про залишення позовної заяви без руху
10 липня 2020 р. Справа № 480/4001/20
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Кунець О.М., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та зобов'язання вчинити дії,-
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Державної податкової служби України , у якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Голови Державної фіскальної служби України Насірова Романа Михайловича №3426-О від 26.10.2015 про звільнення ОСОБА_1 ;
- поновити ОСОБА_1 у Державній податковій службі України на посаді, рівнозначній посаді заступника начальника Головного управління ДФС у Сумській області;
- стягнути з Державної податкової служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- зобов'язати Державну податкову службу України поінформувати Міністерство юстиції України про наявність підстав для виключення відомостей про ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади".
Поданий адміністративний позов підлягає залишенню без руху, оскільки поданий з порушенням ст.122 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 5 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
У даній справі позивач оскаржує наказ Голови Державної фіскальної служби України Насірова Романа Михайловича №3426-О від 26.10.2015 про його звільнення.
Тобто, позивачем пропущено місячний строк звернення до суду з даним позовом.
У заяві про поновлення строку на звернення до адміністративного суду з позовом, поданої разом з позовною заявою, позивач зазначає, що однією з основних обставин, на яких грунтуються його позовні вимоги є встановлення Європейським судом з прав людини у рішенні "Полях та інші проти України" порушення ст.8 Європейської конвенції з прав людини у правовідносинах, пов'язаних з виконанням Закону України "Про очищення влади". Вказане рішення набуло статусу остаточного 24.02.2020, а позивачу стало відомо про нього в червні 2020.
Проте, суд не може вважати вказані позивачем у заяві причини пропуску строку звернення до суду поважними виходячи з наступного.
Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Тобто, поважними є причини, які об'єктивно перешкоджали та унеможливлювали з незалежних від позивача обставин звернення до суду із позовною заявою.
Як свідчить із заяви про поновлення строку звернення до суду, обгрунтування позовної заяви побудовані на висновках Європейського суду з прав людини, викладених у рішенні по справі "Полях та інші проти України". Рішення ЄСПЛ набуло статусу остаточного 24.02.2020, а позивачу стало відомо про нього в червні 2020. Разом з цим, згідно ч. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
З даного приводу суд зазначає слідуюче.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 99 КАС України (в редакції, яка була чинна на момент винесення оскарженого наказу), для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду), індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Отже, дія оскарженого наказу вичерпана його виконанням ще у листопаді 2015 року, а отже, в даному випадку не може йти мова про продовження процесуальних строків на строк дії такого карантину.
При цьому, позивачем не обгрунтовано неможливість протягом майже п'ятирічного строку звернутися до суду із позовною заявою про визнання протиправним і скасування оскарженого наказу.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строків звернення до суду, позивач вказує, що момент прийняття Закону України «Про очищення влади» не вбачав жодного сенсу для звернення до суду за захистом своїх порушених прав через суспільну та політичну ситуацію в країні. Натомість, у зв'язку з прийняттям Європейським Судом з прав людини рішення у справі «Полях та інші проти України», яке набуло статусу остаточного 24.02.2020, та про яке позивач дізнався у червні 2020, позивач вважає можливим звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
Разом з цим, викладені обставини не можуть бути самостійною підставою для визнання підстав пропущення строку поважними. Посилання позивача на наявність рішення Конституційного Суду України та на практику Європейського Суду з прав людини не є свідченням існування об'єктивних перешкод у позивача для звернення до суду із позовною заявою про скасування наказу МВС 3426-О від 26.10.2015 та поновлення на роботі, оскільки відсутність вказаної обставини не позбавляла позивача можливості на звернення до суду в строки, визначені процесуальним законом.
Суд зазначає, що поважними причинами для поновлення строку на подання адміністративного позову визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Будь-яких доказів, які б підтверджували неможливість звернення до суду позивач не надав.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17 липня 1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Таким чином, особі гарантується право на звернення до суду.
Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності справи від 30.08.2006 (справа «Каменівська проти України»), «право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду ..., не є абсолютним; воно може бути обмеженим ... Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...».
Отже, законодавцем, встановленими строками обмежено звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, вони покликані забезпечити юридичну визначеність у публічно-правових відносинах.
За загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання позовної заяви.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо звернення до суду у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення до суду з поважних причин.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду із даним адміністративним позовом.
Відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
У зв'язку з викладеним, позивачу необхідно подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням і н ш и х підстав для поновлення строку звернення до суду та докази поважності пропуску такого строку.
Згідно зі статтею 169 КАС України, позовна заява, яка подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, залишається без руху, про що суд повідомляє позивача.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 160, 161, 169 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Встановити позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута протягом п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Копію цієї ухвали направити особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Кунець