ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
08 липня 2020 року м. Київ № 640/12028/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за участю третьої особи - Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), за участю третьої особи - Волинської митниці Держмитслужби (далі - третя особа), в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рибчинського О.В. №62155815 від 20.05.2020 про відкриття виконавчого провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що виконавчий документ, а саме постанова Волинської митниці Держмитслужби про накладення адміністративного стягнення у справі правопорушення митних правил №2959/20500/19 від 15.04.2020 пред'явлена до органу виконавчої служби до примусового виконання до набрання нею законної сили та не за місцем виконання, що в сукупності свідчить про відсутність підстав для прийняття виконавчого документу до виконання та відкриття виконавчого провадження.
Відтак, на думку позивача, постанова старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рибчинського О.В. є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.06.2020 відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, відповідачу встановлено строк для подання письмового відзиву на адміністративний позов у порядку передбаченому ст.162 КАС України та витребувано від відповідача завірені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження №62125815.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, однак подав матеріали виконавчого провадження №62125815.
Представником Волинської митниці Держмитслужби подано до суду пояснення, в яких проти позову заперечує в повному обсязі та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання, призначеного на 09.06.2020 за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до частини третьої статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Волинської митниці Держмитслужби від 15.04.2020 у справі №2959/20500/19, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених статтею 485 Митного кодексу України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 394 895,67 грн.
Не погоджуючись із постановою від 15.04.2020 у справі №2659/20500/19, позивачем подано до Любомльського районного суду Волинської області адміністративний позов про визнання протиправною та скасування вказаної постанови.
В подальшому, Волинською митницею Держмитслужби 16.05.2020 пред'явлено до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) постанову №2659/20500/19 до примусового виконання.
За результатом надходження виконавчого документу, державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) 20.05.2020 відкрито виконавче провадження №62125815 на підставі постанови Волинської митниці Держмитслужби про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил №2959/20500/19 від 15.04.2020.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, вважаючи її такою, що порушує права та законні інтереси позивача, останній звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) від 02.06.2016 №1404-VIII.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом шостим частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Вимоги до виконавчого документа визначено у статті 4 Закону №1404-VIII.
Згідно частини першої цієї статті у виконавчому документі зазначаються:
- назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
- дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
- повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
- ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
- резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
- дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
- строк пред'явлення рішення до виконання.
Згідно із приписами пункту 1 частини першої, частини п'ятої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання) (пункт 1 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII).
Порядок виконання постанов органів доходів і зборів про накладення адміністративних стягнень за порушення митних правил врегульовано главою 73 Митного кодексу України (далі - МК України).
Відповідно до статті 534 МК України постанови органів доходів і зборів про накладення адміністративних стягнень за порушення митних правил є обов'язковими для виконання.
Згідно з приписами частини першої статті 535 МК України постанова органу доходів і зборів про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил підлягає виконанню після закінчення строку оскарження, зазначеного у статті 529 цього Кодексу.
Стаття 529 МК України визначає порядок оскарження постанов у справах про порушення митних правил.
Постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (частина перша).
Відповідно до ч.3 ст.529 МК України, постанова центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, у справі про порушення митних правил, а також його постанова по скарзі на постанову митниці у такій справі можуть бути оскаржені до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Згідно ч.3 ст.529 МК України, скарга (адміністративний позов) на постанову органу доходів і зборів у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою особи, яка подає скаргу (адміністративний позов), може бути поновлений відповідно митницею, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом.
Частина 2 ст.535 МК України передбачає, що орган доходів і зборів, який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, виконує її самостійно або через державного виконавця.
Частина перша наведеної статті визначає, що постанова органу доходів і зборів про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил підлягає виконанню після закінчення строку оскарження, зазначеного у статті 529 цього Кодексу, а саме: у визначений положеннями статті 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення строк десять днів з моменту отримання її копії особою, щодо якої її постановлено.
Відповідно до вимог статті 533 Митного кодексу України подання скарги (адміністративного позову) зупиняє виконання постанови у справі про порушення митних правил до закінчення розгляду скарги (адміністративного позову).
Приписами частини першої статті 539 Митного кодексу України визначений порядок виконання постанови органу доходів і зборів про накладення штрафу, а саме штраф повинен бути сплачений особою, яка вчинила порушення митних правил, не пізніше 15 днів з дня вручення або надіслання їй копії постанови органу доходів і зборів про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови не пізніше 15 днів з дня залишення скарги (адміністративного позову) без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 540 Митного кодексу України у разі якщо штраф не буде сплачено у строки, встановлені статтею 539 цього Кодексу, постанова органу доходів і зборів або суду (судді) надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання або роботи порушника або за місцезнаходженням його майна.
З аналізу викладених норм Митного кодексу України вбачається, що примусовому виконанню підлягає постанова, яка не виконана особою, відносно якої її постановлено, у строк, визначений статтею 539 цього Кодексу, якщо така постанова не оскаржувалася, а у випадку її оскарження після залишення скарги без задоволення або набрання постановою законної сили.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №VIII (Закон №1404-VIII).
Статтею 1 Закону №1404-VIII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Так, частиною першою статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення
Згідно з ч.5 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У відповідності до ч.1 ст.291 КпАП України постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення передбаченого ст.26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначається дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
При цьому, відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, 27.04.2020 позивачем на адресу Любомльського районного суду Волинської області засобами поштового зв'язку направлено позовну заяву про визнання незаконною та скасування постанови Волинської митниці Держитслужби від 15.04.2020 у справі про порушення митних правил №2959/20500/19.
Любомльським районним судом Волинської області 12.05.2020 за позовом ОСОБА_1 відкрито провадження у справі №163/1200/20, вказана ухвала оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 18.05.2020 та міститься за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/89219505 у відкритому доступі.
Виконуючим обов'язки начальника Волинської митниці Держмитслужби Вісьтак І. заяву від 13.05.2020 за вих.№4234-7.3-20 та постанову №2959/20500/19 від 15.04.2020 направлено до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для звернення до примусового виконання.
Суд дослідивши постанову в справі про порушення митних правил №2959/20500/19 від 15.04.2020, звертає увагу на пункт четвертий резолютивної частини виконавчого документу №2959/20500/19 від 15.04.2020, в якій вказано, що постанова набирає законної сили з 25.04.2020 після закінчення строку подання скарги.
В свою чергу, перебіг строку на оскарження постанови про порушення митних правил №2959/20500/19 від 15.04.2020 розпочинається з 16.04.2020 та закінчується 25.04.2020 (вихідний день - субота).
Оскільки строк на оскарження постанови №2959/20500/19 є процесуальним строком, перебіг якого починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з яким пов'язаний його початок, тому у відповідності до ч.1 ст.291 КпАП України постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
При цьому, якщо закінчення строку припадає на вихідний день, останнім днем строку є перший робочий день, який триває до двадцять четвертої години. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга чи інший документ здано (подано) на пошту.
Таким чином, з урахуванням вищезазначеного суд дійшов висновку, що позивач скористався правом на судове оскарження постанови №2959/20500/19 від 15.04.2020, звернувшись до суду із позовною заявою 27.04.2020 (перший робочий після 25.04.2020 робочий день), шляхом її направлення засобами поштового зв'язку, що підтверджується копією фіскального чеку, який наявний в матеріалах справи.
Враховуючи, що постанова Волинської митниці Держмитслужби в справі про порушення митних правил від 15.04.2020 за №2959/20500/19 станом на день відкриття виконавчого провадження №62125815 не набрала законної сили, з огляду на положення частини першої статті 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження №62125815 прийнята всупереч вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №62125815 від 20.05.2020 є обґрунтованими.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття ним оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження.
Натомість, позивачем доведено та надано достатньо належних та допустимих доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
Системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно, беручи до уваги положення статті 139 КАС України, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 268, 287 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рибчинського О.В. №62125815 від 20.05.2020 про відкриття виконавчого провадження.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного відділу держаної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 110, код ЄДРПОУ 34967593).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Суддя В.П. Шулежко