09 липня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/1199/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (25030, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26, код ЄДРПОУ 39767636)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (надалі - ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії.
Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що у лютому 2020 року вона направила на адресу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області заяву, в якій просила надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 3520883800:02:000:7001, розташованої на території Кетрисанівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, що перебуває в постійному користуванні ОСОБА_2 . Однак, наказом ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 16.03.2020 року №11-4153/14-20-СГ їй відмовлено у наданні такого дозволу з посиланням на відсутність інформації, що підтверджує її членство у фермерському господарстві. Позивачка стверджує, що вказаний наказ відповідача суперечить вимогам частини 7 статті 118 Земельного кодексу України та порушує її право на отримання земельної ділянки у власність в межах норм безоплатної приватизації, визначених пунктом "а" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України, тому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" від 16.03.2020 року №11-4153/14-20-СГ;
- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно, з урахуванням висновків суду, розглянути її заяву (клопотання) від 17.02.2020 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства, в розмірі земельної частки (паю) за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3520883800:02:000:7001 на території Кетрисанівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, що перебуває в постійному користуванні ОСОБА_2 , та прийняти законне та обґрунтоване рішення, яким надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою.
Також позивачка просила суд зобов'язати відповідача подати звіт про виконання рішення суду у цій справі.
Ухвалою судді від 21.04.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою суд залучив до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 .
Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що наказом ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області №11-4153/14-20-СГ від 16.03.2020 року позивачці правомірно відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв'язку з відсутністю інформації, що підтверджує членство позивачки у фермерському господарстві. Представник відповідача зазначив, що земельна ділянка за кадастровим номером 3520883800:02:000:7001, частину якої позивачка бажає отримати у власність в межах норм безоплатної приватизації, раніше передана ОСОБА_3 у постійне користування на підставі Державного акту на право постійного користування землею, а після його смерті рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 26.12.2014 року у справі №383/1550/14-у право на постійне користування цією земельною ділянкою визнано за ОСОБА_2 . Підтвердження припинення останньою користування земельною ділянкою не надано. Крім того, відповідно до частини 6 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Тому позивачка повинна була звернутися до відповідача з клопотанням про надання згоди на здійснення поділу та об'єднання земельної ділянки кадастровий номер 3520883800:02:000:7001. Доводячи правомірність спірного наказу, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.
Третя особа подала пояснення щодо позову, в яких підтримала позовні вимоги ОСОБА_1 Зазначила, що вона як землекористувач земельної ділянки за кадастровим номером 3520883800:02:000:7001 надала погодження громадянам, в тому числі позивачці, щодо оформлення за ними права власності на частини цієї земельної ділянки. Попри те, що позивачкою виконано всі вимоги для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства, відповідач спірним наказом №11-4153/14-20-СГ від 16.03.2020 року протиправно відмовив їй у наданні такого дозволу.
Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.
На підставі рішення сесії Бобринецької районної ради народних депутатів Бобринецького району Кіровоградської області №155 від 02.02.2001 року ОСОБА_3 отримав у постійне користування земельну ділянку площею 18,1 га, що розташована на території Кетрисанівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, для ведення селянського (фермерського) господарства, про що йому видано Державний акт на право постійного користування землею серії КР 000206, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 08.11.2001 року за №261. (а.с. 21)
Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 26.12.2014 року у справі №383/1550/14-ц визнано за ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_3 право на постійне користування цією земельною ділянкою. (а.с. 22 - 24)
Вказана земельна ділянка 04.09.2019 року зареєстрована у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 3520883800:02:000:7001, а 03.01.2020 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровані речові права на неї. (а.с. 16)
ОСОБА_2 як землекористувач цієї земельної ділянки 20.02.2012 року надала погодження на її вилучення, в тому числі на користь позивачки. (а.с. 15)
У лютому 2020 року ОСОБА_1 направила поштою до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області заяву, в якій на підставі статті 118, пункту "а" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України просила надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 3520883800:02:000:7001, розташованої на території Кетрисанівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, що перебуває у постійному користуванні ОСОБА_2 . До заяви додала зокрема графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача, копію диплому про освіту, здобуту в аграрному навчальному закладі, довідку про вартість та розмір середньої частки (паю) на території Кетрисанівської сільської ради. (а.с. 11, 13 - 16)
За наслідками розгляду цієї заяви в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області видав наказ №11-4153/14-20-СГ від 16.03.2020 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою". (а.с. 25)
Не погоджуючись з цим наказом, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що відповідно до частини 1 статті 81 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 ЗК України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до пункту "в" частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом "а" частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.
Частиною 4 статті 116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.
Відповідно до частини 5 статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 ЗК України.
Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 7 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені статтею 122 ЗК України.
Згідно з частиною 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.
Відповідно до цього Положення Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за №1391/29521, затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру в області.
Згідно з цим Положенням Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.
Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством (пп.13 п.4 Положення).
Відтак, до повноважень відповідача, як територіального органу Держгеокадастру, належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Кіровоградської області, у тому числі передача таких земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України.
Судом установлено, що позивачка звернулася до відповідача за отриманням дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою її формування та державної реєстрації в Державному земельному кадастрі, маючи намір у подальшому отримати її у приватну власність для ведення фермерського господарства в порядку безоплатної приватизації.
Розглянувши заяву позивачки, відповідач видав наказ №11-4153/14-20-СГ від 16.03.2020 року, яким відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства з тих підстав, що за результатами розгляду поданих документів встановлено відсутність інформації, що підтверджує її членство у фермерському господарстві, відповідно до статті 32 ЗК України, статті 13 Закону України "Про фермерське господарство".
Перевіряючи такі доводи відповідача, суд виходить з того, що згідно зі статтею 31 ЗК України ("Землі фермерського господарства") землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).
Відповідно до частин 1, 2 статті 32 ЗК України ("Приватизація земельних ділянок членами фермерських господарств") громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.
Дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).
Такі ж норми містяться у статті 13 Закону України "Про фермерське господарство" ("Приватизація земельних ділянок членами фермерських господарств").
Суд зазначає, що позивачка звернулася до відповідача із заявою (клопотанням), бажаючи скористатися правом громадянина на одержання у приватну власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства із земель державної власності в межах норм безоплатної приватизації відповідно до пункту "б" частини 1 статті 81, пункту "в" частини 3 статті 116 ЗК України, а не в порядку приватизації земельної ділянки членами фермерського господарства, який регламентований статтею 32 ЗК України та статтею 13 Закону України "Про фермерське господарство".
Суд також наголошує, що частина 6 статті 118 ЗК України містить вичерпний перелік документів, які повинні подавати громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, серед яких: графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. При цьому вказана норма прямо передбачає заборону органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені статтею 118 ЗК України.
Всупереч цьому відмова ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, оформлена спірним наказом №11-4153/14-20-СГ від 16.03.2020 року, мотивована тим, що позивачка до свого клопотання не додала інформацію, що підтверджує її членство у фермерському господарстві. Вимоги щодо обов'язкового членства у фермерському господарстві громадянина, який бажає отримати земельну ділянку для ведення фермерського господарства в порядку безоплатної приватизації, передбаченому статтею 118 ЗК України, чинне земельне законодавство не висуває.
У відзиві на позов відповідач стверджував про те, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не може бути наданий, оскільки земельна ділянка, яку позивачка має намір отримати у власність, входить до складу земельної ділянки площею 18,1 га, яка сформована та має кадастровий номер 3520883800:02:000:7001, та перебуває у користуванні ОСОБА_2 . Відповідач вказує, що формування нової земельної ділянки, яка є частиною раніше сформованої земельної ділянки, відповідно до статті 79-1 ЗК України має здійснюватися за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, а не за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Суд зазначає, що такі мотиви відмови не були наведені у спірному наказі, а в ньому відсутнє посилання на невідповідність поданої заяви чи місця розташування земельної ділянки вимогам статті 79-1 ЗК України. Тож такі доводи відповідача не приймаються судом на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої заперечення проти позову.
Згідно з частиною 1 статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Та обставина, що рішенням суду за ОСОБА_2 визнано право на постійне користування земельною ділянкою, не може бути підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою за заявою позивачки, оскільки ОСОБА_2 надала погодження на вилучення у неї цієї земельної ділянки державної власності.
У ході судового розгляду справи суд установив, що спірний наказ №11-4153/14-20-СГ від 16.03.2020 року не містить підстав, передбачених абзацом 1 частини 7 статті 118 ЗК України, для відмови позивачці у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Відтак, цей наказ не відповідає принципам управлінської діяльності, закріпленим у частині 2 статті 2 КАС України, позаяк винесений відповідачем необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, недобросовісно, всупереч повноваженням відповідача та вимогам чинного законодавства, що призвело до порушення права позивачки на отримання обґрунтованого та мотивованого рішення за її заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Отже, такий наказ є протиправним та підлягає скасуванню, а порушене право позивачки має бути відновлено шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути її заяву та прийняти рішення відповідно до вимог земельного законодавства та з урахуванням висновків суду. Таким чином, адміністративний позов слід задовольнити.
Суд вважає за доцільне на підставі частини 6 статті 245 КАС України визначити відповідачу розумний строк виконання рішення суду у цій частині - не пізніше 30 днів з дня набрання ним законної сили.
Щодо клопотання позивачки про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, суд дійшов до таких висновків.
Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановленому законом.
Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом (частина 4 статті 372 КАС України).
Відповідно до частин 1, 8 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.
З огляду на з'ясовані у даній справі обставини та визначений судом спосіб захисту прав позивачки, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю під час ухвалення судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на задоволення позову, на користь позивачки слід стягнути витрати на сплату судового збору у сумі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (25030, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26, код ЄДРПОУ 39767636) задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області №11-4153/14-20-СГ від 16.03.2020 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не пізніше 30 днів з дня набрання цим рішенням суду законної сили повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства на території Кетрисанівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 840,80 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. Черниш