ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 липня 2020 року м. Київ № 640/14200/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправним дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 06.03.2019 №46912/03 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та провести виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення за призначенням пенсії, а саме 21.01.2019.
В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано, що звернувшись до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак листом від 06.03.2019 №46912/03, відповідач повідомив позивача, що в призначеній пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 йому відмовлено, оскільки довідка №569/006 від 25.07.2006 не відповідає формі згідно додатку №5 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах.
Позивач вважає, що у Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві були відсутні підстави для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком 2, оскільки позивачем були надані всі необхідні документи для отримання пенсії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2019 відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі та запропоновано відповідачу протягом 15 днів надати відзив на позовну заяву.
Відповідачем 11.09.2019 подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що згідно наданих позивачем документів загальний страховий стаж останього становить 35 років 2 місяці 18 днів, пільговий стаж за Списком № 2 відсутній при необхідному стажі 12 років 6 місяців пільгової роботи. На думку відповідача, відсутні підстави для призначення пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах за Списком № 2. Вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві є правомірними та такими, які не порушують умов законодавства, у зв'язку з чим просить просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позивачем 18.09.2019 подано відповідь на відзив відповідача, відповідно до якої зазначено, що на день звернення із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 виповнилось 55 років. Стаж роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 становить 13 років 04 місяців 07 днів у Відкритому акціонерному товаристві «Квазар». Загальний стаж роботи становить 35 років.
Додатково вказано, що на підтвердження періоду роботи з 10.12.1981 по 04.05.1982 та 06.11.1984 по 16.10.1997 позивачем було надано довідку від 25.07.2006 №569/006, яка підтверджує наявність роботи на пільгових умовах за Списком №2. Також, при подачі заяви про призначення пенсії позивачем було подано завірену копію наказу про результати атестації робочих місць ділянки епітаксії цеху №5 від 15.06.1994 №199.
Також позивачем звернуто увагу, що Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховується до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затверджений постановою Правлінням Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1 не містить додатку №5, а тому позивач вважає, що посилання відповідача на те, що довідка від 25.07.2006 №569/006 не відповідає формі згідно додатку №5 є незаконними та некоректними.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом від 06.03.2019 №46912/03 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача, що для зарахування до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах періоду роботи в Відкритому акціонерному товаристві «Квазар» з 10.12.1981 по 04.05.1982, з 06.11.1984 по 16.10.1997 необхідно надати довідку згідно додатку №5 до Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою Правлінням Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1 з посиланням на списки, що чинні на період роботи особи. В довідці від 25.07.2006 №569/006 організація, яка видає довідку застосовує постанову Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, що не відповідає пункту 3 наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, оскільки зазначена Постанова не була чинна на момент роботи па підприємстві. Також, довідка від 25.07.2006 №569/006 не відповідає формі згідно додатку №5 до Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1, а саме не зазначено характер виконуваної роботи, первинні документи на підставі яких проведена атестація робочих місць, перебування в відпустці без збереження заробітної плати, переведення на іншу посаду, в інший цех, а тому підстав для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 немає.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, а свої законні права та інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про пенсійне забезпечення» (далі по тексту - Закон №1788-ХІІ), Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закон №1058-IV) та Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року (далі по тексту - Порядок № 637).
Усі зазначені нормативно-правові акти використані судом в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №1058-VI, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом №1788-ХІІ.
Згідно з пунктом «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Відповідно до частини першої, другої статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. На пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Постановою Кабінету Міністрів від 16.01.2003 №36 затверджено списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників зі шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах
Згідно вказаної постанови, позиція 16.4а, розділ XVI «ВИРОБНИЦТВО УСТАТКУВАННЯ ДЛЯ РАДІО, ТЕЛЕБАЧЕННЯ ТА ЗВ'ЯЗКУ» посади оператори епіонних процесів та оператора з нарощування епітаксіальних шарів належить до посад, яка дає право пенсію за віком на пільгових умовах.
З аналізу вищенаведеного можливо зробити висновок, що для призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до частини другої статті 114 Закону №1058-IV, необхідним є:
1) наявність страхового стажу не менше 30 років, з них 12 років 6 місяців на зазначених роботах
2) віднесення професії до списку робіт і професій, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36.
За приписами статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначена правова норма регламентується з пунктом 1 Порядку №637, яким передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Тобто, законодавцем чітко передбачено, що трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів лише у випадку відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Між тим, пенсійним органом протиправно не взято до уваги вищезазначені правові норми.
В даному випадку судом досліджуються спірні відносини в межах оскаржуваного періоду, а саме: з 10.12.1981 по 04.05.1982 та 06.11.1984 по 16.10.1997.
З наявної в матеріалах справи довідки від 25.07.2006 №569/006, яка видана відкритим акціонерним товариством «Квазар» вбачається, що ОСОБА_1 з 10.12.1981 по 04.05.1982 працював на посаді оператора по нарощуванню епітаксіальних шарів, а з 06.11.1984 по 16.10.1997 працював на посаді оператора епіонних процесів.
У вказаній довідці зазначено, що вказана професія передбачена Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджене постановою Кабінету Міністрів від 16.01.2003 №36 (розділ XVI, 4, 16.4а)
Зазначені періоди підтверджуються відповідними записами в трудовій книжці позивача № БТ-1 №4307989.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, передбачено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу, приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років.
Отже відповідно до положень Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній - трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.
Так, пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.12.2005 №1451/11731, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Таким чином, з викладених законодавчих норм вбачається, що правовою підставою для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII є набуття нею відповідного стажу при виконанні робіт, передбачених Списком № 2.
При цьому, за правилами застосування Списку № 2, визначеними у наведених вище правових нормах, якщо пільгова робота виконувалася до 31 грудня 1991 року, то застосовується Список № 2, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173; якщо виконання пільгової роботи продовжувалося після 01 січня 1992 року або розпочато після цієї дати, але не більше як до 11 березня 1994 року, то застосовується Список № 2, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжувалася після 11 березня 1994 року або розпочата після цієї дати, але не більше як до 16 січня 2003 року, то застосовується Список № 2, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.
Водночас, основним документом, який підтверджує наявність в особи відповідного стажу роботи, є трудова книжка, а за відсутності записів в ній - уточнюючі первинні документи.
Крім того, судом досліджено надані позивачем в якості додаткових доказів документи, якими підтверджено період роботи позивача, а саме:
довідка №28 про перейменування відкритого акціонерного товариства «Квазар»;
довідка від 05.10.2018 №182/006 про те, що ОСОБА_1 дійсно працював у відкритому акціонерному товаристві «Квазар» з 02.09.1981 по 04.05.1982 та з 30.09.1984 по 16.10.1997 та за вказаний період у відпустці по догляду за дитиною не перебував;
наказ від 09.11.1993 №260-ОК про підвищення кваліфікаційних розрядів робочих заводу «Квазар»;
наказ від 16.12.1981 №749-ОК;
наказ від 15.06.1994 про результат атестації робочих місць.
Записи у трудовій книжці позивача виконані належними посадовими особами, засвідчені підписами начальника відділу кадрів відповідного підприємства та скріплені печатками.
Суд відзначає, що наведені записи в трудовій книжці про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами повний робочий день. Записи внесені належним чином і дефектів їх вчинення не мають.
Виходячи з системного аналізу вищезазначених норм та обставин справи, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 доведено період роботи з 10.12.1981 по 04.05.1982 та з 06.11.1984 по 16.10.1997 у відкритому акціонерному товаристві «Квазар» а тому він має бути зарахований до пільгового стажу останнього, на підставі відомостей зазначених в трудовій книжці.
Таким чином, позовна вимога про визнання протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 06.03.2019 №46912/03 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та провести виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення за призначенням пенсії, а саме 21.01.2019, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Пенсійний фонд є самоврядною неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується його правлінням.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Тобто, прийняття рішення про призначення пенсії віднесено до компетенції органів Пенсійного фонду України.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні та наданні документів.
В даному випадку, пенсійним органом не враховано, що визначальним фактом для призначення пенсії на пільгових умовах є підтвердження зайнятості особи на відповідних роботах, а тому відмовляючи в призначенні пенсії позивачу, відповідач діяв незаконно та протиправно.
При цьому, суд зазначає, що вищезазначені обставини та встановлені судом факти дають підстави для зобов'язання відповідача призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах, адже це прямо передбачено чинним законодавством України.
При цьому, суд зазначає, що згідно з приписами частини першої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Позивач звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах від 21.11.2018, отже, саме з цього моменту позивачеві повинна бути призначена пенсія за вислугу років на пільгових умовах.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
В свою чергу відповідачем не надано суду жодних належних і допустимих у розумінні статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України доказів, які б підтверджували правомірність прийняття оскаржуваного рішення.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про стягнення судового збору на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 06.03.2019 №46912/03 оформлене у формі листа про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) призначити та провести виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з дня звернення за призначенням пенсії, а саме 21.11.2018.
Стягнути на користь виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ. Вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1605 (одна тисяча шістсот п'ять гривень) 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Суддя Літвінова А.В.