про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
10 липня 2020 року справа № 580/2487/20
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Бабич А.М., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до Соснівського відділу Державної виконавчої служби у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про зняття арешту,
08.07.2020 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) подав у Черкаський окружний адміністративний суд позов до Соснівського відділу Державної виконавчої служби у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (18000, м. Черкаси, пр-т Хіміків, буд.50; код ЄДРПОУ 34998129) (далі - відповідач) про зняття арешту з банківського рахунку позивача № НОМЕР_2 в АТ КБ “Приватбанк”.
Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, встановлено непідвідомчість заявленого спору адміністративному суду з огляду на таке.
Згідно з п.4 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
За вимогами ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
На підставі ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, їхньою посадовою або службовою особою, у т.ч. органу виконавчої служби, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
На підставі ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до висновку Верховного Суду (далі - ВС) в ухвалі від 23.01.2019 у справі №9901/35/19, що відповідно до ч.5 ст.242 КАС України підлягає обов'язковому врахуванню судами нижчих інстанцій, під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має сформулюватися максимально чітко і зрозуміло. Тому особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.
Позовна вимога до суду зняти арешт з банківського рахунку позивача не узгоджується з викладеними у ч.1 ст.5 КАС України способами захисту порушених прав у сфері публічно-правових відносин та повноваженнями адміністративного суду, визначеними ч.2 ст.245 КАС України.
Порядок оскарження рішення, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби врегульований ст.74 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII “Про виконавче провадження” (далі - Закон №1404-VIII). Зокрема, частиною 1 цієї статті передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Аналіз наведених положень Закону 1404-VIII свідчить, що сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання судового рішення виключно до суду, який видав виконавчий документ. Тобто критеріями розмежування юрисдикції згідно з цим законом є суд, що видав виконавчий документ.
Суд врахував, що накладення арешту на рахунок банківський позивача здійснений в межах виконавчого провадження №61495470, відкритого на підставі виконавчого листа Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.01.2020 №712/559/20 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу в сумі 3655,00грн., що підтверджується даними постанов відповідача, долучених до матеріалів позову.
Для з'ясування всіх обставин справи суд має з'ясувати обставини і факти виконання позивачем рішення місцевого суду у сімейних правовідносинах щодо участі батька у вихованні малолітньої дитини, оцінювати стан виконання рішення місцевого загального суду, встановити наявність рішення відповідача щодо накладення спірного арешту.
Отже, обсяг досліджуваних обставин і фактів свідчить, що вони входять у поняття здійснення судового контролю. З огляду на це заявлені спірні відносини стосуються сфери контролю за виконанням рішення місцевого загального суду.
На підставі ч.1 ст.48 Закону 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту (ч.4 ст.48 Закону 1404-VIII).
Арешт на майно (кошти) боржника відповідно до ч.1 ст.56 Закону 1404-VIII накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Згідно з адбз.2 ч.2 ст.59 Закону 1404-VIII виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Частинами 3, 4 ст.59 Закону 1404-VIII визначено, що у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.
На підставі ч.5 ст.59 Закону 1404-VIII у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Відповідно до ч.1 ст.447 та ч.1 ст.448 Розділу VII "Судовий контроль за виконанням судових рішень" Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004 №1618-ІV у редакції на час звернення з позовом (далі - ЦПК України) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
На підставі ч.2 ст.30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.
Оскільки позивач у заявлених спірних правовідносинах є боржником у виконавчому провадженні щодо виконання вказаного вище судового рішення, а арешт на рахунок позивача накладений у зв'язку з невиконанням рішення місцевого суду, заявлений у цій справі спір стосується судового контролю місцевого загального суду та не підвідомчий адміністративному суду.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)”. З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Отже, заявлений спір має розглядатися в порядку цивільного судочинства (Соснівським районним судом м. Черкаси відповідно до вимог Розділу VII "Судовий контроль за виконанням судових рішень" ЦПК України).
Якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, пунктом 1 ч.1 ст.170 КАС України визначений обов'язок судді відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
Тому наявні підстави відмовити у відкритті провадження та на підставі ч.6 ст.170 КАС України роз'яснити позивачу, що спір віднесено до юрисдикції загального місцевого суду за правилами цивільного судочинства.
Оскільки позивач не надав суду доказів сплати судового збору, відсутні підстави розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 2-19, 170-171, 287 КАС України, суддя
1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Соснівського відділу Державної виконавчої служби у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (код ЄДРПОУ 34998129) про зняття арешту з його банківського рахунку № НОМЕР_2 в АТ КБ "Приватбанк".
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Роз'яснити, що спір відноситься до юрисдикції Соснівського районного суду м.Черкаси за правилами цивільного судочинства.
4. Копію ухвали направити позивачу.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з моменту її складення. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зазначений строк продовжується на строк дії такого карантину.
Суддя А.М. Бабич
Ухвала постановлена, складена у повному обсязі та підписана 10.07.2020.