Ухвала від 10.07.2020 по справі 360/2125/20

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА

10 липня 2020 року СєвєродонецькСправа № 360/2125/20

Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Чернявської Т.І., розглянувши у письмовому провадженні заяву адвоката Петрощук Катерини Володимирівни про постановлення додаткового рішення у справі № 360/2125/20 за позовом адвоката Петрощук Катерини Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом адвоката Петрощук Катерини Володимирівни (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - відповідач) до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

08 липня 2020 року від представника позивача через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним № 27081/2020 надійшла заява від 08 липня 2020 року б/н про постановлення додаткового рішення у вказаній справі, в якій представник позивача просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову (правничу) допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Розглянувши зазначену заяву, суд виходить з такого.

Частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин першої, сьомої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частинами першою, третьою та п'ятою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею витрат, суд за заявою такої особи, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною третьою статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

З системного аналізу вищевикладених положень можна дійти висновку, що КАС України визначений граничний строк подання доказів, на підставі яких суд встановлює розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити, а також наслідки їх неподання у визначений цією статтею строк.

Так, за загальним правилом відповідні докази мають бути подані до закінчення судових дебатів у справі. У разі наявності поважних причин, що унеможливлюють подання цих доказів до закінчення судових дебатів, вони подаються протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, наслідок у виді залишення заяви про розподіл судових витрат без розгляду передбачений, як за неподання до судових дебатів заяви про надання доказів після ухвалення рішення по суті позовних вимог, так і у разі ненадання відповідних доказів у визначений частиною сьомою статті 139 КАС України строк.

Особливістю даної справи є її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, встановленими статтями 262, 263 КАС України.

Так, відповідно до частини першої статті 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина друга статті 262 КАС України).

Згідно з частиною третьою статті 262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться (частина восьма статті 262 КАС України).

Зважаючи на вищевказані особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає, що у такій справі строк подання доказів понесених стороною судових витрат або заяви про подання цих доказів після ухвалення рішення суду обмежується п'ятнадцятьма днями з дня відкриття провадження у справі.

З матеріалів адміністративної справи слідує, що ухвалою від 03 червня 2020 року про відкриття провадження в адміністративній справі судом ухвалено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 263 КАС України (арк. спр. 23-24).

У позовній заяві представник позивача просила стягнути з Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору у розмірі 840,80 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн та зазначила, що попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, становить 840,80 грн, а також витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 10000,00 грн, що в сумі становить 10840,80 грн (арк. спр. 1-10).

Після отримання ухвали про відкриття провадження у справі, а саме з 12 червня 2020 року представник позивача була обізнана, що розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 263 КАС України (арк. спр. 32).

Таким чином, представник позивача мала подати докази понесених позивачем витрат на правничу допомогу чи заяву із зазначенням причин неможливості подання таких доказів та намір їх подати після ухвалення рішення суду у строк до 18 червня 2020 року включно.

Проте, представник позивача своїм правом не скористалась, у зв'язку з чим судом відповідно до положень статей 244 та 246 КАС України під час ухвалення рішення суду вирішено питання про розподіл судових витрат між сторонами, про що вказано у мотивувальній частині рішення.

Так, у мотивувальній частині рішення суду від 30 червня 2020 року у справі № 360/2125/20 зазначено, що станом на час вирішення справи суду не надано договору про надання правничої допомоги та доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (у тому числі склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги). Внаслідок того, що витрати на правничу допомогу адвоката документально не підтверджені, вони відшкодуванню позивачу не підлягають (арк. спр. 125-131).

КАС України суду не надано повноважень повторно вирішувати питання щодо розподілу судових витрат кожного разу після надання до матеріалів справи додаткових доказів на їх підтвердження.

Зазначений представником позивача у позовній заяві орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн, без подання доказів на підтвердження вказаних витрат (договір, опис робіт), не може розглядатись як заява про намір подати докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення в розумінні частини сьомої статті 139 КАС України.

Зважаючи, що представником позивача у визначений КАС України строк до матеріалів справи не подано заяви про намір подати докази понесених позивачем витрат на правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду із зазначенням поважних причин їх неподання до ухвалення рішення по справі, суд залишає без розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення.

Керуючись статтями 139, 143, 241, 243, 248, 249, 252, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву адвоката Петрощук Катерини Володимирівни про постановлення додаткового рішення у справі залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.І. Чернявська

Попередній документ
90318118
Наступний документ
90318120
Інформація про рішення:
№ рішення: 90318119
№ справи: 360/2125/20
Дата рішення: 10.07.2020
Дата публікації: 13.07.2020
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Луганський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Окремі процесуальні питання; Заява про ухвалення додаткового рішення
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено склад суду (08.07.2020)
Дата надходження: 08.07.2020
Предмет позову: про ухвалення додаткового судового рішення