10 липня 2020 р. № 400/1755/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Снігурівської міської ради Миколаївської області, вул. Жовтнева, 124, м. Снігурівка, Снігурівський район, Миколаївська область, 57300
про:визнання протиправним та скасування рішення від 11.03.2020 р. № 47; зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Снігурівської міської ради Миколаївської області про визнання протиправними та скасування рішення Снігурівської міської ради Миколаївської області 7 скликання від 11.03.2020 за № 47 про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,0706 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності за адресою: АДРЕСА_2 , зобов'язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.12.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,08га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_2 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач прийняв спірне рішення всупереч ст.118 ЗК України, без дотримання принципу «належного урядування».
Відповідач надав відзив, в якому позов не визнає, оскільки рішення прийнято відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідач жодним чином не перешкоджав позивачу в праві на безоплатну передачу йому земельних ділянок із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, але прийняття рішення на виділення позивачу земельну ділянку площею 0, 08га у вказаному позивачем місці за адресою Миколаївська область, Снігурівський район, с.Василівка,вул.Південна19, було б порушенням прав інших землекористувачів.
Після надання представниками сторін суду пояснень, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив докази, суд дійшов висновку:
29.12.2019 позивач звернувся до Снігурівської міської ради Миколаївської області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,08 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_2 .
11.03.2020 Снігурівською міською радою Миколаївської області винесено рішення № 47 про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,0706га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач просив надати йому земельну ділянку площею 0.08га, але йому надали дозвіл на земельну ділянку 0,0706, що є на 0,0094 га менше, що порушує його права.
У ст. 121 ЗК передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (п. "б" ч. 1)
Відповідно до ч. 1 ст.122 Земельного Кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з ч. 6, 7 ст. 118 Земельного Кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Земельним кодексом України передбачено, що єдиною підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.
Але відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Системний аналіз вищезазначених норм свідчить, що:
- сільські ради передають у власність земельні ділянки комунальної власності,
- особа, яка звертається із заявою про надання дозволу до заяви повинна надати графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки,
- земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб сільськими радами передаються лише після припинення права власності в порядку, встановленому законом.
Позивач не надав суду доказів, що при наданні графічних матеріалів ним було визначено бажане розташування земельної ділянки, але у своїй заяві від 26.12.2019, як вбачається з листа відповідача від 27.01.2020, ним зазначена адреса бажаної земельної ділянки: АДРЕСА_2 .
В судовому засіданні позивач суду пояснив, що він проживає за цією адресою та отримав будок у спадок від батька: ОСОБА_2 , фактично його родина користується земельною ділянкою площею 0,33га.
Відповідно до ст.126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, проводиться на підставі: державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року.
Матеріали справи свідчать, що державним актом на право приватної власності ОСОБА_2 передана земельну ділянку у власність для обслуговування житлового будинку 0,23га.
За адресою АДРЕСА_2 , згідно державного акта на право приватної власності на землю та з урахуванням рішення 3 сесії 23 скликання Василівської сільської ради від 23.12.1998, № 7 ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 0,15 га.
Державний акт на право приватної власності на землю свідчить, що ОСОБА_3 передано 0,15 га у власність, як пояснили сторони в судовому засіданні за адресою АДРЕСА_2 області, Снігурівський район,с.Василівка,вул.Південна,б. АДРЕСА_3 .
Відповідач надав суду витяги з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, які свідчать, що за ОСОБА_3 зареєстрована земельна ділянка площею 0,15 га за вищезазначеною адресою.
За ОСОБА_2 - батьком позивача зареєстрована земельна ділянка площею 0,25 га за адресою АДРЕСА_2 .
Позивачем надано суду аркуші кадастрової зйомки(арк.с.77-78) та відповідачем надана кадастрова зйомка (арк.с.45), які є тотожними та свідчать, що загальна площа земельних ділянок будинків: 19,21,23,25 складає 0,7380 грн. Державні акти на землю свідчать, що ОСОБА_2 батьку позивача за АДРЕСА_2 належить на праві власності 0,25 га, ОСОБА_2 тітці позивача за АДРЕСА_4 належить АДРЕСА_5 , ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_6 складає 0,1175 га. Шляхом віднімання отримує площу земельної ділянки, яка знаходить у комунальної власності: 0,7380-0,15-0,15-0,25-0,1175=0,0705га.
За адресою, яку зазначив позивач у заяві про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,08 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 наявна земельна ділянка, яка знаходиться у комунальній власності, а не у приватній власності площею 0,0705. Позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0706 га.
Відтак, приймаючи спірне рішення відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки вільна земельна ділянка комунальної власності в бажаному позивачем місці складає 0,0706 га. Також позивачем не доведено суду, чим порушені права позивача спірним рішення, оскільки позивач не позбавлений права на різницю розміру земельних ділянок подати заяву на отримання дозволу про надання вільної земельної ділянки комунальної власності в іншому місці. Доказів того, що відповідач діяв протиправно, а інженер - землевпорядник при складанні кадастрової зйомки спотворила об'єктивні дані щодо земельних ділянок позивач суду не надав.
Відповідач не наділений повноваженнями надавати дозволи на розробку проекту землеустрої із земель приватної власності, оскільки право власності відповідно до норм Конституції України є непорушним.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивач не надав суду доказів порушення його прав та протиправності рішення відповідача, тому позов задоволенню не підлягає.
Судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Снігурівська міська рада Миколаївської області (вул. Жовтнева, 124,Снігурівка,Снігурівський район, Миколаївська область,57300 04056581) про визнання протиправним та скасування рішення від 11.03.2020 р. № 47, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України, п. 3 розділу Прикінцевих положень КАС України, п. 15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя Т. О. Гордієнко