Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 липня 2020 р. Справа№200/5026/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, відповідно до тексту якої позивач просить: визнати неправомірним та скасувати рішення №56 про відмову у призначенні пенсії від 17.04.2020 Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області у частині не зарахування до пільгового стажу період роботи з 06.05.2000 по 28.12.2001 на підприємстві ПРАТ “Авдіївський коксохімічний завод”; зобов'язати Торецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати період роботи 06.05.2000 по 28.12.2001 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він 29.01.2019 року звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці за списком № 1, відповідно до п. 1 ч. 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Рішенням відповідача від 17.04.2020 року №56 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком №1. Позивач вважає рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії протиправним та таким, що прийняте з порушенням вимог чинного пенсійного законодавства, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом за захистом порушеного права.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.05.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач посилається на те, що рішенням №56 від 17.04.2020 року Торецьким ОУПФУ Донецької області відмовлено позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах, у зв'язку з відсутністю необхідної кількості стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1. Відповідач зазначає, що під час розрахунку стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах управлінням не враховано: до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи на ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод” з 06.05.2000 по 28.12.2000 в якості слюсаря-ремонтника у зв'язку з відсутністю проведення атестації робочих місць у цей період. В обґрунтування не зарахування спірного періоду роботи позивача до пільгового стажу, відповідач посилається на те, що наказом Міністерства праці та соціальної політики № 383 від 18.11.2005 року затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Згідно п. 4.1. Порядку № 383 при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992 року, відповідне право впродовж цього періоду повинен бути підтверджене за результатами атестації. Пунктом 4.2 Порядку № 383 передбачено, що результати атестації застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, що протягом цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці.
Разом із тим, Відповідач вказує на те, що у позові позивачем невірно зазначено спірний період з 06.05.2000 по 28.12.2001 замість з 06.05.2000 по 28.12.2000, оскільки саме цей період роботи позивача не зарахований до пільгового стажу роботи.
З огляду на вищевикладене відповідач вважає, що приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах управління діяло у спосіб та у межах визначених чинним законодавством.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
16.04.2020 року позивач звернувся до управління ПФУ із заявою №767 про призначення пенсії, до заяви позивачем були надані наступні документи: особиста заява; копія паспорту і ІНН; трудової книжки серії НОМЕР_3 , копія посвідчення №9 замість військового квитка; копія диплому серії НОМЕР_4 , довідки про підтвердження пільгового стажу ПРАТ «Авдіївський коксохімічний завод» від 03.04.2020 №05-1/21/463 та №05-1/21/464, копії наказів про результати атестації робочих місць від 06.05.1995 №157, від 29.12.2000 №278; від 01.02.2018 №136; довідка про підтвердження пільгового стажу ТОВ «Метінвест-промсервіс» від 26.02.2020 №69, копія наказу атестації робочих місць від 28.01.2019 №68; довідка про заробітну плату від 30.03.2020 №60 видану ПРАТ «Авдіївський коксохімічний завод».
Рішенням Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 17.04.2020 року №56 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №1.
Зі змісту рішення Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області встановлено, що позивач претендує на зарахування до пільгового стажу роботи за Списком №1 періодів: з 12.10.1992 по 07.12.1993 у виробництві коксового цеху за професією слюсаря-ремонтника; з 08.12.1993 по 07.06.1994 у виробництві коксового цеху за професією дверевого; з 08.06.1994 по 18.11.2001 та з 19.07.2017 по 31.07.2018 у виробництві коксового цеху за професією слюсаря-ремонтника на ПРАТ “Авдіївський коксохімічний завод” (довідки видані ПРАТ “Авдіївський коксохімічний завод”); з 01.08.2018 по 25.02.2020 у виробництві коксового цеху за професією слюсаря-ремонтника в ТОВ “ Метінвест-промсервіс”.
За результатом розгляду поданих документів відповідачем не зараховані до пільгового стажу роботи наступні періоди трудової діяльності позивача:
період з 06.05.2000 по 28.12.2000, оскільки дія наказу №157 від 05.05.2000 втратила чинність, а наступна атестація робочого місця проведена 29.12.2000. З огляду на вищезазначене, зарахувати період роботи з 06.05.2000 по 28.12.2000 на підприємстві ПРАТ “Авдіївський коксохімічний завод” до пільгового стажу за Списком №1 немає законних підстав;
період з 19.07.2017 по 31.01.2018, оскільки дане робоче місце атестовано з 01.02.2018;
період з 24.02.2018 по 31.05.2018 оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу встановлено пільговий стаж за Список №2 (ЗТІ3013А2) за роботу в ПРАТ “Авдіївський коксохімічний завод; ' '
період з 01.08.2018 по 30.11.2018 оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу встановлено пільговий стаж за Список №2 (ЗПЗШЗА2) за роботу в ТОВ «Метінвест-промсервіс».
Страховий стаж роботи позивача складає 39 років 09 місяців 13 днів, із них пільговий стаж роботи - 07 років 10 місяців 02 дні. За зазначених обставин позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за нормами Закону України №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не погодившись з прийнятим рішення про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, при цьому позивач оскаржує рішення про відмову у призначенні пенсії в частині відмови відповідача зарахувати до пільгового стажу період з 06.05.2000 по 28.12.2001.
Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб'єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту з приводу правомірності відмови у призначенні пенсії у зв'язку із не зарахуванням спірного періоду трудової діяльності позивача до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до п. 1 ч. 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі по тексту - Закон № 1788), Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058 - IV (далі по тексту - Закон № 1058), Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08 листопада 2005 року № 383 «Про порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» (далі по тексту - Порядок № 383), Постановою Кабінетом Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення (перерахунку) пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі по тексту - Порядок № 637), Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» (далі по тексту - Порядок № 442), Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» (далі по тексту - Інструкція № 58), тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення».
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до п. 1 ч. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
Пунктом 7 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до п. 7 параграф “б” цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.
Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З аналізу зазначеного, суд дійшов висновку, що використання норм постанови №637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.
Суд зазначає, що вищевказаний Порядок, як вбачається з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 №383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Відповідно до пункту 3 Порядку, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка чи відповідні записи у трудовій книжці. Крім того, після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж в період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці. При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено Законом України «Про пенсійне забезпечення» (статті 13,62), і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 01 серпня 1992 року (який набрав чинності 21 серпня 1992 року) встановлено, що атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Згідно із зазначеним нормативним актами основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України.
Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.
Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: картка умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Отже, з аналізу норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "а" статті 13 Закону є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, 1 також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документи, які можуть підтверджувати результати атестації робочого місця за умовами праці, є: наказ про підсумки атестації робочих місць за умовами праці, карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Таким чином, відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.
Верховний Суд України у постановах від 10 березня 2015 року (справа № 21-51а15), від 10 вересня 2013 року (справа № 21-183а13), від 02 грудня 2015 року (справа № 21-1329а15), від 12 квітня 2016 (справа № 21-6501а15), а також Верховний Суд у постановах від 23 січня 2018 року (справа № 732/2003/14), від 28 лютого 2018 року (справа № 604/328/17) висловлювали правову позицію стосовно відсутності законних підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Натомість суд зазначає що, записами трудової книжки позивача ( НОМЕР_3 ) підтверджено, що останній з 12.10.1992 прийнятий на роботу до Відкритого акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” (нині - Приватне акціонерне товариство “Авдіївський коксохімічний завод”) в коксовий цех №3 слюсарем - ремонтником 5 розряду; 08.12.1993 переведений дверевим 5 розряду коксового цеху №3; 08.06.1994 переведений слюсарем ремонтником 5 розряду коксового цеху №3; 05.12.1998 присвоєно 6 розряд слюсаря ремонтника коксового цеху №3; 19.11.2001 переведений на посаду майстра з ремонту обладнання коксового цеху №3...
Згідно довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній №05-1/21/463, виданої ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод» ОСОБА_1 , позивач повний робочий день працював:
з 12.10.1992 по 07.12.1993 - у коксовому цеху (КЦ№3) за професією слюсаря-ремонтника , що передбачено Списком №1, розділ-ІV, п/р-1, шифр - 1753а, доповненням від 09.08.1991 постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.1991 №591 до постанови постановою Кабінету Міністрів України від 26/01/1991 №10;
з 08.12.1993 по 07.06.1994 - у коксовому цеху (КЦ№3) за професією дверевого, що передбачено Списком №1, розділ-ІV, п/р-1, шифр-11784, постановою Кабінету Міністрів України від 11 03.1994року №162;
з 08.06.1994 по 18.11.2001 - у коксовому цеху (КЦ№3) за професією слюсаря ремонтника, що передбачено Списком №1, розділ-ІV, п/р-1, шифр - 1753а, постановою Кабінету Міністрів України від 11 03.1994року №162.
До матеріалів справи позивачем долучено наказ Відкритого акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” від 06.05.1995 року № 157 «Про результати атестації робочих місць», відповідно до якого затверджений перелік робочих місць, виробництв, професій та посад, що мають право на пільгове пенсійне забезпечення /Додаток 1/:
коксові цеха (КЦ№3) - слюсар-ремонтник - Список №1, розд. 1 У (Коксове, епкоксове, термоантрацитове та коксохімічне виробництво), п/р -1, код -1040100а-шифр-1753а. дверевой Список №1, розд. 1 У, п/р-1 (робочі) шифр-11784.
Згідно наказу Відкритого акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” від 29.12.2000 року № 278 “Про результати атестації робочих місць” затверджено перелік робочих місць, виробництв, професій та посад, що мають право на пільгове пенсійне забезпечення: /Додаток №1.1-1.5/ коксові цеха (КЦ №3) слюсар - ремонтник - Список №1, розд. 1У (Коксове, пекококсове, термоантрацитове та коксохімічне виробництво), п/р-1, код-1040100а-шифр-1753а.
Відповідач не зарахувавши період роботи з 06.05.2000 року по 28.12.2000 року на ВАТ “Авдіївський коксохімічний завод” на підставі того, що дія наказу ВАТ “Авдіївський коксохімічний завод” № 157 від 06.05.1995 року “Про результати атестації робочих місць” закінчилась 05.05.2000 року, а наступна атестація робочого місця була проведена лише 29.12.2000 року, що підтверджується наказом ВАТ “Авдіївський коксохімічний завод” тобто з порушенням терміну більше п'яти років.
Як вже зазначалось судом, атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
Згідно з пунктом 3 Порядку №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Пунктом 4.2 Порядку №383 передбачено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.09.2014 року у справі № 21-307а14.
З огляду на те, що позивач у спірний період виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, отже період роботи позивача з 06.05.2000 року по 28.12.2000 року має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено набуття пільгового стажу за період роботи з 06.05.2000 року по 28.12.2000 року у Відкритому акціонерному товаристві “Авдіївський коксохімічний завод”, в зв'язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення, але до часткового, оскільки позивач заявив вимогу стосовно не зарахування спірного періоду роботи з 06.05.2000 року по 28.12.2001 року, натомість матеріалами справи підтверджено, факт не зарахування періоду з 06.05.2000 року по 28.12.2000 року.
З урахуванням вищевказаного, суд вважає, що спірне рішення Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №56 про відмову в призначенні пенсії від 17.04.2020 року, прийняте без повного з'ясування усіх обставин та не в повному обсязі дослідження документів наданих позивачем при зверненні із заявою про призначення пенсії, в зв'язку з викладеним рішення є протиправними та такими, що підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так, відповідно до абзацу 2 частин четвертої статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, шляхом визнання рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивачу протиправним та його скасування в частині не зарахування періоду трудової діяльності позивача з 06.05.2000 року по 28.12.2000 року, зобов'язання повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії на пільгових умовах, з урахуванням відповідного стажу роботи позивача та правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивачем при поданні до суду адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, 22, ЄДРПОУ 42170475) про визнання дій неправомірними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №56 від 17.04.2020 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 в частині не зарахування періоду трудової діяльності позивача з 06.05.2000 року по 28.12.2000 року на підприємстві ПРАТ «Авдіївський коксохімічний завод».
Зобов'язати Торецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувати до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 періоди роботи з 06.05.2000 року по 28.12.2000 року на Приватному акціонерному підприємстві “Авдіївський коксохімічний завод”.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42170475, 85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, буд. 22) судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п. 3 розділу VІ «Прикінцевих положень» КАС України строки визначені ст. 295, а також інші процесуальні строки продовжуються на строк дії карантину.
Повний текст судового рішення складено 09 липня 2020 року.
Суддя І.В. Буряк