:
Цн = Цнм х Пз х Кф х Кл х Кі, де:
Цн - нормативна грошова оцінка земельної ділянки в гривнях;
Цнм - середня вартість 1 квадртного метра землі в грн. в межах конкретної економіко-планувальної зони;
Пз - площа земельної ділянки в квадратних метрах;
Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки;
Кл - узагальнюючий локальний коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки і визначається як добуток значень окремих локальних коефіцієнтів, що впливають на місце розташування цієї земельної ділянки (при цьому значення узагальнюючого локального коефіцієнта не повинно бути нижче 0,50 і вище 1,50);
Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки.
Відтак, нормативно грошова оцінка у 2018 році за земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,017685 га становить:
15270363,00 = 1517,08 х 176,85 х 1,5 х 2 х 1,249 х 1,433 х 1,06, де
1517,08 грн. - грошова оцінка за 1 кв.м.;
176,85 кв.м - площа земельної ділянки;
2 - функціональний коефіцієнт на місцезнаходження земельної ділянки;
1,5 - узагальнюючий локальний кошторис.
Дані коефіцієнти відповідачем використано відповідно до рішення Київської міської ради від 03.07.2014 року №23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва», рішення вводиться в дію з 01.07.2015 року (згідно з рішенням Київської міської ради від 10.12.2014 року №565/565) із змінами і доповненнями, внесеними рішенням Київської міської ради від 10.03.2016 року №217/217), та з урахуванням вимог наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 р. №489 із змінами та доповненнями;
1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки відповідно до листа Держземагенства від 14.01.2015 року №6-28-0.22-215/2-15;
1,433 - коефіцієнт індексації грошової оцінки відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 року №6-28-0.22-201/2-16 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель»;
1,06 - коефіцієнт індексації грошової оцінки (відповідно до порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого витягом з листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2017 року №22-280-0.22-443/2-17 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель»).
Ставка земельного податку в 2018 році обраховується відповідно до п.5 додатку 3 «Положення про плату за землю в місті Києві» до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 року №242/5629 зі змінами та доповненнями та становить - 1 %.
Відповідно сума земельного податку за 2018 рік становить:
1527036,00 х 1% = 15270,36 грн.
Нормативна грошова оцінка в 2019 році за земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Київ, вул. К. Білокур, 10/15, площею 0,017685 га становить:
2290554,00 = 1517,08 х 176,85 х 1,5 х 3 х 1,249 х 1,433 х 1,06, де:
1517,08 грн. - грошова оцінка за 1 кв.м.;
176,85 кв. - площа земельної ділянки;
3 - функціональний коефіцієнт на місцезнаходження земельної ділянки;
1,5 - узагальнюючий локальний кошторис.
Ставка земельного податку в 2019 році обраховується відповідно до п.5 додатку 3 «Положення про плату за землю в місті Києві» до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 року №242/5629 зі змінами та доповненнями та становить - 1 %.
Відповідно сума земельного податку за 2019 рік становить:
2290554,00 х 1% = 22905,54 грн.
Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі є платним.
Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
За змістом підпунктів 14.1.72 та 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України, платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.
Пунктом 270.1 статті 270 Податкового кодексу України визначено, що об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
В силу пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Згідно пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
У статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Пунктом 271.1 статті 271 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (пункт 274.1 статті 274 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Відповідно до пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України, на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.
В силу абзацу 1 пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному ст. 58 цього Кодексу.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Одночасно, суд звертає увагу, що відповідно до підпункту 281.1.3 пункту 281.1 статті 281 Податкового кодексу України від сплати земельного податку звільняються пенсіонери (за віком).
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи позивач є пенсіонеркою (за віком). Вказану обставину відповідач не заперечує.
Згідно з п. 281.2 ст. 281 ПК України звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб п. 281.1 цієї статті, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:
281.2.1. для ведення особистого селянського господарства - у розмірі не більш як 2 гектари;
281.2.2. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара;
281.2.3. для індивідуального дачного будівництва - не більш як 0,10 гектара;
281.2.4. для будівництва індивідуальних гаражів - не більш як 0,01 гектара;
281.2.5. для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара.
Судом встановлено, що позивач, перебуває на обліку в ДПІ Печерського району ГУ ДПС у м. Києві, як платник плати за землю з фізичних осіб за земельну ділянку під нежитловим приміщенням (яке вбудоване в житловий будинок), розташованої за адресою: АДРЕСА_2 площею 0,017685 га. а відтак враховуючи наведене вище, пільги, передбачені ст. 281 ПКУ за використання земельної ділянки під нежитловим приміщенням не поширюються. Докази того, що вказана земельна ділянка використовується позивачем відповідно до пункту 281.2 статті 281 Податкового кодексу України в матеріалах справи також відсутні, а відтак посилання позивача на статус позивача як пенсіонера і звільнення її від сплати земельного податку є безпідставним та необгрунтованим.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про правомірність податкових повідомлень-рішень від 13.04.2018р. №57346-1305-2655 на суму 15270,36 грн. та від 26.04.2019 року №3159603-1305-2615 на суму 22905,54, а також наявність у податкового органу правових підстав для нарахування позивачу земельного податку з фізичних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про про відсутність підстав для задовлення адміністративного позову.
У зв'язку з тим, що суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог підстави, передбачені статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України для розподілу судових витрат, відсутні.
Керуючись ст.ст. 242, 243, 251, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська