ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 липня 2020 року м. Київ № 826/19561/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом:
- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області для ведення особистого селянського господарства;
- зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.09.2016 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області для ведення особистого селянського господарства.
Ухвалами суду: від 14.12.2016 - відкрито провадження в справі, призначено справу до судового розгляду; від 14.12.2016 відмовлено у задоволенні клопотання про забезпечення позову. В судовому засіданні 14.03.2017 ухвалено продовжити розгляд справи в письмовому провадженні.
На підставі розпорядження керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу №826/19561/16 передано на повторний автоматичний розподіл справ між суддями. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи визначено суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Донця В.А.
Ухвалою суду від 18.03.2019 постановлено здійснювати судовий розгляд адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено строки для подання заяв по суті.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.09.2016 позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області. Проте, відповідач листом від 13.10.2016 №О-29869/0-15153/6-16 протиправно відмовив у наданні такого дозволу з підстав наявності листа Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області щодо відведення земельної ділянки іншим громадянам.
Представник відповідача у письмових запереченнях проти позову зазначив, що бажана до відведення земельна ділянка знаходиться в масиві стосовно якого у відділі Держгеокадастру у Миронівському районі Київської області наявний лист Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області від 21.09.2016 №02-42-375 щодо відведення земельної ділянки іншим громадянам - учасникам АТО, які проживають на території села Потік. Також зазначено про те, що 30.09.2016 учасником АТО (місцевим жителем Потіївської сільської ради Миронівського району Київської області) подано клопотання про відведення тієї самої земельної ділянки та за результатом розгляду вказаного клопотання надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою.
Розглянувши заяви по суті, дослідивши письмові докази, суд установив.
Судом установлено та не заперечувалось сторонами у справі, що 16.09.2016 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області.
Відповідно до наданої суду копії листа Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області від 21.09.2016 №02-42-375, сільська рада просила посприяти у виділенні земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства учасникам АТО - жителям села в адміністративних межах Потіцької сільської ради.
Зазначаючи вказаний лист Потіцької сільської ради, Головне управління Держгеокадастру у Київській області листом від 13.10.2016 №О-29869/0-15153/6-16 повідомило позивача, що бажана земельна ділянка знаходиться в масиві стосовно якого в управлінні наявна інформація щодо відведення земельної ділянки іншим громадянам (учасникам АТО, які проживають на території села Потік), у зв'язку з чим позивачу надано роз'яснення стосовно можливості ознайомитись з переліком земельних масивів запропонованих для відведення на офіційному веб-сайті управління.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства протиправними, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи спір, суд ураховує таке.
Згідно з Земельним кодексом України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин:
сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина перша статті 122);
районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва (частина третя статті 122);
центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (частина четверта статті 122).
Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (У відповідності до частини 8 статті 122 Земельного кодексу України).
Відповідно до "Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Пунктом 1 "Положення про Головне управління Держгеокадастру в області", затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.02.2015 №14, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2015 за №177/26622 (чинне на момент виникнення спірних правовідносин), передбачалось, що Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та йому підпорядковане.
Згідно з підпунктом 12 пункту 4 вказаного Положення Головне управління Держгеокадастру в області розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.
Тобто, відповідач є спеціально уповноваженим органом на розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення.
Статтею 118 Земельного кодексу України встановлено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами:
громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (частина шоста статті 118);
відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абзацу перший частини сьомої статті 118);
у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (абзац третій частини сьомої статті 118)
Наведене дозволяє суду дійти висновку, що цією нормою закріплено право, а не обов'язок, громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його (наприклад, постанови Верховного Суду від 10.07.2018 справа № 806/3095/17 та від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а).
Тобто, в межах спірних правовідносин, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у її наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
При цьому, суд звертає увагу, що частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним:
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу.
При цьому, суд зазначає, що пунктом 9 "Положення про Головне управління Держгеокадастру в області", затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.02.2015 №14, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2015 за №177/26622 (чинне на момент виникнення спірних правовідносин) визначалось, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
Аналогічні норми містяться в пункті 8 "Положення про Головне управління Держгеокадастру в області", затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521 та яке є чинним на момент розгляду даної адміністративної справи.
Крім того, згідно з пунктом 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої наказом Держгеокадастру від 15.10.2015 №600, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.
Пунктом 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.
Тобто, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів, за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім мав видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.
Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.
В межах розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача не із зверненням, а з відповідною заявою, за наслідками розгляду якої суб'єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа.
Суд зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру у Київській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.
Тому, наданий відповідачем лист, не може бути розцінений судом як належна відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки, що дозволяє суду дійти висновку про те, що у межах спірних правовідносин відповідач не діяв на підставі та у спосіб, визначені законом, що свідчить про допущення відповідачем як суб'єктом владних повноважень протиправних дій стосовно розгляду поданого позивачем клопотання.
Стосовно посилання відповідача на доручення Віце-прем'єр-міністра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, суд зазначає, що вказане доручення не є джерелом права, має рекомендаційний характер, а тому повинно застосовувались з обов'язковим врахуванням вимог статей 118 та 123 Земельного кодексу України.
Тому, посилання на наявність листа органу місцевого самоврядування, в якому останній лише просить посприяти у виділенні земельних ділянок певному колу осіб, як підстава для відмови у наданні такого дозволу, не узгоджується з нормами статті 118 Земельного кодексу України, які визначають вичерпний перелік підстав для відмови.
Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, що розташована на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області та зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Київській області повторно розглянути клопотання від 16.09.2016 з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1515,81 грн. згідно з квитанцією від 11.12.2016 №0.0.667231910.1. Відповідно до пояснень, позивач сплатив однією квитанцією судовий збір за звернення до суду з позовом та за звернення до суду з заявою про забезпечення позову. З урахуванням розміру заявлених позовних вимог, а також зважаючи на те, що позовні вимоги про зобов'язання вчинити дії є похідними від вимог про визнання дій протиправними, при зверненні до суду сплаті підлягала сума судового збору у розмірі 551,20 грн, тому на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 551,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань призначених для відповідача. При цьому, слід роз'яснити позивачу, що за поверненням надмірно сплаченого судового збору у розмірі 551,20 грн. він має право звернутись до суду з відповідною заявою.
Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області для ведення особистого селянського господарства.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.09.2016 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області для ведення особистого селянського господарства.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одну гривню 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Київській області.
Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Київській області (ідентифікаційний код 39817550, місцезнаходження: 03115, місто Київ, вулиця Серпова, будинок 3/14).
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. З дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Пунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147- VIIІ передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.А. Донець