про повернення позовної заяви
10 липня 2020 року м. Житомир справа № 240/9427/20
категорія 106030000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Майстренко Н.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та здійснити доплату в сумі 54670,20 грн. належної позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби з врахуванням всіх складових грошового забезпечення за останньою посадою на день звільнення - включення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 24.06.2020 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для подання до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстави для поновлення строку та доказів поважності причин його пропуску.
На виконання вимог ухвали суду позивачем надано суду заяву про поновлення пропущеного процесуального строку. В обґрунтування заяви позивач вказує, що відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Суд, дослідивши заяву про усунення недоліків, зазначає наступне.
Як вказано раніше, позивач просить провести перерахунок та здійснити доплату в сумі 54670,20 грн. належної йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби з врахуванням всіх складових його грошового забезпечення за останньою посадою на день звільнення.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України (ч. 4 вказаного Закону).
Згідно із пунктом 1 Постанови КМУ № 1294 від 07.11.2007 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка діяла на момент звільнення позивача, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
У додатку 25 до вказаної Постанови "Додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Управління державної охорони, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та інших розвідувальних органів" не зазначено такого додаткового виду грошового забезпечення як одноразова грошова допомога при звільненні.
Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні передбачена ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", п. 10 Постанови КМУ від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей". При цьому вказані нормативно-правові акти, як і інші Закони та постанови Кабінету Міністрів України, не відносять одноразову грошову допомогу при звільненні до додаткових видів грошового забезпечення.
Суд також звертає увагу, що одноразова грошова допомога при звільненні, виходячи зі змісту ст. 2 Закону України "Про оплату праці", не входить до структури заробітної плати і відповідно не може вважатися додатковим видом грошового забезпечення.
Відповідно до витягу із наказу командувача повітряних сил Збройних Сил України від 06.11.2017 №448 позивача звільнено з військової служби.
Тобто, саме із 07.11.2017 позивач мав дізнатися про своє порушене право, однак відповідно до штемпеля ПАТ "Укрпошта" позивач звернувся до суду за його захистом лише 20.06.2020.
Суд звертає увагу, що позивач звернувся до суду після спливу більше 2 років з моменту виникнення права на звернення до суду.
Судом враховується, що в аспекті викладених обґрунтувань щодо наявності підстав для поновлення пропущеного строку, його порушення було занадто тривалим, хоча об'єктивно для позивача були створені обставини, які дозволяли забезпечити можливість вчасно поставити перед судом питання щодо оцінки правомірності дії відповідача. Оскільки позивачем протягом двох з половиною років не був реалізований процесуальний інтерес щодо судового захисту своїх прав, суд не встановив жодних об'єктивних та непереборних обставин, які унеможливлювали б для позивача більш логічне у питанні строків звернення з позовом до суду.
Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що намір захистити у судовому порядку порушені права має реалізовуватись у чіткій відповідності до вимог закону і має бути наслідком добросовісних дій як суду, так і всіх учасників процесу.
Отже, за наведених обставин та з огляду на ненадання позивачем будь-яких належних доказів на підтвердження поважності причини пропуску строку звернення до суду, викладені позивачем обставини у заяві про поновлення строку звернення до суду не можуть бути визнані поважними, оскільки такі причини не носять ознак об'єктивності та непереборності безпосередньо для позивача, а реалізація останнім права на судовий захист невід'ємно пов'язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого права.
За таких обставин, вказані позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду причини пропуску строку не можуть бути визнані поважними.
Будь-яких інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду із даним позовом, які є поважними, позивачем не вказано.
В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Додатково суд звертає увагу при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду і на практику Європейського суду з прав людини. У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії", суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У справі "Пономарьов проти України" Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави для такого поновлення.
Отже, перевіривши і дослідивши поданий позов на предмет дотримання статей 160, 161 КАС України, суд дійшов до висновку, що у строк, встановлений судом, позивач вимог ухвали суду від 24.06.2020 про залишення позовної заяви без руху не виконав, оскільки не зазначив причин, які об'єктивно йому перешкоджали вчасно звернутись до суду або робили таке звернення неможливим.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, позовна заява повертається позивачеві.
Оскільки недоліки позовної заяви, залишеної без руху, не усунуто позивачем у строк, встановлений судом, то суд дійшов висновку про повернення позовної заяви, що не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду у порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду, у строк та в порядку, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.М. Майстренко