Справа № 500/1150/20
09 липня 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Тернопільській області (далі - відповідач), Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільської області, в якій просить:
визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Тернопільській області та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019 року №Ф-2603-54-У зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 18276,72 грн.;
визнати протиправними дії Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60825351 від 11.12.2019 року про стягнення 18276,72 грн. та витрат виконавчого провадження у розмірі 140,00 грн.;
скасувати постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП №60825351 від 09.04.2020 року;
повернути з державного бюджету неправомірно стягнуті з пенсії кошти на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019 року №Ф-2603-54.
Ухвалою суду від 19.05.2020 року визнано поважним причини пропуску та поновлено строк звернення до адміністративного суду. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.06.2020 року.
Ухвалою суду від 11.06.2020 року допущено заміну відповідача Головного управління ДФС у Тернопільській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Тернопільській області. Відкладено підготовче засідання на 08.07.2020 року.
Ухвалою суду від 08.07.2020 року залишено без розгляду позовну заяву в частині позовних вимог до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про визнання протиправними дії Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №60825351 від 11.12.2019 року про стягнення 18276,72 грн. та витрат виконавчого провадження у розмірі 140,00 грн.; скасування постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП №60825351 від 09.04.2020 року; повернення з державного бюджету неправомірно стягнуті з пенсії кошти на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019 року №Ф-2603-54. Закрито підготовче провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії. Призначено справу до судового розгляду по суті у письмовому провадженні.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.02.2019 року Головне управління ДФС у Тернопільській області протиправно прийняло вимогу №Ф-2603-54-У про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 18276,72 грн., оскільки позивач з 31.01.2017 року призупинив свою індивідуальну адвокатську діяльність та відповідно не отримував дохід від такої діяльності, як самозайнята особа. Крім того, 29.03.2017 року позивачем було подано заяву про зняття з обліку, як платника єдиного внеску. Про існування ж спірної вимоги позивачу стало відомо 12.05.2020 року при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження ВП №60825351 з примусового виконання такої.
За таких обставин, позивач вважає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019 року №Ф-2603-54-У є протиправною та підлягає скасуванню, що, власне, і зумовило звернення до суду з даним позовом.
Заперечуючи проти позову, Головне управління ДПС у Тернопільській області у відзиві повідомило, що заява позивача за формою №7-ЄСВ не містить відмітки про одержання такої контролюючим органом і самостійно, без заяви №8-ОПП, не може бути підставою для зняття з обліку. Посилаючись на положеннями п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" відповідач вказав, що у разі якщо платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. У зв'язку із несплатою у 2017 та 2018 роках мінімального страхового внеску у ОСОБА_1 виникла недоїмка в загальному розмірі 18276,72 грн. Наявність такої заборгованості на підставі даних інтегрованої картки стало підставою для формування оскаржуваної вимоги. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного реєстру адвокатів України (а.с.5), ОСОБА_1 15.03.2002 року видано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №236.
З 31.01.2017 року право позивача на зайняття адвокатською діяльністю зупинено згідно з п.1 ч.1 ст.31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" на підставі заяви адвоката від 31.01.2017 року.
Платником податків подано до податкового органу 29.03.2017 року заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою №7-ЄСВ (а.с.9).
На підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів (а.с.55-56), 04.02.2019 року Головним управлінням ДФС у Тернопільській області, правонаступником якої є відповідач, виставило позивачу вимогу №Ф-2603-54-У про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування станом на 06.05.2019 року в сумі 18276,72 грн. (а.с.57).
Не погоджуючись з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до пп.14.1.226 п 14.1 ст.14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VІ (далі - Закон №2464-VІ).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Так, згідно з ч.2, 3 ст.9 вказаного Закону, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до ч.8 вказаної статті платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Відповідно до пп.2 п.1 ст.7 Закону № 2464-VІ, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Водночас, перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано ст.4 Закону № 2464-VІ.
Так, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з п.5 ч.1 ст.4 Закону №2464-VІ до платників єдиного внеску.
Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року № 5076-VI (далі - Закон №5076-VI), згідно зі ст.13 якого, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст.31 Закону №5076-VI право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності. Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката (п.1 ч.3 ст.31 Закону №5076-VI).
Виходячи зі змісту ч.5, 6 ст.31 Закону № 5076-VI, протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв'язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з'їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.
Як слідує з матеріалів справи, а саме відомостей Єдиного реєстру адвокатів України, з 31.01.2017 року право ОСОБА_1 на зайняття адвокатською діяльністю зупинено згідно п.1 ч.1 ст.31 Закону №5076-VI на підставі заяви адвоката від 31.01.2017 року.
Відтак, встановлені судом обставини свідчать, що з 31.01.2017 року позивач не здійснював адвокатську діяльність та не отримував доходу від такої діяльності, оскільки не мав усіх визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності, що дає підстави для висновку про відсутність обов'язку сплати єдиного внеску у ОСОБА_1 як самозайнятої особи.
Разом з тим, 29.03.2017 року позивачем було подано до податкового органу заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою №7-ЄСВ.
Що стосується доводів відповідача, що така заява за формою №7-ЄСВ самостійно, без заяви за формою №8-ОПП, не може бути підставою для зняття з обліку, посилаючись на положення Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 №1162, суд вважає за необхідне відзначити, що правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк, у той час як наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю, що передбачено ст.32 Закону №5076-VI, є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв'язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю.
Таким чином, поняття "зупинення" та "припинення" адвокатської діяльності мають різну юридичну природу, та, відповідно, не є тотожними, з огляду на різний процедурний характер та особливості застосування, а відтак дія положень Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 року №1162, які регулюють особливості саме припинення незалежної професійної діяльності з відповідними зобов'язаннями, не може бути розповсюджено на спірні відносини щодо зупинення адвокатської діяльності.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28.03.2019 року у справі №820/6324/17, висновок якої суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин у відповідності до ч.5 ст.242 КАС України.
Відсутність ж відмітки про одержання контролюючим органом заяви позивача про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою №7-ЄСВ не спростовує того, що позивач не здійснював адвокатству діяльність та не отримував доходу від такої діяльності, з огляду на зупинення 31.01.2017 року права на заняття адвокатською діяльністю, а відтак, не був самостійним платником єдиного внеску відповідно п.5 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що оскаржувана вимог про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019 року №Ф-2603-54-У зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 18276,72 грн., не відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а отже є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення.
Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд,
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Тернопільській області від 04.02.2019 року №Ф-2603-54-У зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 18276,72 грн.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у Тернопільській області (46003, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Білецька, будинок 1, код ЄДРПОУ 43142763).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 09 липня 2020 року.
Головуючий суддя Мандзій О.П.