Україна
Донецький окружний адміністративний суд
06 липня 2020 р. Справа№200/4099/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Троянова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 37803258, адреса місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Слов'янського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення №54 від 25.03.2020 року про відмову у перерахунку пенсії, зобов'язання перерахувати та виплачувати пенсію за вислугу років згідно з довідкою прокуратури Донецької області від 12.03.2020 року №18-82-449 про заробітну плату з розрахунку 90% від суми місячного заробітку 61 180 грн. без обмеження максимального розміру пенсії, а також виплатити різницю недоотриманої пенсії, починаючи з 20.03.2020 року з урахуванням фактично виплаченої пенсії.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору - задоволено, витребувано у відповідача копію пенсійної справи.
За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Так, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що є пенсіонером за вислугу років з 21.10.2003 року, отримував пенсію у розмірі 90% від суми заробітної плати. Постановою Слов'янського міськрайонного суду зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу у розмірі 90% від заробітної плати на підставі довідки прокуратури без обмеження максимального розміру пенсії. 20.03.2020 року позивач звернувся до відповідача за перерахунком пенсії на підставі довідки прокуратури Донецької області, проте відповідач відмовив у перерахунку пенсії, оскільки постановою КМУ від 11.12.2019 року №1155 зміна розмірів посадових окладів не є підставою для перерахунку пенсії. Рішення відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії вважає протиправним, оскільки довідку про розмір заробітної плати видано на підставі постанови КМУ №657 від 30.08.2017 року, яка прийнята раніше.
В установлений судом строк відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, посилаючись на те, що постановою КМУ №1155 встановлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені відповідно до Закону України «Про прокуратуру». В наданій позивачем довідці про заробітну плату від 22.03.2020 року не зазначено про сплату єдиного внеску, тому вона не відповідає затвердженій формі.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Київським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 22 лютого 1999 року), РНОКПП НОМЕР_1 , є пенсіонером за вислугою років, що не є спірним між сторонами, та є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується відповідною довідкою від 22.07.2016 року №1429051016 /а.с. 3-4/.
Відповідач - Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37803258) є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.
Відповідно до постанови Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 жовтня 2016 року по справі №243/7290/16-а зобов'язано Слов'янське об'єднане управління пенсійного фонду України Донецької області здійснити перехід ОСОБА_1 на пенсію, передбачену Законом України «Про прокуратуру» та здійснити перерахунок пенсії за вислугу років з розрахунку 90% від суми місячного заробітку, починаючи з 01.01.2016 року, без обмеження суми пенсійної виплати. (а.с. 6-8)
Судом встановлено, що позивач з 21.10.2003 року отримує пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року № 1790.
20.03.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії №3467.
До заяви додано довідку від 12.03.2020 року №18-85-449 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, видану на ім'я позивача відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7(ІІ)/2019 та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657. (а.с. 5)
25.03.2020 року Слов'янським об'єднаним управління пенсійного фонду України Донецької області прийнято рішення №54 про відмову в перерахунку пенсії.
Відповідно до зазначеного рішення, пенсійним органом зазначено,що рішенням Конституційного суду України від 13.12.2019 року №7-р(ІІ)/2019 визнано невідповідність Конституції України положень частини двадцятої статті 86 Закону України від 14.10.2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» та встановлено порядок та строки його виконання - «частина двадцята статті 86 Закону не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним судом України цього рішення, натомість застосуванню підлягає частина двадцята статті 86 Закону в первинні редакції. Станом на 13.12.2019 року Постановою Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці прокурорів» від 11.12.2019 року №1155 затверджено схему посадових окладів. Пунктом 7 зазначеної постанови встановлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України «Про прокуратуру». На підставі та враховуючи зазначене позивачу відмовлено в перерахунку пенсії. (а.с. 9).
Не погодившись із зазначеним вище рішенням Слов'янським об'єднаним управління пенсійного фонду України Донецької області, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви та відзиву, спірними питанням у справі є правомірність відмови у перерахунку пенсії позивачу у зв'язку зі збільшенням посадових окладів для працівників прокуратури.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.
Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За змістом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 (далі по тексту - Закон № 1789-ХІІ). Зокрема, статтею 50-1 цього Закону, за якою позивачу у цій справі призначено пенсію, визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина тринадцята цієї статті).
Відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ (в редакції, що діяла станом на дату виходу позивача на пенсію) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам визначались частиною дванадцятою цієї статті, відповідно до якої обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".
Крім того, 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII та на цій підставі втратила чинність частина вісімнадцята статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ.
Разом із цим, порядок пенсійного забезпечення працівників прокуратури урегульовано статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII, відповідно до частини двадцятої якої (у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Однак, Кабінетом Міністрів України не прийнято жодного нормативно-правового акта, який би регулював умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019 (надалі - Рішення № 7-р(ІІ)/2019) положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Суд зазначає, що, оскільки перерахунок пенсії позивачу пов'язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, при визначенні розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.
Згідно ст. 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивачу має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, з урахуванням посадового окладу, надбавки за класний чин, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливої роботи, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, підвищення окладу працівникам, які здійснюють нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та інших заходів примусового характеру, щомісячної премії, отже внесені Законом № 3668-VІ зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосувалися порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 03.05.2018 по справі № 308/11498/16-а, від 19.06.2018 по справі №583/2264/17, від 31.07.2019 по справі № 569/4150/16-а.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи те, що на момент призначення позивачу пенсії чинною була норма Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р., а саме ст.50-1, яка надавала право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Також за приписами Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р., чинними на час призначення пенсії позивачу граничний розмір пенсії обмежено не було, отже, наявне у позивача право на отримання пенсії у розмірі 90 % без обмеження граничного розміру пенсії з урахуванням посадового окладу, надбавки за класний чин, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливої роботи, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, підвищення окладу працівникам, які здійснюють нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та інших заходів примусового характеру, щомісячної премії, та право на її перерахунок у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, оскільки положення ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" зберігає юридичну силу, як для позивача, так і для відповідача на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії.
Щодо посилання відповідача на те, що на час звернення позивача щодо перерахунку пенсії Кабінетом Міністрів України не визначені умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, відповідно до положень Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Водночас, суд зазначає, що Другий сенат Конституційного Суду України ухвалив рішення від 13.12.2019 у справі №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами.
Так, у рішенні Конституційного Суду зазначається, що пенсійне забезпечення працівників прокуратури здійснюється відповідно до статті 86 Закону, яка в первинній редакції передбачала низку підстав для перерахунку призначених пенсій. Проте згідно з чинною редакцією оспорюваного положення Закону умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури вже не врегульовуються Законом, а повноваження щодо їх визначення делеговано Кабінету Міністрів України.
З огляду на це Конституційний Суд України, перевіряючи на відповідність Конституції України положення частини двадцятої статті 86 Закону, виходив із такого.
Конституційний Суд України вказує, що потреба у належному соціальному захисті працівників органів прокуратури випливає з характеру покладених на них службових обов'язків у зв'язку з виконанням ними функцій держави, є гарантією незалежності їх діяльності у ефективному судовому захисті прав громадян.
Враховуючи міжнародні стандарти діяльності органів прокуратури та юридичні позиції Конституційного Суду України, метою нормативного регулювання, зокрема питань соціального захисту працівників прокуратури, є уникнення втручання інших органів влади в діяльність прокуратури з метою додержання принципу поділу влади та закріплення виключно на рівні закону питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури.
До повноважень Кабінету Міністрів України законодавець відніс право визначати умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури без закріплення на законодавчому рівні відповідних критеріїв, чим поставив у залежність фінансування пенсійного забезпечення прокурорів від виконавчої влади. Таке нормативне регулювання може призвести до втручання виконавчої влади в діяльність органів прокуратури, а також недотримання конституційної вимоги щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.
Конституційний Суд України констатує, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови й порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.
Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що оспорюване положення Закону порушує конституційні засади поділу державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу і судову, призводить до порушення регулювання основ соціального захисту прокурорів, оскільки за його змістом регулювання порядку перерахунку призначеної пенсії працівникам прокуратури має здійснюватися актом Кабінету Міністрів України, а не законом України. Отже, положення частини двадцятої статті 86 Закону суперечить статті 6, пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України.
У своєму Рішенні Конституційний Суд України вважав за доцільне вказати такий порядок виконання цього Рішення до врегулювання Верховною Радою України вказаного питання на законодавчому рівні: частина двадцята статті 86 Закону не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, натомість застосуванню підлягає частина двадцята статті 86 Закону в первинній редакції:
«20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
Отже, Закон України "Про прокуратуру" № 1697-VII з 13 грудня 2019 року не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.
Натомість підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури є підвищення заробітної плати прокурорським працівникам.
Суд зазначає, оскільки перерахунок пенсії здійснюється з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
Оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії 20.03.2020 року, то перерахунок, враховуючи вищевикладене, здійснюється з 01 квітня 2020 року.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно висновків Європейського суду з прав людини перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів» (рішення у справах «Амюр проти Франції», « Колишній король Греції та проти Греції» та «Малама проти Греції». «Майном» може бути як «існуюче майно», так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні «легітимні сподівання» на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12 липня 2001 року у справі « Ганс-Адам 11 проти Німеччини»). «Легітимні сподівання» за характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі « Копецький проти Словачини»).
У даних правовідносинах легітимні сподівання позивача на перерахунок пенсії передбачені законодавством, тобто, є конкретними, отже, на них поширюється режим «існуючого майна».
Також, Європейський суд з прав людини у рішенні від 24 квітня 2015 року за заявою №38667/06 у справі «Будченко проти України» наголосив, що відсутність механізму реалізації законодавчого положення становить втручання у право заявника за статтею І Першого протоколу до Конвенції.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 25.03.2020 №54 про відмову у перерахунку пенсії, зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугою років позивачу, на підставі довідки від 12.03.2020 року №18-85-449, відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, в редакції 12.07.2001 №2663-III, виходячи з розміру 90 відсотків від суми місячного заробітку 61 180 грн., починаючи з 01 квітня 2020 року, без обмежень максимального розміру пенсії, та виплатити різницю в пенсії, з урахуванням фактично виплаченої пенсії.
У відповідно до положень ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.
У зв'язку з перебуванням судді Троянової О.В. на лікарняному, розгляд справи проводиться у перший робочий день.
На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 37803258, адреса місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 25.03.2020 №54 про відмову у перерахунку по заробітку.
Зобов'язати Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 84100, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 42169323) здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ), на підставі довідки від 12.03.2020 року №18-85-449, відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії), виходячи з розміру 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, починаючи з 01 квітня 2020 року, без обмежень граничного розміру пенсії, та виплатити різницю в пенсії, з урахуванням фактично проведених виплат.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення прийнято, складено в повному обсязі та підписано 06 липня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя О.В. Троянова