ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
10 липня 2020 року №640/7125/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Технокомплект"
доКиївської митниці Держмислужби, Головного державного інспектора Київської митниці Держмитслужби Машталера Олександра Дмитровича,
провизнання протиправним та скасування рішення від 07.02.2020 №UA 100000/2020/000058/2, визнання дій протиправними,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТК "Технокомплект" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці Держмитслужби, Головного державного інспектора Київської митниці Держмитслужби Машталера Олександра Дмитровича, в якому просить суд (з урахуванням заяви від 22.05.2020):
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 07.02.2020 №UA100000/2020/000058/2;
- визнати протиправними дії головного державного інспектора Київської митниці Держмитслужби Машталера Олександра Дмитровича, що полягали у застосуванні шостого (резервного) методу для визначення митної вартості товарів задекларованих за митною декларацією №UA100060/2020/304135.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Технокомплект" обгрунтовано тим, що приймаючи спірне рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган жодним чином не навів доводів стосовно застосованого ним шостого резервного методу. Рішення застосувати шостий резервний метод для визначення вартості товару прийнято головним державним інспектором Київської митниці Держмитслужби Машталером Олександром Дмитровичем, дії якого, на думку позивача, є протиправними, та полягали у застосуванні до визначення митної вартості товарів шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів.
Як зазначає позивач, ним було отримано повідомлення від 05.02.2020 №931603 про відмову в оформленні декларації №UA10060/2020/304135 у зв'язку з відсутністю необхідних відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
- у страховому документі № 12798/03/222 зазначено, що оцінюваний товар постачається відповідно до інвойсу від 12.10.2019 №19CF9080, однак до митного оформлення надано інвойс від 10.12.2019 19CF9080;
- відповідно до графи 20 митної декларації № UA100060/2020/304135 умовами поставки є FOB SHANGHAI. Проте, відповідно до інвойсу 19CF9080 та коносамента SZOW19120113 місце завантаження є "Qingdao".
Так, вказані обставини, стали підставою для відмови у митному оформленні. Однак листом від 06.02.2020 №0602-1 позивачем надано роз'яснення з зазначених вище питань, зокрема роз'яснено, що в даті інвойсу та в декларації допущено технічні помилки, які згодом були виправлені. Проте, незважаючи на зазначене, позивачеві було відмовлено в митному оформленні задекларованого товару, з чим він категорично не погоджується.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2020 позовну заяву залишено без руху. Позивач у встановлені судом строки усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі №640/7125/20 та запропоновано відповідачу в п'ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали надати суду відзив на позовну заяву.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.05.2020 відмовлено у прийнятті заяви представника позивача від 05.05.2020 про усунення недоліків.
Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 05.05.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив про те, що під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товару встановлено, що документи подані до митного оформлення містять неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну варість товарів та відсутність у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а тому у контролюючого органу на момент перевірки не було можливості перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі. Так, на письмову вимогу відповідача не було надано всіх документів, про що позивача було повідомлено відповідним листом, відтак підстав для задоволення позовних вимог немає.
Проте 06.05.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив про те, що відповідачем жодним чином не обгрунтовано у чому полягали об'єктивні сумніви у митній вартості товарів, заявленій позивачем на підставі ціни договору. Під час митного оформлення відповідачу надано всі необхідні документи для перевірки складових митної вартості товару, а заявлена позивачем митна вартість обладнання виробів з чорних металів без різьби - шайби круглі плоскі з покриттям та без покриття (код товару 73182200) підтверджується належними документами з урахуванням приписів статті 53 Митного кодексу України, а листом від 06.02.2020 позивачеві було надано роз'ясненння стосовно технічних помилок, допущених у страховому документів та митній декларації.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.07.2020 прийнято до розгляду заяву представника позивача про уточнення позовних вимог в адміністративній справі №640/7125/20.
Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Розглянувши всі наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК "Технокомплект" (надалі - покупець) та фірмою CHINFAST CO., LTD. (надалі - продавець) було укладено контракт 0810-01 від 08.10.2018, відповідно до якого покупець здійснює купівлю товару згідно із специфікацій до контракту, а продавець здійснює продаж.
Відповідно до розділу 6 вищезазначеного контракту поставка товарів здійснюється на умовах FOB (Ningbo or Shanghai) у відповідності до Правил "Інкотермс-2010" або інших умовах поставки.
Згідно із умовами додатку №1 від 22.12.2018 до контракту 0810-01 від 08.10.2018 визначено юридичні адреси сторін, а згідно з умовами додатку №2 від 27.11.2019 до контракту 0810-01 від 08.10.2018 отримання експортної ліцензії, оплата мита, податків та інших зборів у зв'язку з виконанням цього контракту на території КНР покладається на продавця, а отримання імпортної ліцензії, оплата імпортного мита, податків та інших зборів поза теріторією КНР - на покупця. Специфікації згідно додатків і доповнень є невід'ємною частиною контракту.
З метою здійснення митного оформлення товарів позивачем через митного брокера ФОП ОСОБА_1 подано до Київської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію № UA100060/2020/304135, якою задекларовано відповідні вироби з чорних металів без різьби шайби - круглі з покриттям та без покриття (код товару 73182200).
На підтвердження розрахованої митної вартості виробів з чорних металів без різьби - шайби круглі плоскі з покриттям та без покриття (код товару 73182200) представником позивача до митної декларації додано наступні документи: контракт 0810-01 від 08.10.2018; додаток №1 від 22.12.2018 до контракту 0810-01 від 08.10.2018; додаток №2 від 27.11.2019 до контракту 0810-01 від 08.10.2018; інвойс-1 від 10.12.2019, №19CF11-006TT від 13.11.2019; прайс-лист від 13.11.2019; експертний висновок від 04.02.2020 №В-181; договір страхування вантажу від 18.12.2019 №12798/03/22; експертна митна декларація (серія 422720190000898613) з офіційним перекладом від 24.01.2020; автотранспортна накладна вд 04.02.2020; платіжні документи, що підтверджують вартість товару.
Однак, як зазначає позивач, листом від 05.02.2020 №931603 в оформленні зазначеної декларації відповідачем відмовлено у зв'язку з відсутністю необхідних відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
- у страховому документі № 12798/03/222 зазначено, що оцінюваний товар постачається відповідно до інвойсу від 12.10.2019 №19CF9080, однак до митного оформлення надано інвойс від 10.12.2019 19CF9080;
- відповідно до графи 20 митної декларації № UA100060/2020/304135 умовами поставки є FOB SHANGHAI. Проте, відповідно до інвойсу 19CF9080 та коносамента SZOW19120113 місце завантаження є "Qingdao".
Крім того, зазначені обставини, та надані позивачем документи, на думку відповідача, не дають можливості органу доходів і зборів перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі.
- за результатом аналізу висновку Житомирської ТПП від 04.02.2020 № В-181, встановлено, що експертом вартісний аналіз проводився на підставі наданих декларантом товаросупровідних документів. Експертом не досліджено біржові котирування вартості сировини, яка є основною складовою при виробництві оцінюваних товарів (сталь, цинк), а описано тільки комерційні взаємовідносини між продавцем та покупцем;
- відповідно до пункту 7 контракту від 08.10.2018 №0810-01 продавець, окрім інших документів, зобов'язаний передати покупцю: пакувальний лист, довідку про страхування вантажу, калькуляцію собівартості виробництва продукції, прайс-лист підприємства на дату підписання договору. Однак, вказані документи до митного оформлення не надано;
- відповідно до пункту 3 контракту від 08.10.2018 №0810-01 вартість товару включає в себе, окрім іншого, страхування морського фрахту. Таким чином страхування товару здійснюється продавцем оцінюваного товару, а саме «Chinfast со., ltd.». Однак, відповідно до страхового полісу № 12798/03/222 страхувальником є TOB «Мітрідат Одеса»;
- відповідно до пункту 3 контракту від 08.10.2018 №0810-01 вартість товару включає в себе: пакування, маркування, експортне митне очищення, страхування морського фрахту. Оцінюваний товар поставляється на умовах FOB. Відповідно до Інкотермс, термін FOB (франко-борт) означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Таким чином, враховуючи положення пункту 3 контракту від 08.10.2018 №0810-01, вартість транспортних витрат до порту відправлення не включена до вартості оцінюваного товару;
- відповідно до пункту 13 контракту від 08.10.2018 №0810-01 банківський рахунок TOB "ТК Технокомплект" відкритий у AT "Перший український міжнародний банк", однак платіжне доручення від 14.01.2020 № 7 видане AT «Прокредит Банк».
Так, листом від 06.02.2020 №0602-01 позивач просив відповідача оформити митну декларацію №UA100060/2020/304135, оскільки декларантом надано повний пакет документів для підтвердження митної вартості за ціною контракту відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України. Також позивач у своєму листі зазначив про виправлення технічних помилок у страховому документі № 12798/03/222 та у в графі 20 митної декларації № UA100060/2020/304135 з приводу умов поставки.
Також листом від 07.02.2020 №0702-03 позивач повідомив відповідача про те, що ніяких інших документів до митної декларації додано не буде.
Мотивуючи тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідач 07.02.2020 відмовив у митному оформленні (випуску) товарів, про що прийняв рішення про коригування митної вартості товарів 07.02.2020 №UA100000/2020/000058/2 стосовно митної декларації від 05.02.2020 №10060/2020/304135.
На думку позивача , прийняте рішення ко коригуванню митної вартості є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем жодним чином не було вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що позивачем заявлено неповні чи/або недостовірні відомості щодо митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.
Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно із частиною першою статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини шостої статті 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (частина четверта статті 52 Митного Кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини друга та третя статті 57 Митного кодексу України).
Відповідно до положень частини четвертої та п'ятої статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частина дев'ята 9 статті 58 Митного Кодексу України).
Відповідно до приписів частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Відповідно до частин другої та третьої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 57 цього Кодексу).
З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено обов'язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов'язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 Митного Кодексу України).
Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 11.09.2015 №689 (далі - Методичні рекомендації).
Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.
При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).
Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічної позиції щодо витребування митницями додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товару дотримується і Верховний Суд в постанові від 04.04.2018 по справі 826/27058/15.
Відтак, суд зазначає, що наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Разом з тим в силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Частиною третьою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Як встановлено судом, з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем було подано до Київської митниці Держмитслужби наступні документи: контракт 0810-01 від 08.10.2018; додаток №1 від 22.12.2018 до контракту 0810-01 від 08.10.2018; додаток №2 від 27.11.2019 до контракту 0810-01 від 08.10.2018; інвойс-1 від 10.12.2019, №19CF11-006TT від 13.11.2019; прайс-лист від 13.11.2019; експертний висновок від 04.02.2020 №В-181; договір страхування вантажу від 18.12.2019 №12798/03/22; експертна митна декларація (серія 422720190000898613) з офіційним перекладом від 24.01.2020; автотранспортна накладна вд 04.02.2020; платіжні документи, що підтверджують вартість товару.
Тобто, як зазначає відповідач, ним було надано повний перелік документів з урахуванням приписів частини другої статті 53 Митного кодексу України.
Слід зазначити, що існування правових підстав для витребування у позивача додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, документально не підтверджується. Так, позивачем надано усі необхідні документи, передбачені Митним кодексом України, для визначення митної вартості товару за ціною контракту.
Зі змісту рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 07.02.2020 №UA100000/2020/000058/2 судом встановлено, що воно не містить наявної в митного органу інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості відповідно до договору та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, а також не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що подані декларантом позивача документи необхідно вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару.
За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції) та дії відповідача-2 щодо застосування шостого резервного методу суд вважає необґрунтованим.
Виходячи з того, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), є необґрунтованим та безпідставним, а документи, подані позивачем до митного органу, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а, отже, і підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів, суд приходить до висновку, що визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Технокомплект" задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 07.02.2020 №UA100000/2020/000058/2.
3. Визнати протиправними дії головного державного інспектора Київської митниці Держмитслужби Машталера Олександра Дмитровича, що полягали у застосуванні шостого (резервного) методу для визначення митної вартості товарів, задекларованих за митною декларацією №UA100060/2020/304135.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Технокомплект" (03680, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 34, код ЄДРПОУ 24185151) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 204, 00 грн. (чотири тисячі двісті чотири гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, бульв. Гавела Вацлава, 8-А, код ЄДРПОУ 43337359).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Іщук І.О.