09 липня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/1310/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хом'якової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Щасливцевської сільської ради, Виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач через свого представника звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 2229 від 24.04.2020 року, прийняте 115 сесією Щасливцевської сільської ради 7 скликання, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,0985 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 07.03.2020 року;
- зобов'язати Щасливцевську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,0985 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 07.03.2020 року;
- зобов'язати Щасливцевську сільську раду подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення
В обґрунтування вимог позову позивачем зазначається, що з метою отримання у власність земельної ділянки нею було надіслано до відповідача у березні 2020 року клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0985 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області. До окресленого клопотання позивачем додано графічні матеріали із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням. Проте, 24.04.2020 відповідач прийняв рішення на 115 сесії №2229 про відмову в задоволені його заяви, у зв'язку з тим, що на запитуєму земельну ділянку вже було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення її у власність для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд іншій особі. Інших причин, які б заважали відповідачу видати позивачу дозвіл у спірному рішенні не зазначено. При цьому, за переконанням позивача, в рішенні не зазначено, якій саме іншій особі надавався вказаний дозвіл та на підставі чого такий дозвіл надавався, що, на його думку, ставить під сумнів існування та законність рішення. Також, позивач вказує, що заявлена ним земельна ділянка не перебувала у користуванні чи власності, а отже була вільною і він мав беззаперечне право претендувати на її отримання. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому надання тотожних дозволів щодо розробки проекту землеустрою на одну й ту саму земельну ділянку не порушує прав інших осіб, яким наданий такий дозвіл.
Ухвалою суду від 26.05.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, а розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
19.06.2020 року від відповідача по справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Позиція відповідача у справі ґрунтується на правомірності оскаржуваного рішення, що, на його переконання підтверджується наступним. Відповідач вказує, що до Щасливцевської сільської ради від ОСОБА_1 надійшло клопотання (вх. №Д/137-01.01 від 07.03.2020) з проханням надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0985 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, детально позначена у графічних матеріалах, що додавалися. Проте, на бажану земельну ділянку, позначену позивачем у графічних матеріалах, раніше вже було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою іншій особі, згідно з рішенням №1685 від 12.06.2019, яке прийнято 93 сесією Щасливцевської сільської ради 7 скликання. Вказане стало причиною відмови у задоволенні клопотання представника позивача. Також, відповідач зазначає, що надаючи дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки іншій особі, сільська рада вже взяла на себе зобов'язання у майбутньому передати дану земельну ділянку у власність, затвердивши в подальшому проект землеустрою. У разі отримання повторного дозволу на ту ж саму земельну ділянку, сільська рада порушила б законні сподівання іншої особи на отримання земельної ділянки у власність, оскільки процедура оформлення права власності ним вже розпочата, а позивачу було б завдано шкоду в розмірі вартості послуг з виготовлення проекту землеустрою. Відтак, відповідач вважає свою відмову у задоволенні заяви позивача правомірною.
09.07.2020 позивач надав відповідь на відзив, в якому вказує, що сільською радою не надано доказів того, що спірна земельна ділянка, на яку позивач просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, не є вільною, просить винести окрему ухвалу про притягнення до відповідальності посадових осіб сільської ради за грубе порушення земельного законодавства при протиправній відмові ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
09.07.2020 до суду надійшла заява про стягнення вартості витрат на правничу допомогу адвоката, до якої додані договір на правничу допомогу, акт прийняття-передачі послуг, довідку-рахунок, акт прийняття-передачі послуг. До заяви додані докази надсилання відповідачу копій вказаних документів.
Також 09.07.2020 представник позивача подав заяву , в якій вказано, що у відповідності до п. 2 додаткової угоди від 06.05.2020 року до договору від 05.05.2020 року № 05/05/20, у разі, якщо буде досягнуто мету представництва по будь-якій справі в Херсонському окружному адміністративному суді (прийнято судове рішення про задоволення позовних вимог про скасування протиправного рішення Щасливцевської сільської ради № 2229 від 24.04.2020 року), клієнт додатково сплачує адвокату гонорар в розмірі 3 000 гривень. На даний період часу, у позивача немає можливості подати докази, що підтверджують розмір понесених ним витрат, визначених п. 9 розділу "Гонорар" договору про надання правничої допомогу від 05.05.2020 рок № 05/05/20, оскільки вони залежать від досягнення позитивного результату судового розгляду по справі № 540/1310/20, який наразі невідомий. Заява повернута представнику позивача без розгляду.
Розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного.
Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 надіслано до Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області клопотання від 07.03.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0985 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області. До окресленого клопотання ОСОБА_1 додано графічні матеріали із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням земельної ділянки. Щасливцевська сільська рада не заперечує проти отримання клопотання позивача.
Щасливцевська сільська рада Генічеського району Херсонської області прийняла рішення на 115 сесії №2229 про відмову в задоволені заяви ОСОБА_1 , у зв'язку з тим, що на запитуєму земельну ділянку вже було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення її у власність для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд іншій особі, згідно з рішенням №1685 від 12.06.2019, яке прийнято 93 сесією Щасливцевської сільської ради 7 скликання.
Позивач не погоджується із вказаним рішенням № 2229 від 24.04.2020 року, прийнятим 115 сесією Щасливцевської сільської ради 7 скликання, в зв'язку з чим звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду із даним позовом за захистом своїх прав.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.6 ст. 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для, зокрема, будівництва та обслуговування жилого будинку у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Відповідно до ч.7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
На підставі ч.1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
При цьому, згідно п.34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР), виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин. Відповідно до ч.1 ст.59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Таким чином, ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою або відмову у наданні такого дозволу орган місцевого самоврядування приймає виключно на пленарних засіданнях відповідної ради, що визначено Законом №280/97-ВР.
Матеріалами справи встановлено, що клопотання позивача було вручено відповідачу та не заперечується відповідачем в тексті відзиву на позовну заяву.
Визначений статтею 118 ЗК України "принцип мовчазної згоди" передбачає виключно право громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу або відмови.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10 липня 2018 року по справі №806/3095/17, від 14 серпня 2018 року по справі №806/2732/17.
При цьому, відповідно до п.71 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України "державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Як вказав Європейський Суд у рішенні по справі "Ольссон проти Швеції", норма національного закону не може розглядатися як право, якщо її не сформульовано з достатньою точністю так, щоб громадянин мав змогу, якщо потрібно, з відповідними рекомендаціями, до певної міри передбачити наслідки своєї поведінки. Згідно з усталеною практикою Європейського суду поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на права осіб (рішення у справах "Олександр Волков проти України", "C.G. та інші проти Болгарії" та ін). Окрім того, Європейський суд зазначає, що відповідальність за подолання недоліків законодавства, правових колізій, прогалин, інтерпретаційних сумнівів лежить, в тому числі, і на судових органах, які застосовують та тлумачать закони (рішення у справах "Вєренцов проти України", "Кантоні проти Франції").
За таких умов, суд не приймає доводи відповідача стосовно того, що права позивача оскаржуваним рішенням порушені не були.
В спірних правовідносинах позивачем при поданні позову вирішувалось питання саме про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, надання якого не призводить до автоматичного виділення земельної ділянки особі, та є лише однією зі стадій реалізації особою права на отримання земельної ділянки у власність.
Суд відзначає, що надання дозволу не гарантує особі прийняття відповідним органом в подальшому рішення про надання земельної ділянки у власність. Дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є лише стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність.
Разом з тим, той факт, що на запитувану позивачем земельну ділянку вже був наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не є підставою відмови у наданні дозволу позивачу. Положення Земельного кодексу України не встановлюють жодних обмежень щодо надання таких дозволів, крім випадків визначених положеннями ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України. Таким чином, з огляду на вищевикладене, відповідач має право одночасно видати двом різним особам дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення однієї земельної ділянки. Твердження позивача про те, що вибрана ним земельна ділянка юридично та фактично вважається вільною, відповідач не спростував. Тому підстав для відмови позивачу у наданні дозволу у відповідача не було.
Вказане, на переконання суду, свідчить про протиправність рішення 115 сесії Щасливцевської сільської ради № 2229 від 24.04.2020 року "Про розгляд заяви" щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,0985 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та, виходячи з цього, наявності підстав для його скасування.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного рішення в контексті застосування при його прийнятті норм ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Проте, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При цьому суд, обираючи спосіб захисту порушеного права, звертає увагу на таке. Згідно правової позиції Верховного Суду України (постанова від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15), суд при прийнятті рішення повинен визначити такий спосіб відновлення порушеного права, який є ефективним та який виключив би подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до вимог абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Такого правового висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 23 травня 2018 року у справі №825/602/17, яка в силу ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
За результатом розгляду даної справи судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні не були визначені конкретні підстави відмови у наданні дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою. Крім того, на час розгляду справи суду невідомо, чи набула будь-яка особа право власності на спірну ділянку. За таких обставин, на даний час зобов'язання за рішенням суду відповідача надати дозвіл Давиденко О.А. на розробку проекту відведення спірної земельної ділянки набуде ознак втручання суду у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування у сфері регулювання земельних відносин, що є неприпустимим і суперечить завданням адміністративного судочинства.
На переконання суду ефективним та належним (щодо даних правовідносин) способом захисту прав позивача наразі є зобов'язання Щасливцевську сільську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 07.03.2020 у встановленому законодавством порядку та прийняти рішення, відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України, про задоволення клопотання або мотивованої відмови у наданні дозволу. При цьому суд зазначає, що при прийнятті в подальшому відповідачем рішення, сільська рада не вправі відмовляти позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з тих самих підстав, які визнані судом протиправними.
В позовній заяві позивач, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, також клопотав суд про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, шляхом зобов'язання відповідача подати у строк встановлений судом з дня набрання ним законної сили звіту про його виконання.
Відповідно до ч.1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З огляду на вищезазначену статтю, оскільки встановлення судового контролю є правом суду, а не обов'язком, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю.
Щодо вимоги про стягнення саме з виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради судових витрат, понесених позивачем, суд зазначає наступне.
У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України, головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними рішеннями про місцеві бюджети можуть бути виключно місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.
Наказом Міністерства фінансів України від 22.12.2011 року № 1691 визначено порядок формування Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів. Відповідно до даних Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів Щасливцевська сільська рада не є ні розпорядником, ні одержувачем бюджетних коштів.
Відповідно до ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів міських рад належать власні повноваження, зокрема щодо забезпечення виконання місцевого бюджету, а також: здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету.
В даному випадку неможливість стягнення з Щасливцевської сільської ради суми судових витрат, присуджених на користь позивача, та винятковість випадку пов'язана з відсутністю відповідного рахунку, з якого можливе стягнення та який одночасно наявний у її виконавчого органу - Виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради, свідчить про необхідність стягнення судових витрат на користь позивача саме з останнього.
Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення № 2229 від 24.04.2020 року, прийняте 115 сесією Щасливцевської сільської ради 7 скликання, в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, та за яку позивачем сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн., то на користь позивача з Виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню судовий збір у сумі 840,80 грн.
Що стосується витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 8500 грн., за загальним правилом суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні суду. за нормами ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Суд приймає до уваги відсутність у додатку до позовної заяви належних доказів понесення таких витрат, надсилання доказів таких витрат тільки 09.07.2020 як на адресу позивача, так і на адресу відповідача, що свідчить про неотримання останнім цих доказів на дату прийняття судового рішення по справі.
Згідно ч. 3 ст. 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тому, для дотримання принципу рівності сторін, суд відкладає вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу на іншу дату.
Керуючись ст.ст. 9, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення № 2229 від 24.04.2020 року, прийняте 115 сесією Щасливцевської сільської ради 7 скликання, в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні клопотання (вх. №Д/137-01.01 від 27.03.2020) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,0985 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 07.03.2020.
Зобов'язати Щасливцевську сільську раду Херсонської області (75580, Херсонська область, Генічеський район, селище Щасливцеве, вул. Миру, буд. 26, код ЄДРПОУ 26186462) повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 07 березня 2020 року у встановленому законодавством порядку та прийняти рішення, відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України, з урахуванням правових висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради (код ЄДРПОУ 04400647) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн., шляхом безспірного списання.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293, 295 КАС України до П'ятого апеляційного адміністративного суду. Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя В.В. Хом'якова
кат. 109020100