ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"10" липня 2020 р. справа № 300/911/20
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості по невиплаті індексації грошового забезпечення, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 10.10.2016 в розмірі 26008,06 грн.; стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 заборгованість по невиплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 10.10.2016 в сумі 26008,06 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 10.10.2016 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення згаданої військової частини у зв'язку з вибуттям до нового місця служби. На звернення від 04.11.2019 про надання документів щодо виплаченого в період проходження військової служби грошового забезпечення, позивач отримав відповідь від Військової частини НОМЕР_1 за № 150/53/112 від 20.01.2020, з якої дізнався про те, що йому протиправно у період з 01.12.2015 по 10.10.2016 не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення. Позивач долучив до позовної заяви письмовий розрахунок індексації грошового забезпечення, відповідно до якого розмір індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 10.10.2016 на суму 26008,06 грн. Вказав на те, що такий розрахунок проведено у відповідності до Порядку проведення індексації грошового забезпечення грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, зі змінами, які набрали чинності 01.12.2015 року. В підтвердження своїх доводів позивач також зіслався на лист Мінсоцполітики від 29.12.2017 № 122/0/66-17, в якому чітко зазначено, що базовим місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для військовослужбовців є січень 2008. Також позивач вважає, що ефективним способом захисту його порушених прав є саме стягнення з відповідача сум невиплачених коштів на індексацію грошового забезпечення. Просить позов задовольнити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.05.2020 відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними в справі матеріалами.
25.05.2020 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_1 від 22.05.2020 за № 4141 на позовну заяву. Відповідач не визнає позов. У відзиві відповідач зазначив, що проведення індексації грошових доходів здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік, тобто у межах коштів установ та організацій, передбачених на ці цілі. Так, фінансування Збройних Сил України, в тому числі Військової частини НОМЕР_1 , здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а розпорядником бюджетних коштів є Міністерство оборони України. Вказує, що у в січні 2016 - лютому 2018 року у Міністерство оборони України не було фінансового ресурсу на виплату індексації грошового забезпечення, внаслідок чого Військовій частині НОМЕР_1 не надавалося фінансування на таку виплату військовослужбовцям. Окрім цього, відповідач не погодився з розрахунком позивача розміру індексації грошового забезпечення за спірний період. Так відповідач зазначив, що позивач помилково використав як базовий місяць для розрахунку 2008, тоді як таким базовим місяцем є серпень 2014. Також вказав на те, що позивачу виплачено в грудні 2015 року індексації грошового забезпечення.
01.06.2020 року на адресу суду надійшла відповідь позивача від 27.05.2020 на відзив на позовну заяву. Позивач заперечив посилання відповідача як на підставу ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення обставини того, що на ці потреби в Державному бюджеті не було передбачено коштів. Вказав, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на чинних нормах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, а кошти на виплату індексацію грошового забезпечення мали бути першочергово закладені при фінансуванні виплат як складові оплати праці. Також позивач вважає, що відповідач помилково зазначає серпень 2014 року як базовий місяць при розрахунку індексації грошового забезпечення, оскільки не враховує, що пунктом 5 Порядком проведення індексації грошового забезпечення грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, зі змінами, які набрали чинності 01.12.2015 року, змінено порядок обчислення індексації грошового забезпечення, і відповідно з січня 2015 року обчислення індексу споживчих цін здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. В даному випадку для військовослужбовців підвищення окладів мало місце востаннє з лютого 2008 року, а тому такий місяць є базовим при розрахунку. Свою позицію додатково обгрунтував посиланням на роз'яснення Мінсоцполітики, викладені в листі від 15.04.2020 за № 49/0/214-20. Просив позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою від 01.06.2020 суд витребував у відповідача письмові обґрунтування щодо доводів Військової частини НОМЕР_1 про те, що базовим місяцем для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення є серпень 2014 року та копії картки особового рахунку про виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 21.06.2014 по 10.10.2016.
19.06.2020 року на адресу суду надійшли додаткові письмові пояснення відповідача від 12.06.2020 за № 150/53/674. Відповідач пояснив, що позивачу встановлено базовий місяць при розрахунку індексації грошового забезпечення серпень 2015, оскільки в липні 2015 останньому збільшено розмір надбавки за вислугу років, що відповідає Порядку проведення індексації грошового забезпечення грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Також відповідач надав суду копії карток особового рахунку про виплату позивачу грошового забезпечення за 2014-2016 роки.
Розглянувши матеріали адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними в справі матеріалами відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 з 23.06.2014 проходив військову службу в Військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується наказом № 129 від 23.06.2014.
10.10.2019 позивач виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу командира цієї військової частини від 10.10.2016 за № 222.
04.11.2019 ОСОБА_1 звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просив надати довідку про виплату або невиплату індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби в цій частині.
21.02.2020 року позивач направив відповідачу заяву-протензію з вимогами нарахувати та виплати йому: індексацію грошового забезпечення за період з 21.06.2014 по 10.10.2016 в сумі 25466,04 грн.; компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на всю суму заборгованості станом на дату повного розрахунку; середній заробіток за період з 10.10.2016 по дату повного розрахунку.
Листом № 150/53/305 від 27.03.2020 відповідач повідомив позивача, що Військова частина НОМЕР_1 немає змоги виплатити індексацію грошового забезпечення за минулі періоди, оскільки бюджетне фінансування на вказані цілі в 2016 - лютому 2018 не здійснювалося. Окрім цього, відповідач зазначив про те, що відсутній механізм проведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з 01.12.2015 по 10.10.2016 в розмірі 26008,06 грн., ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.
Вирішуючи спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 за №2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону № 2011-XII).
В свою чергу, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ).
Так, частиною 1 Закону № 1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно з статтею 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 КЗпП України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Згідно частини 2 статті 6 Закону № 1282-XII порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. В даному випадку такими правилами є Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 в редакції, чинній з 01.12.2015 до 14.03.2018, далі - Порядок № 1078) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 № 77, які застосовується з 01.01.2016 - в розмірі 103 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Пунктом 2 Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі й грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби
Пунктом 4 Порядку № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (пункт 5 Порядку №1078).
Згідно з підпунктом 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Отже, з системного аналізу вказаних норм законодавства суд дійшов висновку про те, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті, у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду:
« […] 24. Суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі. 25. У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. 26. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі №240/4911/18 та від 07.08.2019 у справі № 825/694/17. 27. Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог. 28. Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що у 2016 - 2017 роках кошти на виплату індексації грошового забезпечення головним розпорядником коштів не виділено, а тому відповідач діяв правомірно. Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі […]», постанова від 23.10.2019 у справі №825/1832/17; « 32. […] Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі. 33. Також Верховний Суд звертає увагу, що звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин», постанова від 07.08.2019 у справі № 825/694/17.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 23.06.2014 до 10.10.2016 включно. Відповідач з грудня 2015 року включно нараховував та виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення. З січня 2016 року по жовтень 2016 років нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 припинена. Ненарахування та невиплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 10.10.2018 відповідач обґрунтовує відсутністю державного фінансування в спірному періоді на виплату індексації, а також механізму компенсації індексації грошового забезпечення за попередні періоди.
Суд критично оцінює доводи відповідача щодо відсутності коштів для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу. Суд не може оминути увагою ту обставину, що відповідно до представлених суду карток особового рахунку військовослужбовця про грошове забезпечення позивача за 2014-2016 роки, відповідач щомісяця нараховував та виплачував ОСОБА_1 одноразові складові грошового забезпечення (премія, додаткова грошова винагорода тощо). Так, розмір премії позивача за охоплений позовними вимогами період складав від 4365 до 5773,06 грн. (тоді як в липні 2015 - 970 грн.) , щомісячної додаткової грошової винагороди від 3790,50 до 5013,64 грн. (в липні 2015 - 1690,20 грн.). Тому суд звертає увагу на те, що загальний розмір виплат ОСОБА_1 за рахунок таких додаткових одноразових виплат (премії, щомісячна додаткова грошова винагорода) складав в 2016 році більше 80% всього грошового забезпечення військовослужбовця та значно зріс порівняно з 2015 роком. Проте в цей період основні складові грошового забезпечення становили в рази менший розмір: посадовий оклад - 970 грн., оклад за військовим званням - 115 грн., надбавка за вислугу років - 217 грн. Ці обставини свідчать про очевидні прорахунки в роботі Міністерства оборони України, яке впродовж 2014-2018 років систематично збільшувало фінансування військових частин на виплату військовослужбовцям необов'язкових одноразових складових грошового забезпечення (наприклад, премії, які фактично втратили характер «одноразових» та стали систематичними, що суперечить меті їх запровадження - преміювання військовослужбовця за певні досягнення), проте не виділяли коштів для нарахування та виплату такої державної гарантії щодо оплати праці як індексація грошового забезпечення. Більше того, відповідач міг ставити перед керівництвом питання про перерозподіл фінансування та скерування додатково виділених коштів в першу чергу для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців, а вже в другу чергу - на премії чи щомісячну додаткову грошову винагороду.
Відповідно до Протоколу 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі «Кечко проти України» (пункт 23 рішення від 08.11.2005, заява № 63134/00) Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Верховний Суд зробив такий висновок:
«…реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян. Таким чином, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі». Постанови від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19.
Отже, на переконання суду, оскільки індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовця є однією з державних гарантій щодо оплати праці, тому вона підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті і не повинна ставитися в залежність від бюджетних асигнувань відповідача.
З цих же мотивів суд відхиляє доводи відповідача про відсутність механізму виплати індексації у поточному році за минулі періоди, оскільки вказані обставини не можуть позбавляти позивача права на отримання належних йому сум доходу.
Відповідач всупереч вимогам Законів № 2011-XII, № 1282-XII та Порядку № 1078 не провів нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача у період з січня 2016 року до жовтня 2016 року, а тому повинен був вчинити ці дії при звільненні військовослужбовця, - тобто до виключення його із списків особового складу військової частини. Оскільки відповідач такі дії не вчинив, суд кваліфікує цю ситуацію як протиправну бездіяльність відповідача.
Щодо заперечень відповідача про те, що за грудень 2015 позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення, то суд вказує таке. В довідці № 150/53/514 від 20.05.2020 відповідач зазначив про те, що відповідно до роздавальних відомостей за грудень 2015 року позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення. Позивач заперечив вказаний факт, посилаючись на те, що в довідці № 150/53/112 від 20.01.2020 Військова частина НОМЕР_1 не вказала про виплату індексації в грудні 2015. Дійсно в 19 колонці довідки - «індексація» відсутні записи за 2015. Натомість в колонції 20 - «Перерахунок ГЗ» вказано суму 8514,93 грн., в тому числі грудень 2015 - 1304,22 грн. Згідно картки особового рахунку військовослужбовця - за 2015 рік, ОСОБА_1 нараховано в 2015 році разом 8514,93 грн. індексації, грудень 2015 - 1304,22 грн. Суд з огляду на вказані розбіжності в поданих відповідачем доказах щодо зазначених виплат: чи це поточні виплати по індексації за кожен місяць, в тому числі грудень, чи перерахунок за попередні місяці, беручи також до уваги положення пункту 1.9 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджену наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260, щодо виплати грошового забезпечення в поточному місяці за минулий, а також зауваження позивача щодо необхідності нарахування індексації з врахуванням базового місяця відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 в редакції, яка підлягає застосуванню з 01.12.2015 року, дійшов висновку про те, що відповідач не довів суду правомірність своїх дій за весь спірний період.
Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: - визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; - визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Системний аналіз приписів Закону № 1282-XII та Порядку № 1078, на думку суду, дає підстави для висновку про те, що обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) та визначати суму індексації, зокрема розміру посадового окладу, базового місяця для обчислення індексації, покладено саме на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності. Отже, нарахування суми індексації за певний період належить до дискреційних повноважень Військової частини НОМЕР_1 .
Суд вважає належним способом захисту прав позивача спонукання/зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 10.10.2016 (включно, оскільки прийменник до за правилами українського ділового мовлення зазначає, що вказана дата є останнім днем строку).
Суд враховує, що саме такий спосіб захисту прав колишніх військовослужбовців визнав належним та ефективним Верховний Суд, розглядаючи як суд першої інстанції зразкову справу № 620/4218/18 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81798649), а саме:
- визнав протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 22 жовтня 2018 року;
- зобов'язав військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 22 жовтня 2018 року.
Аналогічний підхід є усталеним в практиці Верховного Суду як суду касаційної інстанції при перевірці рішень судів у спорах щодо невиплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям (про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за певний період).
У цій справі суд дав оцінку протиправній бездіяльності відповідача щодо нарахування і виплати позивачу індексації грошового забезпечення за охоплений позовними вимогами період і, з метою відновлення прав позивача, приймає рішення зобов'язального характеру. На виконання цього рішення суду відповідач, нараховуючи індексацію грошового забезпечення позивача, також повинен здійснити нарахування/утримання/сплату передбачених законодавством податків та обов'язкових зборів, подати відповідну звітність в контролюючі органи (ДПС, ПФУ) щодо суми виплаченого фізичній особі доходу. Тому суд вважає вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з індексації грошового забезпечення в конкретній сумі передчасними та такими, що не підлягають до задоволення. В межах цієї справи питання суми індексації грошового забезпечення не входить в предмет доказування.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково, вийшовши за межі позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат у справі.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір” позивач звільнений від сплати судового збору.
Враховуючи, що позивач не поніс судових витрат по сплаті судового збору, за відсутності доказів понесення сторонами інших судових витрат у справі, керуючись частиною 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави для розподілу судових витрат у справі.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 10.10.2016.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 , місце знаходження: АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) індексацію грошового забезпечення за час проходження військової служби в період з 01.12.2015 до 10.10.2016.
В задоволенні решти позову відмовити.
Розподіл судових витрат не проводити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 , місце знаходження: АДРЕСА_1 .
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.