ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про повернення позовної заяви
09 липня 2020 року м. Київ № 640/9247/20
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Погрібніченко І.М., ознайомившись з позовною заявою
за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
доКиївської міської ради (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36)
провизнати протиправним та скасувати рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Київської міської ради, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 26 січня 2012 року № 23/7360 "Про вирішення окремих питань будівництва житлових будинків, в тому числі для громадян, які постраждали від діяльності групи інвестиційно - будівельних компаній "Еліта-Центр";
визнати бездіяльність Київської міської державної адміністрації стосовно не укладення з позивачем у порушення п. 4.1 рішення N 498/498 у тримісячний строк попереднього договору такою, що не відповідає п. 4.2 рішення, чинному законодавству, ст. 520, 525, 526 ЦК України;
зобов'язати Київську міську державну адміністрацію укласти з позивачем попередній договір та основний договір на отримання житла.
Ухвалою суду від 05.05.2020 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху та останній надано строк для усунення виявлених судом недоліків, шляхом надання заяви про приведення вимоги (2) у відповідність до п. 4, ч. 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме в частині дати відповідного рішення та зазначення суб'єкта владних повноважень, що його видав та заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом та доказів поважності причин його пропуску.
30 червня 2020 року до Окружного адміністративного суду міста Києва подано уточнену позовну заяву та заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Зокрема, заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду обґрунтована тим, що позивач про порушення своїх прав дізнався в листопаді 2019 року, за результатами отримання відповіді на запит до Департаменту будівництва та житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Зокрема, як зазначає позивач, з даної відповіді він дізнався про зменшення розміру відсотка передачі житла постраждалим з 25 % до 5,6 %, що порушує п. 1 ст. 18, ст. 21 Закону України "Про інвестиційну діяльність".
А тому, на думку позивача, зважаючи на викладене вище, строк на оскарження дій відповідача, як суб'єкта владних повноважень є не пропущеним.
Розглянувши подану заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з позовних вимог позивача, ним оскаржуються, зокрема, рішення Київської міської ради від 26 січня 2012 року № 23/7360 "Про вирішення окремих питань будівництва житлових будинків, в тому числі для громадян, які постраждали від діяльності групи інвестиційно - будівельних компаній "Еліта-Центр".
Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (ст. 25 Закону № 280/97-ВР).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 59 вказаного Закону, Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід'ємною частиною протоколу сесії ради.
Частиною п'ятою та одинадцятою ст. 59 Закону № 280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.
В актах та проектах актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування не може бути обмежено доступ до інформації про витрати чи інше розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним чи комунальним майном, у тому числі про умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримують ці кошти або майно, а також до іншої інформації, обмеження доступу до якої заборонено законом.
Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації", доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 15 вказаного Закону, розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.
Частиною другою ст. 15 Закону України Закону України "Про доступ до публічної інформації", інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов'язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.
Таким чином, оскаржуване рішення є актом індивідуальної дії, яке підлягає обов'язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів з дня затвердження документа.
Суд зазначає, що згідно сайту Київської міської ради (https://kmr.gov.ua), останній містить дані оскаржуваного рішення.
Суд також звертає увагу, що дане рішення було опубліковано в періодиці Хрещатик, 2012, 03, № 31.
Таким чином, суд приходить до висновку, що з моменту офіційного оприлюднення оскаржуваного рішення будь-яка особа, вважаючи, що таким рішенням чи окремими його положеннями порушено її права мала можливість оскаржити їх у встановленому законодавством порядку.
Таким чином, суд зазначає, що позивач не був позбавлений права оскаржити рішення Київської міської ради від 26 січня 2012 року № 23/7360 "Про вирішення окремих питань будівництва житлових будинків, в тому числі для громадян, які постраждали від діяльності групи інвестиційно - будівельних компаній "Еліта-Центр" з моменту його офіційного оприлюднення, щоб запобігти його застосуванню відносно себе.
У той же час, з позовом до суду звернувся 27.04.2020 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
При вирішенні вказаної справи, суд звертає увагу, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000 року, пункт 33).
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Разом з тим, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об'єктивних та поважних причин, які зумовили несвоєчасне звернення до суду.
Саме тому суд вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що початок перебігу процесуального строку слід рахувати від моменту отримання ним 29.11.2019 року відповіді Департаменту будівництва та житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за адвокатським запит свого представника
Таким чином, причини вказані в заяві позивача про поновлення строку звернення до суду, не є такими, що свідчать про наявність поважних обставин, а відтак не можуть бути прийняті судом до уваги при вирішенні питання дотримання позивачем строків звернення до суду з адміністративним позовом.
Згідно з частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи не визнання судом підстав пропуску строку звернення позивача з даним позовом до адміністративного суду поважними, позовна заява підлягає поверненню.
Керуючись пунктом 9 частини четвертої статті 169, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Позовну заяву повернути.
2. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву. Копія позовної заяви залишається в суді.
3. Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.М. Погрібніченко