Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
09 липня 2020 р. № 520/7125/2020
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Мельников Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції, яка діяла у вказаний період);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції, яка діяла у вказаний період), а саме: установити державну (основну) пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру мінімального пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, виплативши різницю між належною до сплати пенсією та фактично виплаченою пенсією за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року в розмірі 31845,07 грн. разовою сумою, без застосування положень Постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 року, та без застосування будь-яких обмежень щодо виплати заборгованості, в тому числі поетапного чи часткового.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та перебуває на обліку у відповідача, отримуючи пенсію, призначену відповідно до ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796. У позові позивачем вказано, що з 01 січня по 02 серпня 2014 року відповідач у справі повинен був нараховувати та виплачувати пенсію позивачу в розмірі, визначеному ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ, а не Порядком, затвердженим постановою КМУ України. Однак, всупереч вказаному відповідач під час нарахування на виплати позивачу у період з 01 січня по 02 серпня 2014 року основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ вчинив протиправні дії щодо не вірного нарахування належних позивачу виплат. Позивач з приводу вказаних обставин та задля проведення перерахунку та виплати належних йому сум 26.03.2020 року звернувся до відповідача із відповідною заявою. Проте відповідач листом повідомив позивача про відмову у проведенні перерахунку його пенсії з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 року №1210. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.
Ухвалою суду від 05.06.2020 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.
Представником відповідача через канцелярію суду подано відзив, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує, оскільки діяв у відповідності до норм діючого законодавства, у зв'язку з відсутністю, визначених законодавством підстав для проведення перерахунку основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ у період з 01 січня по 02 серпня 2014 року. Також представником відповідача вказано, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом. Представником відповідача наголошено на обставинах того, що оскільки позивач подав заяву відповідно до Закону України «Про звернення громадян», а не заяву встановленого зразка для перерахунку пенсії, то відповідачем у відповідь на неї було направлено лист від 04.05.2020 року №2702/2740/Б-02/8-2000/20. В той же час, представником відповідача наголошено на обставинах того, що позивач є особою, яка щомісячно отримує пенсійні виплати, своєчасно не скористався правом на звернення до суду за судовим захистом, в той час як повинен був бути обізнаний про неналежне виконання своїх обов'язків з боку пенсійного фонду, в той же час своєчасно не скористався своїм правом на звернення до суду за судовим захистом, а звернувся до суду після спливу 6 років від початку заявлених ним позовних вимог. При цьому, вказано, що в даному випадку ймовірна бездіяльність відповідача та дії пов'язані із нездійсненням пенсійних виплат у встановленому законом розмірі, закінчились з 03.08.2014 року. В той же час, доводи позивача стосовно того, що про порушення його прав йому стало відомо лише при прийнятті рішення відповідачем є безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Також представником відповідача вказано на необґрунтованість позовних вимог щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому пенсію за спірний період в розмірі 31845,07 грн. разовою сумою, без застосування положень Постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 року, та без застосування будь-яких обмежень щодо виплати заборгованості, в тому числі поетапного чи часткового. Отже, на думку відповідача, позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що відповідно до положень ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з положеннями п.2 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії та інвалідом ІІІ групи, захворювання якого пов'язано з виконанням обов'язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії Чорнобильській АЕС у 1986 році, серії НОМЕР_1 , посвідченням серії НОМЕР_2 та довідкою до акта огляду МСЕК №039832.
При цьому, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію по ІІІ групі інвалідності внаслідок захворювання, отриманого при виконанні обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС, розраховану відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796.
Матеріали справи свідчать, що 26.03.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 04.05.2020 року №2702-2740/Б-02/8-2000/20 позивача було повідомлено про відсутність підстав для перерахунку його пенсії за вказаний період із посиланням на обставини того, що у спірний період нарахування та виплата пенсії здійснювалась у відповідності до норм діючого законодавства.
На думку позивача, зазначені обставини свідчать про протиправність дій відповідача, вчинених за результатами розгляду його заяви.
Стосовно доводів представника відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що згідно із положеннями ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, суд зазначає, що положеннями статей 1, 3 та 8 Конституції України визначено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права.
Водночас, приписами ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22.01.2019 року у справі №201/9987/17, застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб'єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.
Також, Верховним Судом вказано, що строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб'єкт владних повноважень або суд, у випадку, визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб'єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.
При цьому, Судом наголошено, що відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім якщо інше прямо не передбачено законом. При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в пергу чергу, з боку держави.
Також, Верховним Судом вказано, що відповідно до положень ч. 3 ст. 51 Закону України № 2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком, а отже, на думку Верховного Суду, системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає.
Суд зазначає, що відповідно до положень ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З врахуванням вищевикладеної позиції Верховного Суду та з огляду на обставини того, що зверненню позивача до суду передували обставини його звернення до відповідача із відповідною заявою, за результатами розгляду якої позивачем було отримано рішення відповідача із наведенням підстав для відмови у проведенні перерахунку його пенсії за відповідний період, суд приходить до висновку, що позивач звернувся до суду із позовом у межах встановленого законодавством строку.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати доводи представника відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду доведеними.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.
У положеннях ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Згідно із положеннями ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Положеннями ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам II групи у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Зміни, внесені п.п. 12, 15 п. 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо розміру державної пенсії та додаткової пенсії, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008.
Відповідно до Конституції України закон про Державний бюджет України діє з 1 січня по 31 грудня календарного року.
При цьому, як встановлено судом Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14 червня 2011 року № 3491-VI доповнено пунктом 4 розділ VІІ Прикінцеві положення Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" та встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
Враховуючи вищевикладену норму, слід дійти висновку, що Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" законодавчо закріплено надання повноважень Кабінету Міністрів України щодо встановлення інших, ніж передбачені ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
В подальшому, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" № 745, яка набрала чинності з 23 липня 2011 року.
Вказаною постановою визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.
При цьому, постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 листопада 2011 року № 1210 було затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Суд зазначає, що відповідно до висновку Конституційного суду України, викладеного у рішення №3-рп/2012 від 25.01.2012 року, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Також судом встановлено, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31 липня 2014 року №1622-VII визначено, що норми і положення ст. 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного Фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
При цьому, як встановлено судом, з 01 січня 2014 року Законом України від 16 січня 2014 року №719-VII "Про Державний бюджет України на 2014 рік" не було передбачено змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також в той же час залишався чинним і Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210.
Разом із тим, відповідно до ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
З огляду на вищевикладене, враховуючи принцип пріоритетності Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" над підзаконним нормативно-правовим актом, а саме Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210, з 01 січня 2014 року нарахування та виплата основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю, повинно було здійснюватись територіальними органами Пенсійного фонду України у розмірі та на підставі ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Отже, саме з 03.08.2014 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" надано повноваження Кабінету Міністрів України встановлювати інші, ніж передбачені ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Враховуючи обставини того, що у період, що є спірним у даній справі, для здійснення перерахунку пенсії позивача був також чинний Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, яким визначено механізм обчислення пенсій, то за загальним правилом дії норм права у часі, оскільки Закон України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" в редакції Закону № 1622-VII був прийнятий пізніше Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", то положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" та Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи підлягають пріоритетному застосуванню до спірних відносин з 03 серпня 2014 року.
Зазначений висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду України, викладеним у постанові від 26.04.2016 року у справі № 285/4300/14-а, а також Верховного Суду у постанові від 21.02.2018 року у справі №619/2262/17.
Отже, з огляду на вищезазначене суд приходить до висновку, що в даному випадку відповідачем у період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року мала бути здійснена виплата позивачу пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірах визначених ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не Порядку, що свідчить про вчинення відповідачем протиправних дій.
Таким чином, враховуючи обставини того, що відповідачем за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 26.03.2020 року листом було повідомлено про відсутність підстав для проведення перерахунку його пенсії, то суд приходить до висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції, яка діяла у вказаний період).
При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача, викладені у відзиві на позов стосовно звернення позивача із заявою невстановленого зразка, оскільки зі змісту поданої позивачем заяви вбачається з приводу якого питання остання подана, а отже відповідач не був позбавлений можливості розглянути таку заяву у встановленому законодавством порядку.
В той же час, з огляду на встановлення під час розгляду справи обставин протиправності рішення відповідача, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є саме зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії позивачу за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції, яка діяла у вказаний період), а саме: установити державну (основну) пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру мінімального пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, виплативши різницю між належною до сплати пенсією та фактично виплаченою пенсією за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року.
Стосовно позовних вимог позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату різниці між належною до сплати пенсією та фактично виплаченою пенсією за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року в розмірі 31845,07 грн. суд зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині з огляду на обставини їх передчасності, враховуючи не нарахування такої пенсії відповідачем позивачу станом на час розгляду справи.
Стосовно позовних вимог позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату різниці пенсії разовою сумою суд зазначає наступне.
Спосіб виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб'єкт владних повноважень, не визначений в спірних правовідносинах нормативно.
Отже, у випадку набрання чинності рішенням суду про зобов'язання сплатити недоплачену частину пенсії за період з 01.01.2018 перерахування недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми кількома платежами, так і однією сумою, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці.
Таким чином суд приходить до висновку про відмову у задоволенні даної частини позовних вимог.
Стосовно позовних вимог позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату різниці пенсії без застосування положень Постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 року, та без застосування будь-яких обмежень щодо виплати заборгованості, в тому числі поетапного чи часткового суд зазначає наступне.
Кабінетом Міністрів України 22.08.2018 року прийнято постанову № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - Порядок № 649) для реалізації вимог Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" з урахуванням того, що виконання таких рішень суду здійснюється виключно за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.
Згідно із п. 1 Порядку № 649 цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
Відповідно до п. 2 Порядку № 649 для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.
Суд зазначає, що вказана постанова на даний час є чинною та не скасована, а отже підлягає застосуванню відповідачем.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції, яка діяла у вказаний період).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (в редакції, яка діяла у вказаний період), а саме: установити державну (основну) пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру мінімального пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, виплативши різницю між належною до сплати пенсією та фактично виплаченою пенсією за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Мельников Р.В.