Іменем України
10 липня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2018/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради (далі - відповідач), в якому позивач просила суд:
-визнати дії Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у призначені щомісячної адресної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг" від 01 жовтня 2014 року № 505, за період з 04.06.2018 по теперішній час неправомірними;
-зобов'язати Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради призначити та виплатити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг" від 01 жовтня 2014 року № 505, за період з 04.06.2018 по теперішній час, а також виплатити заборгованість із цієї допомоги, що виникла за період її несплати (а.с.19-21).
В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України та внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 06 листопада 2014 року № 919-7307 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Позивач та її сім'я проживали в м. Луганськ Луганської області, однак у зв'язку з тим, що влітку та восени 2014 року на вказаній території велися активні бойові дії, сім'я була змушена виїхати до м. Сєвєродонецька Луганської області, де стати на облік як внутрішньо-переміщенні особи в Управлінні соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради з 06.11.2014 разом з дітьми. Відповідно до листа відповідача № 3654/10 від 06.05.2020, позивач разом із членами родини отримувала адресну допомогу в такому розмірі: з 06.11.2014 по 05.01.2015 у розмірі 2210,00 грн, з 06.01.2015 по 05.03.2015 у розмірі 1989,00 грн, з 06.03.2015 по 05.05.2015 у розмірі 1768,00 грн. Оскільки на момент первинного звернення за допомогою позивач не працювала, допомогу було зменшено на 50 відсотків та припинено. З 01.09.2015 позивач влаштувалася на роботу, однак, не дивлячись на факт працевлаштування, що було підтверджено відповідною довідкою, відповідач не призначив позивачу щомісячну адресну допомогу. З 04.06.2018 позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець. Оскільки відповідачем не було призначено щомісячну адресну допомогу, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
Відповідач позов не визнав, до відділу діловодства та обліку звернення громадян 25.06.2020 за вхідним реєстраційним номером 25171/2020 надав відзив на позовну заяву від 25.06.2020 №6741/03 (а.с.57-58), в якому заперечував проти задоволення позову.
В обґрунтування зазначив, що 06.11.2014 позивача було взято на облік внутрішньо переміщених осіб в Управлінні соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради разом з донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що було надано відповідну довідку № 91900730. Рішення про скасування зазначеної довідки не приймалось. Згідно заяви позивача від 06.11.2014, їй було призначено допомогу як працездатній непрацюючій особі відповідно до п. 7 Порядку призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 (надалі Порядок), із скороченням терміну призначення та зменшення суми виплати, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - як дітям до 18-ти років наступник чином: з 06.11.2014 по 05.01.2015 у розмірі 2210 грн в місяць; з 06.01.2015 по 05.03.2015 у розмірі 1989 грн в місяць; з 06.03.2015 по 05.05.2015 у розмірі 1768 грн. в місяць. Через те, що позивач не працевлаштувалась у період призначення допомоги, не було підстав для перерахування позивачу допомоги як працюючій особі. З огляду на це, за заявою від 15.06.2015 допомогу було подовжено лише малолітнім дітям позивача, а позивача не було включено до розрахунку: з 15.06.2015 по 14.12.2015 у розмірі 1768 грн в місяць. 10.03.2016 позивач звернулася із заявою для подовження допомоги, надавши довідку щодо свого працевлаштування з 01.09.2015. Заяву було розглянуто, допомогу було подовжено лише малолітнім дітям, а позивачу відмовлено у поновленні допомоги як працюючій особі: з 10.03.2016 по 09.09.2016 у розмірі 1768 грн в місяць. Надалі, за заявами від 21.09.2016, 23.03.2017, 25.09.2017, 26.03.2018, 25.09.2018, 26.03.2019, 03.10.2019, щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам було подовжено лише ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як дітям до 18-ти років, а позичу було відмовлено у подовженні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, з огляду на п.3Порядку: з 21.09.2016 по 20.03.2017 у розмірі 1768 грн в місяць; з 23.03.2017 по 22.09.2017 у розмірі 1768 грн в місяць; з 25.09.2017 по 24.03.2018 у розмірі 1768 грн в місяць; з 26.03.2018 по 25.09.2018 у розмірі 2000 грн в місяць; з 26.09.2018 по 25.03.2019 у розмірі 2000 грн в місяць; з 26.03.2019 по 25.09.2019 у розмірі 2000 грн в місяць; з 03.10.2019 по 02.04.2020 у розмірі 2000 грн в місяць. 06.04.2020 позивач звернулась із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам. Заяву було розглянуто, але, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2020р. № 266 “Про внесення деяких змін до деяких постанов КМУ України” виплату щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам було подовжено автоматично на наступний шестимісячний термін. Відповідач також зазначив, що 04.06.2018 із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам позивач не зверталась. На підставі викладеного, відповідач просив відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін а наявними у справі матеріалами (а.с.51-52).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 (а.с.5,6), має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується копією довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 06.11.2014 № 919-7307, фактичне місце проживання/перебування як ВПО: АДРЕСА_2 (а.с.7).
З трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 вбачається, що позивач з 01.09.2015 по 31.05.2016 працювала в Публічному акціонерному товариства Комерційний банк «Приватбанк» (а.с.143-145).
З 04.06.2018 за №23830000000013501 позивач є фізичною особою-підприємцем, в стані припинення не перебуває (а.с.140-141).
06.11.2014 позивач звернулась до УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання та оплату житлово-комунальних послуг, у складі родини зазначила також сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.59).
Рішенням відповідача від 07.11.2014 було призначено адресну допомогу позивачу як працездатній непрацюючій особі із скороченням терміну призначення та зменшення суми виплати, а також її неповнолітнім дітям ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.69).
15.06.2015 позивач звернулась до УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради із заявою про продовження виплати грошової допомоги на наступний період (а.с.70).
Рішенням відповідача від 08.09.2015 було продовжено виплату допомоги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , позивача не включено до розрахунку відповідно до постанови КМУ №212 від 31.03.2015 (а.с.72).
Починаючи з цього часу, на всі послідуючі заяви позивача від 10.03.2016, 21.09.2016, 23.03.2017, 25.09.2017, 26.03.2018, 25.09.2018, 26.03.2019, 03.10.2019, 06.04.2020 про призначення щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання та оплату житлово-комунальних послуг рішеннями відповідача від 01.07.2016, 28.11.2016, 18.04.2017, 10.10.2017, 16.10.2018, 15.04.2019, 31.10.2019, 01.06.2020 було продовжено виплату допомоги лише ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , позивача не включено до розрахунків відповідно до постанови КМУ №212 від 31.03.2015 (а.с.73,77,80,94,95,96,97,101,102,107,111,112,119,120-121,131,134,138).
30.04.2020 позивач звернулась до відповідача із зверненням щодо призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг та листом від 06.05.2020 №3654/10 відповідач зазначив, що заяву від 06.04.2020 розглянуто та на підставі п.3 Порядку призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 управління не має підстав для призначення допомоги їй як працюючій особі (а.с.9-10).
Вирішуючи справу в межах спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами абзацу першого частини першої статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення (абзац перший частини першої статті 1 Закону № 1706-VII).
Згідно з частиною другою статті 1 Закону № 1706-VII адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.
Частиною першою та другою статті 4 Закону № 1706-VII визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо) (частина друга статті 5 Закону № 1706-VII).
Згідно з частинами другою, третьою статті 7 Закону № 1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога) визначає Порядок № 505.
Так, пунктом 2 Порядку № 505 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.
Згідно пунктом 3 Порядку № 505 грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім'ї.
Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім'ї. (абзац другий пункту 3 Порядку № 505).
Відповідно до абзацу першого пункту 5 Порядку № 505 для отримання грошової допомоги (у тому числі у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку) уповноважений представник сім'ї звертається за фактичним місцем проживання (перебування) сім'ї до установи уповноваженого банку для відкриття в установленому порядку поточного рахунка, пред'являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, та подає на адресу уповноваженого органу відповідну заяву про надання грошової допомоги (для призначення грошової допомоги вперше) або заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги (у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку). З метою визначення дати, часу та адреси подання заяви уповноважений представник сім'ї звертається у контакт-центр уповноваженого банку.
До заяви додається копія свідоцтва про одруження, копії свідоцтв про народження дітей, засвідчені власним підписом уповноваженого представника сім'ї, письмова згода довільної форми про виплату грошової допомоги уповноваженому представнику сім'ї від інших членів сім'ї та згода на обробку персональних даних, а також письмовий дозвіл на розкриття уповноваженим банком інформації, що містить банківську таємницю, щодо поточного рахунка, відкритого уповноваженому представнику сім'ї в установі уповноваженого банку (абзац тринадцятий пункту 5 Порядку № 505).
До заяви, в якій уповноважений представник сім'ї повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, додаються копії документів, визначених в абзаці сьомому пункту 3 цього Порядку, засвідчені підписом уповноваженого представника сім'ї (абзац чотирнадцятий пункту 5 Порядку № 505).
Згідно з пунктом 6 Порядку № 505 грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; будь-хто з членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Абзацом другим пункту 8 Порядку № 505 визначено, що уповноважені органи протягом 10 днів після подання уповноваженим представником сім'ї заяви та документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, призначають грошову допомогу або відмовляють у її призначенні, про що надають відповідне повідомлення уповноваженому представнику сім'ї.
Відповідно до пункту 7 Порядку № 505 якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або та дітьми з інвалідністю віком до 18 років, або особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.
Особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов'язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування або перебування на обліку як безробітних.
Для контролю за фактом працевлаштування працездатних членів сім'ї, яким призначено грошову допомогу (в тому числі за направленням державної служби зайнятості), Мінсоцполітики щомісяця до 25 числа подає в електронному вигляді перелік таких осіб Пенсійному фонду України, який протягом 10 календарних днів подає Мінсоцполітики інформацію з Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 505 грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім'ї, зокрема, для осіб, які отримують пенсію, дітей, студентів денної форми навчання закладів вищої освіти та учнів закладів професійно-технічної освіти, які досягли 18-річного віку (до закінчення закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років) - 1000 гривень на одну особу (члена сім'ї); для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім'ї).
Загальний розмір допомоги на сім'ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім'ї та не може перевищувати 3000 гривень, для сім'ї, до складу якої входять особи з інвалідністю або діти з інвалідністю, - 3400 гривень, для багатодітної сім'ї - 5000 гривень.
Якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім'ї або інформацією, поданою компетентним органом.
Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім'ї. Таку заяву на наступний шестимісячний строк може бути подано з дати його початку або не раніше ніж за 15 днів до закінчення поточного шестимісячного строку.
Особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність.
З вищенаведених норм Порядку № 505 слідує, що щомісячна адресна допомога призначається внутрішньо переміщеним особам на сім'ю для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою уповноваженого представника сім'ї з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців, та може бути продовжена за заявою уповноваженого представника сім'ї на наступний шестимісячний строк.
Пунктом 6 Порядку № 505 передбачено, що грошова допомога не призначається у разі, коли:
будь-хто із членів сім'ї (крім сімей, до складу яких входять військовослужбовці з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції) має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану;
будь-хто з членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у сумі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Грошова допомога не призначається на члена сім'ї:
який перебуває на повному державному утриманні в будинку дитини, дитячому будинку, дитячому будинку-інтернаті, психоневрологічному інтернаті, будинку-інтернаті для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, спеціальному будинку-інтернаті системи соціального захисту населення;
який перебуває на повному державному утриманні в школі-інтернаті, закладі спеціалізованої освіти військового (військово-спортивного) профілю;
який відбуває покарання в місцях позбавлення волі.
Також, аналізуючи вище вказані норми Порядку № 505, суд дійшов висновку, що цим Порядком визначений вичерпний перелік підстав, з яких щомісячна адресна допомога не призначається або її виплата припиняється.
Так, з прохальної частини позовних вимог вбачається, що позивач просив суд призначити та виплатити щомісячну адресну допомогу за період з 04.06.2018, оскільки з цього часу вона є фізичною особою-підприємцем відповідно до інформації, яка зазначена у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.07.2020 №1006862950 та по теперішній час в стані припинення не перебуває (а.с.140-141).
Видом діяльності позивача є 88.99 - надання іншої соціальної допомоги без забезпечення проживання н.в.і.у., 72.20 - дослідження й експериментальні розробки у сфері суспільних і гуманітарних наук.
Відповідно до п.п.14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Таким чином в розумінні чинного законодавства позивач, з моменту організації своєї підприємницької діяльності є самозайнятою особою, яку можливо віднести до працездатної працюючої особи.
Після оформлення статусу фізичної особи-підприємця 04.06.2018, позивач звернулася до відповідача із заявою від 25.09.2018 про продовження виплати грошової допомоги на наступний період (а.с.107).
Рішенням відповідача від 16.10.2018 було продовжено виплату допомоги лише дітям ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , позивача не включено до розрахунку відповідно до постанови КМУ №212 від 31.03.2015 (а.с.111).
Оскільки на момент звернення позивача до відповідача із заявою від 25.09.2018 позивач була працевлаштована як самозайнята особа - фізична особа-підприємець та продовжує нею бути і до теперішнього часу, суд дійшов висновку про протиправність дій управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради щодо відмови в призначенні та виплаті позивачу щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, починаючи з 25.09.2018.
Щодо посилань відповідача на те, що у відповідності до пункту 3 Порядку № 505 особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність, суд зазначає таке.
У разі припинення виплати особі грошової допомоги на підставі пункту 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг, така допомога їй не призначається лише на наступний строк. При цьому, чинним законодавством не встановлено заборони на призначення такої допомоги особі в подальшому.
З системного аналіз пункту 12 Порядку вбачається, що вказаним пунктом регулюються умови припинення призначеної грошової допомоги та умови поновлення виплат допомоги, яка була раніше призначена, але її виплата була припинена з зазначених підстав.
Порядок не містить заборони чи інших обмежень на право отримання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово -комунальних послуг за умови її отримання раніше.
Також порядок не містить правових обмежень для повторного, через певний проміжок часу, звернення за допомогою внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг.
Аналогічний правовий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 у справі № 333/3750/17 (2-а/333/199/17), у постанові від 29.08.2018 у справі № 415/1691/17.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним), визнання протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради щодо не призначення щомісячної адресної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», починаючи з 25 вересня 2018 року та зобов'язати відповідача призначити позивачу щомісячну адресну допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою від 25.09.2018 з виплатою заборгованості, що виникла за весь період її несплати.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання до суду даного позову сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджено квитанцією №98079 від 05.06.2020 (а.с.22).
З огляду на те, що позовні вимоги позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, задоволено повністю, суд вважає за необхідне стягнути з управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь позивача у сумі 840,80 грн.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради щодо не призначення ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», починаючи з 25 вересня 2018 року.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради (ідентифікаційний код 24179564, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, буд. 15-Б) призначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) за заявою від 25 вересня 2018 року адресну допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №505 “Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг”, а також виплатити заборгованість із цієї допомоги, що виникла за весь період її несплати, починаючи з 25 вересня 2018 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради (ідентифікаційний код 24179564, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, буд. 15-Б) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України строк оскарження судового рішення продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Суддя Н.М. Басова